ЗАКЛИК

Міжнародний день білої тростини – щорічний день обізнаності, що відзначається 15-го жовтня, аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.

285 мільйонів людей у всьому світі мають порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, 246 млн мають значну ступінь зниження зору. 90% незрячих людей живуть в країнах з низьким рівнем доходу. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору нема, за неофіційними даними – це приблизно 100 тисяч людей.

Для переважної більшості незрячих людей біла тростина є основним засобом, що забезпечує їм безпеку, можливість орієнтуватися та самостійно пересуватися в просторі, жити незалежним, активним і повноцінним життям. Як засіб визначення шляху палиця відома вже здавна. Та історія білої тростини як символу сліпоти бере свій початок лише з 1921 року.

Отож у Великій Британії, в місті Бристолі, жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс, який забезпечував знімками три місцевих журнали. Однак через нещасний випадок він втратив зір. Джеймс був у відчаї. Але на своє щастя одного разу він зустрів осліплого солдата, який повернув йому віру в себе і допоміг розпочати нове життя. Одна з порад, яку дав Біггсу колишній воїн, була такою: «Розвивай свою самостійність. Якомога частіше виходь з дому сам. Чим більше виходитимеш із супроводжуючим, тим більше зіпсуєш нервів, коли доведеться йти самому». Джеймс прислухався до поради товариша по долі. Він почав самостійно виходити з дому зі своєю звичною тростинкою для прогулянок, але помітив: вона не гарантує йому цілковитої безпеки. Часом він і сам стає джерелом небезпеки для інших перехожих. Виявилося, що його палиця не завжди привертає до себе увагу і не помітна всім, особливо за похмурої англійської погоди. Тоді Джеймсові спало на думку пофарбувати тростину в білий колір, аби вона одразу привертала увагу оточуючих. Задум виявився вельми вдалим. Тоді Біггс порадив іншим незрячим зробити те ж саме.

Але незрячі Великої Британії мусили чекати ще 10 років, поки Ротаріанський клуб (поширена в країнах Заходу благодійницька організація) з місцевості Уестхем не подарував незрячим білі палички для вжитку при самостійному орієнтуванні. Завдяки пресі справа ця набула великого розголосу по всій країні. Радіо Бі-Бі-Сі виступило з пропозицією, аби всі незрячі були забезпечені подібними тростинками. З 1932 року Королівський національний інститут для сліпих, що започаткував свою діяльність ще 1868 року, розпочав офіційно впроваджувати білу тростинку серед незрячих.

У Франції, батьківщині Валентина Гаюї, засновника першої школи для сліпих, і Луї Брайля, винахідника рельєфно-крапкового шрифту, початок історії білої палички датується 1930 роком. Її хрещеною матір’ю була аристократка Гвіллі д’Ербемон, яка багато часу і власних коштів витрачала на допомогу сліпим. Маючи численні контакти з незрячими, вона помітила, що ті далеко не завжди сприймаються перехожими як незрячі, тому мають серйозні клопоти з самостійним пересуванням містом, а інколи й потребують сторонньої допомоги. І їй спало на думку, щоб незрячі користувалися білими паличками на кшталт жезлів, якими послуговуються поліцейські. Префект паризької поліції підтримав цю пропозицію. Пані д’Ербемон звернулася до однієї з найбільших газет, і з її допомогою вдалося розгорнути рух за впровадження білої палички у всій Франції. 7 лютого 1931 року на спеціальних урочистостях за участі воєнного міністра та міністрів освіти й охорони здоров’я вона вручила білі палички першому Президентові осліплих французьких ветеранів першої світової війни і представникові цивільних незрячих.

У Сполучених Штатах завдяки зусиллям деяких видатних діячів Національної федерації сліпих в 50-х, 60-х роках розгортається широка кампанія з роз’яснення проблем людей з інвалідністю серед американського суспільства, її наслідком було прийняття Конгресом рішення проголосити 15 жовтня Днем безпечної білої тростинки. Вперше цей день відзначався з ініціативи президента Ліндона Джонсона в 1964 році. В подальшому він був визнаний Міжнародним днем білої тростини загальним зібранням Міжнародної федерації сліпих (попередниці Всесвітньої спілки сліпих) 1969 року в Коломбо. У всесвітньому масштабі день відзначався наступного року. В 1992 році Всесвітня спілка сліпих виступила з ініціативою відзначати 15 жовтня як День білої тростини Об’єднаних Націй, але позитивного рішення досі немає. На четвертому загальному зібранні Європейської спілки сліпих у Польщі була прийнята ухвала, аби кожна національна організація добивалася офіційного визнання та підтримки від свого уряду Міжнародного дня білої тростини.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу. Спілки сліпих намагаються цього дня разом зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих у суспільство. Вони прагнуть в першу чергу зацікавити засоби масової інформації, громадську думку, привернути увагу центральних та місцевих владних структур до своїх проблем. Особливо широко відзначається цей день в країнах Західної Європи. У деяких європейських державах проблеми людей з інвалідністю по зору порушуються перед громадськістю і в листопадові дні, пов’язані з початком масового навчання сліпих Валентином Гаюї. У Фінляндії це другий тиждень листопада, в Чехії – 15 листопада.

В Україні День білої тростини мало відомий, хоча незрячим ще треба багато чого зробити для зміни суспільної свідомості і створення позитивного образу сліпої людини, особливо у свідомості працедавців та чиновників з владних структур. Існує також чимало проблем і потреб, про які належить постійно нагадувати суспільству.

Чемпіонат світу Міжнародної спортивної асоціації сліпих (IBSA) з паверліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів із порушеннями зору пройшов в Астані, Казахстан, з 5 по 12 жовтня 2024 року у готелі Park Inn By Radisson Astana. Організаторами чемпіонату виступили Казахстанська федерація пара паверліфтингу та Казахстанська асоціація спорту сліпих за підтримки Міністерства туризму та спорту Республіки Казахстан та акімату міста Астани.

У змаганнях взяли участь 71 спортсмен з 9 країн, серед яких Казахстан, Грузія, Україна, Туреччина, Єгипет, Лівія, Чехія, Ізраїль та Кенія. Загалом було залучено близько 130 учасників, включаючи тренерів, супровід та суддів.

Ця значуща подія вперше відбувається в Казахстані і є важливим кроком у підтримці інклюзії та розвитку спорту для людей з особливими потребами.

«Цей чемпіонат — важливий крок на шляху розвитку інклюзивного суспільства та паралімпійського руху. Такі ініціативи демонструють динамічний розвиток паралімпійського спорту в нашій країні, зокрема пара паверліфтингу», — зазначив віцеміністр туризму та спорту Республіки Казахстан Серік Жарасбаєв.

Чемпіонат світу IBSA з паверліфтингу та жиму лежачи — одна з найбільш значущих подій в історії казахстанського спорту. Цей чемпіонат — не просто змагання. Це яскравий приклад сили духу, наполегливості та прагнення до перемоги. Спортсмени з різних куточків світу показали свої неймовірні можливості, долаючи всі перешкоди, доводячи, що немає нічого неможливого. Ця подія надихає, об’єднує і демонструє справжню міць людської волі.

Проведення чемпіонату в Казахстані — це не лише спортивне досягнення, але й великий крок у розвитку міжнародних відносин, зміцнення статусу приймаючої країни та її спортсменів на світовому рівні.

8 жовтня відбулася церемонія відкриття. На ній були присутні почесні гості: віцеміністр туризму і спорту Республіки Казахстан Серік Маратович Жарасбаєв, президент IBSA Ількар Ільхамович Рахімов, керівник управління спорту міста Астани, срібний призер Олімпійський ігор Василь Олексійович Левіт, голова IBSA з паверліфтингу Тінатін Ревазашвілі, президент Федерації пара паверліфтингу Казахстана Артур Борисович Томіцский.

Церемонія відкриття ознаменувала початок п’ятиденних змагань. Досить успішно розпочали 8 жовтня змагання українські паверліфтери з порушеннями зору на IBSA чемпіонаті світу з паверліфтингу та жиму лежачи. У перший змагальний день українці здобули 10 золотих та 2 срібні медалі у змаганнях у відкритій віковій групі, 4 золоті та 2 срібні медалі у змаганнях серед жінок-майстрів (ветеранів) старше 40 років і встановили дев’ять рекордів світу.

9 жовтня, у другий день IBSA чемпіонату світу з паверліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з порушеннями зору, продовжили переможну ходу спортсмени збірної України, виборовши 12 золотих, 1 срібну та 1 бронзову медалі у відкритій віковій групі, 2 золоті медалі у змаганнях серед юніорок (до 23 років) та 4 золоті медалі у жінок-майстрів (ветеранів) старше 40 років та встановили 9 світових рекордів у відкритій віковій групі та 1 світовий рекорд серед юніорів.

На третій змагальний день Україна здобула чергову перемогу. Під керівництвом головного тренера Андрія Демчука — очільника Рівненського регіонального центру «Інваспорт», атлети вибороли 8 із 8 можливих золотих медалей у відкритій віковій групі та 2 золоті медалі серед ветеранів (чоловіки 40 плюс). І знову українські паверліфтери встановили два нових світових рекорди.

В заключний день українські спортсмени здобули три золоті, одну срібну та дві бронзові медалі у відкритій віковій групі, а також два золота у змаганнях серед чоловіків-майстрів (ветеранів) старше сорока років.

Кращі результати показали спортсмени з Рівного: Ольга Чайковська — 4 «золота», Галина Галінська — 4 «золота», Дар’я Рудник — 2 «золота», Олена Харчук — 4 «срібла».

Серед переможців відзначилися і переселенці з міста Слов’янськ, які зараз проживають в Рівному і тренуються на базі «Інваспорту»: Василиса Козирева — 2 «золота», Валентина Григор’єва — 2 «золота».

Загалом спортсмени збірної України на Чемпіонаті світу з паверліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів із порушеннями зору здобули 34 золотих, 3 срібні та 3 бронзові медалі, а також встановили 20 світових рекордів у відкритій віковій групі. У змаганнях юніорів на світовому чемпіонаті в активі збірної України 2 золоті медалі та 2 юніорських світових рекорди. У змаганнях майстрів (ветеранів) на чемпіонаті світу українці здобули 12 золотих, 3 срібні та 1 бронзову медаль.

Вітаємо наших спортсменів з такими чудовими досягненнями!

Дніпровському учбово-виробничому підприємству УТОС потрібні на постійну роботу складальники деталей та виробів, особи з інвалідністю по зору 1, 2, 3 груп (робота на намотувальних станках, виготовлення продукції для залізниці). Оплата праці відрядна. Самотнім чоловікам (іногороднім) в гуртожитку підприємства надається койкомісце.

Режим роботи з 8:00 до 16:30. Офіційне працевлаштування, повний соціальний пакет.

Адреса підприємства: м. Дніпро, вул. Івана Пулюя, 37 (район вул. Калинової, зупинка «Будинок побуту»).

Звертатися до відділу кадрів: інспектор з кадрів Олександра Похідня

Тел.: (093)-327-22-24

Героям присвячується

Балада про дуб

Дуб високий похитнувся у пустім дворі,
Від ворожого снаряду листя у вогні.
Та не може дуб упасти, хоч сили й покида,
Він своїм гіллям широким хату закрива.
А в хатині тій родина мешкає давно:
Ллється мами колискова крізь старе вікно,
Тато прийде із роботи — діти на поріг,
І бабуся вишиває квітку-оберіг.
А на свято, як збереться за столом рідня,
Грає, весело сміється поруч дітвора…
Дуб тихесенько радіє, на хату спогляда,
Бо вона є вічний символ затишку й тепла.
А тепер в хатині тиша по кутках гуля,
Виїхала вся родина подалі звідсіля.
Навкруги запахло смертю — «русский мир» прийшов
У кривавім круговерті чути гуркіт бомб.
Бетеери, танки, гради сунуть по селу:
Все дощенту нищать гади на своїм шляху.
Раптом танк ворожий дуло повернув на хату —
Полетів снаряд смертельний її зруйнувати.
Запалало, загриміло, димом все покрило,
З боку хати, ніби стогін, все тріщало, вило…
А коли настала тиша, дим прибила злива:
Дуб кремезний догорав — хата уціліла.

Наталка Щербань, Промінь

Пропонуємо разом із нами поглянути, про що пише газета «Промінь» у своєму серпневому номері. Які ж теми виявилися найактуальнішими та потрапили до випуску?

Передусім, з нагоди свята Незалежності нашої держави, яке відзначаємо у серпні, з перших шпальт газети до нас мовить чудова поезія, сповнена любові та ніжності до нашої батьківщини, від поетеси Наталі Кузьмічової. Прочитайте та помилуйтеся разом із авторкою цих рядків красою та багатствами нашого рідного краю.

У рубриці «Офіційні матеріали» висвітлюється вкрай важлива тема, а саме: які зміни в українському законодавстві можуть незабаром відбутися щодо реалізації гарантування державою права на працевлаштування громадян з інвалідністю? Ви дізнаєтесь, чому громадські організації, серед яких є і УТОС, виступають різко проти та застерігають наш головний законодавчий орган – Верховну Раду України – від невиважених, несправедливих законодавчих норм. Автори статті роблять розбір законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю» (реєстраційний номер 5344-Д), який зараз знаходиться у Верховній Раді, та роблять прогноз про те, до яких наслідків можуть призвести наміри держави оновити закони, які мають забезпечувати права осіб з інвалідністю, буцімто, з урахуванням досвіду країн ЄС, а насправді стануть лише імітацією впровадження стимулюючих механізмів для роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та розширення можливостей для зайнятості цієї категорії осіб.

У серпні цього року Богдан Коваль, незрячий поет та музикант з Маріуполя, лауреат багатьох конкурсів як автор та виконавець своїх пісень, презентував власну поетичну збірку «Дует палітри та нот…». Цей захід відбувся у бібліотеці імені В. Отамановського. Примірники книги Богдана Коваля вже розіслані по спеціалізованих бібліотеках Києва, Львова, Дніпра тощо. Доречі, книгу було видано в одній з найбільших типографій у Європі, де сьогодні друкуються книжки багатьох українських видавництв.

У львівській обласній організації УТОС з метою психологічного розвантаження у наш важкий час та задля створення можливості поспілкуватися у колі однодумців, для людей із порушеннями зору зорганізували відпочинково-оздоровчу поїздку-подорож. Куди саме? Яка програма чекала на учасників поїздки? Читайте у номері.

Чернігівська обласна організація УТОС уклала меморандум про співпрацю з Благодійним фондом «Рокада». Мета цієї співпраці – вжити заходів, спрямованих на боротьбу з дискримінацією та бар’єрами, з якими стикаються особи з інвалідністю в сільській місцевості чернігівської області, взаємодія з громадянами, надання безпосередньої допомоги особам з інвалідністю для поліпшення їхнього фізичного та психологічного благополуччя.

Львів пишається поезіями своїх земляків! У серпні у Львівській Обласній Спеціалізованій бібліотеці Імені Т.Г. Шевченка УТОС відбувся новий поетичний тифлофестиваль. Любов Кукуруза, голова тамтешньої обласної організації УТОС, розповідає читачам «Променя» про цю надзвичайно цікаву подію. Бібліотекарка Світлана Палюшок згадує про те, як саме готувалися до фестивалю його учасники.

А ось вам розповідь про «незламного духом» бійця з батальйону «Свобода». Так-Так, це той самий батальйон, який на самому початку повномасштабного вторгнення до нашої країни виганяв ворога з-під столиці, Бучі, Ірпеня… Добровольці з київщини тоді блискавично продемонстрували свою відважність та мужність. Тож, своєю історією із читачами газети «Промінь» ділиться хоробрий воїн, сильний та мужній чоловік, військовий з славнозвісної «Свободи». Наполегливо рекомендуємо вам почитати це інтерв’ю та спробувати побачити події тих часів очима безпосереднього їхнього учасника, опинитися у самісінькому епіцентрі подій.

Ви чули коли-небуть про Сенсорні тури? Що взагалі це таке? А на сенсорних екскурсіях вам бувати доводилось? Тут ось у чім суть: існують такі організації, які займаються тим, що роблять усе можливе, аби зробити доступнішими різноманітні шоу для людей з порушеннями зору. Погодьтесь, що екскурсія на дотик, наприклад, перед театральною виставою, де ви можете пройти та помацати реквізит, декорації та костюми, задіяні у виставі, дозволить вам краще зрозуміти, яким чином там, на сцені, все буде облаштовано. Описи, звичайно,- це чудово, але можливість поспілкуватися з режисером, акторами перед виставою дає більш чітке уявлення про те, що буде відбуватися під час дійства. Отже, ловіть розповідь від людей, які є безпосередніми організаторами сенсорних турів на сторінках «Променя»!

До 255-річя від дня народження відомого усьому світові державного діяча і полководця, людини, яка заклала фундамент сучасної Франції, історичної постаті, який пройшов шлях від лейтенанта до імператора присвячено рубрику «Знамениті постаті». Ви вже, напевно, здогадалися, що йдеться про Наполеона Бонапарта. «Військових сил недостатньо для захисту країни. Втім, країна, яку захищає народ – непереможна!»,- казав він. Отже, давайте пригадаємо про цю видатну особистість та поміркуємо над тим, які висновки спадають на думку сьогодні зогляду на ті історичні події…

«Поетична сторінка» серпневого номера газети «Промінь», цілком очікувано, присвячена дню Незалежності України. Незрячі поети у своїй творчості приділяють увагу цій темі та пишуть вірші про нашу країну. В них ви зустрінете і душевний відгук на трагічні події в нашій батьківщині, і чарівні пейзажні замальовки, і хвилюючу громадянську лірику. Бажаємо чудово провести час та отримати насолоду разом з нашими митцями на «Поетичній сторінці».

Давайте тепер перенесемось у часі на дуже далеку відстань, а точніше десь між 6 та 3 тисячоліттями до нашої ери. Це час, коли на території нашої сучасної України існувала Трипільська культура. Відкривачем і головним дослідником Трипільської культури став унікальний археолог-аматор, який зробив для науки більше, ніж сотня кабінетних учених, Вікентій Хвойка. До вашої уваги цікаві факти, міфи та реальні історичні відомості про цю давню культуру у рубриці «Колесо часу».

Наприкінці випуску за серпень розповідь про фрукт вічного життя. Так, можете переконатись самі, що такий фрукт існує в природі, і, доречі, він ну дууже смачний!

І на цій солодкій та корисній ноті випуск «Променя» за серпень завершується. До зустрічі через місяць у новому випуску.

Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Чорна

Газета «Промінь» № 8 за 26.08.2024

Всі номери Газети «Промінь» за 2024 рік