Всеукраїнський літературний фестиваль-конкурс для осіб з інвалідністю «Поетичний рушник-2025»

Логотип конкурсу "Поетичний рушник"
Поетичний рушник

Обухівська міська рада спільно з відділом культури, національностей та релігій Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та з КОО ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» повідомляє про початок п’ятнадцятого Всеукраїнського літературного фестивалю-конкурсу для людей з інвалідністю «Поетичний рушник».

Цьогорічний фестиваль-конкурс в першу чергу є проєктом духовного спротиву російській агресії. Кожен, хто відповідає зазначеним у положенні умовам участі та виявить бажання, зможе стати нашим воїном пера. Зможе висловити поетичним словом своє рішуче «Ні!» російським окупантам, підтримати римою наших воїнів, продемонструвати інтимною лірикою, чи поезією для дітей, що війна не лишила в наших душах саму лише ненависть. Попри все, українці кохають і кохаються, одружуються і народжують. А значить, нас не зламали. Ми маємо про це заявляти чимгучніше та з усіх можливих платформ. Отож, саме це є основною ідеєю цьогорічного фестивалю-конкурсу «Поетичний рушник». По завершенню фінальної частини заходу твори переможців будуть розміщені на сайті відділу культури, національностей та релігій Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, та (або) на сайті Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» — «vuppi.at.ua». Також планується створення аудіозбірки творів переможців.

За попередні чотирнадцять років «Поетичний рушник» згуртував чимало споріднених творчих душ з різних міст, сіл, селищ України. Організатори сподіваються, що й п’ятнадцятий за ліком фестиваль-конкурс долучить до дружної поетичної родини нових друзів та збагатить захід новими поетичними родзинками. Тож, якщо ви любите писати і маєте бажання поділитися своїми творами із зовнішнім світом, ласкаво просимо до нашого заходу. Ознайомтесь уважно з умовами, складіть необхідний конкурсний пакет і відправте його за вказаною нижче адресою.

І пам’ятайте, участь у фестивалі-конкурсі «Поетичний рушник» — безкоштовна. Якщо ви почуєте від когось про необхідність внесення певної грошової суми задля участі у фестивалі, обов’язково повідомте про такий випадок організаторів (засоби зв’язку вказані нижче).

УМОВИ

Всеукраїнського літературного фестивалю-конкурсу

для осіб з інвалідністю «Поетичний рушник-2025»

  1. Загальне

Всеукраїнський літературний фестиваль-конкурс «Поетичний рушник» проводиться щорічно у листопаді в рамках відзначення річниці від Дня народження видатного українського поета-земляка А. С. Малишка.

1.1. Мета фестивалю-конкурсу:

реалізація права громадян з інвалідністю на задоволення їхніх культурних потреб, заохочення осіб з інвалідністю до творчої діяльності, соціальна адаптація таких людей у суспільстві, виявлення серед них нових талантів.

1.2. Завдання фестивалю-конкурсу:

– популяризація кращих зразків мистецтва, у тому числі творчості видатного поета-земляка А. С. Малишка;

– сприяння процесам самореалізації, реабілітації та соціальної адаптації осіб з інвалідністю засобами культури і мистецтва;

– сприяння творчому зростанню учасників фестивалю-конкурсу, популяризація їхньої творчості поза інвалідним середовищем.

1.3. Девіз фестивалю-конкурсу: «Рушник волію виткати зі слів, щоб милувались ним віками люди» (Г. Горовий).

1.4. На фестиваль-конкурс допускаються твори українською мовою.

1.5. Організатори та засновники фестивалю-конкурсу:

Обухівська міська рада за сприяння Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації. Співорганізатор: КОО ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів».

1.6. Головний інформаційний партнер фестивалю-конкурсу LitCom — мобільний застосунок про книги (відгуки, рецензії, читацькі враження, а також літературні подкасти).

  1. Оргкомітет

2.1. Для проведення фестивалю-конкурсу створюється оргкомітет, склад якого формується засновниками фестивалю-конкурсу.

2.2. Оргкомітет має право вносити зміни й доповнення до положення фестивалю-конкурсу.

2.3. Журі формується оргкомітетом з числа діячів культури, громадських діячів та представників засновників фестивалю-конкурсу.

III. Регламент фестивалю-конкурсу

3.1. Перший етап — період подачі творів конкурсантами. Цьогоріч твори приймаються з 1 квітня до 31 липня. Роботи, надіслані після цього терміну, не розглядаються.

3.2. Другий етап — період роботи журі. Надіслані на фестиваль-конкурс твори розглядаються членами журі до 1 жовтня.

Увага: у зв’язку з непевною ситуацією, викликаною російсько-українською війною, можливі зміни в частині умов, що стосуються кінцевої дати роботи журі.

3.3. Третій етап — фінал фестивалю-конкурсу. Фінал проводиться онлайн у листопаді в рамках Малишкових днів.

3.4. Остаточна дата проведення фіналу встановлюється організаторами фестивалю-конкурсу. Про час проведення фіналу переможці будуть проінформовані додатково і не менш ніж за 10 діб до заходу.

Увага: у зв’язку з непевною ситуацією, викликаною російсько-українською війною, можливі зміни в частині положення, що стосується проведення фіналу.

  1. Номінації фестивалю-конкурсу:
  2. «Поезія для дітей».
  3. «Інтимна лірика».
  4. «Мій рідний край».
  5. «Рондель».
  6. «Присвяти».
  7. «Поетична хвиля» (номінація вільного жанру).
  8. «Проба пера» (в цій спецномінації розглядаються твори від учасників, які позиціонують себе як поети-початківці і не мають вагомих літературних відзнак та неспроможні наразі конкурувати з більш досвідченими колегами).

Кожна з номінацій передбачає три призових місця. Можливі також спеціальні відзнаки від дружніх організацій чи фізичних осіб.

Увага: до розгляду не приймаються: переклади, пісні, зорова поезія.

  1. Оформлення конкурсного пакету:

5.1. Автобіографія (подається у довільній формі від третьої особи. Максимальний об’єм — 1 сторінка. Обов’язково  вказуються: прізвище, ім’я, по-батькові, вік і місце народження, інвалідність, освіта, творчі здобутки, місце роботи, повна адреса та засоби зв’язку — телефон, електронна пошта тощо).

5.2. Максимальна кількість творів — до трьох одиниць в одну номінацію.

5.3. Один вірш не повинен переважати п’яти стандартних чотирьохрядкових куплетів.

5.4. Конкурсант має право надсилати твори не більше ніж у три номінації та не має права вигадувати номінації, що не зазначені у положенні.

5.5. Все вище перераховане надсилається на e-mail: genagor@ukr.net.

5.6. Твори набираються у вигляді файла Microsoft Word, формату (doc), стандартним шрифтом Times New Roman, 14 кеглем, з одинарним міжрядковим інтервалом.

5.7. Матеріали, надіслані на фестиваль-конкурс, не рецензуються і не повертаються.

  1. Організаційні вимоги:
  2. Конкурсний пакет вважається недійсним і не допускається до розгляду журі у наступних випадках:

– якщо відсутня біографія;

– якщо відсутні засоби зворотного зв’язку;

– якщо кількість надісланих на конкурс творів переважає зазначену;

– якщо об’єм творів переважає зазначений;

– якщо представлені твори вже подавалися на даний фестиваль-конкурс у попередні роки.

VII. Умови участі:

7.1. Учасниками фестивалю-конкурсу можуть бути громадяни України з офіційно оформленою інвалідністю І, ІІ, ІІІ групи всіх нозологій без вікових обмежень; а також громадяни України, які перебувають на стадії оформлення групи інвалідності.

7.2. Заяви на участь у фестивалі-конкурсі від фізично здорових громадян не приймаються.

7.3. Учасник, що здобув найвищу нагороду (Гран-Прі) має пропустити наступний сезон. В подальшому він знову може брати участь у фестивалі-конкурсі на загальних засадах.

7.4. По завершенню роботи журі всі бажаючі зможуть дізнатися імена переможців на сайті відділу культури, національностей та релігій Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, та (або) на сайті Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» — «vuppi.at.ua».

7.5. Додаткова інформація за телефоном: (068)129-44-22 (дзвінки приймаються в будні з 9-00 до 15-00).

Share Button

Поневіряння однієї газети

На фото зображено три номери плоскодрукованої газети "Промінь" (за січень, лютий і березень)
Газета “Промінь”

Шановні читачі, перед вами не гумореска, а реальна історія, яка трапилася з однією з наших передплатниць цього року.

Пані Ірина мешкає у селищі, і, гріх сказати, що у глухому — на Київщині, до столиці їхати зовсім не довго. Вона оформила підписку на «Промінь». Газету вона мала отримувати у місцевому відділенні «Укрпошти». Нагадуємо, «Промінь» виходить останнього понеділка щомісяця. Минув січень — але співробітники пошти відповіли, що газети ще не було. Пані Ірина продовжувала очікувати. Зрештою поштове відділення працює навіть не повний тиждень, а через день, тож могло бути й так, що газету просто не встигли отримати, подумала вона і продовжила очікувати. Наступного тижня Ірина знову завітала на пошту і почула таку саму відповідь: немає вашої газети. Минуло ще кілька сонячних лютневих днів, але й наступного робочого дня співробітники місцевої пошти запевнили Ірину, що періодичне видання так і не отримували. Передплатниця зв’язалася зі співробітниками редакції із закономірним питанням: а де ж передплачена нею газета? Де січневий випуск, і чому його немає навіть у середині лютого? У редакції усе перевірили, повідомили, що газету було надіслано вчасно. Вже тоді й пані Ірина, і ми дійшли висновку, що сталася якась технічна помилка, й аби читачка усе ж отримала улюблене видання, відправили на її адресу ще один примірник газети вже рекомендованим листом, просування якого по нелегких шляхах Укрпошти можна відстежувати через Інтернет.

Через кілька днів редакція повідомила пані Ірині, що лист доставлено до відділення. Знов Ірина вирушає на пошту і… чує таку ж відповідь! «Листа немає!» — кажуть їй. Добре, що є мобільні телефони. Ірина знову зателефонувала до редакції, де їй підтвердили, що лист точно потрапив до відділення, і відповідне повідомлення отримане.

І тут вже у пані Ірини, привабливої, доброзичливої жінки, нерви не витримали. Вона звернулася до поштарів свого селища вже більш рішуче. За її власними словами, вона «стукала руками та ногами». І це допомогло. Поштар вирушив у надра власного відділення шукати лист. І повернувся, несучи не лише лист, але й той самий перший примірник газети, який було надіслано вчасно, ще наприкінці січня!

— Ну от, а ви сердилися, усе знайшлося. І лист ваш є, і газета.

— То чого ж ви не віддавали мені її раніше?

Поштар стенув плечима:

— Ну бачте, помилка сталася. Газета ваша потрапила чомусь до нашого складу, де ми вже макулатуру збираємо!

Коментарі зайві. І можна було б просто покепкувати із неналежного ставлення конкретних співробітників конкретного відділення Укрпошти до своїх обов’язків, якби це був поодинокий випадок. Але, на превеликий жаль, до редакції аналогічні скарги приходять і з інших регіонів від багатьох передплатників. Ми не можемо зрозуміти: чим заслужило наше видання таку немилість поважної «Укрпошти», послуги якої з доставки «Променя» й так коштують більше, ніж сама газета.

І своєрідним завершальним акордом для цього фейлетону стало наступне: коли напередодні автор поцікавився у пані Ірини, чи не проти вона, аби цю історію було описано, то дізнався, що, хоча на дворі квітень, але ті узяті з боєм два примірники січневого випуску поки що є єдиними. Лютневий та березневий до неї ще не дійшли. Чим і по чому слід стукати, аби ситуація змінилася?

Євгеній Познанський, «Промінь»

Share Button

У Рівному відбувся чемпіонат з дзюдо серед незрячих

Фото учасників змагання
Фото учасників змагання

4-5 квітня 2025 року в місті Рівне, у приміщенні спортивного клубу «Олімпійські надії», відбувся чемпіонат України з дзюдо серед осіб з порушеннями зору, в якому взяли участь спортсмени з Вінницької, Волинської, Львівської, Одеської, Рівненської, Черкаської, Чернівецької областей та міста Київ.

В урочистому відкритті змагань взяли участь: заступник начальника управління молоді та спорту Рівненської облдержадміністрації Володимир Воробей, начальник Рівненського регіонального центру «Інваспорт» Андрій Демчук, головний тренер національної збірної команди України з дзюдо серед осіб з порушеннями зору Михайло Романкевич, головний суддя змагань та суддя національної категорії Ірина Качковська.

Підсумки чемпіонату України підводились у вагових категоріях окремо серед чоловіків, жінок та юнаків.

Чемпіонами України стали:

Серед жінок:

вагова категорія до 52 кг — Іваницька Юлія, ЗМСУ (Заслужений майстер спорту України) (Рівненська обл.);

вагова категорія до 60 кг — Ніколайчик Наталія, ЗМСУ (Рівненська обл.);

вагова категорія до 70 кг — Гаврисюк Анжела, МСУМК (Майстер спорту України міжнародного класу) (Рівненська обл.);

вагова категорія понад 70 кг — Гарник Анастасія, ЗМСУ (Рівненська обл.).

Серед чоловіків:

вагова категорія до 64 кг — Рудник Микола, МСУ (Майстер спорту України) (Рівненська обл.);

вагова категорія до 70 кг — Хорава Давид, ЗМСУ (Рівненська обл.);

вагова категорія до 81 кг — Воробей Віталій, КМСУ (Кандидат у майстри спорту України) (м. Київ);

вагова категорія до 95 кг — Назаренко Олександр, ЗМСУ (Рівненська обл.);

вагова категорія понад 95 кг — Помінов Олександр, МСУМК (Рівненська обл.).

Серед юнаків:

вагова категорія до 55 кг — Дзюба Антон (Рівненська обл.).

Чемпіони та призери змагань були нагороджені дипломами та медалями Укрцентру «Інваспорт».

Підготовку спортсменів Рівненщини до даних змагань здійснювали: Заслужений тренер України, тренер РРЦ «Інваспорт» Михайло Романкевич, Заслужений тренер України Іван Іваницький, тренер Наталія Демчук, тренер-викладач КЗ «РОДЮСШОІ» Руслан Гелешко.

Дякуємо ЗСУ за захист та можливість проводити змагання!

За матеріалами з мережі Інтернет

Share Button

День поезії та епоха Ліни Костенко

Колективна фотографія учасників заходу
Колективна фотографія учасників заходу

Починаючи із 1999 року, людство відзначає 21 березня Всесвітній день поезії. Поезія — унікальне явище людської культури. Це не просто римовані слова. Поезія — це вміння бачити світ, почуття, свої та інших людей, минуле і сьогодення, близьке та далеке, і не лише бачити, але й уміти передати так, аби його побачив і відчув той, хто читає вірші або слухає їх.

Поезія потрібна людям в усі часи. Це довело феєричне свято, яке відбулося 21 березня у клубі Київського УВП №4, і було присвячене Всесвітньому дню поезії.

Цього року свій 95-річний ювілей відзначає видатна українська поетеса Ліна Василівна Костенко. Її заслужено називають четвертим класиком української поезії. Твори Костенко люблять і знають практично всі українці, які взагалі здатні розуміти поезію. Вірші неперевершеної поетеси вже неодноразово лунали на сцені четвертого підприємства у виконанні декламаторів художньої самодіяльності. Ось і цього разу у рамках свята на підприємстві відзначили ювілей поетеси.

До заходу доєдналися також шанувальники поезії Ліни Костенко і з інших первинок столиці. Свято поезії підтримали друзі підприємства — ГО «Дніпровська районна організація ветеранів України» та Благодійна Організація «Благодійний фонд «Дніпровський»», які очолює Анатолій Микитович Павленко.

У залі зібралися шанувальники поезії як з нашого колективу, так і гості. Зокрема, завітав заступник голови ЦП УТОС М. М. Новосецький, директорка Центральної бібліотеки Товариства М. В. Потеляхіна. Захід відкрила голова первинної організації, завідувачка клубу О. П. Бойко. Вітав усіх директор Віталій Борисович Хіміченко. Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять полеглих воїнів України.

У виконанні В. П. Головченка пролунав вірш-присвята ювілярці, який написав Є. В. Познанський — «Епоха Ліни Костенко». Це своєрідний віршований вступ, у якому осмислюється значення великої поетеси:

Епоха Ліни Костенко
Нехай епоха океаном лине,
На береги народів та країв.
У глибині її живе перлина.
Перлина цих чаруючих віршів.

Летять роки, історії хвилини.
Ми заздрим тим, з ким говорив Тарас…
«Вони були сучасниками Ліни»,
Із заздрістю подумають про нас.

Ми до усіх звикаємо потроху:
Проходять президенти й королі.
Але насправді це ЇЇ епоха,
Бо з нами поруч геній на землі.

У генія її нема потреби
Впадати у словесний епатаж.
Кому дана велика ясність небом,
Відтворить словом будь-який пейзаж.

Відкриє людям мудрості скарбницю,
Торкнеться заповітних струн душі.
У цьому й є таланту таємниця,
І це усе — є Лінині вірші.

В її рядках течуть живильні соки
Знання, кохання та парнаських трав.
Нехай Господь пошле їй довгі роки,
Безсмертя поетесі Він вже дав!

Після читання цього вірша ведуча поетичного вечора Л. Б. Литвиненко ознайомила присутніх із біографією Ліни Костенко та її основними фактами.

Ольга Чуприна та Віктор Костюк прочитали один з найвідоміших творів ювілярки — «Кобзарю….». І полинули пісні та вірші.

Окрасою заходу стали виступи Іванни Братусь, талановитої композиторки, авторки та виконавиці. Вона підготувала низку пісень на вірші Ліни Костенко. Серед них: «Я виросла у Київській Венеції», «Яка різниця — хто куди пішов?», «Крила» тощо. Музиканти Валерій Косенюк (гітара), та Єрофей Бондаренко (скрипка) подарували оригінальні імпровізації на пісні.

Пролунали уривки з віршованих романів поетеси «Маруся Чурай» та «Берестечко». Аматори декламували вірші, які доносили до присутніх так щиро і майстерно. Твори Ліни Костенко читали Галина Назарина, Ольга Гвоздик, Раїса Піхоцька, Алла Жилкина, Людмила Клеваденко, Тамара Шишмінцева, Марина та Ярослава Потеляхіни, Вікторія Герасименко та ветеран нашої сцени Таміла Кущенко.

Прекрасні вірші та музика захопили всіх присутніх. Час промайнув непомітно. Патріотичні твори поетеси завершили композицію, вселяючи в усіх духовну силу та наснагу.

Завдяки Ю. В. Тонкогласу бездоганно працювала апаратура та проходила відеозйомка.

Свято завершилося врученням подяк усім учасникам. Особлива подяка Ользі Павлівні Бойко, яка, як і завжди, вклала душу в організацію заходу.

Мабуть, це дуже добре, що стільки талановитих українців долучилися до святкування ювілею Ліни Костенко. Тож є майбутнє і у поезії, і в нашої Батьківщини.

Євгеній Познанський, «Промінь»

Share Button

Київщина грає в шахи й шашки

Колективне фото учасників змагань
Колективне фото учасників змагань

20 березня на Обухівському підприємстві УТОС на Київщині пройшли обласні турніри з шахів та шашок. Того ж дня відзначало свій шістдесят третій день народження Обухівське УВП УТОС.

Підприємство гостинно приймало учасників змагання. Аби несподівана повітряна тривога не завадила грі, було вирішено провести турнір одразу у бомбосховищі, де були заздалегідь підготовані необхідні умови.

Захід був організований Відділом молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Обухівської міської ради спільно з Київським регіональним центром «Інваспорт».

Вже на вході усіх тепло привітав Юрій Борисович Пісков — керівник Спортивної федерації незрячих у Київській області, очільник обухівської філії «Інваспорту».

Привітати учасників заходу завітали заступник міського голови Антоніна Шевченко, директор ДЮСШІ Київського регіонального центру «Інваспорт» — Марія Винниченко, начальник Відділу молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Обухівської міської ради — Максим Єльський.

Захід розпочався о 10:00. На самому початку директор підприємства Віктор Михейович Геля тепло вітав учасників. Побажав їм успіхів, запевнив у тому, що він та підприємство, яке він очолює, буде робити усе можливе для підтримки спорту серед незрячих, зокрема таких унікальних спортивних дисциплін, як шахи та шашки.

Гарною грою відповіли учасники. Регламент на партію становив десять хвилин. Окремо змагалися юні спортсмени. За підсумками змагань результати були наступні.

Шахи (чоловіки):

Познанський Євгеній — І місце;

Каражов Микола — ІІ місце.

Шахи (жінки):

Підмогильна Євдокія — І місце;

Флетчер Олена — ІІ місце.

Призери з шашок:

Чоловіки:

Колесник Віталій — І місце;

Афанасьєв Денис — ІІ місце;

Афанасьєв Ігор — ІІІ місце;

Жінки:

Панченко Галина — І місце;

Шевчук Софія — ІІ місце;

Сарапин Оксана — ІІІ місце.

Дуже приємно, що підростає і молода зміна для бувалих спортсменів.

Шахи (діти):

Вірич Микита — І місце;

Грабовий Іван — ІІ місце.

Усі переможці отримали грамоти та медалі. А після завершення церемонії нагородження господар В. М. Геля запросив усіх присутніх на святковий концерт з нагоди дня народження підприємства. Захід також пройшов чудово. Місцеві незрячі аматори подарували своє мистецтво та гарні українські пісні. Гості не шкодували добрих слів, вітаючи Обухівське підприємство УТОС з днем народження. Бо є що сказати про це УВП, яке попри усі негаразди працює, зберігає усю соціальну сферу, гуртожиток, медпункт, бібліотеку, робить усе можливе для своїх співробітників і є гордістю міста Обухів. Тож, учасники турніру теж радіють, що привітали господарів гідною грою.

Тезей, «Промінь»

Share Button

Навесні квітнуть навіть шахи!

Колективне фото учасників змагання
Колективне фото учасників змагання

Шаховий спорт завжди полюбляли в УТОСі. Незрячі шахісти, зокрема з Києва, здобули значні успіхи. У столиці регулярно проводилися різноманітні шахові турніри, на яких вдосконалювали своє мистецтво незрячі шахісти, найкращі з яких підіймалися на ще вищий, загальноукраїнський та навіть міжнародний рівень.

Але настала, так би мовити, шахова зима. А точніше, ті страшні потрясіння, які переживає Україна в останні роки. Спочатку ковід, а потому і війна. Та й, кажучи чесно, сучасна молодь, зокрема і молодь із порушенням зору, менше полюбляє шахи, ніж попередні покоління. Знаходять хлопці інші розваги, а цю унікальну інтелектуальну гру якось обходять стороною. А старше покоління спортсменів з природних причин, на жаль, вибуває. Хтось пішов з життя, хтось вже фізично не може пересуватися, а хтось взагалі за кордоном.

Але шахи насправді потрібні та цікаві, розвивають мислення, сприяють всебічній реабілітації тих, хто втратив зір. А ті, хто їх не цінує, частіше за все просто погано знають цю гру, але, якщо їм пощастить познайомитися із шахами краще, то нерідко стають справжніми фанатами цього унікального спорту.

І за відродження шахових традицій Києва узявся багаторазовий чемпіон Європи та світу з шахів серед незрячих Сергій Анатолійович Васін. За його ініціативою, за підтримки Київського міського центру з фізичної культури та спорту «Інваспорт» у столиці вперше за останні роки пройшов шаховий турнір. Змагання відбулося 19 березня, у приміщенні Комунальної реабілітаційної установи «Київський міський центр незрячих», який очолює С. А. Васін.

Для того, аби залучити до турніру усіх охочих, керівництво центру провело відповідну інформаційну підготовку серед осередків незрячих столиці і серед власних реабілітантів. І виявилося, що любителів шахів серед незрячих Києва не бракує. І далеко не усі вони «вимерли, як мамонти».

Тож ранком 19 березня у центрі було дуже людно та весело у найкращому сенсі цього слова. Окрім реабілітантів, які прийшли на щоденне заняття, туди завітали шахісти з порушенням зору, а також їх супроводжуючі та вболівальники. Персонал центру тепло вітав усіх гостей, пригощав їх чаєм зі смаколиками.

На початку заходу усіх вітав директор С. А. Васін. У виступі він запевнив, що зробить усе можливе для відродження шахових традицій столиці. Цей турнір є першим кроком для цього. Він також допоможе виявити нових здібних спортсменів, які надалі представлятимуть Київ на всеукраїнських змаганнях.

Відповідно до регламенту турніру грати мали за швейцарською системою: у сім турів. Кожний учасник отримував на партію п’ятнадцять хвилин. У турнірі брали участь як чоловіки, так і жінки.

О 12:00 запрацювали шахові годинники, відраховуючи час першої партії. Після цікавої та напруженої боротьби визначилися переможці.

Абсолютну, безперечну перемогу здобув сам Сергій Анатолійович Васін, кращий серед чоловіків, перший у загальній таблиці учасників. Кращою серед жінок стала Неля Вікторівна Коробченко. Переможці, які посіли перші місця серед чоловіків та серед жінок, отримали дипломи та медалі.

До речі, наш журналіст Євгеній Познанський, який поєднав виконання обов’язків репортера із безпосередньою участю у змаганні, опинився на третій позиції серед чоловіків. Протягом усього турніру панувала тепла, товариська атмосфера. Люди отримували задоволення від гри та спілкування з колегами. Віримо, що це лише початок, і цієї весни почнеться новий розквіт шахового мистецтва серед незрячих киян. Бо на те ж вона і весна!

Тезей, «Промінь»

Share Button

До 95-річчя з Дня народження Ліни Костенко

«Королева української поезії», «перлина сучасної української літератури», «жива легенда», «живий класик», «сумління української нації», — так сучасники називають Ліну Василівну Костенко. Вона не любить патетичних епітетів поруч зі своїм іменем, але її роль для української літератури важко переоцінити.

Вашій увазі пропонуємо відомий вірш Ліни Костенко «Крила» у виконанні народного артиста України Богдана Ступки.

Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає — то буде небо.
Немає поля — то буде воля.
Немає пари — то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Share Button

УСІХ ЖІНОК ЗІ СВЯТОМ 8 БЕРЕЗНЯ!

Колектив редакції періодичних видань УТОС «Заклик» вітає усіх жінок з прекрасним святом весни та бажає здоров’я, кохання і гарного весняного настрою.

Вітальна листівка з 8 березня

ДО 8 БЕРЕЗНЯ

Милують око котики пухнасті,
Із гір біжать вже ручаї,
Жінки всміхаються від щастя,
Прийшла весна в наші краї.

Сьогодні свято в нас жіноче,
Його святкують раз на рік.
Я побажати жінкам хочу
Бути молодшими за вік.

Щоб мали сім’ї всі здорові,
В домівках затишок й тепло,
Жили щоб в злагоді й любові,
Творили в світі лиш добро.

Зі святом!

Валентина Братчанська, незряча поетеса.

Share Button

Держава під приводом покращення працевлаштування осіб з інвалідністю забирає у них фінансування на здійснення заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації

Першого березня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15 січня 2025 року № 4219-IX, який передбачено ввести у дію з 1 січня 2026 року.

Міністерство соціальної політики України наполегливо підтримувало законопроєкт №5344-д та стверджує, що з його прийняттям права та можливості людей з інвалідністю на працевлаштування будуть розширені, але в той же час замовчувалось і не коментувалось інші положення прийнятого закону, якими фактично припиняється фінансування на здійснення заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації.

Так відповідно до підпункту 14 пункту 2 розділу I вищезазначеного закону виключається стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яка наразі передбачає напрямки використання Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю сум адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, зокрема, для фінансування витрат на професійне навчання осіб з інвалідністю, надання фінансової допомоги на здійснення заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації осіб з інвалідністю (відновлення працездатності шляхом забезпечення особи з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації, створення умов для заняття фізичною культурою і спортом, оплата навчання та перекваліфікації, створення на робочому місці особи з інвалідністю належних санітарно-гігієнічних, виробничих і технічних умов згідно з індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, випуск для осіб з інвалідністю спеціальної літератури та аудіозаписів для їх професійної підготовки), працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, а також надання фінансової допомоги на технічне оснащення діючих робочих місць для працевлаштування на них осіб з інвалідністю та на технічне переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю з метою створення додаткових робочих місць і працевлаштування на них осіб з інвалідністю.

Замість всіх цих важливих напрямків фінансування вищезазначеним законом викладено у новій редакції статтю 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якою передбачається, що кошти державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю використовуються на забезпечення реалізації активних програм зайнятості, заходів з підтримки працевлаштування, забезпечення надання соціальних послуг при працевлаштуванні осіб з інвалідністю, на виконання інших програм і заходів, спрямованих на соціальний захист осіб з інвалідністю.

Представники громадських об’єднань осіб з інвалідністю висловлюють скептичні припущення, що виконання інших програм і заходів навряд чи включатимуть напрямки, що містяться у ще діючій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а отже новим законом в супереч конституційних норм допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав осіб з інвалідністю, бо альтернативних джерел фінансування для цих заходів державою не визначено.

За невиконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю роботодавці будуть сплачувати не адміністративно-господарські санкції, а внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, що по факту є тим же самим платежем, але сплачуватимуть його тепер роботодавці не один раз на рік, а щоквартально до Пенсійного фонду України.

Новим законом також запроваджуються підприємства/підприємці трудової інтеграції осіб з інвалідністю та підприємства захищеного працевлаштування, яким колись будуть надаватись податкові пільги без всяких дозволів використовувати це право на податкову пільгу, але ніхто не знає коли відбудеться внесення необхідних змін до Податкового кодексу, бо це ж додаткові втрати для бюджету, а також є сумнівним рішення скасування інституту отримання дозволів користуватись правом на податкові пільги в умовах, коли від контролюючих органів постійно лунають повідомлення про виявлення фактів порушень чи зловживань у сфері користування правом на податкові пільги підприємствами громадських організацій осіб з інвалідністю, які до речі виступали саме за збереження інституту надання дозволів.

Крім цього варто зазначити, що цей закон був прийнятий з порушенням регламенту та норм бюджетного законодавства, бо до законопроєкту 5344-д не було додано фінансово-економічного обґрунтування, що негативно може вплинути на показники не тільки державного, а й місцевих бюджетів, оскільки реалізація законопроєкту передбачає, що платниками внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю стають також бюджетні заклади, які до цього часу були звільнені від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Share Button

НОВІ КНИГИ ДЛЯ НЕЗРЯЧИХ ВІД РБЗіД УТОС

Шановні друзі! Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС започатковує на своєму сайті нову сторінку «Аудіокниги для незрячих від РБЗіД УТОС». Тут ви зможете знайти книгу на будь-який смак: детективні, історичні, біографічні, любовні, фантастичні, пригодницькі романи, поезія, науково-популярна література, твори для дітей. Будуть представлені новинки у рубриці «Нові книги», а також твори, які були записані у минулі роки у рубриці «Колекція аудіокниг». Це класичні твори і книги сучасних авторів. Звертаємо вашу увагу, що нові аудіокниги викладаються у DAISY-форматі. Наразі ми представляємо чотири аудіоновинки, які ви зможете послухати на нашій новій сторінці.

На фотографії передача книг від РБЗіД УТОС до центральної бібліотеки

Також РБЗіД УТОС презентував нові книги шрифтом Брайля, які вже розіслані по бібліотеках Українського товариства сліпих. Під час засідання Президії ЦП УТОС 26 лютого 2025 року ці книги були передані Центральній спеціалізованій бібліотеці УТОС.

Вашій увазі пропонуємо такі новинки шрифтом Брайля:

«Тринадцять різдвяних історій»

Ці «Тринадцять різдвяних історій» від сучасних українських письменників насправді дуже різні, і водночас вони взаємно доповнюють одна одну, як пазли великого полотна. Як саме життя. Як, зрештою, Різдво для кожного з нас, яке містить у собі значно більше сенсів, аніж традиційна картинка родинної ідилії — довкола столу з дванадцятьма стравами. Тут реальність і містика, гумор та іронія, філософське осмислення буття і трепетне світло любові, яка є істинним проводирем, як Вифлеємська зірка — крізь темінь різдвяної ночі…

Катерина Щоткіна «Любомир Гузар: хочу бути людиною»

Україні доби Незалежності дуже пощастило, що в неї є Блаженніший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії. Багато подорожував із місіями, і тепер став прикладом — яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською греко-католицькою церквою на тому етапі, коли її називали «регіональною» чи навіть «закордонною», і довівши до статусу церкви для всієї України, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним країні, якій не щастить на правителів. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації…

Віталій Запека «Цуцик»

Антивоєнний роман «Цуцик» — визначне явище в літературі України. Яскраво, пронизливо через життя, крізь душу безрідної дворняжки автор зумів показати війну, якою вона є. Без пафосу, без зайвого героїзму. Від імені малого собача, але про людей.

Роман написаний на основі реальних подій. В деяких з них автор приймав безпосередню участь. Більшість персонажів мають своїх прототипів у житті. Все бачене, почуте, пережите автор переніс в короткий проміжок часу, тож хронологія роману не відповідає дійсності.

Долі щеняти і людей, котрі трапились на його шляху, не залишать байдужим жодного читача…

Євгеній Познанський «Янгол віри й натхнення»

Поетична збірка нашого відомого незрячого поета Євгенія Познанського познайомить вас з чудовими, зворушливими, проникливими, щирими віршованими рядками, які торкнуться струн кожної душі, кожного серця…

Читайте і насолоджуйтесь!

книги РБЗіД УТОС

 

Share Button