ЗАКЛИК

У Луцьку біля замку Любарта встановили бронзовий тактильний макет фортеці. Відкриття його відбулося 8 вересня 2018 року.

На урочистість завітало чимало незрячих та слабозорих людей, які вперше мали змогу на дотик “побачити” замок.

Очільниця управління туризму та промоції Катерина Теліпська розповіла, що Луцьк має дуже цінний історичний спадок, який потрібно бачити. Однак бачити пощастило не всім.

«Сьогодні ми відкриваємо нову сторінку в історії нашого міста як міста, доступного для всіх. Сьогодні ми всі стоїмо біля першого тактильного макету Луцького замку. Не випадково сам замок став спорудою, яку вилили у бронзі, адже саме сюди йдуть всі наші шляхи – лучан, та гостей міста, звідси починалася наша історія», – мовила вона.

Радник луцького міського голови Ігор Поліщук додав, що місто розвивається у напрямку доступності для людей, які мають порушення зору. За словами Поліщука, повністю профінансувала макет компанія «Житлобуд-2», а за кошти міста лише зробили благоустрій майданчика.

«Я переконаний, що це лише пеший макет історичної будівлі, який з’явився в нашому місті, і таких макетів у Луцьку буде дуже багато», – мовив він. Пізніше Ігор Поліщук додав, що у місті кожного року встновлюватимуть по одному макету історичних споруд.

Створили макет майстри з Тернополя Дмитро Мулярчук та Володимир Кріса. Він виготовлений із бронзи, а на виготовлення макету пішло майже 6 місяців. На плиті, де встановили бронзову міні-копію фортеці, шрифтом Брайля надрукована історія верхнього луцького замку – коли і ким він заснований, перебудований тощо.

Голова Волинського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації людей з порушеннями зору «Генерація успішної дії Віталій Ткачук зауважив, що подія нині історична, бо в Луцьку подібний макет відкривають уперше. Тепер і лучани, і гості міста зможуть на дотик відчути перлину обласного центру Волині.

«Незряча людина може лише уявляти, та й то не кожна – я не бачу від народження, тому я навіть уявити не можу. Тепер мені показали замок і я отримав від цього задоволення», – розповів Ткачук. Він не вірив, що вдасться втілити проект так швидко. Також Ткачук презентував дві книги для сабозорих людей. Перша – це «Луцьк від А до Я», промоційне видання, яке розповідає про місто, а друга – інклюзивна «Волинська абетка» Йосипа Струцюка, яка надрукована і звичайним, і шрифтом Брайля.

«Це зручно для незрячого. Зараз я маю трошки уявлення, як виглядає огорожа, як виглядає дах і інші споруди. Для тих, у кого немає залишку зору, це гарний шанс познайомитися із замком», – підсумувала жінка.

ВолиньPost

Сьогодні, 10 вересня 2018 року, о 15.30 відбудеться чергова акція підтримки школи для незрячих дітей у Львові, що на вул. Франка, 119, міжнародною організацією «Ротарі Інтернешенал». Цього разу ротарійці привезли капсульний папір та настільну гру «Монополія», розроблену з брайлівськими позначеннями англійською мовою — цікавий спосіб вдосконалення англійської для людей з порушенням зору. Загальна вартість придбаного обладнання становить біля 100 тис. грн.

ГС «ВГО «Національна асамблея людей з інвалідністю України» спільно з ГО «Волинський обласний фонд «Зір» проводить Науково-практичну конференцію «СУЧАСНИЙ СВІТ І НЕЗРЯЧІ. Соціальна інтеграція осіб з інвалідністю: інклюзивна освіта, інтелектуалізація праці, активізація дозвілля», яка відбудеться 19-21 вересня 2018 року в м. Луцьк, Волинської області.

Основні напрямки роботи конференції :

1. Психолого-педагогічні проблеми становлення особистості з порушеннями зору в умовах інклюзивної освіти.
2. Вплив сучасного інформаційного простору на розвиток особистості з особливими потребами, їх соціальну та професійну реабілітацію.
3. Просвітницько-виховна діяльність соціальних інституцій у формуванні активної громадянської позиції осіб з інвалідністю.
4. Доступність, взаємодія та вплив світської і релігійної духовності на розвиток людини з інвалідністю.

Реєстрація учасників конференції – з 9-00  години. Пленарне засідання – з 10-00 год. в сесійній залі Волинської обласної ради. (Київський майдан,9).

В разі зацікавленості та за додатковою інформацією звертайтесь:

• Симончук Юрій Прокопович 0332-24-90-32, 068-564-59-53;
• Терпелюк Світлана Іванівна 0332-24-94-17, 099-785-71-03.

                                                                                                                                                    Оргкомітет конференції

Аби знати всі новини
Про незрячих України,
Про усі свої права,
Про сучасності дива,
Вам потрібен тільки
«Промінь»!
Щоб завжди в своєму домі
Цю газету вчасно мати –
Оформляйте передплату!

А передплата ця, до речі, найдешевша в Україні.

Передплата на місяць коштує лише 5 грн. 20 коп. За цю ціну ви отримуєте два подвоєних номери газети за місяць, а відтак річна передплата коштує лише 62 грн. 40 коп.

Якщо ви передплатите нашу газету то  будете у курсі всіх важливих подій УТОС і життя незрячих України. Своєчасно дізнаєтесь про нові законодавчі акти, які регламентують наші з вами права, а у  наш нелегкий період, коли щодня відбуваються  нові зміни – це дуже потрібно кожному.

Передплативши «Промінь», ви дізнаєтесь, що цікавого сталося у найвіддаленіших осередках УТОС. Наша газета  запропонує вам багато цікавої, пізнавальної інформації, поради з реабілітації.  А якщо ви, або ваші друзі пишите поезію або прозу, то «Промінь» вам просто необхідний, бо на наших шпальтах ми завжди охоче  друкуємо твори наших читачів

Тож, не баріться, а передплачуйте «Промінь» завчасно, бо може статися так, що в ту останню хвилину, на яку ви відклали передплату, вам щось завадить і тоді ви не зможете отримати газету вчасно.

Будемо з «Променем» у наступному році!

Наш індекс 61004

   Рік 2018-ий нічим ,може, й не вирізняється з-поміж своїх попередників: ті ж економічні, соціальні негаразди тощо.Та для нас, працівників і користувачів (особливо середнього й старшого покоління) Львівської спецбібліотеки ім.Т. Г. Шевченка Українського товариства сліпих рік цей особливий: 8 липня виповнилося б сімдесят п’ять років незрячому поетові ,членові НСПУ Миколі Ігоровичу Красюкові. На превеликій жаль, смерть так рано забрала його від нас – пан Микола помер 7 червня 2004р. Однак він і досі серед нас, живий у своїх чудових поезіях, глибинних роздумах повчаннях-порадах і розрадах; його пам’ятаємо, як доброго друга, незамінного помічника в бібліотечних справах( Микола Ігорович не один рік очолював бібліотечну раду), натхненника й співзасновника літературно-мистецької вітальні «Поклик». Логічно, що всі заходи, які відбуваються в стінах нашої книгозбірні упродовж цього року, проходять під гаслом: «Миколі Красюкові—75!». І традиційні вже конкурси на швидкість і виразність читання за Брайлем відбувалися за повістю-казкою М. Красюка «Гервасій», і диктант рельєфно-крапковим шрифтом—за його таки твором; а ще конкурсанти-декламатори виконували поезії ювіляра. У нашій бібліотеці діє виставка творчих робіт поета.

   Гарна мрія зародилася в головах наших активістів—побувати з творчим візитом на батьківщині Красюка , ширше відкрити його землякам багатогранний пісенно-поетичний потенціал цієї непересічної особистості. І ця мрія переросла в надію, а надія, завдяки підтримці голови Львівської обласної організації  УТОС  Любові Кукурузи , а також екс-мера Львова  Любомира Буняка, втілилась у реальність.

   Отож, ми, члени вітальні «Поклик», гуртка «Бісеринка», протягом двох днів –17 і 18 серпня—були з творчим візитом у Шепетівці, де нас охоче, радо приймали працівники музею Миколи Островського та учасники сьомої Всеукраїнської школи майстерності для творчих людей з особливими потребами, яка була присвячена 27-й річниці Незалежності України і 75-річчю від дня народження незрячого поета з Шепетівщини М. І. Красюка. Першого дня ми представили  літературно-музичну композицію за творами М. Красюка «Наодинці з Україною», в якій взяли участь учителі й колишні учні школи –інтернату №100,працівники бібліотеки,а також голова обласної організації УТОС; наступного—провели майстер-класи з бісероплетіння, декупажу, приготування галицьких смаколиків, працювала й поетична команда. Неабияке здивування й захоплення викликала виставка робіт наших майстринь, гарні відгуки ми отримали і за поетичні твори.   Побували , звісно, ми й на екскурсії в музеї М. Островського, яку на високому фаховому рівні( з огляду на сучасне трактування певних історичних подій і фактів) провела працівниця цього музею М. Юзлова. Ознайомилися ми і з експозицією речей відомих шепетівчан; належне місце займають тут особисті речі( друкарська машинка, тростина, книжки), які належали Миколі Красюкові.

   Запам’яталася нам також і екскурсія до місцевого краєзнавчого музею. Там ми могли доторкнутись( і в прямому значенні) до раритетів—предметів побуту, якими користувалися наші предки.

          Навзаєм щирими були наші зустрічі, розмови—це дводенне перебування на гостинній шепетівській землі, на батьківщині їхнього і нашого земляка – Миколи Ігоровича Красюка. Аж нехотілося було від’їжджати…І – о диво – коли ми сіли в автобус раптом пішов рясний, але теплий дощ. Це ніби Шепетівка прощалася з нами світлими, чистими слізьми. Прощалася, однак казала: «До побачення! До зустрічі!». До зустрічі, може, й на нашій галицькій землі. Адже Микола також і львів’янин, тут він навчався, жив, творив, тут, на Львівщині, в рідному селі дружини поета Станіслави Матвіївни—Блищиводах, і знайшов свій останній спочинок.

   Закінчити цей допис хочеться чудовим віршем нашої вітальнянки Вероніки Феде, до речі, учениці й шанувальниці таланту Миколи Красюка.

                    Другові

Мій добрий друже, Ви пішли так рано.

Гарячим воском плакала свіча.

Прощання залишило в серці рану,

Яку не зможе загоїти й час.

А навкруги таке буяло літо!

Могла земля у квітах потонуть.

Та це вже не могло Вас зупинити,

Бо ангел кликав у найдальшу путь.

Де ж Ви тепер, наш дорогий поете?!

Що радує і що печалить Вас?

Можливо, на прекрасній десь планеті

Ви так сумлінно молитесь за нас.

Ви завжди з нами, в нашій літвітальні.

Полине світла пам’ять в майбуття.

А ваша мова ніжна і печальна

Нам заповіла дорожить життям.

        Бібліотекарі Світлана Палюшок, Степан Підлужний, м.Львів