ЗАКЛИК

Об'єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих

«І У СИНЮ ДАЛЬ ПОНАД ГОРАМИ ЛИНЕ ПІСНЯ ЦЯ…»

Ні чим не примітні, серпневі спекотні дні, можливо, так би й загубилися у бурхливому потоці буденних справ, як би не одна творча подія, що сталася на Закарпатті і зробила ці дні незабутніми, та, напрочуд, вражаючими.

Отож, з 7 по 9 серпня Мукачево вже одинадцятий рік поспіль зібрало талановитих утосівців на справжнє свято пісні і дружби – фестиваль «Мукачево запрошує друзів». На відміну від попередніх фестивалів, що проходили у великих залах, цьогорічна зустріч відбулася на базі відпочинку «Едельвейс» Мукачівського підприємства УТОС. Біля тридцяти учасників з восьми осередків нашого Товариства зібралося у мальовничій місцині серед віковічних гір.

Фестиваль відкрили вітальними словами: директор Мукачівського підприємства УТОС Денис Дейчук і його невтомні організатори: голова ВПО Мукачівського підприємства Василь Кондрач та Аліна Кучинська, яка очолює місцеву Спілку талановитих інвалідів «СТІмул». Дуже приємно, що на цьому чудовому заході пощастило побувати й авторці цієї статті, яка також приготувала привітання у вигляді святкового короваю з написом з тіста – «Мукачево збирає друзів».
Красивий голос з піснею про Україну Василя Курдельчука (Маневичі), переможця минулорічного ювілейного фестивалю, підбадьорив учасників, задавши тон, по-родинному теплої атмосфери. І полинули пісні: веселі й сумні, патріотичні й жартівливі, присвячені рідній землі, матері, синам-героям, покійним друзям і, звичайно, одвічному коханню. Всіх учасників колоритно представляла ведуча заходу завідувач клубом Мукачівського підприємства УТОС Ганна Гудачек. Своїми музичними талантами вражали: Київ, Луцьк, Нововолинськ, Коломия, Тернопіль, Львів, Рівне.
Та по-справжньому приголомшила усіх присутніх своїм виступом наймолодша учасниця фестивалю Софійка Хома. Незрячій дівчинці лише дев’ять, а її не по-дитячому сильний голос, яким вона проспівала композиції українською та англійською мовами, мабуть, чули всі Карпати. Юна зірочка навчається у Львівській школі для дітей з вадами зору № 100. Вона є неодноразовою учасницею благодійного музичного проекту «Відчинилося життя». За словами Софійки, понад усе вона любить співати. А нещодавно почала опановувати фортепіано.
-Наш фестиваль не має обмежень – у ньому можуть брати участь як і дорослі, так і юні співаки, – говорить організатор і натхненник пісенного заходу Василь Кондрач. – Ідея проводити у нас, у Мукачеві, такі музичні зустрічі, зародилася на ще одному чудовому фестивалі нашого Товариства «Буковинські візерунки». Там я зустрів однокласників і ми вирішили організувати у нашому місті зустріч і поспівати. Одинадцять років тому з цього все і почалось…
Тепер мукачівський захід збирає не просто однокласників, а й друзів з багатьох куточків України. А щоб зробити таку зустріч теплою і дружною, організаторам доводиться прикладати чимало зусиль, отримуючи фінансову підтримку з боку місцевої влади та доброчинників. За побажаннями організаторів та учасників щорічного мукачівського фестивалю хотілось би, щоб керівництво УТОС активніше долучалося до такого роду заходів й допомагало їх проведенню.
-Такі зустрічі для нас, незрячих, мають дуже важливе значення, – ділиться думками учасниця фестивалю з Луцька Лідія Дороніна.- Адже ми не лише збираємось поспівати, ми спілкуємось, знаходимо нових друзів, обговорюємо проблеми, ділимось враженнями та порадами. А ще насолоджуємось гостинною атмосферою і цілющим повітрям.
Кожний виступ учасників був красивим та індивідуальним. Але, як ведеться на фестивалі, журі, до складу якого входили діячі культури та мистецтва Мукачева, визначили переможця. Цього року гран-прі отримав чудовий виконавець Микола Пришнівський (Тернопіль). Всіх інших учасників було урочисто нагороджено дипломами фестивалю «Мукачево запрошує друзів». Не могла залишитись без подарунка і юна співачка Софійка Хома. На згадку про фестиваль вона повезла додому симпатичного м’якенького їжачка.
По завершенню пісенної програми всі учасники та гості заходу зібралися на сцені і разом заспівали пісню про друзів, яка, напевно, ще довго бринітиме у душі, нагадуючи про цю приємну подію.
А коли пісня полинула у гори, повітря наповнилось пахощами запашного бограчу і шашликів – на всіх присутніх чекала смачна святкова вечеря, яку, до речі, також власними силами приготували організатори. І ще довго лунали дружні розмови, побажання і щирі слова вдячності за прекрасне свято, яке об’єднує творчі серця й запалює вогник надії.

Наталя Щербань, «Промінь»

Share Button

УВАГА! ПЕРЕДПЛАТА!

Осінь стукає в дверцята,
Час подбать про передплату,
Аби завжди мати в домі,
Ваш і наш любимий «Промінь».
Шановні читачі! Нагадуємо, що вже розпочалася передплата періодичних видань на наступний рік.
Передплачуючи нашу газету ви отримуєте можливість бути у курсі усіх важливих подій життя незрячих України, своєчасно дізнаєтесь про нові законодавчі акти, які регламентують наші з вами права, дізнаєтесь, що цікавого сталося у найвіддаленіших осередках УТОС, зможете прочитати багато цікавої пізнавальної інформації, порад з реабілітації, поетичні та прозові твори членів нашого Товариства і відомих письменників.
Нагудуємо:
«ПРОМІНЬ» найдешевше видання в Україні!
Передплата на місяць коштує лише 5грн. 20 коп. За цю ціну ви отримуєте два подвоєних номери газети, а відтак річна передплата коштує лише 62 грн. 40 коп.
Наш індекс:
61004
Тож не баріться, а передплачуйте «Промінь» завчасно, бо може статися так, що в ту останню хвилину, на яку ви відклали передплату, вам щось завадить і тоді ви не зможете отримати газету вчасно.
Тож разом у наступний рік!

Share Button

ВІДПОЧИНОК У БОЯРЦІ, АБО ЯК ВІДЧУТИ СМАК ЖИТТЯ

Хочу поділитися враженнями про молодіжний заїзд у Будинку відпочинку УТОС у Боярці на Київщині. Багато хто з моїх знайомих ,коли їм пропонували путівку до Боярки ,висловлювали сумніви, мовляв: «а що там може бути цікавого у Боярці ,чи взагалі варто туди їхати?». Але дуже добре, що керівництво нашого Товариства вирішило цього разу організувати саме молодіжний заїзд. На відпочинок прибули енергійні молоді люди. Наймолодшій відпочивуючій було дев’ятнадцать, найстаршим – десь років сорок.

Щодо мене, то жодних сумнівів не виникало – їхати чи не їхати. По-перше – Боярка це природа. Чудовий сосновий ліс, повітря насичене ароматом соснової та ялинової смоли. Десь за територією бази залишаються літня спека та інші незручності. Я сам дуже люблю ліс, то для мене це вже було величезним плюсом.

Особливо хочеться подякувати невгамовному «масовику-витівнику» Ніні Сич. Наприклад, вона зуміла організувати регулярні рейси маршруткою до озера, оточеного також чудовим лісом. Тож, кому подобається відпочинок на природі, можуть їхати до Боярки не вагаючись.

Якщо ви полюбляєте поласувати на лоні природи власноруч підсмаженим шашличком, то у Боярці ви знайдете і мангали і усе необхідне для такого смачного дійства.

Та природа природою, але ж багато кому необхідна творча самореалізація, скажете ви. Дійсно, люди усі молоді, талановиті, хтось співає, хтось грає на гітарі, хтось пише вірші, хтось закоханий у танці. Нудьгувати таким самородкам не довелося, бо в Будинку відпочинку постійно проходили дискотеки, концерти відпочиваючих.

Особисто я полюбляю спорт. Зокрема настільний теніс. Приємно, що знайшлися ентузіасти цього виду спорту. Звичайно, людині тотально незрячій грати у цю гру доволі – таки проблемно, скажемо так, але якщо людина хоча б бачить м’ячика, то може взяти участь у таких змаганнях. На наше прохання було встановлено спеціальний стіл і ми влаштували справжній турнір з настільного тенісу, переможцем у якому, скажу без зайвої скромності, став автор цих рядків.

Для тих, хто полюбляє під час відпочинку відвідувати якісь цікаві місця, старожитності, дізнаватися щось нове про минувщину – Боярка ідеальне місце, бо знаходиться поруч із славним градом Києвом. Сорок хвилин на маршрутці чи електриці й ви вже у нашій столиці. Хто знає куди йти і що подивитися, то може їхати сам, а для інших організовувалися цікаві екскурсії до столичних музеїв. Музей під відкритим небом «Пирогово», обзорна екскурсія Києвом та інші. Можна, наприклад, відвідати музей авіації, у якому представлені літаки від часів Другої світової і до транспортних аеробусів наших днів. Одним словом – Київ поруч і цим усе сказано.

Але найголовніше, що полюбляють усі – це спілкування. Така вже природа людини, як істоти суспільної, а, особливо людини незрячої. Дуже добре, що можна було знайти нових друзів, закохатися, або ж ,навіть, і знайти свою долю, бо умови для цього були дуже сприятливими. Різного роду вечори відпочинку, танці, турніри з тенісу чи шашок, або групи по інтересах. Спочатку усі приїздять, ніхто нікого не знає, але дуже швидко визначаються інтереси, люди починають об’єднуватися за вподобаннями і ось вже нові компанії.

Позитивний досвід дала нам усім така рольова гра, як «Мафія». У двох словах скажемо, що відповідно до цієї гри є «місто», його «мирні мешканці» і є «мафія». Завдання «мешканців» виявити і знешкодити «мафіозі», ну а «мафіозі» – відповідно не дати себе виявити і знищити своїх супротивників. Є відповідний сценарій, «місто» засинає – прокидається «мафія», вирішує кого вона знищить, потому прокидаються інші «герої». Хто хоче може переглянути її правила більш детально в Інтернеті. Особливим успіхом користувався у нас такий персонаж, як «маніяк». Його дії привертали до себе особливу увагу. Нерідко бувало так, що хтось з учасників, наприклад, якась приваблива дівчина «гинула» від рук «мафіозі», потому потрапляла до пазурів «маніяка», а врешті її рятував «лікар». Отака гра «Мафія».

Ну і звичайно, грали у доміно, карти, шашки.

Я вважаю, що такий досвід можна використовувати не лише у будинку відпочинку, але й у інших організаціях Товариства, при клубах, ТПО та ін. «Мафія» та подібні до неї рольові ігри, дуже зближує учасників, допомагає їм знайти спільну мову, позбутися зайвих комплексів. Бо, наскільки мені відомо, допоки у багатьох утосівських закладах такого дозвілля бракує, відбуваються лише шахові турніри, або якісь релігійні заходи, концерти аматорів та й усе. А от, щоб молодій людині можна було прийти і цікаво провести час не сидячи вдома за комп’ютером,що називається «відірватися», то цього бракує.

Та головне у житті це – кохання. Усім хочеться кохати і бути коханими. Можу сказати, що сам зустрів у будинку відпочинку гарну дівчину, із якою ми закохалися до нестями. Також склалося багато пар, люди знайшли одне одного, виникли теплі взаємовідносини. І бажано, щоб такі зустрічі відбувалися не лише під час заїзду раз на рік на 18 діб, а постійно. Кажуть, що курортні романи не тривалі, не серйозні, але як може бути інакше, якщо після певного невеличкого відрізку часу люди повертаються додому у інші умови, які, скажемо так, не сприяють спілкуванню молоді. Мабуть, було б доцільно, якби такі зустрічі відбувалися не лише під час відпочинку на «курортах». Поїздка ж на відпочинок була б лише продовженням повноцінного спілкування. Тоді, якщо певні стосунки зав’язувалися навіть під час відпочинку, – вони могли б продовжуватися і після закінчення періоду відпусток. Тоді ці умови не будуть якимось штучними й взагалі у Товаристві встановиться, так би мовити, клімат сприятливий для молоді. Не знаю наскільки переконливо я виклав цю думку, але вважаю, що позитивний досвід роботи з молоддю боярського молодіжного заїзду має бути поширений на увесь УТОС.

Олексій ЛАСТОВЕНКО,
кандидат економічних наук,

Київ, ТПО №2.

Share Button

ЛІНІЯ ЖИТТЯ – В ТВОЇХ РУКАХ

Застиглий погляд скульптури юнака замріяно дивиться у далечінь. Його обіймає теплий серпневий вітер, світить яскраве сонце, за плечима відблискує вогняним кольором велична споруда музею, але він стоїть і здається, що його мармурові вуста шепотять безсмертні слова: «Найдорожче в людини це життя. Воно дається один раз і прожити треба його так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки». І як би ми не ставилися до ідеології, яку сповідував Микола Островський, мало хто з цими словами не погодиться . Тому не марно витрачають свій час його земляки шепетівчани.
«Лінія життя – в твоїх руках» – саме така тема «Школи майстерності» для людей із особливими потребами, що працювала цього року у місті Шепетівка на Хмельниччині з 14 по 18 серпня. У попередні роки ми вже розповідали нашим читачам про цей унікальний захід, який заснували Народна академія творчості інвалідів, очолювана Оленою Александровою та музей видатного письменника Миколи Островського у Шепетівці.
Приємно, що з кожним роком усе більше членів УТОС беруть участь у роботі «Школи майстерності». Кожного року організатори «Школи» визначають тему, якій мають бути присвячені роботи учасників. Наприклад,2015 року – «Ми діти твої, Україно», 2016 – «В серці живе Україна», цього року – це «Лінія життя в твоїх руках». Саме таку тему було обрано заради боротьби з таким злом як дитячий травматизм. Щодня діти страждають, а іноді навіть гинуть через нещасні випадки, винуватцями яких стають вони самі ,а також, звичайно, дорослі, які не приділяють дітлахам належної уваги.
Президент НАТІ пані Олена Олександрова має не лише добре серце, але і значний досвід роботи. Вона пригадує, що коли їй вдалося організувати на місцевому телебаченні одного з міст України серію пізнавальних передач, які у формі гри та казки застерігали малечу від небезпечних пустощів, то дитячий травматизм у регіоні знизився удвічі. Тож і зараз учасникам було запропоновано присвятити власну творчість цій благородній справі.
Цього року у рамках роботи заходу працювали майстер-класи з поезії, журналістики та малюнку. Зустріч із досвідченими митцями, що можуть допомогти вдосконалити майстерність, демонстрація власного творчого надбання, спілкування з однодумцями – колегами по перу та пензлю, усе це робить участь у цьому заході бажаною для десятків людей.
14 серпня відбувся заїзд учасників, яких організатори забезпечували безкоштовними харчуванням та проживанням. Проте зустріч для киян відбулася вже під час поїздки. Ми потурбувалися квитки придбати заздалегідь, коли іншим пасажирам це ще і на думку не спадало, через що усьому «київському творчому десанту» дісталися місця поруч в однім вагоні, тож вже під час дороги ми отримали можливість познайомитися. Одразу ж встановилася дружня невимушена атмосфера, люди розповідали про своє життя, читали власні поезії під ритмічний стукіт колес, серед розкішних ілюстрацій серпневих пейзажів, що проносилися за вікнами електрички.
На Шепетівському вокзалі нас тепло, по-справжньому дружньо, зустріли господарі. Учасників, кому важко пересуватися, та наші речі повезли автівкою, інші дістаються до музею М. Островського міським транспортом.
У музеї нас тепло вітали співробітники на чолі з директором – Наталією Никоновою. Тут, у музеї ,на гостей вже чекала вечеря. Підкріпивши сили йдемо тихими, дуже охайними вулицями Шепетівки до школи-інтернату, де будемо жити найближчі дні.
Йти зовсім недалеко, але співробітниця музею, яка супроводжує нас встигає розповісти стільки цікавого про своє рідне місто! Милують око стрункі ялини, які колись посадили відомі космонавти тогочасного СРСР, що відвідали Малу батьківщину Миколи Островського.
Наступного дня у актовій залі музею відбулося урочисте відкриття «Школи майстерності».На ньому з вітаннями та напутнім словом до учасників звернулися секретар міськради М. Кикоть, начальник відділу культури Шепетівського міськвиконкому С. Джус, директор музею М. Островського Н. Никонова. У своєму виступі пані Наталя зазначила, що дуже рада тому, що «Школа» зібралася знов, побажала усім її учасникам стати міцною творчою родиною і наголосила на тому, що вважає роботу «Школи майстерності» одним із пріоритетів своєї діяльності на посаді директора музею.
Присутні дружними оплесками вітали президента НАТІ пані Олену Александрову, яка доклала неймовірних зусиль задля того, щоб, попри усі труднощі нашого часу, захід усе ж відбувся. Дарували своє мистецтво і самі учасники – вокалісти, поети. Надзвичайно тепло присутні вітали вокалістку – киянку Ганну Стоянову, яка прибула до школи як волонтер, супроводжуючи своїх друзів. До того ж чарівна пані Ганна виявилася чудовим декламатором, майстерно виконуючи поезії одного з учасників. А скільки радості та позитивних емоцій викликали дитячі «Усмішки» іншої киянки Світлани Проніної! Було також презентовано альманах, до якого увійшли твори усіх учасників «Школи майстерності» починаючи з першого року її існування. Далі усіх учасників та гостей було запрошено на другий поверх музею, де ми мали можливість оглянути унікальну виставку художниці Тетяни Погуральської «Трипільські спогади». Митець, спираючись на знахідки археологів, відтворила костюми давніх трипільців, а також створила унікальну колекцію костюмів Поділля. Виставка мала величезний успіх, зокрема, у прекрасної половини глядачів.
А у фойє на учасників чекало цікаве інтерактивне опитування. Кожному було запропоновано вибрати з кількох предметів один, який міг би стати його символом, розповісти за допомогою цього предмета про власне життєве кредо. Предмети були різні: олівці та резинки для волосся, сірники та підсвічники та ще багато іншого. Автор цих рядків потягнувся до найближчого предмету, не вибираючи, ним виявився підсвічник із синьої порцеляни. Знахідка здалася мені доволі вдалою, тож коли черга дійшла до мене я оголосив експромт, який встиг скласти, допоки про себе розповідали колеги.
Я выбрал подсвечник, почти что свечу,
Поскольку повсюду тянусь я к лучу,
Луч веры Христовой и луч чистых строк,
Над тьмою победа, пусть мрак и глубок!
То символ луча негасимого вечный
Я выбрал вот этот мой синий подсвечник.
І взагалі виступи-автохарактеристики усіх учасників були цікавими, світлими, такими, що викликали щиру симпатію та повагу до митців, які попри різні недуги змогли зберегти та розвинути у собі значний творчий потенціал.
По обіді розпочалася робота майстер-класу з поетики. Його вела талановита поетеса пані Ніна Шмурікова. Кажуть, що найкраще виховувати прикладом. Розповідаючи про свій творчий шлях, читаючи власні твори, пані Ніна дала нам чудові зразки, спираючись на які ,учасники змогли багато що зрозуміти і у власній творчості. Тактовно і уважно розбирала вона і твори учасників. Навіть тим , хто вже мав певний досвід і певні досягнення, було чого повчитися у неї. А скільки радості надали усім її чудові книжки, які авторка сама люб’язно дарувала своїм шанувальникам.Так само вдало провела вона і друге заняття .
А у другій половині шістнадцятого серпня розпочав свою роботу майстер-клас «Основи ілюстрації». Викладач Олексій Павлович Тарасенко. Здібний художник, він сам вже неодноразово був учасником «Школи майстерності», а от цього року вже став одним з викладачів. Ми вчилися малювати плакати, які знов-таки попереджують дітей та їх батьків про небезпеку. Звичайно, для людей з вадами зору це завдання не з легких, але викладач, співробітники, волонтери, колеги, у яких таких проблем нема, дружньо допомагали утосівцям. При цьому треба було ще і скласти текст до певних плакатів. От ,наприклад, плакат, що попереджує про неприпустимість присутності діточок на будівництві. Намальовані великий ведмідь, який веде подалі мале ведмежа із перев’язаною лапою від напівзведеного хмарочоса та будівельного крану. До цього плакату автор склав такий текст:
Біг ведмедик неслухняний
Подивитися на крана.
Камінь впав на ведмежатко
Через те і хвора лапка.
Окрім занять кожного дня відбувалися різноманітні цікаві заходи. Не можна не згадати про чудове театралізоване дійство «От вже і Спас- йде вже літечко від нас» ввечері п’ятнадцятого серпня. Співробітники місцевого краєзнавчого музею і розповіли і показали, якими гарними звичаями та обрядами зустрічали наші пращури ці серпневі Свята. До того ж пригостили гостей не лише дійством, а і чудовою вечерею, з обов’язковими у ці дні медом, маком та іншими народними стравами. Якщо вже мова зайшла про таку прозаїчну матерію як їжа, то маю засвідчити, що протягом усіх днів харчування було просто чудовим.
Наступний день завершився творчим вечором чудових поетів Леоніда Жмурка та Сергія Деркача.
В останній день – сімнадцятого серпня – відбулося друге заняття ілюстраторів,а по обіді пройшов майстер-клас із журналістики, який провела чарівна журналістка Алла Захарець. І знов таки тема і мета: як боротися із дитячим травматизмом, як врятувати милих наших бешкетників.
Це був останні день роботи «Школи». Вранці вісімнадцятого останні її учні виїхали із гостинної Шепетівки. Надзвичайно тепло, по родинному проводжали гостей господарі, працівники музею Миколи Островського. Тож із собою учасники повезли не лише дипломи, але і нові навички, і надзвичайно теплі спогади, і побажання приїздити ще.
Закінчила свою роботу шоста «Школа майстерності» та ,здається, що слова «закінчила роботу» не зовсім доречні. Бо ті навички, той заряд наснаги, який вона подарувала митцям лише починає свою роботу і невдовзі подарує нам ще багато гарних поезій та творів мистецтва. «Лінія життя в твоїх руках» – слова мудрі. Я впевнений, що учасники Шепетівської школи майстерності свою лінію життя тримають міцно.

Євген Познанський, «Промінь»

Share Button

МЕЛОДІЯ СЛОВА

Шістнадцятого серпня на Київському УВП №2 відбувся творчий захід, на якому талановиті незрячі майстри слова ділилися своєю творчістю з присутніми.
Присутні мали нагоду познайомитися з творчістю багатьох цікавих та відомих особистостей, які невтомно наповнюють українську скарбницю поезії своїми неперевершеними літературними шедеврами. Творча зустріч об’єднала поетів з Києва, Макарова та Обухова.
Поетичну вітальню відкрив журналіст, громадський діяч, поет, прозаїк, член Національної спілки письменників України –Геннадій Горовий з Обухова. Віталій Гребенюк та Микола Криндач подарували глядачам не лише вірші ліричної та патріотичної тематики, а й гумористично-сатиричні твори.

Поетична зустріч торкнулася душі кожного присутнього, адже звучала інтимна, патріотична, пейзажна, релігійна, соціальна, громадянська лірика, яка не могла залишити байдужим будь-кого.
Жінки-поетеси вдало передали настрої мінливого кохання – закоханість, невзаємність почуттів, щастя і радість любові. Людмила Машталер, Валентина Врублевська, Наталя Войтенко, Марія Романенко та Валентина Братчанська – яскраве уособлення жіночності та мудрості, кожне їх слово надихає на добрі справи та мотивує до гармонії з довколишнім світом!

Музичні паузи прикрашав дует «Меццо» у складі Ольги Семи та Ірини Дем’янової, які тішили своїм солодким співом та грою на фортепіано.
Ведучою та організатором заходу була Ольга Сема – невтомна бджілка та майстер організації культурних подій.

Л.Пономарьова, «Промінь»

Share Button

У НАРОДНОГО ОРУХ «ПРОЛІСОК» – ЮВІЛЕЙ

ХОР «ПРОЛІСОК»Саме 19 липня десять років тому «Пролісок» отримав звання народного, хоча самому колективу вже 16. До присвоєння йому почесного звання в УТОС діяла чоловіча вокальна група. Головним реформатором у співочому колективі вважається його керівник Михайло Штогрін. За десятиріччя він зумів не лише створити багатоголосий хор чисельністю 32 учасники, а й кілька вокальних жіночих груп та окремих солістів, які славляться майстерним виконанням.
— Захоплююся Волинським державним академічним хором, тому і для «Проліска» підбираю деякі пісні з їхнього репертуару. Хористам подобаються також українські народні пісні, — розповів Михайло Штогрін.

У нашому місті неможливо уявити жодне свято без виступів хору «Пролісок». Цей колектив завжди відрізняється самобутністю. Важливою їхньою окрасою є вбрання, адже кожен виступає у вишиванці.
— Допомагає нам тримати марку і дбає про костюми наша «роботяща бджілка» Ія Шеремет. Костюми завжди випрасувані, підписані й в будь-який момент готові до виступів, — зазначили хористи.
Символом цього колективу є українська народна пісня. Репертуар співочого колективу — 150 творів.
Окрім того, утосівці ще й займаються просвітою, вони є частими відвідувачами загальноосвітніх шкіл.
— В рамках нашого проекту «Зряче серце небайдуже» ми спілкуємося з учнівською молоддю міст і сіл про життя незрячих для того, щоб посіяти зернятка милосердя до людей з вадами зору, — розповіла Тетяна Логвіненко, очільниця Шепетівського УТОС.

Також хор «Пролісок» у своєму репертуарі має пісні із церковної програми. Їх неодноразово запрошували на престольні храмові свята у Шепетівському, Полонському та інших сусідніх районах.
— Одного разу наш хор виступав на церковному святі у Полонському районі. І ми заспівали для єпископа Пантелеймона пісню «Материнська хата». Владиці настільки сподобався наш музичний дарунок, що він подарував нам коровай, — пригадали хористи.
Вже п’ять років поспіль члени Шепетівського УТОС беруть участь у православному фестивалі «Коляда», що проходить у Полонному.
Члени колективу — люди старшого віку, кожен з них має свій характер, нелегкий життєвий досвід, випробування. Хтось прийшов сюди для спілкування, інший для розради, але всі вони знайшли те, що шукали. Попри те, що організація знаходиться у Шепетівці, серед її членів є й жителі Полонщини. Голова профспілки Володимир Янковський приїздить на збори колективу аж з Нетішина.
Об’єднує учасників народного хору «Пролісок» любов до співу. Судячи з того, що учасники є постійними, то й любов у них міцна.

Газета «День за днем»

Share Button

ОГОЛОШЕННЯ ПРО ВИХІД СЕРПНЕВОЇ ГАЗЕТИ «ПРОМІНЬ»

Увага! Читачам газети повідомляємо, що у зв’язку з відпускною кампанією у серпні газета «Промінь» вийде подвоєним номером (29–32) за понеділок 28 серпня. Чекайте на свою улюблену газету.
Редакція УТОС «Заклик

Share Button

Підсумки семінару «Орієнтування в просторі та скандинавська ходьба як засоби соціалізації та інтеграції осіб з інвалідністю в сучасне суспільство»

З 30 липня по 02 серпня 2017 року за сприянням Всеукраїнського громадського об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» та ініціативою Івано-Франківської громадської організації жінок з інвалідністю «Біла тростина» відбувся Всеукраїнський навчально-практичний семінар «Орієнтування в просторі та скандинавська ходьба як засоби соціалізації та інтеграції осіб з інвалідністю в сучасне суспільство», що проводився в с. Яблуниця Івано-Франківської області.

В семінарі взяли участь 60 учасників серед яких були тифлопедагоги, правозахисники та представники громадських організацій з різних регіонів України, які опікуються людьми з інвалідністю по зору.

Учасники семінару «Орієнтування в просторі та скандинавська ходьба як засоби соціалізації та інтеграції осіб з інвалідністю в сучасне суспільство»

Під час проведення заходу учасники ознайомились з новітніми засобами просторового орієнтування, а саме невізуальною доступністю сенсорних приладів на базі систем Android, Ios symbian та супутникової навігації за допомогою програм loadstone, osmand, dotwalker, та інших програм для осіб з порушенням зору. Перспективами розвитку та способами втілення, тактильним відчуттям у вільному просторі, нормативно-правовим регулюванням індивідуальної мобільності незрячих та слабозорих осіб, скандинавською ходьбою, як засобами соціалізації та реабілітації.

Також учасники взяли участь у практичних заняттях з проходження маршрутів в гірській місцевості невеликими групами та отримали навички особливостей методики просторового орієнтування із застосуванням тактильних тростин, навігатора Османд, адаптації методики скандинавської ходьби для осіб з порушенням зору, ознайомились з рельєфно-графічними картами-схемами.

Учасники семінару «Орієнтування в просторі та скандинавська ходьба як засоби соціалізації та інтеграції осіб з інвалідністю в сучасне суспільство»

Крім того, на семінарі розглядувались методи усунення страхів в просторовій орієнтації для незрячих людей, ЛФК для відновлення вестибулярного апарату,пілатес –як метод покращення якості життя людей з інвалідністю, перспективи забезпечення прав людей з інвалідністю в умовах децентралізації влади, різновиди та індивідуальний підбір тактильних тростин та ознайомлення з головними аспектами застосування собак-поводирів в Україні.

Керівник Івано-Франківської громадської організації жінок з інвалідністю «Біла тростина» Марія Гогільчин висловила вдячність кожному учаснику семінару за активну, плідну співпрацю, обмін досвідом та активне обговоренням і прийняттям рішення, щодо болючої ситуації, яка склалася на сьогодні в Україні, щодо забезпечення засобами реабілітації для людей з інвалідністю з порушенями зору.

Також Марія Гогільчин подякувала голові Всеукраїнського громадського об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» Валерію Михайловичу Сушкевичу, керівництву та працівникам секретаріату, зокрема Лілії Бондаренко та Тетяні Малишенко, за вкладену працю в проведенні заходу, за турботу та сприяння повній та ефективній участі людей з інвалідністю по зору в суспільство на рівні з іншими, спікерам та тренерам семінару, окремо подякувала господарям вілли «Парламент» за гостинний прийом в мальовничому куточку Карпат.

Активну участь у семінарі взяли працівники Об’єднаної редакції періодичних видань Українського товариства сліпих “Заклик”, які щиро вдячні організаторам семінару за запрошення.

Share Button

СУЗІР’Я ТАЛАНТІВ

З 17 по 20 липня 2017 року на базі відпочинку «Альбатрос», яка належить Кременчуцькому УВП УТОС, в с. Потоки Кременчуцького району, відбулася зустріч колективів художньої самодіяльності клубів УТОС з дев’яти підприємств України, а саме: Кременчук, Полтава, Лубни, Олександрія, Дніпровське УВП УТОС і Дніпропетровське УВО УТОС «Луч», Харків (УВП УТОС № 2), Одеса, Чернівці.
Яка може бути зустріч творчих людей без презентації своїх талантів, без обміну творчим досвідом, і просто без щирого спілкування зі старими знайомими та без знайомств з новими людьми?
Тож, вісімнадцятого липня відбулося урочисте відкриття зустрічі «Сузір’я талантів», на якому, окрім учасників самодіяльності та працівників клубів, були присутні директори більшості підприємств- учасників заходу.

Концерт відкрила вступним словом ініціатор проведення зустрічі директор клубу Кременчуцького УВП УТОС Марина Нестеренко. Потім з промовою виступив директор підприємства-організатора свята Гришин Юрій Юрійович, який подякував колегам за сприяння у організації першої зустрічі самодіяльних колективів УТОС на Полтавщині. Марина Нестеренко зазначила, що директор підприємства охоче підтримав її ідею щодо проведення такого важливого, на його думку, заходу.
Напередодні проведення фестивалю, Ю. Ю. Гришин разом з директором Полтавського УВП УТОС Січевським Віталієм Сергійовичем надали необхідні будівельні матеріали для проведення косметичного ремонту на Базі відпочинку, який зробили працівники «Альбатросу», за допомогою керівника клубу та учасників самодіяльності Кременчука, які дуже хотіли, щоб ідею Марини Нестеренко було втілено у реальність.
А потім всі присутні, затамувавши подих, переглядали концерт.
Програму зустрічі продовжили святковий обід, відпочинок на березі річки Псел, вечеря, дискотека з конкурсами та спів під гітари до третьої ночі.
19 липня було днем відпочинку на свіжому повітрі. Всі насолоджувалися теплою та сонячною погодою і готувалися до представлення своїх міст, яке відбулося на вечорі відпочинку, де кожен колектив було нагороджено дипломом за активну участь у заході та диском з записом концерту «Сузір’я талантів».
Звукове оформлення концерту, дискотеки та вечору відпочинку лягло на плечі керівника Клубу «ПОГ Полтавське УВП «Полтаваелектро» УТОС» Мегелика Сергія Івановича та звукооператора зазначеного клубу Моргуля В’ячеслава Валентиновича.
Слід зазначити, що для учасників зустрічі було безкоштовним проживання, а харчування здійснювалося за рахуно незрячих: точніше підприємств, колективи художньої самодіяльності яких брали участь у заході.

Директор бази Миколинець Василь Данилович гостинно приймав учасників зустрічі, швидко вирішував всі нагальні питання, що виникали, під час проведення заходу.
Присутні дякували всім, а особливо, навіть, цілуючи руки, кухарю, Михайлюк Тетяні, що смачно готувала та досхочу годувала людей.
Час першої зустрічі «Сузір’я талантів» швидко промайнув. Її учасники вже чекають на нову, яка планується наступного року.

Марина Бабець,працівник клубу «ПОГ Полтавське УВП «Полтаваелектро» УТОС»

Share Button

МОЛОДЬ ДЯКУЄ ЗА ВІДПОЧИНОК У БОЯРЦІ

Пропонуємо вашій увазі вдячні відгуки від відпочиваючих третього молодіжного заїзду у Боярському будинку відпочинку УТОС, що надійшли до Центрального правління УТОС та редакції «Заклик».

Голові Центрального правління УТОС
Більчичу В.М.

Лист подяки

Спілкуючись один з одним ми знайшли нових друзів і чудово відпочили завдячуючи керівництву Будинку відпочинку Маташ Т.Л. та Вознюк Т.М., добре організований ними побут, уважне та доброзичливе ставлення до рішення потреб і проблем відпочиваючих.
Окремо хочемо відзначити роботу по організації нашого дозвілля майстра своєї справи , жінки щедрого серця та чутливої душі – Сич Н.В., яка майже цілими днями була з нами . Надовго запам’ятаються екскурсійні поїздки до Києва та пішохідні екскурсії в м.Боярка, шахово-шашковий турнір та «веселі старти», зустріч з поетесою Л.Осипенко, колективами художньої самодіяльності Будинку культури ім.Я.Батюка та Київського підприємства УТОС, цікаві тематичні вечори відпочинку,організовані поїздки на відпочинок до чудодійного озера, репетиції, підготовка та проведення концерту художньої самодіяльності силами учасників заїзду.
***

Мы, отдыхающие третьего молодёжного заезда , хотим поблагодарить персонал корпуса ,сестру-хозяйку Вознюк Таисию Николаевну, дежурных корпуса за чистоту и порядок, за своевременное оказание скорой помощи, за быстрое реагирование на мелкие неполадки.
Также благодарим зав.хозяйства Робарчук Татьяну Владимировну за чистое и новое постельное бельё. Спасибо дворнику за чистую территорию и ухоженные цветы. Ещё хотим поблагодарить работников столовой , официантов и шеф-повара Куташенко Оксану Васильевну за свежие продукты и свежеприготовленную пищу.
А ,самое главное, хотим поблагодарить директора Маташ Татьяну Леонидовну за организацию молодёжного заезда и правильное руководство персоналом.

Сапун М. м. Київ,Кушнір Н. м. Кам’янець – Подільський, Потебенько К.,м.Київ, Андрухів М. м. Кам’янець-Подільський, Гордієнко Я. м.Полтава, Довгалець В. м.Рівне, Кукілевський В. м.Обухів, Притула А. м.Луцьк, Клімішин В. м.Вінниця, Тупчій А. м.Звенигородка, Приймак М. м.Одеса, Шигай Д. м.Рівне, Горбатюк В. м.Ковель, Васюта М. м.Константинівка, Теренева Н. м.Суми, Забара Л. м. Полтава, Шрамко Ю. м. Дніпро, Журба С. м. Старобільськ, Захорольська С.м.Дніпро ,Горбань О. м.Прилуки,Бабич О. м.Дніпро, Волосюк В. м.Дніпро, Вороновський А. м.Суми, Кириловець О. м.Херсон

Share Button