ЗАКЛИК

На цьогорічних місцевих виборах до міських, обласних, районних, сільських та селищних рад політичні партії висували кандидатів у депутати не лише з числа підприємців, бізнесменів та вже бувалих політиків, а й запрошували балотуватися людей з інвалідністю, зокрема, й по зору.

У наш складний час, коли постійно потрібно відстоювати свої права, які повсякчас порушуються, вкрай важливо нам незрячим, бути представленими у законодавчих органах влади.  У цьогорічному виборчому процесі  наші незрячі активно брали участь. На жаль, стали депутатами не всі, проте вони публічно про себе заявили, висловивши свою громадянську позицію. Надалі так тримати. А тим, хто стали депутатами, зокрема і авторці цієї публікації, рішуче і наполегливо захищати права і інтереси людей з інвалідністю по зору.

Газета «Промінь» поспілкувалась з кандидатами у депутати та поцікавилась результатами вже після виборчої кампанії.

Оксана Потимко, виконавчий директор Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів – УСІ» та керівник Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами НУ «Львівська політехніка» – балотувалась до Львівської обласної ради від партії «Самопоміч».

– Пані Оксано, який досвід ви отримали від участі у політичному процесі, зокрема, у виборчій діяльності?

– Відверто скажу, в мене немає досвіду. Політика – це зовсім не моє. Я потрапила туди на давнє прохання незрячих львів’ян, які хотіли, щоб я спробувала щось змінити та зробити для життя людей з інвалідністю. Та, на мою думку, маючи бажання, можна і без депутатства пробувати впроваджувати зміни.   Окрім незрячих виборців, міський голова Львова Андрій Садовий сам мені запропонував балотуватися у депутати від їхньої команди.  Мені дуже подобається моє місто! На мою думку, це чи не єдине місто в Україні настільки комфортне для людей. Також мені дуже імпонують всі дії, які робить і впроваджує команда «Самопоміч», я не хочу, щоб змінювалось щось, тому і підтримала своєю участю цю партію.  Наш міський голова планував створити новий структурний підрозділ у міській раді, який би займався питаннями, пов’язаними з людьми з інвалідністю. Це мав бути штаб, до якого входило б п’ять  осіб, я мала його очолювати, але я від цього теж відмовилась.

– Чому відмовились?

– Я працюю у Львівській політехніці, працюю не за графіком, а двадцять чотири на сім і фактично без вихідних та святкових днів. Я живу своєю роботою. Я саме так і пояснила міському голові Андрію Садовому, якщо я залишу Львівську Політехніку, то Ресурсний центр, який я очолюю, просто зачинять. А саме на базі цього Центру ми і книги друкуємо, і створюємо кіно та мультфільми з аудіодискрипцією, робимо 3D- макети та багато всього іншого для розвитку та впровадження інклюзії. В мене вже злагоджена команда й багато волонтерів і я б не хотіла щось змінювати.   Я спробувала себе в виборчому процесі, але переконалась, що це не моє і треба займатись тим, чим займалась раніше.      Я радію з того, що не пройшла в депутати, бо куди у мій щільний графік вставити ще й засідання ради депутатів?!

– Ваша подальша діяльність може бути пов’язаною з партією «Самопоміч»?

– Так, я завжди готова підтримувати та співпрацювати з командою «Самопоміч».

Марія Бабець, член УТОС, працівник клубу Полтавського підприємства УТОС  – кандидатка в депутати до Полтавської міської ради від партії «Наш край»:

–  Партія «Наш край» не подолала п’яти відсотковий бар’єр. Тому відповідно, я не пройшла до міської ради. Я одразу була налаштована так, якщо я пройду, то добре, а якщо не пройду – теж все добре.   Я не прагнула іти в політику і я доволі довго відмовлялась від цієї участі.

–  А що спонукало все ж таки піти в політику?

– Мені дуже набридло ставлення влади до нас, людей з інвалідністю. Нас то сприймають, як «неповносправних» осіб і реалізація наших ідей чи прохань – це або піар, або вигляд милостині, яку нам кидають, а не виконання законодавчих норм. Саме тому я пішла кандидаткою в депутати на рівних, щоб дати зрозуміти можновладцям: сьогодні я від вас залежу, а через п’ять чи десять років від чиїх рішень можете залежати ви?! Моєю метою було заявити про себе і показати рівність.

– Надалі плануєш брати участь у політичному житті?

–  Я буду дивитися на ситуацію, якщо буде команда людей, з якими мені комфортно, з людьми, яким я довіряю і з якими я не потраплю в якусь халепу, тож в команді готова іти, а сама по собі – ні.

Вікторія Калениченко, організатор культурно-масових заходів у міському будинку культури в Прилуках – кандидатка в депутати до міської ради міста Прилуки від партії «Батьківщина»:

– Балотуватись в депутати мене запросили. Я в політику не рвалась.

Я балотувалась по міському, районному, окружному та загальному виборчому списках, але ніде не пройшла.

–  Вікторіє, який досвід ти отримала від участі у виборчій кампанії?

–  Це був колосальний досвід. Це нова сфера діяльності для мене, я багато чого дізналась для себе.  В мене були сподівання, якщо я б пройшла до міської ради, то, звісно, я б хотіла представляти та захищати права людей з інвалідністю, зокрема незрячих і товариства сліпих УТОС.

– Над якими питаннями працювали впродовж виборчої кампанії?

– Ми з командою подали проєкт до архітектурного відділення з проханням встановити озвучений світлофор біля міської лікарні. Також просили владу почути нас щодо встановлення тактильних направляючих смуг та щоб, нарешті, в центральних місцях містечка початок сходинок був пофарбований у жовтий колір. Ну й загалом, я б хотіла працювати над доступністю міста, зокрема, як архітектурною, так й інформаційною.

Роман Савка, член УТОС, керівник Громадського об’єднання «Рівні можливості для всіх», в даний час працює в компанії SoftServe – кандидат у депутати до Львівської районної ради  Львівської області від партії «За майбутнє» (партія не пройшла до районної ради):

– Романе, розкажіть про ваш досвід участі у політичному житті?

– Я до того, як взяти участь у виборчій кампанії завжди був політично активним. Але це був мій перший досвід участі як кандидата в депутати.   Як на мене, це був досвід позитивний: для себе дізнався багато нового, зокрема про те, як формується політичний процес, як відбуваються наради в штабах. Також у мене з’явилось багато нових контактів, друзів та знайомих.  Гадаю, що це точно не останній мій досвід у політичній діяльності.Костянтин Ільницький, член УТОС, директор Вінницького УВП УТОС – кандидат в депутати до обласної Вінницької ради від партії «Слуга –   Ваші враження після участі у виборчій кампанії?

–  На мою думку, нам, людям з інвалідністю по зору, треба об’єднуватись і кожному, як окремо, так і разом, шукати місце під сонцем. Адже ніхто, окрім нас самих, не розв’яже наших проблемних питань. Я хотів бути в політиці, щоб відстоювати інтереси та права людей з інвалідністю, зокрема, людей з інвалідністю по зору. Певною мірою, люди з інвалідністю по зору обмежені у своїх правах на реабілітацію, праві на отримання засобів реабілітації.

– В подальшому, якщо матимете ще один шанс на участь у політичних процесах, візьмете участь?

– Так, хотілось би. Дуже хочеться, щоб нас почули. Хочеться ініціювати проєкт про те, щоб були пільги на участь у політичних процесах для людей з інвалідністю. Що я маю на увазі? Щоб кожна партія мала певну пільгу, яка б дозволила людині з інвалідністю бути в цій партії і займати своє гідне місце у ній.   На мою думку, це буде політичний інститут, який дозволить людям з інвалідністю заявляти про себе суспільству та захищати свої права.

Людмила Лисенко, член УТОС, директор Вознесенського УВП УТОС – кандидатка в депутати від партії «Батьківщина» міста Вознесенськ.

–  Я балотувалась в міську та районну ради. Але не пройшла.

Надалі так і залишилась помічником депутата.

– В майбутньому ще братимете участь у виборчій кампанії?

– Так, чому б і ні. Це потрібно не стільки особисто для мене, а як для підприємства УТОС і всього Товариства сліпих. Я хочу налагоджувати зв’язок з владою, щоб відстоювати і представляти інтереси та законні права людей з інвалідністю. У нас в центрі міста знаходиться приміщення нашого підприємства в хорошому стані, ми забезпечені якісним обладнанням, є фінанси, є працівники, але немає збуту нашої продукції. Саме тому, я б хотіла, щоб нас почули, побачили і  звернули свою увагу на нас.

І на завершення, результат після виборчої кампанії від авторки цієї публікації, Пономарьової Леоніди, члена УТОС, кореспондента газети «Промінь» редакції періодичних видань УТОС «Заклик».

– Я не до кінця вірила у свою перемогу, хоча моя команда «За майбутнє» Київської області запевняла в ній і всіляко допомагала,аби це здійснилось. 14 листопада мені повідомили, що я стала депутаткою Київської обласної ради. 20 листопада відбулась урочиста присяга та всі депутати новообраної Київської обласної ради отримали депутатські значки та тимчасові посвідчення. Першочерговими своїми завданнями у політичній діяльності я вважаю: підвищити рівень життя малозахищених груп населення, зробити доступними медичні заклади та послуги для людей з інвалідністю, забезпечити якісні умови для здобуття освіти студентів з інвалідністю, а головне, це показувати життя людей з інвалідністю  та доводити владі й суспільству, що людина з інвалідністю по зору, це не тягар і не постійний потребувач пенсії, а це також людина, яка заслуговує на гідну освіту, роботу, достойну заробітну плату, має можливість користуватися всіма послугами на рівні з усіма громадянами держави. Але для цього треба створювати умови і не боятися нових викликів.

– Я знаю, що це буде складний і нелегкий шлях, але цей шанс я хочу максимально використати на користь людей з інвалідністю, які хочуть бути побаченими, почутими та поміченими.

Підготувала Леоніда Пономарьова, «Промінь»

1 грудня 2020 року об 11.00 відбудеться онлайн-конференція на тему: «Про поточну інформаційну діяльність УТОС».

Планується розглянути наступні питання:

 

1. як досягти максимального розповсюдження інформації в ЗМІ щодо поточної діяльності УТОС;
2. про організацію “Служб супроводу” незрячих громадян на місцях;
3. про судовий позов до Кабміну щодо відміни Постанови №183;
4. про надання до ЦП УТОС інформації підприємств та організацій щодо проведених ними заходів.

Запрошення та інформація з інструкцією про підключення до онлайн-конференції буде розіслана всім підприємствам та організаціям УТОС додатково.

Українське товариство глухих
Українське товариство сліпих

25.11.2020 №16-10/90

Колективне звернення керівників Українського товариства сліпих, Українського товариства глухих, керівників підприємств, організацій, членів УТОС, УТОГ, обласних організацій, працівників невиробничої сфери цих товариств особисто до Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О.

 

Шановний Дмитре Олександровичу!

Переконливо просимо Вас особисто розглянути цей лист-звернення, оскільки усі попередні наші звернення розглядались структурами Верховної Ради і були, на нашу думку, як відписки.

Ми, члени Українського товариства сліпих (УТОС) і Українського товариства глухих (УТОГ), об’єднались в громадські організації УТОС і УТОГ, які обслуговують більше як 100 тисяч осіб з інвалідністю по зору та слуху. В товариствах функціонує розгалужена невиробнича сфера, в якій працевлаштовані біля 2000 спеціалістів, в основному особи з інвалідністю по зору і слуху, які обслуговують осіб з інвалідністю в спеціальних закладах товариств: спец бібліотеках, спец гуртожитках, будинках культури, спеціальних редакційних видавничих осередках та інше.

Держава, враховуючи соціальну значимість діяльності УТОС і УТОГ, надавала усі попередні роки фінансову підтримку УТОС і УТОГ для забезпечення діяльності цих невиробничих структур. На теперішній період запропоновується отримання такої підтримки на конкурсних умовах.

УТОС і УТОГ надав і Верховній Раді і Кабміну розрахунки, обґрунтування щодо неможливості застосування конкурсу, оскільки конкурси – це разовий захід, а в невиробничій сфери УТОС і УТОГ працюють спеціалісти, в основному особи з інвалідністю, повсякденно з людьми у яких відсутній зір, слух, навчають їх, проводять реабілітаційні заходи та роблять все можливе щоб повернути осіб з інвалідністю до повноцінного життя та інтегрувати їх у суспільство.

Жодна із громадських організацій осіб з інвалідністю, які зареєстровані в Україні (біля 800 таких організацій), які будуть претендувати на отримання фінансової підтримки з Держбюджету по програмі 2507020, не мають такої структури, не мають такої невиробничої сфери як УТОС і УТОГ.

Більш того, напрямки використання коштів фінансової підтримки з Держбюджету у УТОС і УТОГ відрізняються від напрямків використання цих коштів іншими громадськими організаціями осіб ,з інвалідністю. Так в УТОС і УТОГ ці кошти направляють на матеріальне заохочення (заробітну плату) працівників невиробничої сфери, в основному осіб з інвалідністю по зору і слуху які щоденно працюють на своїх робочих місцях у невиробничій сфері. В інших громадських організаціях осіб з інвалідністю фінансова підтримка з Держбюджету використовується на проведення різного роду заходів – семінарів, тренінгів, круглих столів, конференцій, тощо.

Застосування конкурсних умов отримання фінансової підтримки призведе до ліквідації цих структур, скорочення осіб з інвалідністю, ліквідації їх робочих місць.

Питання не застосування конкурсних умов для УТОС і У ТОГ підтримується значною кількістю народних депутатів, неодноразово розглядалось в різних урядових структурах, в Комітетах Верховної Ради України.

Було прийнято рішення Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів щодо не застосування конкурсних умов для УТОС і УТОГ до 2022 року.

При підготовці проекту Державного бюджету України, Комітет з питань бюджету не виписав окремо фінансову підтримку для УТОС і УТОГ на 2021 рік, як це виписувалось у всі попередні роки до 2020 року.

Розглядаючи ці питання в Комітетах Верховної Ради і прийняті рішення, Ви листом від 19.02.2020р. №01/05-56(40777) повідомили Президента України Зеленського В.О., що для УТОС і УТОГ до 2022 року.не застосовуються конкурсні умови отримання фінансової підтримки з Державного бюджету.

З застосуванням конкурсних умов отримання фінансової підтримки з Держбюджету знищуються невиробничі сфери УТОС і УТОГ. Ми маємо зрозуміти, якщо ми не потрібні державі, якщо ліквідація робочих місць людей з інвалідністю, їх скорочення, залишення людей з інвалідністю напризволяще, без засобів існування, вважається політикою захисту сліпих і глухих, то ми повинні про такі підходи бути проінформовані. А якщо Ви, як Державний діяч. Голова Верховної Ради і як просто людина, розумієте ( а ми впевнені в цьому), що людину, яка не бачить світу, яка не чує співбесідника, яка має ще не мало інших вад здоров’я, необхідно захистити, підтримати, забезпечувати його нормальне життя, щоб ця людина могла працювати, а не була замкнена в 4-х стінах, то виходячи з листа Президенту №01/05-56(40777) від 19.02.2020р., який Ви особисто підписали, і в якому Ви обіцяли не застосовувати конкурсу для отримання фінансової підтримки з Держбюджету для УТОС і УТОГ до 2022 року, і що в передачі «Свобода слова», яка вийшла в ефір на каналі ITCV 10 листопада 2020 року. Ви запевнили, що Ви своє слово тримаєте і не порушуєте і що обіцяєте – виконуєте, просимо відповідно відреагувати на це звернення і дати доручення бюджетному Комітету в Держбюджеті на 2021 рік виділити окремо фінансову підтримку для Українських товариств сліпих і глухих. Для цього не потрібно ніяких додаткових коштів з Держбюджету.

Серед нас не мало людей з інвалідністю по зору і слуху, тотально незрячих, тотально нечуючих, які втратили зір, слух, захищаючи нашу державу, учасники ІІ-Ї світової війни, учасники бойових дій, втратили здоров’я на виробництві.

Ми просимо Вашої допомоги і знайти можливість надати нам, особисто Вами підписану, відповідь по зазначеному зверненню.

Додаток: копія листа Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О. до Президента України Зеленського В.О. № 01/05-56(40777) від 19.02.2020р.

З повагою

Голова УТОС В.Більчич

Голова УТОГ І.Чепчина

Колективне звернення керівників Українського товариства сліпих, Українського товариства глухих, керівників підприємств, організацій, членів УТОС, УТОГ, обласних організацій, працівників невиробничої сфери цих товариств особисто до Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О. (з всіма підписами)

Сюжет журналістки Таїсії Довгань присвячений Міжнародному дню незрячих, який вийшов в ефір телеканалу «ПравдаТУТ» 13 листопада 2020 року.

Джерело: pravdatut.ua

Колектив Центральної спеціалізованої бібліотеки УТОС ім.. М. Островського радий поділитися зі своїми читачами приємною новиною. Ми отримали грант на розвиток нового проекту, який дозволить бібліотеці піднятись на новий щабельрозвитку, а читачам принесе зручності в процесі користування фондом бібліотеки.
Отже, з липня 2020 року ЦСБС ім. М.Островського розпочала реалізацію нового проєкту «Пізнай світ звуками», що впроваджується в межах програми Українського Культурного фонду «Інклюзивне мистецтво», який його і фінансує. Суть проєкту – створення онлайн–бібліотеки та розробка нового сайту із зручною навігацією для незрячих користувачів. Координатор проекту – Шевченко Ігор Алійович.
У зв’язку із карантинними обмеженнями, спричиненими поширенням вірусної хвороби COVID–19 час виконання проекту розрахований на шість місяців замість трьох з половиною.
В межах проекту бібліотеці були виділені кошти на придбання спеціального обладнання, оновлення сайту, та встановлення нової бібліотечної програми версії САБ «ІРБІС 64 +».

Загалом, онлайн–бібліотека – це інформаційна система, що дозволяє зберігати і використовувати різнорідні колекції електронних документів (текст, графіка, аудіо, відео тощо) і завдяки глобальним мережам передавати їх в зручному, для користувача, вигляді.
В публічних бібліотеках в основному працюють з документами, а не з інформацією. Тому така бібліотека не задовольняє в повній мірі вимогам інформаційного суспільства.
Інтеграція інформаційних ресурсів – основне завдання онлайн-бібліотеки, але при цьому бібліотека повинна забезпечити якісну роботу з базами даних і високу ефективність інформаційних пошуків.
Ефективна навігація в електронній бібліотеці — це можливість користувача знаходити інформацію, яка його цікавить, в усьому доступному інформаційному просторі з найбільшою повнотою і точністю при найменших витратах зусиль.
В нашій онлайн бібліотеці, будь-який читач, зайшовши на сайт, у зручний для нього час, матиме можливість ознайомитися з фондом у любому форматі.
Але, для прослуховування чи замовлення певного виду літератури, читачеві необхідно буде пройти певну реєстрацію. Зареєструватись можна будеза допомогою нашого співробітника, беспосередньо в приміщені бібліотеки, або в «он-лайн режимі», самостійно.
Кожен зареєстрований читач отримає « Особистий кабінет», в режимі якого буде здійснюватись обслуговуваня на відстані.До послуг абонента пропонується електронний каталог, відповідно систематизований, оцифрована література , у зручному форматі для читання, або прослуховування, аудіо бібліотека, інформація про нові надходження, віртуальні виставки літератури, тощо.
Також на сайті буде виставлена повна інформація про ЦСБС ім. М. Островського, включаючи колектив, установчі документи, плани, звіти, проекти, ріщення, новини та події.
Новим, інноваційним продуктом, бібліотеки, стане аудіо бібліотека, в онлайн-режимі. Тобто кожен читач зможе відвідати аудіо фонди бібліотеки ім.. М. Островського , не виходячи з дому.
Враховуючи специфіку нашого фонду і аудиторії, колектив прикладає всі можливі зусилля для створення зручної, комфортної, та безпроблемної навігації. В майбутньому, тпланується сворити консультаційні осередки та групи підтримки. В найближчий період аудіо бібліотека вже зможе порадувати своїх користувачів, але період поповнення фонду – це процес довгий і безперервний. Тому, колектив бібліотеки, просить вибачення за можливі незручності на початковому етапі становлення наших іновацій. Ми надіємось на Вашу підтримку та розуміння.
Наталія Буць
бібліограф співробітниця методико-бібліографічного відділу.

Позиція Голови комітету Верховної ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народного депутата Третьякової Галини Миколаївни щодо єдиного підходу по отриманню фінансової підтримки Всеукраїнськими організаціями людей з інвалідністю, яка була розміщена на сторінках Информационного агентства «Українські новини» та аргументи «Українського товариства сліпих» щодо функцій держави по наданню соціальних  послуг громадянам з вадами зору та слуху, які взяли на себе УТОС та УТОГ.  Нижче наведено дві точки зору з цього питання.

Информационное агентство Українські Новини

20 октября 2020, вторник, 10:35

 УТОГ и УТОС имели привилегии в финансировании, но они должны быть готовы дальше конкурировать на конкурсной основе, – Третьякова

Председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам социальной политики и защиты прав ветеранов, народный депутат Галина Третьякова (фракция «Слуга народа») считает, что систему финансирования организаций лиц с инвалидностью, которая досталась в наследство от СССР необходимо немедленно реформировать.

Об этом Третьякова заявила в комментарии Українським Новинам.

«У нас есть организации, которые занимаются деятельностью, направленной на помощь людям с инвалидностью еще со времен Советского Союза: это УТОГ и УТОС. Они имели привилегии в государственном финансировании до 2019 года, и сумма таких дотаций фиксировалась в госбюджете. Всего таких организаций, которым деньги предоставлялись без конкурса, было четыре. Минсоцполитики поручили проработать вопрос о том, каким образом должны распределяться средства на общественные организации. Я была инициатором того, чтобы убрать из госбюджета конкретные общественные объединения и переложить ответственность на распределение таких средств на Кабмин. Минсоцполитики, в свою очередь, должно определять – как решать эту потребность на конкурсной основе. Это было еще в прошлом году, однако в этом году, и я об этом точно знаю, эти организации мощно лоббируют возвращение к той системе финансирования, которая существовала раньше», – рассказала Третьякова.

В то же время, отметила нардеп, в комитет ВРУ, который она возглавляет, обратились около 17 общественных организаций инвалидов, чтобы «разбить эту монополию четырех» и создать условия, чтобы все конкурировали за госфинансирование на равных условиях.

«Они требовали, чтобы именно на конкурентных основах претендовали на государственное финансирование и те, кто имел привилегии (УТОГ и УТОС – ред). Я разделяю такой подход. Также я считаю, что суммы на финансирование ОО надо увеличивать. И правозащитные организации, и те, что создают хабы для людей с инвалидностью, предоставляя им возможность общаться, и те организации, которые предоставляют социальные услуги и тому подобное. Все эти организации являются инфраструктурой, которая внедряет социальную политику и делает инклюзию лиц с инвалидностью в общественное пространство возможной. Именно поэтому я подала предложение в бюджетный кодекс об увеличении финансирования», – пояснила народный депутат.

При этом она отметила, что не является сторонником создания в следующем году отдельной национальной социальной службы.

По ее мнению, часть средств – около 200-300 млн с запланированных на ее функционирование 1,2 млрд грн можно было бы направить на финансирование общественных организаций лиц с инвалидностью.

Она отметила, что общественные организации представили на конкурсы значительно большее количество проектов, поэтому эти средства необходимо было бы осваивать постепенно.

«В этом случае финансирование может идти по трем направлениям. На проекты, которые нужны людям с инвалидностью, и здесь государство должно создать механизм, чтобы такие граждане сами определяли приоритетные проекты – голосовали за ту или иную программу. Во-вторых, средства должны идти на запуск работы организаций, занимающихся людьми с инвалидностью – на регистрацию юр.лица ОО, на создание устава, системы управления и тому подобное. И третье направление-финансирование постоянных механизмов в рамках деятельности общественных организаций», – отметила Третьякова.

Как сообщали Українські Новини, политический эксперт Владимир Цибулько считает, что в Украине финансовые возможности общественных организаций, которые занимаются помощью людям с инвалидностью, заметно ограничены.

 

Информационное агентство Українські Новини

22 октября 2020, четверг, 11:45

УТОС не разделяет заявления нардепа Третьяковой об одинаковом подходе ко всем организациям помощи людям с инвалидностью

«Всеукраинская организация инвалидов «Украинское общество слепых” (УТОС) заявляет, что государство их оказывает им финансовую поддержку не на проведение семинаров, круглых столов, конференций, а на постоянную работу сотрудников общежитий, клубов, библиотек и так далее.

Об этом говорится в заявлении организации, передают Українські Новини.

УТОС не разделяет мнения народного депутата Галины Третьяковой.

“Чем же мы отличаемся от других Всеукраинских организаций инвалидов? С первого взгляда мы все равны, о чем говорит Галина Третьякова. Ее тезис – все должны быть в равных условиях. С первого взгляда вроде все правильно, об этом говорят многие нормы действующего законодательства, но присмотревшись глубже мы видим, что практически все общественные организации инвалидов объединяют людей с инвалидностью, которые где-то работают или не работают, проживают дома. Это структуры, в которых нет материально-технической базы, общежитий, клубов, библиотек, баз отдыха и т.д. У них структура, когда большинство офисов – это личные квартиры активистов и проводят они свои мероприятия, устраивая семинары, конференции, круглые столы, фестивали в арендованных помещениях, куда они за государственную поддержку съезжаются, нанимают лекторов, организаторов, оплачивая жилье и питание”, – отмечает УТОС.

“То есть, это разовые мероприятия, которые организовываются и проводятся за счет государственной поддержки на их деятельность и на которые они, как правило, съезжаются, проводя их в разных местах с разной тематикой и численностью участников. Все это, безусловно, нужная и полезная работа для той или иной категории людей с инвалидностью. Но, вот, у слепых граждан есть своя специфика – им постоянно необходим сопровождающий, они за определенное время самостоятельно изучают дорогу от дома к офису или к своему предприятию, то есть то, что для другого человека вообще не представляет трудности. Человек со зрением самостоятельно может поехать в своем городе в любой магазин, клуб, библиотеку, мастерскую и т.д. А как незрячий человек? А ведь у него такие же потребности. Он тоже желает жить полноценной жизнью. Вот именно для этого и создан был УТОС и государство позволяло ему почти 90 лет строиться, развиваться, совершенствоваться. Но вот с приходом рыночной экономики, конкуренции производителей товаров, когда цены на товары устанавливает рынок, а не чиновники, наши предприятия, где работают незрячие, сразу же стали неконкурентоспособными, то есть, практически, работают с нулевой рентабельностью. Вот, поэтому, все эти десятилетия государство нас поддерживает, предоставляет финансовую поддержку не на проведение: семинаров, круглых столов, конференций, а на постоянную работу сотрудников общежитий, клубов, библиотек и т.д.”, – добавляют в организации.

УТОС не разделяет позиции чиновников, которые твердят о том, что ко всем организациям, которые помогают людям с инвалидностью, должен быть одинаковый подход.

“Неужели этой разницы не видит Галина Третьякова? Неужели ее не видит зам министра соцполитики Виталий Музыченко? Как же они, находясь на таких должностях, могут твердить об одинаковом подходе ко всем организациям? Ведь такая структура есть только в УТОС и УТОГ”, – говорится в заявлении УТОС.

“Мы понимаем руководителей других Всеукраинских организаций инвалидов. Сегодня они имеют не очень большую финансовую поддержку от государства и им, безусловно, будет лучше, если ее разделят поровну между всеми. Тот, кто сегодня проводил 5-7 мероприятий на год, завтра, имея больше денег, проведет 15-20 фестивалей, круглых столов, семинаров, а вот мы, не получив поддержки на оплату труда работников вышеуказанных учреждений (клубов, библиотек, общежитий) просто остановим их деятельность. Кто будет задаром работать? И что же будет со слепыми гражданами? Да, они просто будут оставаться замкнутыми в своих квартирах. Разве они смогут самостоятельно посещать те учреждения, которые они имеют возможность посещать сегодня – то есть, приспособленные для них. Или государство сможет им что-то предложить взамен? Что, сегодня есть возможность предоставить незрячим гражданам такие же услуги в государственных учреждениях? Или слепые сами смогут туда добираться”, – отмечает УТОС.

Организация призывает чиновников не ломать то, что создавалось десятилетиями.

УТОС также обратилось к другим Всеукраинским организациям.

“Мы видим вашу работу. Вы много мероприятий делаете для своих людей с инвалидностью, но пробуйте аргументированно доказать нашим чиновникам, чтобы финансовая поддержка ваших мероприятий была достаточна. Очень легко отобрать у других и перераспределить.

Мы очень надеемся, что наш голос и наши аргументы будут услышаны и не будет дискриминации незрячих граждан по социальному признаку”, – подчеркивает УТОС.

Как сообщали Українські Новини, Третьякова (фракция «Слуга народа» в Верховной Раде) считает, что общественные организации, такие, как Украинское общество глухих и Украинское общество слепых, и другие не могут быть прописаны в Законе «О государственном бюджете», потому что «здесь могут быть все признаки коррупции» и считает, что государство должно изменить принципы финансирования таких ОО.

18 жовтня наша редакція УТОС «Заклик» святкувала закінчення ремонту першого поверху.

На цьому поверсі при редакції розташовані кімнати для приїжджих людей з інвалідністю, санвузли та кухня. Останніми роками редакція, як могла, своїми силами підтримувала ці приміщення в належному стані і намагалася створити комфортні умови для тимчасово проживаючих. Але, на жаль, стара будівля, якій 70 років, згнилі комунікації, що вже давно потребували заміни, стіни, що відставали від стені, через що утворились величезні щілини – все це потребувало негайного капітального ремонту, якого редакція самостійно не могла б зробити, особливо в нинішніх карантинних умовах.  Працівники редакції почали звертатися в соціальних мережах з проханням допомогти в здійсненні ремонтних робіт нашого приміщення. Серед сотень звернень відгукнувся відомий шоумен Сергій Притула. Наша історія знайомства з ним розпочалася у лютому місяці цього року. Він завітав  до редакції і побачив, як працюють незрячі редактори і журналісти, що готують наші періодичні видання, а також стан приміщень для проживання людей, що викликав у Сергія Притули обурення. Він перейнявся проблемами незрячих і вирішив допомогти. Але пандемія коронавірусу, що накрила  нашу країну, порушила плани щодо початку проведення ремонту.

До питання ремонту змогли повернутися лише всередині липня. Проєкт  щодо ремонту редакції започаткований Сергієм Притулою,  здійснювався завдяки людям, які повірили йому і були небайдужими до проблем незрячих і перераховували кошти до його Патреон. Ремонтний проєкт виявився дійсно грандіозним. Були повністю зроблені капітальні ремонти семи кімнат, кухні, а також санвузлів вбиралень і душових. Крім цього повністю зроблені коридори та хол першого поверху, а це – підлога, стіни і стеля. Замінена повністю електрична проводка, а також зроблена нова потужна вентиляція, що захищатиме приміщення від вогкості.

Перший поверх редакції завдяки проєкту Сергія Притули, в який було вкладено 930 тисяч гривень, став красивим, сучасним та комфортним  приміщенням для тимчасового перебування людей з інвалідністю. Повертаючись до святкування завершення ремонтного проєкту  хочемо подякувати всім хто завітав в цей день до редакції: а це колектив редакції, заступник голови ЦП УТОС М.М.Новосецький, люди, які здійснювали пожертвування до Патреону, друзі редакції, які постачали оперативно будматеріали та різне приладдя для ремонту, але найжаданішим гостем святкування був Сергій Притула, який завітав до редакції зі смачним тортом.

Було сказано багато добрих слів і привітань. Особливо щиру подяку від імені всього колективу Сергію Притулі висловила головний редактор Н.Щербань за його розуміння і небайдуже ставлення до потреб незрячих і за його великі добрі справи, які він робить для людей.

Міжнародний день білої тростини – щорічний день обізнаності, що відзначається 15-го жовтня, аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.

285 мільйонів людей у всьому світі мають порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, 246 млн мають значну ступінь зниження зору. 90% незрячих людей живуть в країнах з низьким рівнем доходу. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору нема, за неофіційними даними – це приблизно 100 тисяч людей.

Для переважної більшості незрячих людей біла тростина є основним засобом, що забезпечує їм безпеку, можливість орієнтуватися та самостійно пересуватися в просторі, жити незалежним, активним і повноцінним життям. Як засіб визначення шляху палиця відома вже здавна. Та історія білої тростини як символу сліпоти бере свій початок лише з 1921 року.

Отож у Великій Британії, в місті Бристолі, жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс, який забезпечував знімками три місцевих журнали. Однак через нещасний випадок він втратив зір. Джеймс був у відчаї. Але на своє щастя одного разу він зустрів осліплого солдата, який повернув йому віру в себе і допоміг розпочати нове життя. Одна з порад, яку дав Біггсу колишній воїн, була такою: «Розвивай свою самостійність. Якомога частіше виходь з дому сам. Чим більше виходитимеш із супроводжуючим, тим більше зіпсуєш нервів, коли доведеться йти самому». Джеймс прислухався до поради товариша по долі. Він почав самостійно виходити з дому зі своєю звичною тростинкою для прогулянок, але помітив: вона не гарантує йому цілковитої безпеки. Часом він і сам стає джерелом небезпеки для інших перехожих. Виявилося, що його палиця не завжди привертає до себе увагу і не помітна всім, особливо за похмурої англійської погоди. Тоді Джеймсові спало на думку пофарбувати тростину в білий колір, аби вона одразу привертала увагу оточуючих. Задум виявився вельми вдалим. Тоді Біггс порадив іншим незрячим зробити те ж саме.

Але незрячі Великої Британії мусили чекати ще 10 років, поки Ротаріанський клуб (поширена в країнах Заходу благодійницька організація) з місцевості Уестхем не подарував незрячим білі палички для вжитку при самостійному орієнтуванні. Завдяки пресі справа ця набула великого розголосу по всій країні. Радіо Бі-Бі-Сі виступило з пропозицією, аби всі незрячі були забезпечені подібними тростинками. З 1932 року Королівський національний інститут для сліпих, що започаткував свою діяльність ще 1868 року, розпочав офіційно впроваджувати білу тростинку серед незрячих.

У Франції, батьківщині Валентина Гаюї, засновника першої школи для сліпих, і Луї Брайля, винахідника рельєфно-крапкового шрифту, початок історії білої палички датується 1930 роком. Її хрещеною матір’ю була аристократка Гвіллі д’Ербемон, яка багато часу і власних коштів витрачала на допомогу сліпим. Маючи численні контакти з незрячими, вона помітила, що ті далеко не завжди сприймаються перехожими як незрячі, тому мають серйозні клопоти з самостійним пересуванням містом, а інколи й потребують сторонньої допомоги. І їй спало на думку, щоб незрячі користувалися білими паличками на кшталт жезлів, якими послуговуються поліцейські. Префект паризької поліції підтримав цю пропозицію. Пані д’Ербемон звернулася до однієї з найбільших газет, і з її допомогою вдалося розгорнути рух за впровадження білої палички у всій Франції. 7 лютого 1931 року на спеціальних урочистостях за участі воєнного міністра та міністрів освіти й охорони здоров’я вона вручила білі палички першому Президентові осліплих французьких ветеранів першої світової війни і представникові цивільних незрячих.

У Сполучених Штатах завдяки зусиллям деяких видатних діячів Національної федерації сліпих в 50-х, 60-х роках розгортається широка кампанія з роз’яснення проблем інвалідів серед американського суспільства, її наслідком було прийняття Конгресом рішення проголосити 15 жовтня Днем безпечної білої тростинки. Вперше цей день відзначався з ініціативи президента Ліндона Джонсона в 1964 році. В подальшому він був визнаний Міжнародним днем білої тростини загальним зібранням Міжнародної федерації сліпих (попередниці Всесвітньої спілки сліпих) 1969 року в Коломбо. У всесвітньому масштабі день відзначався наступного року. В 1992 році Всесвітня спілка сліпих виступила з ініціативою відзначати 15 жовтня як День білої тростини Об’єднаних Націй, але позитивного рішення досі немає. На четвертому загальному зібранні Європейської спілки сліпих у Польщі була прийнята ухвала, аби кожна національна організація добивалася офіційного визнання та підтримки від свого уряду Міжнародного дня білої тростини.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу. Спілки сліпих намагаються цього дня разом зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих у суспільство. Вони прагнуть в першу чергу зацікавити засоби масової інформації, громадську думку, привернути увагу центральних та місцевих владних структур до своїх проблем. Особливо широко відзначається цей день в країнах Західної Європи. У деяких європейських державах проблеми людей з інвалідністю по зору порушуються перед громадськістю і в листопадові дні, пов’язані з початком масового навчання сліпих Валентином Гаюї. У Фінляндії це другий тиждень листопада, в Чехії – 15 листопада.

В Україні День білої тростини мало відомий, хоча незрячим ще треба багато чого зробити для зміни суспільної свідомості і створення позитивного образу сліпої людини, особливо у свідомості працедавців та чиновників з владних структур. Існує також чимало проблем і потреб, про які належить постійно нагадувати суспільству.