З 12 серпня по 5 вересня 2024 року в Женеві проходила тридцять перша сесія Комітету ООН з прав людей з інвалідністю. Комітет на своїх 742-му та 743-му засіданнях, що відбулися 27 та 28 серпня 2024 року, розглянув об’єднану другу та третю періодичну доповідь України про виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Представники від уряду України та громадських організацій звітували перед Комітетом ООН про становище людей з інвалідністю під час повномасштабної війни росії проти України. Обговорювали, як війна впливає на життя людей з інвалідністю та як захистити вразливі верстви населення від наслідків воєнних дій.
Українська делегація громадських організацій, до складу якої увійшли представники та представниці: Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (НАІУ), Українського товариства глухих, Українського товариства сліпих, «Fight For Right» та «Ліги Сильних» представила Комітету коаліційний альтернативний звіт про ситуацію з прав людей з інвалідністю в Україні під час війни.
Звіт ґрунтувався на стандартах Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю й охоплював період після початку повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року. Він відображає ситуацію, в якій опинилися люди з інвалідністю, їхні виклики та потреби у цей складний час. Документ також підкреслює важливість інклюзивного підходу в розробці політик та програм, що стосуються людей з інвалідністю, та закликає до активного залучення цих людей до процесу прийняття рішень.
До складу урядової делегації України увійшли представники Міністерства соціальної політики України з питань європейської інтеграції; Міністерство соціальної політики України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації; Уповноважений Президента України з питань безбар’єрності; Фонд соціального захисту людей з інвалідністю та Постійне представництво України при Відділенні ООН у Женеві.
Ірина Постоловська, заступник Міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції та голова делегації, представляючи звіт, зазначила, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило значні руйнування, що призвело до втрати людських життів і засобів до існування. Сьогодні в Україні проживає 2,8 мільйона людей з інвалідністю, але ця кількість постійно зростає через російське вторгнення. Війна призвела до різкого збільшення кількості людей з інвалідністю. Для України захист прав людей з інвалідністю під час війни та забезпечення їх інтеграції в суспільство було і є надзвичайно важливим.
У заключному слові пані Постоловська сказала, що руйнівний вплив повномасштабного вторгнення Росії торкнувся багатьох сфер життя в Україні. Попри це, з моменту повномасштабного вторгнення уряд зміг надати соціальні послуги всім уразливим групам населення, включаючи людей з інвалідністю.
Коментарі щодо ситуації в Україні та запитання до урядової делегації і справді підтверджують, що члени та членкині Комітету уважно відстежували ситуацію в Україні, ознайомлювалися з альтернативними звітами від неурядових організацій, використовували інформацію, отриману під час формальних та неформальних зустрічей.
В рамках заходу представники урядової делегації надали детальну інформацію про інституційну підтримку неурядових організацій, наявність додаткових послуг для жінок з інвалідністю в умовах війни, наводили приклади притягнення до відповідальності за дискримінацію за ознакою інвалідності. Члени і членкині Комітету ООН цікавилися, яка ситуація із захистом дітей та дорослих з інвалідністю, які перебувають в інституційних закладах в умовах війни, чи мають можливість діти з інвалідністю висловлювати свою думку в умовах війни. Запитували, яка відповідальність передбачається за недоступність об’єктів, послуг, інформації та чи є інформування у доступних та прийнятних форматах про ризики в умовах війни. Просили навести приклади участі людей з інвалідністю та громадських організацій людей з інвалідністю в процесах ухвалення рішень. Цікавилися, чому держава не встановила мораторію на відновлення інституційних закладів та що держава планує робити для відмови від інституту недієздатності і створення системи підтримки в ухваленні рішень та законів. Порушували питання про те, скільки людей з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб отримали житло та чи є гендерний аспект у питаннях реабілітації.
Як не прикро, але держава та громадянське суспільство по-різному бачать ситуацію із дотриманням прав людей з інвалідністю. Однак були зафіксовані важливі меседжі від держави: пріоритетом для України є деінституціоналізація та розвиток послуг підтримки для дітей та дорослих людей з інвалідністю; створення безбар’єрного простору; співпраця з неурядовими організаціями.
Під час закритого брифінгу українська делегація обговорила з членами Комітету ключові проблеми, зокрема систематичні порушення прав осіб з інвалідністю в умовах війни. Особливу увагу було приділено труднощам, з якими стикаються люди з інвалідністю під час евакуації, забезпеченням доступу до медичної допомоги, гуманітарної підтримки та соціальних послуг, а також складнощам у сфері освіти та працевлаштування. Окремо наголошувалося на порушеннях прав жінок і дівчат з інвалідністю, які залишаються особливо вразливими в умовах війни.
«Наша основна мета — донести до міжнародної спільноти реальну ситуацію, в якій опинилися люди з інвалідністю під час війни. Ми прагнемо забезпечити, щоб їхній голос був почутий на глобальному рівні та на рівні держави, і сприяти наданню рекомендацій, які допоможуть покращити умови життя і захист прав цієї вразливої категорії громадян України», — наголосила генеральний секретар НАІУ Вікторія Назаренко.
Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська, яка також була в складі делегації, розповіла, що в Женеві Україна підтвердила зобов’язання нашої держави щодо дотримання міжнародних стандартів, водночас необхідно зробити ще дуже багато, щоб їх забезпечити в повному обсязі.
«Люди з інвалідністю та організації людей з інвалідністю мають бути безпосередньо долучені до моніторингу виконання Конвенції. Громадськість, органи місцевого самоврядування та держава мають разом розробити новий план з імплементації Конвенції та заходів, необхідних для приведення нашого законодавства відповідно до стандартів ЄС».
В рамках сесії проходили і неформальні зустрічі, під час яких заступнику голови ЦП УТОС Сергію Кіту вдалося більш тісно поспілкуватися з членами і членкинями Комітету та розповісти про проблеми з працевлаштуванням людей з інвалідністю та про доступ до інформації у прийнятному форматі, зокрема для незрячих людей. А також надати свої пропозиції і зауваження й обмінятися контактами з представниками ООН і надалі продовжувати співпрацю.
«Потрібно частіше брати участь у подібних заходах. Це дає змогу доносити реальну ситуацію в Україні щодо прав людей з інвалідністю не тільки на державному, але і на міжнародному рівні», — зауважив Сергій Кіт.
На своєму 754-му засіданні, що відбулося 5 вересня 2024 року, Комітет ООН з прав людей з інвалідністю ухвалив Заключні зауваження до об’єднаної, другої та третьої періодичної доповіді України (неофіційний текст українською мовою).
Відзначивши позитивні аспекти Комітет висловив занепокоєння щодо цілого ряду питань, зокрема, щодо переважання медичної моделі інвалідності в політиці щодо осіб з інвалідністю, що свідчить про брак професійної підготовки та розуміння їхніх прав серед державних службовців та фахівців. Тому Комітет рекомендує Україні скасувати медичну модель інвалідності в усіх своїх політиках і програмах та внести відповідні зміни до своєї законодавчої бази, щоб забезпечити відображення в ній підходу до інвалідності, заснованого на правах людини.
Серед іншого Комітет рекомендував Україні:
- розробити ефективні процедури для залучення осіб з інвалідністю до всіх механізмів прийняття державних рішень;
- розробити комплексну стратегію підвищення рівня зайнятості осіб з інвалідністю, у тому числі внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю, а також механізм нагляду для моніторингу її ефективності;
- вжити необхідних заходів для заборони дискримінації за ознакою інвалідності у всіх питаннях, що стосуються всіх форм зайнятості, включаючи умови найму, працевлаштування та зайнятості, продовження зайнятості, просування по службі та безпечні і здорові умови праці, а також положення, спрямовані на сприяння доступності на робочому місці;
- внести зміни до Трудового кодексу, включивши до нього положення, що сприяють працевлаштуванню осіб з інвалідністю та створенню інклюзивних робочих місць, а також забезпечити виконання статті 24 Закону України «Про зайнятість населення» як засобу забезпечення права на працю внутрішньо переміщених осіб, у тому числі осіб з інвалідністю;
- включити до свого Трудового кодексу положення щодо сприяння створенню інклюзивних робочих місць, захисту осіб з інвалідністю від усіх форм дискримінації на робочому місці та надання допомоги у виконанні роботи, зокрема, особам з підвищеною потребою в підтримці, інтелектуальними та/або психосоціальними порушеннями та жінкам з інвалідністю;
- забезпечити врахування пропозицій та думок людей з інвалідністю через їхні представницькі організації під час обговорення проекту Закону України «Про забезпечення прав людей з інвалідністю на працю» (5344-д) та будь-якого іншого відповідного законодавства, що гарантує право на працю та зайнятість людей з інвалідністю, а також забезпечити повну відповідність таких законів положенням Конвенції.
Українське товариство сліпих сподівається, що влада врахує вищезазначені зауваження, зокрема, щодо законопроекту 5344-д, який не узгоджується з Конвенцією про права осіб з інвалідністю про що у пункті 54 Заключних зауважень Комітетом висловлено занепокоєння.
