ЗАКЛИК

Троє вінничан з порушеннями зору відвідують школу орієнтування у просторі та мобільності. На базі Центру реабілітації “Поділля” відкрили таку 11 вересня. Навчання — безкоштовне, триває місяць. З відвідувачами школи займаються інструктори.

“На сьогодні людей з порушенням зору зростає, тим більше після повномасштабного вторгнення як цивільних, так і військових. Постає проблема після виписки з медичного закладу: що робити далі, куди далі йти. Наша мета — створити такі умови для людини з порушенням зору, щоб вона могла сама зорієнтуватися в місті, щоб людина була незалежною, самостійною, активною, знала, як переходити регульовані, нерегульовані перехрестя. Могла вибудувати маршрут від будинку до навчального закладу, до закладу охорони здоров’я або до закладу торгівлі”, — розповіла інструкторка з орієнтування та мобільності Ганна Бевз.

Навчання триває місяць. Щодня з відвідувачами займаються по півтори-дві години.

“Спочатку ми навчаємо людину орієнтуватися в приміщенні, тобто це розвиток збережених аналізаторів: слух, дотик. Це все в нас є, відповідні заняття. Далі просторове уявлення – вони також мають величезне значення для того, щоб людина могла зрозуміти, куди вона вийшла, що перед нею є. Той самий взяти орієнтир. Має бути розуміння, який це: або це трава, або це тактильна плитка, або асфальт, бордюр тощо”, — каже Ганна Бевз.

Навчання у школі – безкоштовне. Групи набирають невеликі. Від трьох до шести осіб. Це, аби кожному приділити максимум уваги. Набір до нової групи стартує у жовтні.

“У кого вже є індивідуальна програма реабілітації – ми також беремо на реабілітацію, в кого є заключення військово-лікарської комісії або просто лікарської-консультативної комісії. Якщо людина втратила зір, вона поки ще немає групи інвалідності, має висновок ВЛК або ЛКК — за цим висновком вона приходить до нас з випискою 027, далі має бути направлено з Управління праці”, — каже Ганна Бевз.

25-річний Роман Крутяк із позивним “Хмара” із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. На початку травня 2022 року під час виконання бойового завдання Роман отримав травми через які втратив зір. В інтерв’ю Суспільному “Хмара” розповів про лікування, свій позивний, бойовий досвід та віру у перемогу.

“На цьому моменті я вже зрозумів, що мій військовий шлях закінчився”

6 травня 2022 року Роман Крутяк виконував бойове завдання за 10 кілометрів від лінії зіткнення на південно-східному напрямку. Населений пункт атакували росіяни, але їх відбили і Романа із побратимами відправили на зачистку території.

“Хмара” каже, зайняв безпечне на його думку місце. Тоді над населеним пунктом літав російський розвідувальний дрон Орлан-10.

“Я почув виходи, почала крити артилерія. Перші прильоти вони були поруч біля мене, там 10-15 метрів, і наступний вихід – це скоріш за все, можливо, танк по навісній траєкторії влупив, тому що 5 метрів від мене будиночок був дерев’яний, він практично весь склався. От звідти я почув крики своїх побратимів, ну як, не крики, я розумів по звуку, що є багато поранених”, – пригадує військовослужбовець.

Роман вирішив піти на допомогу побратимам, які могли бути важкопоранені. Але, за його словами, не почув “виходу” з артилерії.

“Останнє, що я пам’ятаю – я піднімаюся із землі і периферійним зором зліва, десь на відстані метр-півтора, бачу димку від міни – це розрив. Ще встиг такий подумати – “О, нормально”. І в наступну секунду сильний удар по голові, каску мені здуло, приконтузило ліву сторону: ліву ногу, ліву руку, і я просто впав на землю. Мені почало заливати кров’ю рот, ніс, от просто як струмочок полився, і в перші секунди я думав, що це насправді кінець, тому що я нічого не бачив. Повністю одразу пропало світло – темнота абсолютна. Я відчуваю, що лівої сторони я не чую, тече кров, я лежу на землі, на фоні ще чути постріли з автоматів, я чую ще наступні виходи з артилерії”, – розповідає Роман.

За якийсь час, Роман каже, що вирішив не здаватися – підвівся і почав перевіряти тіло, щоб зрозуміти чи є інші ушкодження.

“Ліва рука була на місці, ноги теж були на місці, все було на місці. І ще мені під плитоноску декілька осколків залетіло. Я пам’ятаю, тоді рукою натиснув на спину, я чую що воно не боляче, значить все нормально. З лицем була інша історія, я не хотів рухати цю ділянку обличчя, тому що були рукавиці, вони були всі брудні. Я просто із потилиці до лоба провів рукою – все на місці – шия, підборіддя. Я ліг назад на землю, почав кликати побратима, кличу – “медик, медик”. Чую як він біжить до мене”, – каже Роман Крутяк.

Побратим затягнув Романа до машини – це відбувалося, коли росіяни обстрілювали населений пункт із артилерії. Далі виїзд на іншу локацію, госпіталь, реабілітація.

“І на цьому моменті я вже зрозумів, що мій військовий шлях закінчився”, – пригадує Роман.

“Я вірю, що якийсь професор скаже: “Ми можемо це зробити”

Військовослужбовець нещодавно повернувся із обстеження у Німеччині. Роман каже, не втрачає віри, що хтось зможе допомогти відновити його зір. У Німеччині після обстежень, на жаль, не взялися за випадок військовослужбовця.

“Вони сказали, що останнє слово буде за професором, який працює з рогівками. На жаль, коли прийшов цей професор, він сказав, що в моєму випадку наразі неможливо нічого замінити. Якщо буде робитися операція, то нова рогівка не приживеться”, – розповідає “Хмара”.

У найближчих планах Романа поїхати на обстеження у Нідерланди.

“М’язова пам’ять доволі крута штука”

Роман розповідає, що після поранення йому дуже допомогла дівчина, яка завжди була і є поруч.

“В нас вже все так на автоматі доведено, що не виникає ніяких труднощів у житті побутовому чи в цивільному: рухатися транспортом, метро, таксі. Деколи бувають такі моменти, що я навіть і забуваю, що я чогось не бачу”, – каже боєць.

“Хмара” пояснює, що в голові як в комп’ютерній грі вимальовується карта, тож він так орієнтується, що і де розташоване.

“Банально, коли я заходжу в ванну кімнату, я знаю, що там справа в мене умивальник, на ньому стоїть зубна щітка і це все, воно так береться і м’язова пам’ять доволі крута штука”, – каже Роман.

Мінімальні складнощі виникають у нових приміщеннях, але захисник каже, що десяти хвилин на вивчення простору достатньо, аби там зорієнтуватися.

Чому позивний “Хмара”?

Роман Крутяк із дитинства читав книги про повстанців. Одна із них – “Яворівський фотоархів УПА”. Це книга із світлинами повстанців.

“І є такий персонаж – це Дмитро Білінчук у нього був позивний “Хмара”. І є одна дуже гарна світлина, де він на фоні ялинки стоїть, такий харизматичний. Я коли був малий для себе вирішив, що в будь-якому випадку, якщо я коли-небудь потраплю на війну, то в мене буде позивний “Хмара”, – розповідає військовослужбовець.

“Закликаю не забувати, що війна триває”

Роман каже, що для нього перемога – це повернення усіх територій України із найменшими втратами серед військових та цивільних. І мріє, щоб ми якнайшвидше мали змогу відбудовувати Україну на зовсім новому рівні. Проте, за його словами, головне не забувати, що війна триває.

“Люди не донатять, це дуже важливо насправді, тому що куплена машина, куплений дрон – це саме ті речі, які можуть врятувати сьогодні, або завтра життя якомусь бійцю. В тому числі і я виїжджав на машині, яка була подарована волонтерами – це дуже чудовий приклад. І коли люди забувають про те, що в країні війна, нічого не роблять для війська, не донатять – цим вони відкладають нашу перемогу на невизначений термін”,– каже Роман.

Марта Янко

АТ «НСТУ», Суспільне Новини.

Застосунок Lookout, який використовують люди з порушеннями зору, тепер доступний і українською мовою. Про це 6 вересня повідомили у корпоративному блозі Google.

Lookout допомагає людям з порушеннями зору виконувати повсякденні завдання. Додаток запустили у 2018 році, він працює на базі штучного інтелекту.

За словами розробників, тепер Lookout зможе допомогти більшій кількості людей, оскільки підтримка застосунку розширюється на 11 нових мов, включно з українською.

Під час використання Lookout українською мовою, можна скористатися трьома різними режимами:

• Режим тексту найкраще підійде, коли потрібно прочитати вголос невелику кількість тексту, наприклад для сортування візитних карток або листів.
• За допомогою режиму документа можна зробити знімок та озвучити цілі сторінки тексту в текстовому форматі або в “Google Документах”.
• Режим дослідження використовує комп’ютерний зір для ідентифікації об’єктів навколо, що може бути особливо корисним, якщо користувач або користувачка потрапляє в незнайоме місце й хоче знати, що саме є навколо, наприклад меблі або домашній улюбленець.

Lookout також надає доступ до деяких додаткових режимів, використовуючи програму деякими іншими мовами, зокрема англійською.

Застосунок працює найкраще на пристроях з більш ніж 2 ГБ оперативної пам’яті, які працюють на Android 6.0 або пізніших версіях. Дізнатися більше про те, як працює Lookout, можна тут.

У британському Бірмінгемі закінчилися перші за вісім років Всесвітні ігри серед людей із порушенням зору. Змагання відбувалися у 10 видах спорту. Збірну України на цьому престижному турнірі представили 53 спортсмени, які змагалися у 4 видах спорту. У кожному з них наші земляки здобували медалі.

Загалом українські спортсмени здобули 45 нагород: 30 золотих, 10 срібних та 5 бронзових. Більша частина з них припала на пауерліфтинг, де наші атлети здобули перше загальнокомандне місце. Загальним доробком українських пауерліфтерів з порушеннями зору на Всесвітніх іграх сліпих-2023 стало здобуття 37 медалей (27 золотих, 9 срібних, 1 бронзова) та встановлення 20 рекордів світу, що є абсолютно кращим результатом серед усіх команд-учасниць змагань з пауерліфтингу та жиму лежачи. Таким чином, збірна команда України в черговий раз довела, що Україна – перша у світовому пауерліфтингу серед спортсменів з порушеннями зору!

Також українські дзюдоїстки продемонстрували чудовий виступ на турнірі, який мав статус чемпіонату світу. Наші дівчата здобули 2 “золота”, 1 “срібло” та 3 “бронзи”.

Великого успіху досягнула збірна України з футзалу. Чоловіча збірна провела дуже потужно турнір, здобувши неймовірну перемогу у драматичному фіналі над Англією, обігравши суперників на останній хвилині овертайму.

Завершила ж медальні успіхи України чоловіча збірна з голболу. В останній день турніру українські гравці завоювали “бронзу”, впевнено здолавши в матчі за третє місце суперників із Литви з рахунком 9:2 та довели загальнокомандний успіх України до 45 нагород.

З нагоди Дня Незалежності на вінницькому підприємстві Українського товариства сліпих влаштували літературно-музичний вечір. Учасники виконували твори переважно на патріотичну тематику. Це були члени колективу художньої самодіяльності підприємства УТОС і обласного центру культури «Щедрик».

Серед незрячих виконавців виявилися і дебютанти: Вікторія Сіднєва і Анатолій Чумак. Вони готуються до майбутніх великих концертів.

Всіх присутніх із нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України привітав голова обласної організації УТОС Віктор Зелінський.

— Коли була проголошена Незалежність України, всі мали дуже багато надій і сподівань. Зараз можна ставитися до цього скептично, адже триває війна. Тим не менше, підприємство і всі організації УТОС працюють. Водночас приємно, що у нас, незважаючи на складні часи, триває культурно-масова робота, — прокоментував Віктор Зелінський.

Слухачі почули вірші Володимира Забаштанського, незрячої вінницької поетеси Галини Рибачук, Тараса Шевченка та інших відомих авторів.

— Наш захід отримав назву «Україно, молюся за тебе» відповідно до однойменного вірша Володимира Забаштанського. Взагалі переважно всі твори торкалися війни, адже ця тема є найбільш актуальною, — сказала керівник художньої самодіяльності підприємства УТОС Наталя Слюсарчук.

Директор Вінницького УВП УТОС Костянтин Ільніцький зауважив, що збереження культури і мистецтва у нинішніх складних умовах є дуже важливим. Це перегукується з класичним епізодом.

Під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. «А за що ми тоді воюємо?» — сказав Черчилль. Факт лишається фактом —  у Вінниці та в Україні в цілому розвивається культура навіть в умовах війни.

Колектив Об’єднаної редакції періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик» щиро вітає читачів та відвідувачів сайту з Днем Незалежності України!

Майбутнє України будується сьогодні і кожен з нас повинен долучитися до цієї святої справи! Саме спільними зусиллями ми досягнемо позитивного результату – побудови демократичної, стабільної, сильної держави, якою пишатимуться наші нащадки!

Віримо в те, що Україні вдасться відстояти незалежність і перемогти ворога. Дякуємо нашим захисникам і захисницям за щоденну невтомну роботу, за сміливість і відвагу, за патріотизм та за кожний новий ранок.

Нехай доля нарешті посміхнеться нашій прекрасній, багатостраждальній країні і кожному з нас, її громадянам!

Бажаємо всім міцного здоров’я, щастя, миру, злагоди та достатку, щедрої долі, успіхів у всіх справах і починаннях. Бажаємо кожному мати відчуття особистої незалежності від будь-яких чинників і обставин. Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а Ваша плідна робота буде надійною запорукою щасливого майбутнього.

Хай святиться вічно ім’я твоє, Україно!

Слава Україні!

24-річний Владислав Єщенко, відомий як «Самурай», народився у Горлівці, згодом переїхав до Слов’янська. з 2020 року працював демінером у гуманітарній організації з розмінування, проводив дії, спрямовані на очищення територій Донецької та Луганської областей з пошуку та знешкодженню мін та інших вибухонебезпечних предметів. Через тиждень після початку повномасштабного вторгнення став добровольцем у лави ЗСУ на посаді сапера.

У ході виконання бойового наказу командира військової частини А7270 зі знешкодження мін ПФМ-1 у районі н.п. БОГДАНІВКА Донецької області, сапер другого саперного відділення інженерно-саперного взводу підрозділу забезпечення солдат ЄЩЕНКО Владислав Олександрович 09 серпня 2022 року отримав мінно-осколкове поранення та зазнав контузії. Діагноз: мінно-осколкове поранення, опіки, акубаротравма. У наслідок поранення Владислав Єщенко втратив зір, частково чує на одне вухо, не відчуває запахів.

Після тяжкої реабілітації боєць не пав духом та став зразком для багатьох Українців, він створив свій Благодійний Фонд «Побачимо перемогу». Зараз Владислав виконує обов’язки директора фонду, для допомоги пораненим бійцям втратившим зір як і він. Також варто зазначити, що Владислав долучився до придбання та передачі до військової частини квадрокоптерів, що допомогло військовим здійснювати успішні військові операції під Соледаром.

На даний час Владислав працює над головною метою свого благодійного фонду, а саме веде перемовини з науковцями з Іспанії м. Аліканте про придбання патенту та перевезення технології в Україну, яка зможе повернути повністю втрачений зір пораненим бійцям та всім нужденним. Ціль проєкту вживлення у кортикальну кору чіпа який буде обробляти дані з камер та за допомогою нейромережі передавати зображення у мозок.

Влад втратив обидва ока та можливість бачити світ. Однак, навіть це не змогло його зламати. Дівчина Влада Валерія в усьому підтримує коханого. Владислав вперше освідчився своїй коханій 31 серпня минулого року, коли трохи отямився після поранення. Хлопцю було важко прийняти реальність, але його кохана Валерія запевнила, що вони разом долатимуть усі труднощі. Тоді Владислав зрозумів: вона — його подарунок долі.

Майже через рік після отриманого поранення Владислав освідчився коханій вдруге, чого вона зовсім не очікувала. Покликавши Валерію в ресторан, де начебто його друг мав освідчитися своїй дівчині, Владислав запропонував коханій стати його дружиною. Наречені вирішили одружитися у день народження Валерії — 21 серпня.

21 серпня 2023 року незламна пара узаконила свої стосунки. Розпис відбувся у Києві, куди молодята запросили лише найближчих друзів та рідних. Через те, що багато хто з близьких не зміг приїхати на церемонію, Владислав та Валерія вирішили транслювати церемонію одруження на сторінках “Самурая” в Instagram та TikTok.

Такий важливий момент у житті молодят розділила понад тисяча глядачів у соцмережах. До ефіру доєднувалися користувачі як з України, так і з-за кордону. А сама церемонія вийшла дуже ніжною та зворушливою.

Сьогодні, коли кількість військових, у яких постраждали органи зору, постійно збільшується, необхідність якісного, структурованого та системного реабілітаційного впливу, який ґрунтується на науковій базі та сучасних підходах до процесу реабілітації, стає вкрай важливою. Не менш вагомим є навчання рідних та близьких особи, яка втратила зір, прийомам та навичкам безпечної взаємодії з нею, облаштування приміщення, подвір’я, психологічних прийомів підтримки та стимулювання до навчання, самореалізації, прагнення до продовження життя.

Цим питанням присвячувалась прес-конференція «Реабілітація військових та цивільних з втратою зору – досвід та реалії сьогодення», яка відбулася 16 серпня 2023 року в приміщені Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Організаторами прес-конференції виступили: Всеукраїнська громадська спілка «Національна Асамблея людей з інвалідністю України», Громадська спілка «Всеукраїнська ліга організацій осіб з інвалідністю по зору «Сучасний погляд» та Міжнародний благодійний фонд Олександра Терещенка.

Участь у прес-конференції взяли:

– Валерій Сушкевич – голова Всеукраїнської громадської спілки «Національної Асамблеї людей з інвалідністю України»;

– Іван Сорока– боєць 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців

– Владислав Єщенко – директор Благодійної організації «Побачимо перемогу»

– Вадим Свириденко – уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій

– Олександр Терещенко – директор Міжнародного благодійного фонду Олександра Терещенка

– Микола Дубов – віце-президент Громадської спілки «Сучасний погляд»

– Олеся Перепеченко – виконавча директорка Громадської спілки «Сучасний погляд».

В рамках прес-конференції відбудеться презентація видання «Організація і проведення таборів реабілітації та реадаптації військових і цивільних із втратою зору після поранень та травм: методичні рекомендації». Крім того, було презентовано практичну модель підтримки та відновлення військових з втратою зору «Життя після війни».