Оновлення форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань

З метою спрощення реєстраційної процедури, забезпечення зручного та інтуїтивного пошуку необхідної форми заяви, полегшення та прискорення процесу заповнення відповідних документів Мін’юстом України було затверджено нові форми заяв, що подаються для державної реєстрації – вони почнуть діяти з 1 червня 2020 року (наказ Мін’юсту від 19.05.2020 р. № 1716/5 «Про оновлення форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»).

Важливо, що замість нинішніх 24-х форм заяв з 1 червня 2020 року буде використовуватися лише дев’ять – вони згруповані переважно за видом особи, щодо якої проводяться реєстраційні дії.

Відтепер, незалежно від дій, які необхідно провести, наприклад, щодо фізичної особи – підприємця (реєстрація фізичної особи підприємцем, включення відомостей про фізичну особу – підприємця до реєстру, зміни відомостей чи припинення), завжди подається одна затверджена форма заяви.

Основні правила оформлення заяв, що подаються для державної реєстрації, такі:

1) заява заповнюється друкованими літерами;

2) якщо певна сторінка заяви не заповнюється через відсутність відомостей, що містяться на ній, така сторінка не підписується заявником і не подається;

3) друк заяви може здійснюватися з обох сторін аркуша;

4) при обранні певних полів у заяві проставляється знак «V» або інший подібний знак, що свідчитиме про обрання певного поля;

5) відомості про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи чи засновника юридичної особи під час державної реєстрації змін чи реорганізації юридичної особи заповнюються виключно у разі, коли такі відомості потребують оновлення у зв’язку з певними змінами відомостей про таких кінцевих бенефіціарних власників;

6) заповнення у заяві більше відомостей, ніж необхідно, не заборонено та не є підставою для зупинення розгляду документів (наприклад, для державної реєстрації припинення юридичної особи окрім обов’язкового внесення відомостей про ідентифікаційний код заявником може бути внесено відомості про організаційно-правову форму та назву.

Аналогічно і при державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем).

Звертаємо увагу, що відомості про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи чи засновника юридичної особи подають та в подальшому оновлюють усі юридичні особи, крім політичних партій, структурних утворень політичних партій, професійних спілок, їх об’єднань, організацій профспілок, передбачених статутом профспілок та їх об’єднань, творчих спілок, місцевих осередків творчих спілок, організацій роботодавців, їх об’єднань, адвокатських об’єднань, торгово-промислових палат, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій.

Увага! Подання заяв в частині обрання спрощеної системи оподаткування та/або добровільної реєстрації як платника податку на додану вартість та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій здійснюється з дня розміщення на вебсайті Міністерства юстиції України відповідного оголошення про можливість обрання спрощеної системи оподаткування та/або добровільної реєстрації як платника податку на додану вартість та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій шляхом заповнення відповідних сторінок заяв.

Іншими словами, з 1 червня 2020 року заяви у зазначеній частині «не працюватимуть» – потрібно дочекатися спеціального оголошення Мін’юсту.

До появи такого оголошення як і раніше, у разі виявлення заявником бажання обрати спрощену систему оподаткування та/або зареєструватися платником податку на додану вартість та/або включитися до Реєстру неприбуткових установ та організацій слід подавати окрему реєстраційну заяву.

Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про номер телефону та/або адресу електронної пошти засновника/учасника, керівника чи члена керівного органу юридичної особи буде здійснюватися після доопрацювання програмних засобів цього реєстру.

Також для зручності заявників Міністерством юстиції України розроблено зразки заповнення заяв за найбільш популярними реєстраційними діями.Ознайомити із зазначеними зразками, а також завантажити форми заяв можливо у рубриці «Форми заяв у сфері державної реєстрації» , яка розміщена на головній сторінці вебсайту Мін’юсту.

Зверніть увагу! Ще не зверджено форму та зміст структури власності. Відтак, не стартував відлік трьох місяців, протягом яких необхідно подати держреєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника.

По материалам Мін’юст

Share Button

Мобільний додаток для пасажирів сумського муніципального транспорту розробили з урахуванням потреб незрячих

15 травня 2020 року у Сумах відбулась презентація мобільного додатку, розробленого спеціально для пасажирів Комунального підприємства Сумської міської ради «Електроавтотранс», який повністю придатний для його застосування незрячими користувачами, які використовують програми мовного доступу до інформації на екрані телефону чи планшету.

Користуючись цим додатком з увімкненою GPS навігацією пасажир з інвалідністю по зору зможе самостійно знайти зупинку, обрати необхідний йому маршрут та вийти на необхідній для нього зупинці про яку додаток нагадає двічі (заздалегідь та безпосередньо перед зупинкою).

Як зазначає ініціатор розроблення цього додатку, Голова Громадська організація «Ініціативи Слобожанщини», Анатолій Сасса у Сумах проживає приблизно 400 людей з інвалідністю по зору, яким цей додаток стане у нагоді.

Розроблення цього додатку стало можливе завдяки турботі директора КП СМР «Електроавтотранс» Однорога Віталія Леонідовича про незрячих пасажирів та його тісній співпраці з розробником додатку Сергієм Світайлом, який люб’язно погодився зробити муніципальний транспорт доступнішим для пасажирів з інвалідністю.

Share Button

Новий імплантат допоможе повернути незрячим здатність читати, передаючи зображення букв відразу в мозок

Вчені розробили мозковий імплантат, що складається з мережі електродів, які імплантували над первинною зоровою корою головного мозку незрячих людей: технологія дозволила їм розрізняти «форму» букв і навіть шматки тексту.

Новий імплантат допоможе повернути незрячим здатність читати

У більшості дорослих, які втратили зір, сліпота виникла в результаті інфекції, пошкодження очей або зорового нерва, в той час як мозок залишився недоторканим. Фахівці вже давно хотіли розробити технологію, завдяки якій можна було б буквально відновити зір – минаючи очі і передаючи візуальну інформацію (відомості, отримані через зорове сприйняття) безпосередньо в мозок.

І вчені з Медичного коледжу Бейлора в Х’юстоні (США) стали ближче до цієї мети – розробивши мозкової імплантат, який через стимуляцію електродами дозволяє незрячим розрізняти «форму» букв, тим самим практично повертаючи їм здатність читати. Про це вони повідомляють у статті, опублікованій в журналі Cell. Автори використовували підхід, при якому імплантовані електроди стимулюються в динамічної послідовності, по суті, «відстежуючи» образи на поверхні зорової кори, які незрячі люди змогли «побачити».

«Коли ми використовували електростимуляцію для динамічного відстеження букв безпосередньо в мозку пацієнтів, вони могли як би бачити передбачувані обриси букв і правильно ідентифікувати різні літери, – каже старший автор роботи Деніел Йошор. – Вони описали бачення світяться плям або ліній, що утворюють букви і, отже, написання тексту».

Попередні спроби стимулювати зорову кору – частина кори великих півкуль головного мозку, що відповідає за обробку зорової інформації – були менш успішними. Під час них обробляли кожен електрод як піксель на візуальному дисплеї, стимулюючи багато з них одночасно. Учасники могли виявити плями світла, але їм було важко розрізнити цілком візуальні об’єкти або форми. «Замість того, щоб намагатися створювати фігури з декількох світлових точок, ми простежили контури», – розповідають вчені.

У дослідженні брали участь чотири зрячі людини і двоє незрячих, яким електроди імплантували над зорової корою. Послідовна стимуляція декількох електродів приводила до сприйняття форм, які учасники експерименту могли правильно ідентифікувати як конкретні літери.

За словами вчених, їх підхід продемонстрував, що незрячі люди можуть відновити здатність розпізнавати візуальні образи, використовуючи технологію, яка вводить зорову інформацію безпосередньо в мозок. Однак, перш ніж ця технологія зможе бути впроваджена в клінічну практику, потрібно подолати деякі обмеження.

«Первинна зорова кора головного мозку, куди були імплантовані електроди, містить півмільярда нейронів. У цьому дослідженні ми стимулювали тільки невелику частину цих нейронів за допомогою жменьки електродів, – кажуть автори розробки. – Важливим наступним кроком стане спільна робота з нейроінженерами для розробки матриць з тисячами електродів, що дозволить нам здійснювати більш точну стимуляцію. <…> Можливість дізнаватися силует члена сім’ї або дозволити собі більш незалежне пересування стала б чудовим досягненням для багатьох сліпих пацієнтів».

Джерело: naked-science.ru

 

Share Button

Порядок надання фінансової підтримки для УТОГ і УТОС залишився без змін

Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прийнятий Верховною Радою України 14 листопада 2019 року передбачав за бюджетною програмою КПКВК 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю» видатки у сумі 89362,4 тис. гри. з них на фінансування підприємств і організацій невиробничої сфери Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих. Національної Асамблеї людей з інвалідністю України та Союзу осіб з інвалідністю України окремим рядком передбачено – 76025.9 тис. гривень.

13 квітня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким за бюджетною програмою КПКВК 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю» зменшено обсяг видатків споживання до 66426.0 тис. гривень. Крім цього з бюджету вилучено окремий рядок відповідно до якого передбачалось фінансування підприємств і організацій невиробничої сфери Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих. Національної Асамблеї людей з інвалідністю України та Союзу осіб з інвалідністю України.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 13 травня 2020 року № 357 вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 183, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.

Ці зміни, зокрема, передбачають, що під час реалізації Порядку щодо надання фінансової підтримки УТОГу та УТОСу у 2020―2021 роках не застосовується Порядок проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року №1049.

Таким чином, для Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих уряд, щонайменше на два роки, залишив порядок надання фінансової підтримки без змін, тобто, без конкурсу, врахувавши, що це дасть можливість зберегти робочі місця для двох тисяч працівників непромислової сфери УТОС і УТОГ, переважна більшість з яких має інвалідність, які щодня самовіддано наполегливо працюють, сприяючи реалізації та захисту прав людей з інвалідністю по зору і слуху.

Українське товариство сліпих висловлює щиру вдячність Прем’єр-Міністру України Шмигалю Денису Анатолійовичу і всім членам уряду та безпосередньо Міністру соціальної політики України Лазебній Марині Володимирівні за розуміння та підтримку діяльності всеукраїнської громадської організації, яка об’єднує 40 тисяч людей з інвалідністю по зору, яким за рахунок державної фінансової підтримки буде забезпечена можливість реалізувати своє право на реабілітацію, доступ до інформації та творів культури в доступних форматах, відпочинок, культурний розвиток та дозвілля.

Отже, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №166 «Деякі питання надання фінансової підтримки громадських об’єднань осіб з інвалідністю» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №357) у 2020 році кошти, передбачені за бюджетною програмою 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю», спрямовуються:

місцевим (обласним) осередкам (відокремленим підрозділам), підприємствам і організаціям невиробничої сфери Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки Українського товариства сліпих та Українського товариством глухих, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 183 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 357), у сумі 47,86 млн. гривень;

громадським об’єднанням осіб з інвалідністю (крім Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих), яким було надано фінансову підтримку за рахунок коштів бюджетної програми 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю» у 2019 році та які звернулися до 30 травня 2019 р. до Фонду соціального захисту інвалідів щодо надання їм фінансової підтримки у 2020 році, на організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності, організаційний розвиток громадського об’єднання за напрямами, передбаченими підпунктами 2 і 3 пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 р. № 166, у сумі до 3,95 млн. гривень пропорційно касовим видаткам у минулому році на зазначені цілі з урахуванням зменшення видатків за згаданою бюджетною програмою.

Понад 14,6 млн. гривень уряд передбачив на фінансову підтримку громадських об’єднань для виконання (реалізації) загальнодержавних програм (проектів, заходів) за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року № 1049.

Share Button

Осіб з інвалідністю, які провадять незалежну професійну діяльність звільнять від сплати ЄСВ вже у 2021 році

13 травня 2020 року Верховна Рада України прийняла проект Закону про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників), авторами якого є Народні депутат України Гетманцев Данило Олександрович, Петруняк Євген Васильович, Василів Ігор Володимирович, Костін Андрій Євгенович та Василевська-Смаглюк Ольга Михайлівна.

Законом удосконалено норми чинного законодавства України щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Законом, зокрема, внесено зміни до статей 4 та 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме:

доповнено перелік осіб, звільнених від сплати ЄСВ, особами, які провадять незалежну професійну діяльність якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю. Такі особи зможуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

звільнено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, від сплати за себе ЄСВ за умови взяття їх на облік як фізичних осіб-підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно в якості ФОПів та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;

скасовано зобов’язання для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності), осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та членів фермерського господарства сплачувати мінімальний розмір ЄСВ у разі відсутності діяльності, тобто за місяці, у яких не було отримано доходу (прибутку).

Крім цього фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб  у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску, за умови самостійного визначення за  місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб  у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

На прийняття цього законопроекту особливо очікували особи з інвалідністю, які провадять незалежну професійну діяльність, бо фізичних осіб-підприємців, яким встановлена інвалідність, звільнили від сплати єдиного соціального внеску за себе вже давно відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка була внесена до закону згідно із пунктом 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI.

Ситуація ускладнилась з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким у першому реченні абзацу другого пункту другого частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» слова «має право самостійно» замінити словом «зобов’язаний». Три роки поспіль 2017, 2018 та 2019 роки особи з інвалідністю, які перебували на обліку як ті, що провадять незалежну професійну діяльність змушені були сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, що складає 22 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати.

Більш того особи з інвалідністю, які перебували на обліку як ті, що провадять незалежну професійну діяльність, які були одночасно ще й найманими працівниками все одно були змушені сплачувати ЄСВ за себе одночасно з своїм роботодавцем, який також сплачував ЄСВ за них, як за своїх найманих працівників. Тепер це питання нарешті також врегульоване прийнятим законопроектом.

Три з половиною роки домагались прийняття змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Всеукраїнська громадська організація людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» та адвокати з інвалідністю з усієї України, які спочатку створили ініціативну групу, а згодом неформальну профспілку адвокатів з інвалідністю до якої увійшли Дмитро Жарий, Олексій Стасюк, Володимир Хейлік, Геннадій Євсев’єв, Олег Лепетюк, Владислав Рокицький, Олег Полозюк та багато інших.

Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Сушкевич Валерій Михайлович не тільки активно підтримував активістів у боротьбі за усунення дискримінації, а й повністю сприяв тому щоб прийнятий законопроект з’явився і був підтриманий відповідними комітетами та Верховною Радою України в цілому.

На останок слід зазначити, що прийнятий законопроект набирає чинності лише з 1 січня 2021 року. Тож особи з інвалідністю, які провадять незалежну професійну діяльність, ще до кінця 2020 року все одно будуть змушені сплачувати єдиний соціальний внесок за себе навіть якщо не матимуть прибутку та/або будуть найманими працівниками.

Share Button

ДОРОГІ ЧИТАЧІ, ВІТАЄМО ІЗ 75-РІЧЧЯМ ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ!

Щораз травень своїм приходом проголошує нам, сучасникам, велику перемогу над фашизмом, аби пам’ять про неймовірну людську мужність і самопожертву в ім’я мирного життя, як найсвятішу реліквію, дбайливо зберігали та передавали наступним поколінням.

75 років перемоги над нацизмом

 

ТІ, ХТО ПРОЙШЛИ КРІЗЬ ВОГОНЬ

(Спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни, членів УТОСу)

 

*****

Горчинський Петро Володимирович. Народився 13 травня 1922 року у смт Віньківці. Член Дунаєвецької ТПО, Хмельницька обл. Інвалід I групи по зору. Був одним із перших, хто в липневі дні 1941, відразу ж після того, як німецькі війська окупували його рідну Віньковецьку землю, почав боротьбу з ворогом. Він став членом молодіжної підпільно-партизанської групи. Після звільнення Хмельниччини в 1944 році П.В. Горчинського було призвано до лав радянської армії. У її лавах він дійшов до Польщі, брав участь у визволенні Варшави, за мужність і відвагу, проявлені в цих боях, нагороджений медаллю. Пізніше героя знайшли ще кілька орденів.

– У квітні 1942 року ми з моїм командиром Володимиром Годованим отримали завдання, для виконання якого пішки пішли до Вінниці. Після його виконання ми мали зустрітися на явочній квартирі. У чистий четвер, – був саме Страсний тиждень, – я прийшов на явку. Та Володі там ще не було. Став чекати. Свято наближається, люди, хто як може, готуються до нього, а у мене одна думка: «Що ж там з моїм командиром?» Ми приятелювали, він був гарний, сміливий хлопець, комсомолець, під його керівництвом щодня ми, партизани, встигали зробити багато справ для наближення перемоги та знищення ворога. Минули і день, і два, і третій – його немає. Вже потім я дізнався, що сталося. Найстрашнішим ворогом виявився наш земляк, віньківчанин, який погодився на співпрацю з німцями. Він влаштувався на підприємство, де працював Володя, та втерся до нього в довіру. Я довідався, що серед партизан є провокатор, але, на жаль, не встиг дізнатися, хто саме. Я розповів Володимирові про те, що серед нас є зрадник, але Володя й подумати не міг, що це саме той його новий соратник. Тож він одразу повернувся до Віньківців і навіть не до себе, а до цього нелюда. Зрадник встиг попередити жандармерію, а там йому дали наказ що за будь-яких обставин затримати Годованого в себе й дізнатися від нього якомога більше про інших партизан. Це провокатор виконав. У розмовах і плануванні майбутніх заходів з боротьби з ворогом він визнав у Володі те, що не змогли б з нього вибити й фашистські кати. Заарештовано було вісім членів нашої партизанської групи, у тому числі й Володимир. Мене врятувало те, що ані він, ані хтось з хлопців не згадав про нашу явочну квартиру. У травні 1942 року їх усіх було розстріляно у Дунаївцях. Про це було написано в газеті німецької комендатури «Подолінер». У мене був наказ надалі залишатися у Вінниці. До рідних Віньківців я повернувся лише у грудні 1942 року.

 

*****

Хвесик Андрій Лаврентійович. Народився 1926 року у с. Рудка Любешівського району. Член Луцької МО УТОСу. У роки війни разом із батьком співпрацював із партизанами, був зв’язківцем. Попереджав людей про арешти, відправку до Німеччини, щоб вони вчасно змогли втекти. У 1944 році добровільно вступив до лав регулярної радянської армії. Спортсмен; 10 років був чемпіоном Радянського Союзу із штанги.

– 639-й окремий танковий батальйон, у якому я служив, півтора місяці бився із німцямі в Литві, в місті Таурай. Наш танк ішов в атаку, коли несподівано пролунав вибух. Машину струсонуло зі страшною силою і вона зупинилася, хоча мотор і продовжував ревти. Міна! Її вибухом вирвало частину гусениць, усе заклинило. Підбитий танк серед поля – чудова мішень для ворожої артилерії. Та наша гармата залишилася неушкодженою, тож ми, вирішивши, як то кажуть, подорожче продати життя, продовжили стріляти по ворогу, залишаючись у підбитому танку. Мені йшов тоді вісімнадцятий рік, усі ми були молоді хлопці. Та бій було виграно нашими. Коли все закінчилося товариші стали витягувати нас із танка. А непросто це було, усі ми були поранені. Нас у медсанбат, танк у ремонт…

Бажаю миру нашій Україні!

 

*****

Кащеєв Олексій Прокопович. Народився в 1925 році. Полковник радянської армії. Нагороджений орденами та медалями. Після демобілізації працював учителем фізкультури в школі.

kashcheev-oleksiy-prokopovych

– Я пішов на фронт у 1943 році в званні рядового, служив ординарцем у командира розвідгрупи. Якось командир залишив мене у штабі виконувати певну нагальну роботу, а сам поїхав на завдання з одним водієм. Коли він повернувся за кілька днів, то відразу підійшов до мене і сказав: «Ну-ну, у сорочці ти народився». Виявилося, що під час завдання, щойно командир вийшов із машини, у автівку влучив снаряд і водій, пам’ятаю, що прізвище його було Токарєв, загинув на місці.

 

*****

Опанасюк Василь Іларіонович. Народився 1926 року в с. Гарапівка Андрушівського району Житомирської області. До радянської армії пішов добровольцем, одразу після звільнення рідного села від фашистів. Служив у військово-залізничних військах. Пройшов війну від рідної Житомирщини до Берліна. Член старокиївської ТПО УТОСу.

 

panasuk-vasil-ilarionovych panasuk-vasil-ilarionovych

 

 

 

 

 

 

 

 

– До армії я пішов добровольцем. Але сталося так, що через те, що я не був зарахований до кадрових частин, мене довго не ставили на довольство. Спочатку не було нічого, навіть амуніції. Життя покращилося після того, як мене випадково зустрів полковник, який квартирував у нашій хаті. Він аж руками сплеснув: «Що з тобою сталося?» Я зовсім схуд, ходив у одежі з домотканого полотна.

Після цього мене уже усім забезпечили. Служив я у Військово-автомобільній роті Першого Українського фронту, ВАД-18. Та ми не лише підвозили військам усе необхідне. Неодноразово доводилося брати до рук зброю і битися з німцями на смерть. Найяскравішим епізодом став бій наприкінці війни. Ми були вже десь кілометрів за сорок від Берліна. Наш Перший Український фронт обходив Берлінське угруповування німців з півдня. Але оточений ворог відчайдушно опирався нашим військам, намагався вирватися з оточення. (У ході Берлінської операції на південь від столиці Рейху було оточено угруповування німецьких військ чисельністю близько двохсот тисяч. – Прим. ред.). Ми були, звісно, у другому ешелоні, та несподівано з’явилися німці. Йшли на прорив. Усі ми – навіть шофери та кухарі похапали зброю, яка була, стали відбиватися. Дуже важкий бій був. Та, дякувати Богу, наші «Катюші» вдарили по німцях. Тут одразу стало легше. Фашисти, кого не потрощило, покотилися назад.

 

*****

Мисенко Ігор Іванович. Народився в 1924 році в с. Полковниче Маньківського району Київської області. Перед війною навчався в Одеському торговельно-економічному технікумі. З 1942 року – боєць 478-го полку 320-ї дивізії, у лавах якої пройшов бойовий шлях від Північного Кавказу до центральної Європи. Проживає в Луцьку. Член Луцької МО УТОСу.

– Ми наступали на Одесу. Німці, відступаючи, нищили все, що могли. Тоді наш командуючий, генерал-лейтенант І.І. Ширін, сам одесит, зібрав групу з восьмидесяти добровольців, щоб врятувати місто. І я був серед них. Ми пішли вночі, вздовж самого берега моря, біля води. Траплялися іноді невеликі групи німців, ми їх знищували. Так увійшли у самий одеський порт. Там дуже багато було важливих заводів, військовий порт, усе це було заміновано. А як ми увійшли туди, то німці підірвати нічого не встигли. Потому підійшли наші основні війська. Було 10 квітня, от ці дні якраз. І ми святкували визволення Одеси.

 

*****

Антонова Лідія Федорівна, народилася у березні 1925 року.

Лідія Федорівна мріяла стати журналістом.

  02_antonova-lidiya-fedorivna– Ішов 1942 рік. Батька та старшого брата вже забрали на фронт. Я, щойно закінчивши школу, з мамою та молодшою сестрою з Києва евакуювалась до м. Аткарська Саратовської області, – починає розповідь фронтовичка. – Майже не вагаючись, звернулася до військкомату з проханням зарахувати до будь-якої частини. І потрапила до медико-санітарної роти при діючій армії. Наша рота була пересувною і займалася забезпеченням та розподілом медикаментів для радянських військ.

Насправді робота була нелегкою і небезпечною. Ще вчорашні школярки мали оперативно сортувати медичні препарати та самотужки завантажувати великі (до 50 кг) паки з ватою чи бинтами у вагони, які нерідко бомбардував ворог.

На той час тривала потужна підготовка до Сталінградської битви і дівчат навчали користуватися зброєю. Тоді рядова Лідія Антонова отримала першу у своєму житті гвинтівку, щоправда, застосувати її на практиці так і не довелося.

01_antonova-lidiya-fedorivna– У Сталінграді ми продовжували свою справу: вдень і вночі, не покладаючи рук, розподіляли ліки за призначенням, – продовжує Лідія Федорівна, стискаючи медаль за оборону Сталінграда. – Після тих переломних подій повернулися в Україну. І вже в листопаді сорок третього дісталися Києва. А потім, пам’ятаю, швидко почали просуватися в бік Житомира.

Невдовзі медична частина потрапила на Перший Білоруський фронт і перша тривала зупинка припала на Брест.

Саме там під час чергового завантаження ліків Лідія Федорівна відчула, що в неї почав стрімко падати зір. Такий стан безпорадності дуже налякав її, але за кілька днів відпочинку вона знову побачила світ.

Вже набагато пізніше дізналася, що сталося відшарування сітківки, яке часто призводить до повної сліпоти. Та дівчині дивом пощастило – молодий організм подолав підступну хворобу і жінка-солдат знову була у строю. Фронтова дорога вела далі на Захід.

Просувалися Польщею. Нарешті в Познані розпочали довгоочікувану підготовку до штурму самого Берліна.

– Це місто – особлива сторінка мого літопису, – з хвилюванням веде далі жінка. – До Берліна наша частина увійшла 2 травня переможного сорок п’ятого року. Нам випала почесна нагода спостерігати за підписанням капітуляції.

Назавжди в пам’яті закарбувався епізод, пов’язаний з Рейхстагом. На напівзруйнованій стіні я нашкрябала цвяхом слова: «Від Сталінграда до Берліна». Ви не уявляєте, якою гордістю та патріотизмом було сповнене моє серце. Власне, ці почуття й підтримували всіх нас у воєнних походах.

З кількома товаришками по службі вдалося потрапити і всередину Рейхстагу. Побували навіть у кабінеті Гітлера, який вразив досить скромною обстановкою: проста дерев’яна вішалка, письмовий стіл і велика купа розкиданих паперів.

Не забути також берлінське повітря. Через наказ фюрера затопити метро зі своїми ж пораненими якийсь час місто огортав страшний сморід смерті».

Ще на довгих п’ять років служба й обов’язок залишили Лідію Федорівну в Німеччині. Незважаючи на те що Берлін здавався ворожим містом, саме там вона зустріла своє перше і єдине кохання, вогник якого несе через усе життя. Проте чоловік був тяжко поранений і тихо пішов із життя.

На початку п’ятдесятих Лідія Федорівна повернулася додому. Треба було починати все спочатку. Вона вступила до Київського медичного технікуму на вечірнє відділення та влаштувалася до 408-го окружного військового шпиталю (нині Головний військовий клінічний шпиталь Міністерства оборони України).

Тут близько сорока років вона працювала заступником начальника адміністративного відділу. Згодом далися взнаки й фронтові навантаження: знову погіршився зір і тепер без хірургічного втручання не обійшлося.

Однак операція, на жаль, була невдалою, через що праве око зовсім перестало бачити, а ліве частково вдалося зберегти.

Жінці призначили ІІ групу інвалідності. Проте після випробувань на війні втрата зору не здавалася такою страшною бідою. Вона стала членом Українського товариства сліпих, де розгорнула активну громадську діяльність, причому не залишаючи основної роботи.

Увесь свій вік присвятила самовідданій турботі про батьків. Завжди намагалася бути корисною для оточуючих її людей, а от особистого щастя вдруге так і не знайшла.

Share Button

Інституційна та проєктна державна фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю

Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прийнятий Верховною Радою України 14 листопада 2019 року передбачав за бюджетною програмою КПКВК 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю» видатки у сумі 89362,4 тис. гри. з них на фінансування підприємств і організацій невиробничої сфери Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих. Національної Асамблеї людей з інвалідністю України та Союзу осіб з інвалідністю України окремим рядком передбачено – 76025.9 тис. гривень.

13 квітня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким за бюджетною програмою КПКВК 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю» зменшено обсяг видатків споживання до 66426.0 тис. гривень. Крім цього з бюджету вилучено окремий рядок відповідно до якого передбачалось фінансування підприємств і організацій невиробничої сфери Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих. Національної Асамблеї людей з інвалідністю України та Союзу осіб з інвалідністю України.

Статтею 13 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні подавати допомогу і сприяти громадським організаціям осіб з інвалідністю в їх діяльності.

Підпунктом “в” пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, передбачено здійснення видатків з Державного бюджету України на державну підтримку громадських об’єднань осіб з інвалідністю і ветеранів на виконання загальнодержавних програм (проектів, заходів) згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Приблизно 20 років в Україні дії бюджетна програма КПКВК 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю» в межах якої значна частина коштів спрямовувалась на фінансову підтримку непромислової сфери Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих, які були створені рішенням українського уряду 4 червня 1933 року. Зазначені кошти спрямовувались в основному на оплату праці працівників спеціалізованих бібліотек, клубів, гуртожитків та баз відпочинку, які переважно є людьми з інвалідністю і працюють для таких же як вони людей з інвалідністю по зору та слуху, яких разом налічується в Україні приблизно сто тисяч осіб.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України одним з принципів на яких ґрунтується бюджетна система України є принцип ефективності та результативності згідно якого при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Наприклад, держава взяла на себе зобов’язання, відповідно до статті 30 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, забезпечувати право людей з інвалідністю по зору на доступ до творів культури в доступних форматах. Що наразі ефективніше для держави підтримати наявну всеукраїнську мережу спеціалізованих бібліотек УТОС, надавши лише 2 млн. гривень фінансової підтримки на оплату праці бібліотекарів або створювати нову мережу для чого знадобляться приміщення, витрати на їх утримання, книжковий фонд та фахівці у сфері бібліотечної справи?

У разі надання фінансової підтримки вищезазначені бібліотеки протягом року будуть обслуговувати приблизно 40 тисяч осіб з порушеннями зору по всій Україні і це є конкретний результат використання 2 млн. гривень. А чи буде результативно для держави профінансувати замість цих бібліотек проведення за ці ж самі кошти 6-8 різноманітних заходів з сумнівною ситуативною ефективністю?

Зрештою нічого не має погано у проведені за рахунок бюджетних коштів конференцій, семінарів, тренінгів, фестивалів, концертів, виставок та змагань, але при дотримані принципу ефективності та результативності. Проведення подібних заходів має відбуватись в межах проєктної фінансової підтримки, а ось підтримка діяльності налагодженої спеціалізованої мережі бібліотек чи баз відпочинку має відбуватись в межах інституційного сталого фінансування, бо без нього спеціалізована мережа закладів зруйнується та перестане функціонувати.

9 листопада 2018 року Комітет ООН по правам осіб з інвалідністю ухвалив Зауваження загального порядку № 7 (2018) про участь осіб з інвалідністю, включаючи дітей з інвалідністю, через об’єднання, які їх представляють, у здійсненні і моніторингу Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

Згідно пункту 61 цих зауважень Комітет ООН по правам осіб з інвалідністю рекомендує державам-учасницям вжити критерії виділення коштів на цілі проведення консультацій, в тому числі за допомогою розподілу коштів між різними організаціями осіб з інвалідністю на рівних засадах, включаючи стійке базове інституційне фінансування, а не тільки проектне фінансування.

Враховуючи вищезазначені зауваження, дотримуючись принципів ефективності та результативності, Міністерство соціальної політики України підготувало проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. № 183 та від 3 березня 2020 р. № 166 щодо надання фінансової підтримки громадським об’єднанням осіб з інвалідністю», який враховує аспекти, як проектної, так і інституційної фінансової підтримки громадських об’єднань осіб з інвалідністю, але Міністерство фінансів України цей проєкт погодити відмовилось.

Відповідно до пункту дев’ятого частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України ще одним з принципів на яких ґрунтується бюджетна система України є принцип справедливості і неупередженості згідно якого бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Коли 15-20 умовних громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які претендують на проєктну фінансову підтримку говорять, що вся сума коштів передбачених у державному бюджеті має бути використана ними, а 3-5 умовних громадських об’єднань з значним досвідом та чисельністю членів, які претендують на інституційну фінансову підтримку мають фінансуватись на рівні з ними, не враховуючи специфіки діяльності, то чи це не явне порушення принципів справедливості і неупередженості?

Зрозуміло, що всі громадські об’єднання осіб з інвалідністю є рівними у своїх правах та обов’язках, але держава виходячи із взятих на себе зобов’язань і конкретних обставин, керуючись вищезазначеними принципами і інтересами осіб з інвалідністю має впроваджувати різні механізми надання фінансової підтримки (інституційні, проектні тощо), які б враховували специфіку діяльності таких громадських об’єднань.

Враховуючи вищевикладене закликаю Кабінет Міністрів України продовжити практику надання фінансової підтримки громадським об’єднанням осіб з інвалідністю з врахуванням потреби в інституційному і проєктному фінансуванні та затвердити проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. № 183 та від 3 березня 2020 р. № 166 щодо надання фінансової підтримки громадським об’єднанням осіб з інвалідністю», підготовлений Міністерством соціальної політики України.

Заступник директора РБЗіД УТОС,
член правління КМО УТОС Геннадій Євсев’єв.

Share Button

Он-лайн конференція «За рівні права та проти дискримінації»

У Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю 5 травня 2020 року відбулась он-лайн конференція «За рівні права та проти дискримінації», організувало яку Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України».

На конференції обговорювали питання забезпечення прав людей з інвалідністю в Україні, недопущення дискримінації, а також виконання зобов’язань, взятих Україною за Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю.

Share Button

5 травня – Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю

Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю світова спільнота відзначає 5 травня. У цей день 1992 року люди з інвалідністю з сімнадцяти країн одночасно провели перший Загальноєвропейський день боротьби за рівні права і проти дискримінації люди з інвалідністю. З того часу подібні заходи відбуваються кожне п’яте травня.

Цей день покликаний звернути увагу людей на проблеми, пов’язані з захистом прав людей з інвалідністю. Метою Міжнародного дня боротьби за права людей з інвалідністю є сприяння більш глибокому розумінню проблем, пов’язаних з людьми, які мають інвалідність, мобілізація підтримки прав та гідності людей з інвалідністю.

За офіційними даними, в Україні проживають понад три мільйони людей зі статусом осіб з інвалідністю. І, на жаль, щороку їх кількість збільшується.

Люди з інвалідністю є повноцінними членами суспільства. Жахливим фактом є те, що часто їх права порушуються більше, ніж права інших людей. І ми не маємо права залишити це без уваги, адже демократичне суспільство не сприймає дискримінації за будь-якими ознаками.

Потрібно пам’ятати, що цей день є важливим не лише для людей, які мають інвалідність, але й для суспільства загалом. Адже залучення людей з інвалідністю до усіх сфер життя громади створює очевидні переваги для громадянського суспільства та стимулює його розвиток.

Share Button

Міжнародний день собак-поводирів

Міжнародний день собак-поводирів (Guide Dogs Day), відзначають щороку в останню середу квітня, в цьому році припадає на 29 квітня.

У цей день прийнято привертати увагу суспільства до цих особливих собак, які безвідмовно і самовіддано супроводжують своїх незрячих господарів, забезпечуючи їм безпеку і незалежність.

Собака-поводир

Міжнародний день собак-поводирів — привід дізнатися більше про те, як унікальні собаки змінюють життя своїх незрячих господарів на краще. Коли ви наступного разу на вулиці або в громадському місці побачите людину з білою тростиною і з собакою-поводирем, задумайтеся про те, що ця людина в надійних висококваліфікованих лапах, і що підготовка такого чотириногого помічника – це результат праці багатьох людей: фахівців та волонтерів.

Собаки-поводирі зустрічаються з 79 року нашої ери, коли на розкопках у Помпеях були помічені картини собак-поводирів, що використовуються для допомоги незрячим. Собаки-поводирі використовувалися в різних країнах протягом століть, таких як древній Китай і середньовічна Європа.

Лише в середині IXX століття стали з’являтися перші закони про визнання собак-поводирів. У 1838 році, коли Британський Парламент звільняє від сплати ліцензійних зборів за «пастуші породи собак» і «тих, кого незрячі люди тримають в якості провідників». В 2010 році у США прийнятий The Americans with Disabilities Act (Закон про американців з інвалідністю), який встановив правові норми для людей з інвалідністю, які потребують собак-поводирів.

На початку XX століття почалася підготовка собак-поводирів для незрячих. Перші школи для підготовки собак-поводирів були створені в Німеччині під час Першої світової війни з метою підвищення мобільності ветеранів, які втратили зір в результаті військових дій. У 1929 році була створена перша школа в США (в Нешвіллі, штат Теннессі; з 1931 року – в Моррістауне, Нью-Джерсі). У Великобританії подібні школи були створені в 1931 році.

В 1934 році була створена Асоціація собак-поводирів для незрячих.

Нагадаємо, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи та організації зобов’язані створювати умови для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю (у тому числі осіб з інвалідністю, які використовують засоби пересування та собак-поводирів) до об’єктів фізичного оточення.

В Україні, на жаль, залишається актуальною проблема підготовки і сертифікації собак-поводирів, а також трапляються випадки дискримінаційного характеру та непорозуміння коли незрячий приходить з собакою-поводирем до якогось закладу чи намагається скористатись транспортом.

Про українських собак-поводирів та їхніх господарів дивіться у сюжеті каналу 1+1.

Share Button