Людей з інвалідністю по зору у Полтавській області забезпечили хлібом і продуктами

Полтавська обласна організація Українського товариства сліпих докладає зусиль для забезпечення членів УТОС, які перебувають на обліку в первинних організаціях УТОС в Полтавській області, хлібом і продуктами харчування першої необхідності.

Завдяки співпраці Полтавської обласної організації Українського товариства сліпих з Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України, усіма первинними організаціями УТОС в Полтавській області отримано і роздано продуктові набори від Всесвітньої продовольчої програми ООН.

Всього членами структурних підрозділів Полтавської обласної організації УТОС отримано 996 продуктових наборів, у тому числі 400 членів Полтавської ТПО УТОС.

На жаль, не вдалося охопити мешканців населених пунктів, які знаходяться далеко від первинних організацій.

1 набір вагою понад 17 кілограмів містив сім з половиною кілограмів рису, 15 пачок спагетті вагою по 0.5 кг, 5 банок м’ясних консервів і літру олії.

З 14 квітня у Полтаві до первинної організації УТОС регулярно доставляють хліб, який члени організації отримують безкоштовно. Станом на 12 серпня Полтавською ТПО УТОС роздано 6198 хлібин.

Члени Полтавської ТПО УТОС отримали хліб
Члени Полтавської ТПО УТОС отримали хліб

З 13 червня волонтери доставляють хліб до Кременчуцької та Лубенської ТВПО УТОС. У зазначених організаціях члени УТОС, у тому числі внутрішньо переміщені особи отримують хліб безкоштовно.

Члени Кременчуцької ТПО УТОС отримали хліб.
Члени Кременчуцької ТПО УТОС отримали хліб

Регулярна доставка хліба стала можливою, завдяки співпраці Полтавської обласної організації УТОС з церквою адвентистів сьомого дня Полтави, Кременчука та Лубен. Дякуємо керівникам зазначеною церкви за те, що знаходять можливість доставляти хліб до наших первинних організацій, що позбавляє людей з інвалідністю по зору від перебування у шалених чергах на пунктах видачі хліба у містах, а також від подорожей до цих пунктів, які знаходяться далеко від УТОСівських первинок.

Share Button

РОБОТА УТОС ПІД ГУРКІТ ВІЙНИ

У важку хвилину необхідно гуртуватися, аби, допомагаючи одне одному,  пліч-о-пліч вистояти і пережити складні часи.  Наразі в Україні триває повномасштабна війна, розв’язана Російською Федерацією. На жаль, через це ми не можемо, як раніше, збиратися і вирішувати свої нагальні питання.  А їх накопичилося чимало. В зв’язку з цим 3 серпня 2022 року була проведена в онлайн – режимі конференція голів обласних і первинних організацій УТОС, присвячена роботі обласних і первинних організацій УТОС в умовах воєнного стану. Захід ініціював та проводив заступник голови ЦП УТОС М.М.Новосецький завдяки технічному забезпеченню директора НІКЦ УТОС В.О.Гордійко.

В онлайн – конференції взяло участь понад сімдесят учасників. Окрім керівників організацій УТОС на заході були присутні: голова ЦП УТОС Більчич В.М., перший заступник голови ЦП УТОС Кіт С.В., заступник голови ЦП УТОС Новосецький М.М.. Також до участі у конференції був запрошений Котик Є.Д., який  донедавна займав посаду першого заступника Міністра соціальної політики України і є автором постанови про фінансування громадських організацій  осіб з інвалідністю під час дії воєнного стану. Нагадуємо, що відповідно до цієї постанови, держава надає фінансування лише тим організаціям, що надають послуги, необхідні під час бойових дій.  Зокрема:  допомогу із переїздом, розміщення тимчасово переміщених осіб, забезпечення продуктовими наборами, гаряче харчування,  супровід, психологічна допомога – тим, хто цього потребує.

Високопосадовець, якому було запропоновано слово фактично на самому початку  заходу,  виступив із достатньо гострою промовою, у якій обґрунтовував дії уряду і наголошував на тому, що УТОС має постійно доводити свою ефективність, надаючи конкретні  та докладні звіти про те, що зроблено для незрячих.  Інформація має бути  детальною  і максимально повною.

Хоча претензії Котика Є.Д. щодо діяльності нашого Товариства не відповідають дійсності. Насправді,  як керівництво ЦП УТОС так і директори підприємств і керівники організацій УТОС на місцях, роблять багато життєво необхідної, повсякденної, потрібної роботи для соціального захисту незрячих людей.  Навіть попри відсутності заробітної плати.

Про роботу Центрального правління УТОС у своєму виступі зазначив перший заступник голови ЦП УТОС Кіт С.В., який спростував закиди екс-заступника Міністра соцполітики Котика Є.Д.  Він розповів, що напрацювання щодо проекту з фінансування нашого Товариства, апарат Центрального правління УТОС розпочав ще в кінці минулого, 2021 року, після наради в Офісі Президента України другого грудня 2021 року. Проектні документи були подані до Міністерства соціальної політики до 1 січня 2022 року. В Мінсоцполітики вони пролежали до початку війни і в результаті втратили свою актуальність. Починаючи з середини березня цього року голова ЦП УТОС В.М.Більчич, заступник голови ЦП УТОС М.М.Новосецький та ініціативна група з УТОС неодноразово зустрічалися з Міністром соціальної політики України та її заступниками і, зокрема, Є.Д.Котиком. В результаті цих зустрічей керівництвом Центрального правління УТОС у квітні місяці до Мінсоцполітики був поданий новий проект постанови про фінансування реабілітаційних закладів, де УТОС і УТОГ йшли окремим рядком. На жаль, цей проект більше двох місяців пролежав на столі Є.Д.Котика. За увесь цей час він не наклав свою резолюцію і не подав документи на розгляд Уряду. Всі проектні матеріали щодо фінансування, що подавалися з боку Центрального правління до Мінсоцполітики, зареєстровані і мають вхідні номери.

Як свідчать численні факти, про які зазначали  учасники конференції, для своїх підопічних більшість первинок УТОС робить багато і фактично усе можливе за даних умов. Але  доволі часто окремі організації, зокрема обласні, зволікають із підготовкою звітів і своєчасною передачею їх у ЦП. На цьому наголосив у своєму виступі начальник юридичного відділу ЦП УТОС Філіп С.Ю..

Тож, на конференції було розглянуто питання щодо напрацювання нової форми звітів про здійснену роботу та про навчання голів обласних організацій УТОС з написання грантів.

Порушувалися також питання про оплату хоча б для зрячих  помічників керівництва організацій УТОС, адже без допомоги зрячої людини той же звіт підготувати незрячому керівнику  складно. А зрячі люди, які навіть і пенсії не отримують, звичайно, не можуть жити без зарплатні, як змушені тепер працювати керівники організацій УТОС.

Ще одна була порушена болюча тема  – оплата комунальних послуг організацій УТОС. Також було запропоновано учасникам конференції надання  працівниками ЦП УТОС юридичної допомоги.

Приємно, що на заході був й позитив. Про свої  досягнення у воєнних  нелегких умовах розповіли керівники  обласних та первинних організацій Товариства із Полтавщини, Львівщини, Хмельниччини, Житомирщини, Одещини, Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Вінничини. Зокрема, велике зацікавлення викликав виступ  керівника Львівської обласної організації УТОС Л. Д. Кукурузи, яка вже має досвід  у реалізації проектів на здобуття грантів.

Конференція тривала близько трьох годин. Учасники  ділилися наболілим, ставили запитання, обмінювалися  досвідом.  Керівники багатьох організацій Товариства, навіть у такий  важкий період, не отримуючи зарпатні , працюють, допомагають  людям, знаходять спонсорів та морально підтримують незрячих, які під час війни почуваються особливо беззахісними.  За словами одного із учасників: «Ми робимо цю «тиху» роботу, яку  не помічають, але без якої залишити людей не можна».

 Підбіваючи підсумки онлай-зустрічі заступник голови ЦП УТОС    М. М. Новосецький зазначив, що такі зустрічі вкрай потрібні у наш час аби підтримати єдність Товариства. Тож, вони мають відбуватися й надалі.

Share Button

У Полтаві створили довідник установ і організацій, що надають допомогу у воєнний час

Полтавська обласна організація Українського товариства сліпих провела картографування гуманітарних штабів, гарячих ліній, громадських та благодійних організацій і державних структур міста Полтави, що надають допомогу у воєнний час.

Зазначені матеріали зібрано, вивіряно на достовірність, узагальнено та викладено у форматі, доступному для всіх людей, у т ч для незрячих та осіб з глибокими порушеннями зору.

У довіднику міститься важлива інформація, яка може стати у нагоді мешканцям, гостям міста, ВПО, а також для тих, хто планує переміститися до Полтави.

У підготовці зазначеного інформаційного довідника взяли участь голова правління Полтавської обласної організації Українського товариства сліпих Марина Бабець, бухгалтер організації Галина Риженко, член правління Полтавської ТПО УТОС Наталія Сутула та член Полтавської ТПО УТОС Олександр Матієнко.

Share Button

Літературний фестиваль-конкурс для людей з інвалідністю «Поетичний рушник – 2022»

Обухівська міська рада спільно з відділом культури національностей та релігій Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та з КОО ВГО “Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів” повідомляє  про початок  дванадцятого Всеукраїнського літературного фестивалю-конкурсу для людей з інвалідністю “Поетичний рушник”.

Цьогорічний фестиваль-конкурс в першу чергу є проектом духовного спротиву російській агресії і не передбачає для переможців жодних матеріальних винагород, оскільки фінансування потребують інші життєво необхідні галузі. Тим не менше, кожен, хто відповідає зазначеним у положенні умовам участі, та виявить бажання, зможе стати нашим «воїном пера». Зможе висловити поетичним словом своє рішуче “ні” російським окупантам, підтримати римою наших воїнів, продемонструвати інтимною лірикою, що війна не лишила в наших душах саму лише ненависть. Попри все, українці кохають і кохаються, одружуються і народжують. А значить, нас не зламали. Ми маємо про це заявляти чим гучніше та з усіх можливих платформ. Отож, саме це є основною ідеєю цьогорічного фестивалю-конкурсу “Поетичний рушник”.

По завершенню фінальної частини заходу, твори переможців будуть розміщені на сайті відділу культури, національностей та релігій Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області , а також на сайті Всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів”.

За попередні одинадцять років “Поетичний рушник” згуртував чимало споріднених творчих душ з різних міст, сіл, селищ України. Організатори сподіваються, що й дванадцятий за ліком фестиваль-конкурс долучить до дружної поетичної родини нових друзів та збагатить захід новими поетичними родзинками. Територія фестивалю-конкурсу  обмежується лише територією нашої держави. Тож, якщо ви любите писати і маєте бажання поділитися своїми творами із  зовнішнім світом, наш захід саме для вас! Не соромтеся й не вагайтеся.  Натомість уважно ознайомтесь із Положенням фестивалю, складіть необхідний  конкурсний пакет і відправте його за адресою, що вказана у Положенні.

І пам’ятайте, участь у фестивалі-конкурсі “Поетичний рушник” – безкоштовна. Якщо ви почуєте від когось про необхідність внесення певної грошової суми задля участі у фестивалі, обов’язково повідомте про такий випадок організаторів (засоби зв’язку вказані нижче).

Положення про конкурс «Поетичний рушник – 2020»

Share Button

У Полтаві незрячих продовжують забезпечувати усім необхідним

Члени Полтавської ТПО УТОС отримали підтримку у вигляді круп та одягу. 103 члени зазначеної організації отримали крупи у червні 2022 року і 24 у липні 2022 року, а також допомогу надано внутрішньо переміщеним особам, які мають інвалідність по зору і наразі перебувають в Полтаві.

Незрячі отримали крупи

Крупи надано одним з благодійників, який бажає не оприлюднювати інформацію про себе.

13 осіб отримали підтримку у вигляді одягу, яку надали віруючі з України.

Отримання одягу

29 липня 2022 року у Полтавській ТПО УТОС 15 членів організації отримали тростини, шести особам з інвалідністю по зору надано озвучені тонометри. Таким чином вдалося задовольнити нагальні потреби членів організації, які заявили про їх загострення під час війни першими. Задовольнити зазначені нагальні потреби вдалося за підтримки віруючих з Німеччини та з України.

Незрячі у Полтаві отримали тростини

Колективна фотографія

Наразі триває пошук спонсорів, які можуть надати тифлотовари чи фінансову підтримку для закупівлі зазначеного виду товарів, з метою задоволення нагальних потреб членів організації, які заявили про індивідуальні нагальні потреби, які загострилися у воєнний час.

Полтавська ТПО УТОС дуже вдячна всім небайдужим людям.

Share Button

Стабілізація психологічного стану мам дітей з інвалідністю засобами каністерапії

25 і 26 липня 2022 року ГО «Полтавське міське об’єднання осіб з інвалідністю «Віра» в партнерстві з НРЦ «Соняшник» провели заходи на тему: «Стабілізація психологічного стану мам дітей з інвалідністю та жінок законних представниць осіб з інвалідністю засобами каністерапії».

Заходи відбулися в приміщеннях клубів полтавських підприємств Українського товариства глухих і Українського товариства сліпих.

Участь у заходах взяли батьки дітей з інвалідністю і законні представники осіб з інвалідністю.

Захід відбувся в рамках проєкту «Посилення лідерства жінок з інвалідністю в гендерно орієнтованих гуманітарних реагуваннях в Україні», який реалізується Національна Асамблея людей з інвалідністю України та фінансується Жіночим фондом миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF).

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний фінансовий механізм, призначений виключно для підтримки участі жінок у миробудівництві та гуманітарному реагуванні. WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва. WPHF – це інноваційне партнерство між державами-членами, ООН та громадянським суспільством, у якому всі зацікавлені сторони представлені в його глобальній Фінансовій раді.

Отримати додаткову інформацію про Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги та його роботу в усьому світі можна на сторінці фонду: www.WPHFund.org та www.WPHFund.org/1000WomenLeaders

Share Button

Проблеми із зором – це не проблеми із совістю

Як і у 1941 році, так і 24 лютого 2022 року, у Харків не очікувано прийшла  війна. У кожного в пам’яті залишаються свої особисті спогади, враження, почуття. Так і у мене залишилася історія однієї майже незрячої харків’янки, Марини (ім’я за її проханням змінено),  незрячий син якої жив на північно-східному краю Харкова – Салтівці,  який с перших днів війни став епіцентром  російських артилерійських обстрілів.

“ Мама, нас забирають волонтери, не хвилюйся, але ми не можемо взяти із собою Тішку і Рікі (від автора  ̶  коти). Ключи від квартири у сусідки, якщо у тебе вийде, доглянь будь ласка за ними, їжу для них ми залишили у неї”.

Така розмова була у Марини з сином 28 лютого 2022 року, коли Салтівка піддавалася нищівним артилерійським обстрілам.

«Син поїхав, лишилися двоє котиків, як їх забрати із краю Харкова? Як добратися туди, де прилітають снаряди і ракети «Градів»? – думки, які не полишали Марину.

Спроби додзвонитися до будь-якої служби «Таксі», які або не відповідали, або  не приймали замовлення на Салтівку, виявилися безуспішними.

«Володю, що робити, я буду їхати на метро до «Героїв праці» а потім від станції дістануся будинку Макса, але я ж не можу їх залишити самих!” – радилася Марина з чоловіком.

«В той бік буде їхати зі своєю родиною мій колега  Роман,  може підхопить, я запитаю, порадив чоловік жінки.

Роман не зміг довести жінку до самого будинку, але Марина була щаслива з того, що хтось взагалі наважився їхати в бік обстрілів.

І ось вона біля дверей квартири, за якими Тішка і Рікі  – пухнастики,  улюбленці дітей Марини  ̶ Альони і Максима.

Дмитрівна – сусідка, віддаючи Марині ключі, розказала, що у їхньому під’їзді майже усі виїхали, а залишилися лише вона із чоловіком, який після інсульту майже не говорить і погано ходить, та на іншому поверсі тридцятисемирічний Євген, з тяжкохворою матір’ю й бабусею. Що ліфт не працює і є перебої з електрикою, проте вони з чоловіком не можуть нікуди виїхати.

Тільки-но за сусідкою зачинилися двері, як за вікном пролунав вибух. Серце стиснулося, від кінчиків пальців побігли колючі сніжинки. Потім ще три вибухи. Марина сіла на крісло, раптом вимкнувся холодильник  і зникло світло. У тиші, що настала, було чути лише як хтось пробіг сходами вниз і вдалині завила автомобільна сигналізація.

«Що робити далі, яким тепер чином вивезти котиків?»,- думки Марини перервав ще один потужний вибух, крісло затремтіло. Марина підібрала під себе ноги.

Як же знайти у темряві Тішку і Рікіу, вони такі гонористі, та ще й дуже  налякані,  що спіймати їх у квартирі завдання не з легких. Швидко спливав час. Ніби в забутті пройшла ніч. Періодично то ближче, то по-далі лунали вибухи, то по одному, то  по-декілька.

Ранком зателефонував чоловік Марини й повідомив, що домовився з волонтерами, які вивозять з мікрорайону людей, що за Мариною заїдуть, але вони попередили, що чекати не можуть.

На порозі з’явився молодик: «Ходімо, швиденько, поки трохи вщухло!».

“А ви би не змогли допомогти мені спіймати моїх котів?” – розгубилася Марина. Волонтер сказав, що наразі вони дуже поспішають, оскільки багато людей чекають на вивіз, і пішов, залишивши свій номер телефону.

Марина знову лишилася на самоті. Вона почула, як тенькнув телефон, сповіщаючи про розрядження акумулятора. «Як же звідси вибиратися?» – не покидало нав’язливе питання.  До будь-якої Служби  таксі, як і раніше не можливо було додзвонитися.

«Залишилося 07% рівня заряду акумулятора»,- повідомив телефон голосом GOOGLE синтезатора. Марину охопив відчай.

Тішка знайшовся під диваном, поки його діставала і намагалася посадити до торби, яка мала виконати функцію «переноски», той дряпався і намагався вкусити. Залишивши отвір у торбі, щоб кіт міг нормально дихати, почала шукати Рікі. Той не відзивався.

Знайшла його зверху на надбудові комп’ютерного столу. Кіт тремтів і жалібно підвивав. «Зараз, зараз, кицюні, потерпіть, я знаю, що вам не добре в тій валізі, проте так потрібно».- промовляла жінка, та хотіла помістити кота до торби, у цей час Тішка різко виплигнув і блискавкою знову опинився під диваном.  «Як же мені вас врятувати?» – не залишала думка.

Телефон вимкнувся повністю. «Що далі…?»,- серце стискалося від відчаю. «Сама я не дам собі раду, хто мені зможе прийти на допомогу?». Налякані тварини не хотіли йти до рук, підманити їх «смаколиками» не вдавалося.

Марина сиділа на кухонному дивані, охопивши коліна, було холодно, опалення було вимкнено, «спробувати включити телефон, – пролетіла думка. –  І що далі?»

“Завантажився, 03% заряда акумулятора» – промовив телефон. Прозвучав сигнал СМС – повідомлення. «Вам дзвонили…», повідомлення перервав виклик: «Слухаю, Олеже, це ти? У мене сідає телефон!».

“Марино, нічого не кажи! Зараз до тебе прийдуть Іван від Валентини Антонівни (від автора – Валентина Бутенко – голова ГО “Право вибору”) з колегою, не хвилюйся, все буде …,” – почула голос чоловіка у слухавці і телефон знову вимкнувся. У жінки калаталося серце, але надія наповнила радістю простір, на кухні стало наче світліше.

«Я – Світлана, а це  – Іван, ми волонтери «Право Вибору», ми як раз привозили на Салтівку продовольчі набори, коли нам повідомили, що вас потрібно забрати, давайте хутенько, де там ваші неслухняні бешкетники?” – Привітна, всміхнена, спокійна – Ваню, бери Рікі, а я другого і будемо рухатися! – почала керувати волонтерка.

“Обережно, він може вдряпнути, в нього непростий такий характер, та він ще дуже наляканий,” – попередила Марина, збираючи речі.

Декілька вправних рухів, і котики вже у сумці, лише кігтиста лапа стрімко вдарила по руці, яка закривала блискавку.  «Пробачте, мене, «тигри», але сьогодні вам потрібно потерпіти!»,- посміхнулася Світлана.

Марина не могла втримати емоцій, коли їхній автомобіль виїжджав на проспект, по якому вже не було такого жвавого руху, як тиждень тому: “Я не можу повірити, що я разом з вами сиджу в машині! Я навіть не знаю як вам віддячити! Які ви молодці! Як же вам не страшно!”.

“Валентина Антонівна  вже готує списки на третій вагон для відправки незрячих людей до Європи, нам вдається доставляти людей з різних гарячих районів до вокзалу, а туди возимо харчові набори самотнім, і тим, стареньким, хто не може виїхати, – повідомила Світлана. – Я не уявляю, як ви, майже нічого не бачите, поїхали на Салтівку, де такі щильні обстріли, коли ми добираємося з великими проблемами”.

“По-іншому і не могло  бути! Проблеми із зором – це не проблеми із совістю! Я не можу залишити в біді безпорадного”,- сказала Марина коли вони виходили з машини.

Володимир, зустрівши Марину, запросив волонтерів до оселі, і запропонував каву.

“Дякуємо, ми маємо ще сьогодні декілька доручень, і зовсім не можемо собі дозволити розслаблятися! – усміхнулася на порозі Світлана. – Головне,  Марина і ваші «тигри» в безпеці!”.

Це одна із реальних історій допомоги незрячій харків’янці на початку березня 2022 року волонтерами ГО «Право вибору», до якої автор публікації мав певне відношення.

Олег Лепетюк

Матеріал підготовлений в рамках проєкту «Криза в Україні: реагування та відновлення з урахуванням інвалідності», що реалізує ГС «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» та Європейський форум осіб з інвалідністю (EDF).

Share Button

Любов Жильцова вдев’яте – чемпіонка світу з шахів!

Як повідомляє Національний Комітет спорту осіб з інвалідністю України – Українська шахістка з порушеннями зору Любов Жильцова – вже вдев’яте за її спортивну кар’єру – чемпіонка світу з шахів!

Жильцова Любов Василівна

Членкиня національної збірної команди України з порушенням зору після виснажливого командного чемпіонату світу, який нещодавно закінчився в Македонії, вирушила на особистий жіночий чемпіонат світу серед шахістів з порушенням зору, який проходив 11-16 липня в містечку Castelnaudary (Франція). Як – результат впевнена перемога: 8,5 очок з 9 можливих та золота медаль чемпіонату світу!

Українська команда висловлює слова вдячності організаторам змагань і міжнародній шаховій федерації IBCA за вирішення всіх фінансових питань: наші спортсмени, незважаючи на дуже складні часи, не залишилися за бортом участі і перемог! Слава Україні! Разом ми сильні!

Share Button

Соціальний захист та соціальне забезпечення осіб з інвалідністю по зору в умовах військового часу: запитання, відповіді

7 липня 2022 року у Полтавській ОУНБ ім. І. П. Котляревського відбувся семінар «Соціальний захист та соціальне забезпечення осіб з інвалідністю по зору, в т. ч. ВПО, в умовах військового часу: запитання, відповіді», який провела Полтавська обласна організація Українського товариства сліпих.

У заході взяли участь особи з інвалідністю по зору, у т.ч. внутрішньо переміщені особи, а в якості спікерів були запрошені представники органів місцевої влади, фахівці департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної військово-цивільної адміністрації, фахівець Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Розпочався захід з вітального слова керівниці проєкту Марини Бабець. Вона підкреслила важливість соціального захисту та соціального забезпечення осіб з інвалідністю по зору, у тому числі ВПО, у воєнний час. Закцентувала увагу на необхідності отримання інформації від профільних фахівців у доступному форматі, зокрема: щодо особливостей оформлення та отримання різних видів соціальних виплат, послуг, субсидій, а також щодо компенсацій за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, засоби орієнтування та спілкування.

На фото: керівниця проєкту Марина Бабець

Перед початком сесій запрошений гість  ̶ президент Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Геннадій Євсев’єв наголосив на важливості діяльності громадських організацій осіб з інвалідністю у сфері підвищення обізнаності осіб з інвалідністю щодо прав і можливостей у військовий час. Він акцентував увагу на тому, що обізнаність громадян з інвалідністю щодо їхніх прав та можливостей є запорукою максимально оперативного вирішення будь-яких питань у сфері соціального захисту соціального забезпечення та ін..

 Під час першої сесії учасники дізналися про усі можливі варіанти державних соціальних виплат, про особливості оформлення, призначення та отримання соціальних виплат особами з інвалідністю по зору в умовах військового стану, у тому числі для ВПО з інвалідністю, та поставили запитання, які їх хвилювали. До речі, внутрішньо переміщена харків’янка Наталія Бутирьова отримала не тільки відповідь на своє питання, а також допомогу у його вирішенні. Все це відбулося завдяки Тетяні Федіній – заступнику начальника профільного управління Департаменту соціального захисту Полтавської ОВА, яка проводила перші дві сесії.

На фото: Наталія Бутирьова, учасниця семінару, ВПО

В ході другої сесії учасники та учасниці розібралися з тонкощами в питаннях особливостей оформлення, призначення та отримання житлових субсидій та пільг на житлово-комунальні послуги особами з інвалідністю по зору в умовах військового стану, у тому числі для ВПО з інвалідністю.

       

На фото: Тетяна Федіна працює з залом

Микола Приймак – начальник відділу організації надання соціальних послуг управління з питань фінансів і соціальних послуг, Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОВА, повідомив про особливості обслуговування територіальними центрами осіб з інвалідністю по зору, у т. ч. ВПО,  з інвалідністю, в умовах військового стану та надав вичерпні відповіді на запитання присутніх.

На фото: аудиторія та спікер третьої сесії Микола Приймак

Аліна Загорулько – головний спеціаліст відділу соціального захисту пільгових категорій громадян управління реалізації державних соціальних програм;  Ірина Белько – заступник директора Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю розповіли учасникам про особливості отримання особами з інвалідністю по зору, у т. ч. ВПО, компенсації за самостійно придбані ТЗР, засоби орієнтування та спілкування у військовий час. Ця сесія була наповнена жвавими обговореннями, після яких учасники дійшли висновку, що треба звернутись до влади з проханням про вдосконалення системи отримання компенсацій за самостійно придбані ТЗР, засоби орієнтування та спілкування.

На фото: Наталія Шостак бере активну участь в обговоренні, на її питання відповідає Ірина Белько.

Між сесіями відбулась кава-брейк, де усі охочі мали змогу пригоститися та поспілкуватися.

На фото: загальне фото учасників семінару

Даний захід допоміг людям розібратися у важливих для них питаннях, а також отримати інформацію щодо шляхів вирішення нагальних проблем.

 

Захід відбувся в рамках проєкту «Підтримка осіб з інвалідністю, у тому числі ВПО в Полтавські області в умовах  військових дій РФ», який реалізується Полтавською обласною організацією Українського товариства сліпих в межах впровадження проєкту “Криза в Україні: реагування та відновлення з урахуванням інвалідності”, який реалізує Національна Асамблея людей з інвалідністю України за підтримки Європейського форуму осіб з інвалідністю (EDF).

#НАІУ  #EDF    #CBMGlobal  #допомога  #Переможемо #СТОЇМО #Не_словами_а_справами #війна_росії_проти_УКРАЇНИ

Share Button

У харківській школі для незрячих дітей тривають відновлювальні роботи

Телеканал “Рада” 8 липня 2022 року під час телемарафону показав сюжет про Комунальний заклад “Харківська спеціальна школа ім. В.Г. Короленка” Харківської обласної ради, який був заснований 20 січня 1887 року. Навчальний заклад для незрячих дітей зазнав серйозних пошкоджень 1 березня 2022 року в наслідок російського обстрілу центру Харкова. Після цього вихованців евакуювали до Польщі. Незважаючи на небезпеку директор школи Білоусов Олександр Миколайович, який очолює навчальний заклад з 1984 року, повернувся до Харкова і займається питаннями підготовки проектно-кошторисної документації для відновлення пошкодженої будівлі.

Share Button