Незрячий художник із Харкова створив власну унікальну техніку малювання

Дмитро Дідоренко

Українці завжди були і залишаються неперевершеною нацією. Повсякчас наші земляки знаходили вихід із найскрутніших ситуацій і ніколи не опускали руки. Як от Дмитро Дідоренко — художник із Харкова.

Картини він малював скільки себе пам’ятав, ще з дитсадку. Він завжди був дуже успішним у цій сфері: з-під його пера вийшли більше 700 робіт, більшість з яких зараз знаходяться в приватних колекціях українських та світових поціновувачів мистецтва. Кілька полотен є і в музеях. Мальовничі пейзажі Харкова, Криму, з ноткою чогось фантастичного, не залишали байдужими навіть найвибагливіших поціновувачів, повідомляє сайт UA Modna.

Однак Дмитро – не просто художник. Він, мабуть, один з найсильніших духом митців не тільки України, а й світу. Справа в тім, що він втратив можливість бачити в результаті нещасного випадку.

Почалось все в 1991 році. Дмитро брав участь в експедиції «Вахта Пам’яті», яка мала на меті пошук мін часів Другої світової війни та їх знешкодження. Художнику не пощастило, він натрапив на німецьку міну, через що був важко поранений і втратив зір. В ній було 800г тротилу. Більшість колег Дмитра не могли повірити в те, що він взагалі залишився живий.

Незрячий художник із Харкова створив власну унікальну техніку малювання

Ніхто не думав, що після нещасного випадку художник знову почне малювати. Більше того, що він досягне такого успіх. Все почалось зі звичайного телефонного дзвінка. Друг запропонував Дмитру зробити чергову виставку його старих робіт. Потім почали говорити про творчі плани на майбутнє. Так на горизонті замайоріла нова ціль, яка наповнила життя Дмитра новим змістом. Через 4 місяці художник повернувся до мистецтва. Він все очікував, що зір повернеться. Та коли зрозумів, що чекати доведеться довго, вирішив не зволікати і вигадав для себе унікальну техніку і стиль.

Прагнення до самореалізації не згасло в його серці. Перша робота вийшла під назвою: «Найдовший шлях починається з першого кроку». Щоправда перші картини після нещасного випадку були намальовані не фарбою, а пером і тушшю. За словами Дмитра, аж на 15 картині він «побачив кольори і зрозумів, що я володію фарбою, а не вона мною».

Перша виставка після втрати зору відбулась в 1992 році в Харкові, на ній було продемонстровано 12 нових робіт Дмитра. На сьогоднішній день, таких заходів відбулось вже 16 і не лише в Україні.

Незрячий художник із Харкова створив власну унікальну техніку малювання

Художник розповідає, що на створення однієї картини йде більше ста листів ватману і близько 8 кг фарби. В роботі він використовує лекала «власного виробництва», так би мовити. Всі необхідні інструменти на його столі розставлені у строгому порядку, продумані та розраховані наперед: безліч коробочок, в кожній з яких є близько 12 відтінків різних кольорів. Художник запам’ятав, де знаходиться кожен з 2000 тонів.

В полотнах Дмитра практично відсутня «математика», хоча і повного хаосу в них немає. Однак, він зізнається, що під час роботи над картинами часто відбуваються незрозумілі речі. Художник розповідає, що деколи йому здається, що малює не тільки він, а й ще хтось. Для кожної картини це може повторитись кілька разів. «Звичайно, від цього буває трохи моторошно, але водночас відчувається якась невидима підтримка» — каже Дмитро.

7 днів

Share Button

Василь Закревський бере бронзу на чемпіонаті Європи!

Один з лідерів українського паратриатлону здобуває чергову медаль у своїй кар’єрі.

Цього разу тотально сліпий спортсмен разом зі свої гайдом Романом Королем зійшли на п’єдестал пошани за підсумками чемпіонату Європи з паратриатлону, що відбувся в естонському місті Тарту. Василь Закревський/Роман Король виступають в категорії PTVI Men.

За підсумками плавання, український тандем окреслив власні претензії як мінімум на третю позицію, яку в підсумку таки зміг утримати аж до самого фінішу! Додамо, що Василь Закревський та Роман Король вже давно входять до когорти найсильніших паратриатлетів планети – наші хлопці мають в своєму активі також срібні нагороди з попередніх чемпіонатів світу та Європи, а також цілу низку перемог на внутрішніх та міжнародних стартах.

Непогані та конкурентні результати показали й решта паратриатлетів збірної України! Двоє українок посіли четверті місця у своїх категоріях – учасниця Парлімпійських Ігор 2016 Аліса Колпакчи (PTS5 Women) та Віта Олексюк (PTVI Women) з гайдом Тетяною Ліщинською. Варто відзначити також прогрес Анатолія Варфоломєєва (PTVI Men), який нещодавно розпочав виступи в паратриатлоні! Зі своїм гайдом Костянтином Вечкановим, Анатолій посів 6-місце на чемпіонаті Європи, що, без сумніву, є неабияким прогресом!

Share Button

Полтавська міська рада виступає проти монетизації пільг на проїзд

Полтавська міська рада солідарна з негативною позицією Українського товариства сліпих щодо монетизації пільг на проїзд у громадському транспорті. Водночас у Полтаві значно збільшились випадки порушення прав людей з інвалідністю по зору на пільговий проїзд, що констатує Полтавська обласна організація Українського товариства сліпих, яка активно вживає заходів щодо попередження та недопущення проявів порушення прав на пільговий проїзд для чого здійснює діалог з компетентними органами.

Share Button

ЗІБРАЛИСЯ, ЩОБ ОБГОВОРИТИ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТОВАРИСТВА

Шостого червня цього року на базі «Маяк» Херсонського УВП УТОС відбулися  Рада директорів УТОС і Рада голів обласних організацій УТОС. Ці заходи зібрали керівників нашого Товариства, щоб обговорити і вирішити нагальні питання, що стосуються виробництва і соціального захисту людей з інвалідністю по зору.

Засідання Ради директорів УТОС вів голова Ради директорів А.А.Савчук, а присутніми були голова ЦП УТОС В.М.Більчич, перший заступник голови ЦП УТОС С.В. Кіт та директори підприємств УТОС. На засіданні були порушені важливі питання:

про становище у виробничій сфері діяльності Товариства та першочергові завдання підприємств УТОС по вирішенню існуючих проблем у їх роботі;

про недоліки в роботі окремих виробничих структур УТОС та їх керівників. Напрямки по підвищенню стабільності роботи УВО, УВП, в тому числі за рахунок оптимізації кадрової політики в системі УТОС;

про головні питання та напрямки роботи Ради директорів, удосконалення діяльності виробничих структур Товариства з метою підвищення рівня ефективності їх роботи та шляхи подальшої реорганізації УВО, УВП;

про роботу підприємств УТОС по освоєнню нових виробів та напрями і завдання щодо покращення цієї роботи в подальшому.

Досвідом ефективної роботи підприємства в сьогоднішніх ринкових умовах поділилася заступник директора Білоцерківського УВП Г.І.Бовт. Зокрема, вона зупинилася на удосконаленні методів реалізації власної продукції, вивченні ринків збуту товарів, пошуку нових споживачів на свої вироби, в тому числі і для державних потреб, участі в тендерних процедурах.

Також досвідом діяльності у нелегких прифронтових       умовах поділився  директор Краматорського УВП УТОС Ю.Л.Шугаров. Він розповів про стабілізацію роботи підприємства, освоєння нових виробів, збільшення обсягу реалізації продукції та співпрацю підприємства з підрозділами Збройних Сил України.

Після Ради директорів УТОС відбулося засідання Ради голів обласних організацій, яке провів голова Ради голів О.М.Максименко. Питання роботи обласних та первинних організацій УТОС є дуже важливим для нашого Товариства, адже саме ці організації відстоюють права та інтереси незрячих людей, намагаються полегшити і урізноманітнити життя і дозвілля утосівців своїми реабілітаційними та культурно-масовими заходами. І сьогодні цим організаціям дуже нелегко виживати у зв’язку з новими реформами, що відбуваються у державі.

Тому присутні керівники організацій на засіданні жваво обговорювали наболілі для Товариства проблеми:

проблемні питання в роботі УВО, УВП, обласних організацій та організацій Системи      та напрямки спільної роботи по їх вирішенню;

про удосконалення напрямків діяльності обласних організацій;

про розвиток та удосконалення трудової та соціальної реабілітації, впровадження нових підходів по підвищенню рівня роботи в напрямку соціального захисту інвалідів, їх освіти, оздоровлення, лікування, працевлаштування, отримання пільг;

про співпрацю з місцевою владою по підвищенню соціальної захищеності інвалідів по зору на обласному і міському рівні;

про організацію соціального захисту членів УТОС на первинному рівні в групах первинної організації;

про напрямки використання фінансової підтримки Українського товариства сліпих з держбюджету на 2018 рік;

про підсумки звітної кампанії 2016-2017 років у первинних та обласних організаціях УТОС.

Голова ЦП УТОС В.М.Більчич об’єднав ці два заходи своїм виступом, який ми пропонуємо вашій увазі.

НАШІ ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ СТРУКТУР ТОВАРИСТВА НА НАСТУПНІ ПЕРІОДИ В РОБОТІ ПІДПРИЄМСТВ

На сьогоднішній день низка підприємств знаходиться в складній ситуації, господарська діяльність не належному рівні, фінансові показники незадовільні, не завжди є завантаженість роботою, низький рівень заробітної плати працюючих, на  деяких підприємствах не вирішується питання погашення заборгованості по заробітній платі.

Аналіз роботи таких підприємств показує причини не доопрацювання  адміністрацією УВП в ряді напрямків діяльності, над якими необхідно працювати і покращувати ситуацію. Це в першу чергу стосується питання забезпечення належного рівня співвідношення фонду оплати праці до обсягів виробництва продукції. Як може підприємство мати нормальні фінансові показники, коли фонд оплати праці працюючих складає до 200% від обсягів випущеної продукції.  Тому цей показник необхідно приводити у відповідність до обсягів виробництва тане допускати таких результатів роботи підприємства – як збитковість. На даний час у нас – підприємства працюють зі збитком. Вже неодноразово ставилось Президією питання, щодо посилення вимог до керівників таких підприємств, з тим, щоб приймались відповідні заходи, виконання яких давало б можливість в подальшому працювати хоча б без збитків, не кажучи вже про прибуток. Проте вагомих результатів ми не маємо.

В цьому році проводиться перевірка фінансово-господарської діяльності усіх Київських підприємств і результати перевірки будемо розглядати на Президії. Конкретно будемо вимагати для обговорення плани заходів з покращення ситуації, в тому числі і ліквідацію збитковості в роботі УВП.

В подальшому буде проводитись такий аналіз по іншим підприємствам, де не вирішуються питання нормальної роботи, має місце заборгованість по заробітній платі, де не приділяється належної уваги до економного використання тепло-енергоносіїв, не проводяться заходи по економному використанню електроенергії, економному використанні сировини, наявності значних залишків готової продукції  на складах, не приділяється належна увага до охорони праці та ін.

Діяльність таких підприємств також буде розглядатись на засіданнях Президії з прийняттям відповідних постанов та вирішенням кадрових питань по керівнику підприємства.

Важливе завдання стоїть перед нами – це вирішення питання по погашенню заборгованості по заробітній платі на підприємствах, де вона існує і в подальшому працювати так, щоб не допустити цієї заборгованості .

Шляхи вирішення цього питання є, якщо керівник підприємства буде постійно аналізувати стан справ на УВП, щоденно відслідковувати результати роботи УВП, випуск продукції та її реалізацію, всі витрати, які несе підприємство і по результатам буде вносити відповідні корективи в напрямки роботи, тобто буде постійно моніторити ситуацію, то він протягом місяця буде мати всі дані та професійно вирішувати цю проблему.

На жаль, коли ми в апараті Президії ЦП УТОС опрацювали питання заборгованості по заробітній платі то дійшли висновку, що керівники у яких на УВП наявна заборгованість по заробітній платі не ведуть таких аналізів, а просто, по сформованому факту, звітують і в своїх поясненнях ще раз підтверджують своє не професійне ставлення до вирішення цього питання, і чекають, щоб дали кошти для погашення заборгованості. Це, зокрема, стосується Тернопільського підприємства. Тому, наше завдання вимагати від таких керівників професійного ставлення до вирішення цього питання, при необхідності вирішувати і кадрове питання.

ПИТАННЯ ОТРИМАННЯ ПОЗИК НАШИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Те, що фінансова ситуація в Системі складна – усі це розуміють і коли підприємство звертається до Президії з проханням надати позику, враховуються всі фактори, розрахунки, обґрунтування, напрямки використання, терміни використання та повернення.

Проте,  в деяких випадках, підприємство отримавши позику, використовує її так, що не спостерігається позитивних результатів, кошти просто витрачаються і стан справ не змінюється на краще, а інколи ще погіршується.В такій ситуації підприємство не може повернути позику і сподівання Президії на те, що ці кошти можна було б направити як допомогу, чи позику іншим підприємствам – є марними. Така ситуація має місце на Київському УВП №1.

Тому Президія буде більш вимогливо ставитись до вирішення зазначених питань і буде обов’язково рішення Президії, в якому обумовлюватиметься , що керівник підприємства персонально несе відповідальність за використання коштів за призначенням і обов’язково має їх повернути у встановлені терміни.

ПИТАННЯ ОРЕНДИ ПРИМІЩЕНЬ

На сьогодні більшість підприємств здають вільні приміщення в оренду. Кошти, отримані від оренди, залишаються  підприємствам і використовуються для їх потреб, що допомагає підприємствам виживати в цих непростих економічних умовах.

Здача в оренду вільних приміщень без рішення Президії не дозволяється. При проведенні перевірок різними структурами у разі відсутності дозволу виникають серйозні проблеми. Діючим в Товаристві положенням передбачено перерахування до Централізованого фонду частини коштів отриманих від оренди. Що ми маємо? Деякі підприємства, що здають не малу площу приміщень в оренду, під різними приводами не перераховують кошти. Відсоток від отриманої суми для перерахування до Централізованого фонду незначний, проте перерахування не проводиться. А це в значно ускладнює ситуацію, тому що кошти Централізованого фонду направляються на допомогу окремим УВП, організаціям Системи, в тому числі і для Боярського будинку відпочинку.  Зазначене питання необхідно буде вирішувати Президії більш принципово, з викликом керівників УВП на засідання Президії, не надавати дозволів на оренду на наступний період, позбавляти керівників матеріального заохочення, різного роду допомоги тощо.

ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ ПІДПРИЄМСТВ

З кожним роком ситуація ускладнюється. Почались перевірки наших підприємств різними Державними структурами по доцільності виділення коштів з Держбюджету. Проведені аудити діяльності підприємств надають висновки, що підприємства можуть самостійно, за рахунок своєї діяльності утримувати бібліотеки, гуртожитки, клуби, будинки культури, бази відпочинку та ін.

В минулому році скоротили перелік посад, які можуть бути в штатах структур невиробничої сфери і які можуть отримувати фінансову підтримку.

В поточному році змінили порядок використання коштів з Держбюджету, затвердили  його постановою Кабміну,  де виписана норма, що при наданні фінансової підтримки підприємствам враховувати отриманий чистий прибуток.

Не виключено, що і в подальшому будуть застосовуватись, ще й інші норми, які обмежуватимуть виділення коштів. Тому перед підприємствами стоїть завдання, шукати шляхи вирішення цих питань для забезпечення нормальної діяльності усіх осередків невиробничої сфери УВО, УВП.

ПИТАННЯ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДІЮЧИХ ЗАКОНІВ

В минулому і поточному році продовжується робота по розгляду пропозицій Державних структур по внесенню змін до діючих законів, постанов КМ , які стосуються безпосередньо УТОС.

Мотивація по внесенню змін – це виконання плану заходів щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.05.2017р. №209-р.

Мова велась про постанову Кабінету Міністрів від 07.03.2012р.  №176, в яку вже внесені зміни, вона втратила чинність, а прийняли замість зазначеної постанови нову постанову КМ, де виписана нова норма, за якою при виділенні коштів фінансової підтримки з Держбюджету необхідно враховувати отримання чистого прибутку.

На даний час продовжує опрацьовуватись питання внесення змін до постанови КМ від 12.10.2011р. №1049 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів) розроблених інститутами громадського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка».

В діючому порядку за зазначеною постановою проведення конкурсу не стосувалось УТОС. Проте, незважаючи на наші обґрунтування, наші звернення, щоб не застосовувати конкурси, питання залишається відкритим. Тому необхідно нам усім активно відстоювати наші позиції. Давайте також підключимо народних депутатів, щоб і вони нам допомагали, підтримували УТОС, надавали Мінсоцполітики свої пропозиції.

Крім того, потрібно вивчати на місцях з відповідними структурами, які мають досвід роботи по проведенню конкурсних процедур, яким чином ми можемо вирішувати забезпечення діяльності наших структур на належному рівні, якщо не вдасться зберегти діючу норму роботи без конкурсних процедур.

      Подамо до уряду перелік наших заперечень, зауважень по внесенню змін до Постанови КМ №1010 від 08.08.2017 р. «Про затвердження Порядку надання дозволу на право користування пільгами  з оподаткування для підприємств і організацій громадських організацій інвалідів».

На даний час виникла ще одна не прийнятна для УТОС ситуація. У Верховній Раді зареєстровано законопроект №7272 від 07.12.2017 р., в якому всі осередки обласних організацій, які мають статус юридичної особи, позбавляються цього статусу. Ми направили свої звернення, обґрунтування, пояснення, щоб не вносити такі зміни. Тому необхідно усім нам у зверненнях до  депутатів Верховної Ради обговорити це питання і просити депутатів, щоб вони не голосували за зазначені зміни.

І питання безкоштовного проїзду осіб з інвалідністю по зору теж необхідно активно відстоювати. Тобто, ми розуміємо, що всі законопроекти, постанови Уряду, які готуються на прийняття для УТОС, на даний час не покращують вирішення питань, пов’язаних з функціонуванням Товариства, а ускладнюють вирішення існуючих проблем. Отже, наше завдання – активізувати роботу усіх структур  Товариства  з відпрацювання з державними структурами прийняття таких законів, постанов та розпоряджень Уряду, які були б прийнятні для діяльності нашого Товариства.

ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЛОМ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПО ЗОРУ

Це питання постійно знаходиться в полі зору Центрального правління. Незважаючи на наші звернення, доручення Голови Верховної Ради,  Прем’єр-міністра фінансування програми «Житло для інвалідів по зору і слуху» не проводиться. До теперішнього часу програма не поновлена.

Наша задача постійно на всіх рівнях піднімати це питання, з тим, щоб все-таки поновити  фінансування зазначеної програми. Ми знову в травні подали заявку на 2019 р. з розрахунками про виділення коштів на придбання житла для сімей осіб з інвалідністю.

ПИТАННЯ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ОБЛАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ УТОС

На даний період поновлено фінансування з початку року. Виплачується матеріальне заохочення працівникам повністю за весь період з початку року.

Незважаючи на складнощі ,суми, які були затверджені на кінець 2017 року, збережені на 2018р. Працівниками апарату Президії  30 травня подано Розпоряднику Державних коштів Бюджетний запит на 2019 рік.

Проте суми, які визначені в розрахунках ми розуміємо не будуть враховані, постає дуже складна фінансова ситуація в Державі, тому сподіватись на збільшення, це дуже проблематично.Нам необхідно виходити із тих сум, які ми маємо на сьогодні, і шукати допомоги з інших джерел.

Також необхідно звернути увагу керівників підприємств, які готують бізнес-план на отримання коштів з Фонду соціального захисту інвалідів на 2019р., що усі документи на 2019 р. необхідно подати обласним відділенням Фонду у вересні поточного року.

ПИТАННЯ РОБОТИ БОЯРСЬКОГО БУДИНКУ ВІДПОЧИНКУ ТА БАЗ ВІДПОЧИНКУ ПІДПРИЄМСТВ УТОС

Літній оздоровчий сезон в Боярському будинку відпочинку розпочався, як завжди, вчасно . Виділені кошти фінансової підтримки для забезпечення функціонування цього закладу.

В будинку відпочинку вже завершені роботи по підключенню спального корпусу до системи теплопостачання,  проводяться ревізії, заміна батарей опалення на поверхах в кімнатах, проте є напрямки роботи, які не можливо вирішити в короткі терміни ( наприклад, монтаж і налагодження системи протипожежної сигналізації ), а тому ці питання знаходяться в стадії вирішення.

Ті судові позиви щодо закриття діяльності Боярського будинку відпочинку ускладнюють Товариству роботу по забезпеченню нормального відпочинку осіб з інвалідністю по зору в літній оздоровчий сезон. Тому необхідно роз’яснювати членам Товариства, що це єдиний у нас Будинок відпочинку, і необхідно все робити, щоб він функціонував. Що стосується відомчих баз відпочинку, необхідно все робити, щоб на них відпочивало якомога більше осіб з інвалідністю по зору та їх сімей.

В нашій роботі залишається одне із важливих питань – це покращення напрямків діяльності в кадровій політиці УТОС. Вже зроблено не мало, але ще й багато потрібно зробити і це наше завдання сьогодні і на наступні періоди.

Спільна робота усіх наших підрозділів, структур УТОС по вирішенню існуючих питань, проблем дасть можливість покращити ситуацію і досягти позитивних результатів.

Share Button

Медики зможуть вилікувати глаукому

Дослідники з Імперського і Університетського коледжів Лондона розробили новий спосіб доставки куркумина, що, як вважають вчені, допоможе ефективніше діагностувати і лікувати глаукому на ранній стадії.

Пігмент, що міститься в куркумі захищає нервові клітини сітківки ока від пошкоджень. Про це повідомляє Урядовий кур’єр.

Перші дослідники вважали, що доставити куркумін можна лише пероральним шляхом, але цей спосіб не міг бути ефективним, оскільки компонент погано розчиняється в крові.

Для того щоб отримати потрібну дозу речовини, людині довелося б приймати до 24 таблеток на добу, що може спричинити проблеми з травленням.

Цю проблему вчені вирішили, розробивши спеціальний «нанокур’єр», в якому куркумін міститься всередині поверхнево-активної речовини, безпечної для здоров’я і використовується в очних краплях.

Фахівці стверджують, що новий метод доставки збільшує прохідність куркумина в 400 тисяч разів і дозволяє ефективно локалізувати речовину в очних тканинах та знижує швидкість деградації сітківки.

Глаукомою називається група очних захворювань, що характеризуються підвищенням внутрішньоочного тиску. У хворого можуть розвинутися різні дефекти зору аж до сліпоти.

Share Button

Пішов з життя Титаренко Валерій Павлович

19 липня 2018 року пішов з життя Титаренко Валерій Павлович.

Народний артист України; Заслужений діяч мистецтв України; доктор педагогічних наук; кандидат мистецтвознавства; композитор.

Народився Валерій Павлович 29 лютого 1940 року в місті Умань, Черкаської області.

Розпочав свій трудовий шлях з 1961 року. В 1963 році закінчив Житомирське музичне училище. З 1963-1965 рр. артист оркестру Житомирського обласного музично-драматичного театру. З 1965-1969 рр. художній керівник будинку культури Дарницького вагоно-ремонтного заводу. В 1973 році закінчив музично-педагогічний факультет Київського педагогічного інституту. З 1973 року керівник ансамблю Київського об’єднання музичних ансамблів. З 1973 року член Українського товариства сліпих, з 1980 року по 1991 рік працював на Київському УВП №4 УТОС музичним керівником. В 1991 році закінчив Львівську державну консерваторію. З 1985 року школа джазового та естрадного мистецтв, викладач-методист. З 2002 року по 2012 рік працював на посаді професора Київського національного університету культури і мистецтв. Загальний стаж роботи 52 роки.

Валерія Павловича завжди характеризувала комунікабельність, чесність, ініціативність, здібність добросовісно працювати.

Вічна пам’ять нашому товаришу!

Титаренко Валерій Павлович

Share Button

Пішов з життя Лабунський Володимир Арсенійович

19 липня 2018 року пішов з життя член УТОС Лабунський Володимир Арсенійович.

Народився Володимир Арсенійович 16 квітня 1944 року в с. Борова Фастівського району Київської області.

В 1965 році за станом здоров’я прийшов працювати робітником на Обухівське учбово-виробниче підприємство УТОС. В 1966 році був переведений на Київське УВП №2 УТОС, спочатку працював робітником пензлевої дільниці. Потім майстром, а згодом начальником цеху.  З 01.02.1986 року переведений на посаду заступника директора з соціальних питань. З 1992 року затверджений президією ЦП УТОС на посаду директора підприємства. Стаж трудової діяльності Володимира Арсенійовича в Українському товаристві сліпих становить понад 50 роки, з них 51 рік він пропрацював на Київському УВП-2 УТОС.

В 1973 р. закінчив державний університет ім. Т.Г. Шевченка (історичний факультет). В 1986 році закінчив Київський державний педагогічний університет ім. Горького (факультет дефектології).

За час роботи проявив себе як добросовісний товариш, відповідальний працівник, завзятий керівник підприємства. Користувався заслуженим авторитетом трудового колективу.

Володимир Арсенійович постійно підвищував свій професійний рівень.

Відповідально відносився до своїх посадових обов’язків.

Неодноразово нагороджувався подяками та почесними грамотами.

Вічна пам’ять нашому товаришу!

Share Button

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ: «ЕРІХ МАРІЯ РЕМАРК: ПРО ЖИТТЯ, КОХАННЯ І ВІЙНУ»

В бібліотеці ПОГ «Коростенське УВП УТОС» відбувся спільний захід з працівниками Коростенської міської бібліотеки ім. М.Островського,присвячений 120 -річниці з дня народження Еріха Ремарка. До уваги читачів був представлений перегляд літератури ”Лицар пера”. Це була незвичайна людина. Один з найпопулярніших німецьких письменників в Україні.

Бібліотекар Марія Боровська змістовно та цікаво розповіла про життя та творчу діяльність письменника. Незалежність, терпимість, почуття гумору – ці риси характеру Ремарк вважав визначальними. Він народився 22 червня 1898 році в Оснабрюці, в сімї палітурника. Ще дитиною він зачитувався книгами до пізньої ночі , захоплюючись творами Цвейга , Достоєвського , Гете та інших авторів. Писати Еріх почав у сімнадцять років. Йому знадобилися роки, щоб заговорити своєю мовою і знайти свої теми. Роман «На Західному фронті без змін» вважається найпопулярнішим антивоєнним романом. Автор написав його на одному диханні — всього за шість тижнів. За романом був знятий фільм, який отримав одразу два Оскари. Своїй сестрі , яку стратили нацисти, він присвятив роман «Іскра життя». Романи «Три товариші», «Тріумфальна арка», «Час жити і час помирати» та інші багато разів видавалися різними мовами , зокрема й українською. Читачі бібліотеки активно доповнювали розповідь своїми враженнями від прочитаних книг. Адже в кожному літературному герої є частинка автора. Слід  відзначити  сім`ю Федоренчик – Галину Валентинівну та її доньку Ангеліну , ученицю школи №11 , які прочитали майже всі романи Ремарка. Ангеліна зачитала кращі цитати автора. Вони безсумнівно передають той талант , який був у Ремарка і залишився в його творіннях у вигляді книг до сьогодні і назавжди .

Бібліотекар Тетяна Ястремська відмітила , що всі його твори були наповнені його особистими переживаннями та враженнями. Ремарк був відомий не тільки як чудовий письменник , а й як підкорювач жіночих сердець. Цінною рисою творів є його здатність передати таке почуття як любов , не зважаючи на війну, хворобу, вік . Цим самим він доводить, що немає нічого сильнішого від кохання . Любов, творчість, дружба, стосунки , сила волі— це ті ключові поняття, що неодмінно впливають на формування нас з вами , як людей розумних , як людей розуміючих, свідомих .

В цьому скарб Ремарка. “ Вчись людяності “- такий заповіт залишив нам Еріх Марія Ремарк.

Тетяна Ястремська, бібліотекар Коростенського УВП УТОС.

Share Button

ВІН У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ

Уже було сказано, що поети не вмирають. Вони продовжують розмову з читачем. Словами поета співають люди, він веде читача за собою. Все це можна сказати про відомого незрячого поета Миколу Красюка. 8 липня 2018 року йому виповнилося б 75 років. З нагоди ювілею до його ошатної могили у селі Блищиводи, що недалеко від районного центру Жолква, прибули друзі на чолі з його товаришем Юрієм Симончуком ,головою Волинської обласної організації УТОС. Була присутня і дружина – Ярослава Матвіївна. Усі, як годиться, помолилися, почитали вірші, згадали різні життєві ситуації , що вималювали портрет поета та його біографію.

Народився Микола Ігорович Красюк 8 липня 1943 року у смт Вільшана Городищенського району нині Черкаської області. Мама Віра Охримівна, тікаючи від війни дісталася Вільшани, пізніше працювала у Шепетівському міськкомі комсомолу, проживала у селі Пліщин. Туди ж 1946 року ,після шпиталю прибув батько майбутнього поета, лейтенант Ігор Степанович. Він був вражений , що його Миколка повністю сліпий і тут довідався, що це сталося ще у восьмимісячному віці, через захворювання менінгітом. Адже про яке лікування можна було говорити у роки війни. 1951 року у Миколки народилася сестричка – Ліна. Тепер живе у Львові, заміжня. У дорослому віці захворіла глаукомою і має інвалідність по зору. Завжди з теплотою відгукується про брата.

1950 року Микола вступає до Київської школи-інтернату для сліпих дітей, після закінчення якої, 1959 року продовжив навчання у Львівському інтернаті № 100 для незрячих дітей. У школі приділялася особлива увага розвитку потенційних можливостей дітей, проводилися різні конкурси, зокрема, на кращий написаний вірш. Микола завжди виборював перше місце, на другому була Тетяна Фролова,тоді, у дівоцті – Кноль. Вона так і не перемогла Миколу. У нього була виняткова пам’ять і працездатність, хоча йому важко давалася просторове орієнтування, але він більше за всіх захоплювався історії, географією, літературою.

Одного разу адміністрація школи запросила на зустріч з учнями незрячого поета – Андрія Волощака. Згодом він став другом та порадником майбутнього автора.

Разом зі своїм товаришем Юрієм Симончуком 1962 року Микола Ігорович вступає до Львівського університету на філологічний факультет, який успішно закінчив 1967 року. Уже на третьому курсі вийшла друком його перша поетична книжка – «Людяність» у серії «Перші акорди», де була надрукована і збірочка «Розмова» Романа Кудлика (теж студента філфаку Львівського університету). Поети разом друкуються у журналі «Жовтень», там їх завжди вітав заввідділом, поет – В.А. Лазарук, який тепер проживає у Луцьку. З четвертого курсу молодий поет одержує Шевченківську стипендію. Після закінчення вишу Микола Ігорович викладав в одній із Львівських шкіл спочатку історію, а згодом і мову та літературу. В той час одружується на Станіславі Матвіївні, яка родом з Нестерівського району Львівської області.

1974 року молодий поет стає членом Спілки письменників України. За збірку «На одинці з Україною» його кандидатура була подана на літературну премію ім. Маркіяна Шашкевича. Вів активне листування з есперантистами, брав участь у їхніх конгресах та інших заходах. Згодом переклав і переписав шрифтом Брайля есперанто-український словник.

1999 року у поета стався інсульт, праву частину повністю розбив параліч. Однак письменник не покидав творити. Хвороба дала про себе знати і 7 червня 2004 року він помер. Дружина поховала його у своєму рідному селі Блищиводи тепер Жовківського району Львівської області.
У Львівській бібліотеці для незрячих ім.Т. Г. Шевченка є постійно діючий літературний куточок поета. На його честь 2007 року у Шепетівці були названі вулиця та провулок. 2011 року у Пліщинській сільській бібліотеці імені М. І. Красюка, де пройшло дитинство і юнацькі роки митця, відкрито кімнату-музей. А також у меморіальному музеї імені Миколи Островського, що у Шепетівці, знаходиться постійно діюча експозиція життя і творчості нашого незрячого поета. До речі у творчих планах Львівської бібліотеки, 8 серпня 2018 року – колективна, дводенна поїздка у цей музей з відповідною літературною програмою.
А творчий шлях нашого поета розпочався з першого його вірша «Республіка радянська, Україно» був надрукований у Шепетівській районній газеті «Шляхом Жовтня». Пізніше його публікували в обласній та республіканській пресі. 1963 року вийшла його перша збірка поезії «Людяність», 1967 року побачила світ збірка віршів «Поклик», 1968 року — «Паралелі і меридіани», а 1974 року — збірка «Зустрічі». 1979 року була надрукована збірка антиклерикальних поезій «Вирок», 1989 року — драматична поема про Ярослава Галана «Поштова скринька, до запитання» та збірка поезій «Дума про світло». 1988 року збірка віршів «Балада про дорогу» у Вільнюсі перекладається литовською мовою ( шрифтом Брайля). У 1997 році «Республіканський будинок звукозапису і друку» УТОС випустив шрифтом Брайля збірку «Крик». Регулярно друкували вірші поета і у альманаху-щорічнику «Поклик», який видавався при бібліотеці Львівського УТОС ім. Т. Г. Шевченка шрифтом Брайля.

Микола Ігорович відомий не лише як автор власних книжок, він був засновником і редактором поетичного альманаху «Нащадки кобзарів», що виходить у Києві і друкується шрифтом Брайля. Окрім того поет пробував себе і як перекладач: підбірка його перекладів поетів Північного Зауралля «Барви полярного сяйва» була опублікована у журналі «Жовтень» 1973 року. Частину віршів поета було покладено на музику і вони стали піснями.

2002 року за сприяння його, також незрячого, товариша по школі і університету Юрія Симончука, вийшла вже десята збірка віршів для дітей «Киця Мурка». 2003 року, до ювілею поета, побачили світ , ще дві збірки «Вечірні дзвони» та «Наодинці з Україною». Вже після смерті поета, 2005 року, теж у Луцьку, вийшла збірка його віршів «Гетсиманський сад», над якою він працював в останні роки життя. Вона містить власноруч написану передмову для посмертного видання. 2009року у Львові зусиллями родичів та друзів була видана збірка «З невмирущого джерела», до якої увійшли невідомі вірші поета.

У даний час у Луцьку готується до друку його «Дума про Золотий пам’ятник», твір студентських років, який у той час не міг бути надрукований. І на закінчення хочемо запропонувати читачеві вірш його незрячого шкільного товариша:
Пам’яті Миколи Красюка
Він був філолог, бранець слова
Залюблений в красоти мови.
Яко поет, був гоноровий,
Він ненавидів зайд до крови.
У небеса думками линув,
Ширяв орлом за паралелі,
Ворожі очі зло у спину:
Мовляв «сліпий, а хоче в Делі».
За серця покликом хтів жити
Була й цензура – пильне око.
Могла поета обломити
І стать йому фатальним кроком.
Поет трудився, був учитель,
Учив дітей любити мову.
Для нас він приклад – це мислитель
Він відмітав брехні полову.
Письменник він, став членом спілки,
І мав якісь там переваги.
Не був він партії сопілка,
Проте творив і мав наснагу.
Не всякий ладен в дзвони бити.
Хтось перехилить мовчки шклянку,
Хтось відригне утробно й сито –
Є зелен ліс, шашлик, полянка.
Поезія – як оперета,
Художній образ – це основа,
За правду не беруть монету,
В основі світу – Боже Слово.

Луцьк 06. 07. 2018 р.
В.І. Баранюк, член ліги українських
письменників імені Павла Чубинського,
ветеран УТОС з 1963р.

Дарина Підлубняк, Волинь

Share Button

Уже тиждень у Вінниці працює Муніципальна служба супроводу осіб з інвалідністю по зору I групи

У Вінницькому територіальному центрі соціального обслуговування(надання соціальних послуг) міста Вінниці розпочала працювати Муніципальна служба супроводу осіб з інвалідністю по зору I групи. Її працівники супроводжують людей до медичних установ, супермаркетів, ринків, органів державної влади та місцевого самоврядування, бібліотек тощо. За тиждень цією послугою скористалися четверо вінничан. Послуги надаються на безоплатній основі.

Для того, аби отримати послугу, одержувачу або її законному представнику, потрібно звернутись до департаменту соціальної політики міської ради за місцем проживання з наступними документами: заява, форма якої затверджена Мінсоцполітики в установленому порядку, копія паспорта (з подальшим пред’явленням оригіналу), копія довідки МСЕК з встановленням групи інвалідності по зору (з подальшим пред’явленням оригіналу). Також можна зателефонувати за номером т. 67-07-44. Супровід замовляється за 24 години до надання послуги.

«Переважне право на цю послугу має людина, яка замовляє супровід до медичної установи. Під час оформлення замовлення одержувач має повідомити диспетчеру своє прізвище, ім’я та по-батькові. Також – свою фактичну адресу, під’їзд, поверх (у випадку проживання у багатоповерховому будинку), код (при наявності кодового замка на дверях у під’їзд), контактний номер телефону та об’єкт, до яких необхідно здійснити супровід. За тиждень цією послугою скористалося четверо вінничан. Двоє осіб попросили супровід до ЦАП( Прозорого офісу), один – до магазину, а інший – на ринок», – розповіла директор департаменту соціальної політики міської ради Валентина Войткова.

Наразі у Муніципальній службі супроводу осіб з інвалідністю по зору I групи працює троє людей – диспетчер та два соціальних робітники. Цього достатньо, аби якісно надавати послуги вінничанам, які мають інвалідність по зору I групи.

«Службою супроводу людина може скористатись незалежно від того, чи надаються їй послуги соціальним робітником, чи є в наявності рідні та незалежно від рівня доходу  особи. Якщо особа має інвалідність по зору I групи, то у службі супроводу її ніхто не відмовить», – додала Валентина Войткова.

Вінницька міська рада

Share Button

 

zaklyk.org.ua