Незрячі львів’яни вирушають у 5-денну мандрівку Вінниччиною

13 травня 2019 року група незрячих львів’ян разом з двома екскурсоводами, які володіють методикою аудіодискрипції, вирушила в 5-денну автомандрівку на Вінниччину. За останні три роки це вже п’ята багатоденна екскурсійна автомандрівка по Україні для осіб з порушенням зору. Мандрівка триває в рамках реалізації заходу «Мандрівна планета», ініційованого ГО «Фонд реабілітації незрячих», за підтримки управління соціального захисту Львівської міської ради.

«Мандрівка, у якій беруть участь 25 осіб з інвалідністю по зору, триватиме упродовж 13 — 17 травня. За цей час львів’яни мають намір відвідати скельний монастир у Лядові, Вовче лігво поблизу Вінниці, пам’ятки Тульчина і Шаргорода, монастир у Браїлові, замок у Меджибожі і костел у Литичеві, музей-садибу Миколи Пирогова і краєзнавчий музей Вінниччини та ін. Послуги аудіодискрипції надаватимуть фахові екскурсоводи, які мають відповідні знання та досвід: завідувач „Музею Арсенал“ Тарас Процак і науковий співробітник цього ж музею Юлія Олійник. Усі вони попередньо відвідували майстер-класи з аудіодискрипції, організовані Ресурсним центром НУ „Львівська політехніка“, і складали маршрут подорожі з урахуванням інтересів та можливостей людей з порушеннями зору», — повідомила Оксана Потимко, радник міського голови Львова, заслужений працівник соціальної сфери України.

Львівська міська рада

Share Button

Пішов з життя Брославський Едуард Львович

Брославський Едуард Львович

Українське товариство сліпих понесло непоправну втрату – на вісімдесят четвертому році пішов з життя Едуард Львович Брославський. Його ім’я та плоди його праці назавжди залишаться в памяті Товариства.

Едуард Брославський народився 21 листопада 1935 року в Красноармійську Донецької області в сім’ї службовця. У 1944 році трапилося нещастя з Едуардом, він підірвався на залишеній після фронту міні. У результаті того нещасного випадку він втратив руку, значну частину зору і став інвалідом.

Звичайно, що з таким незначним залишком зору Едуард Брославський навчатися у загальній школі не міг. Спочатку вчився в Дніпропетровській восьмирічній школі для дітей з вадами зору, а у 1956 році продовжив навчання у Виховській середній школі Орловської області. Вчився він добре, легко засвоював навчальний матеріал, встигав брати активну участь у культмасовій роботі, впродовж усього навчального періоду користувався повагою як у школярів, так і вчителів. Він помітно відрізнявся з-поміж своїх ровесників неординарним характером, уже тоді був яскравою особистістю, на все мав власну думку, умів приймати самостійні, добре виважені рішення.

Педагоги, знаючи здібності цього учня, були впевнені у тому, що Едик Брославський не заблукає у світі, а займе свою нішу у суспільному житті. Так воно з часом і сталося. Здобувши середню освіту, та маючи прекрасні знання, він вступив до Донецького педагогічного інституту на історико-філософський факультет. В інституті, як і в школі, Едуард вчився добре, вузівський матеріал засвоював легко і хоча мав невеличкий залишок зору, проте завжди встигав підготуватися до сесії і навіть допомогти у навчанні фізично здоровим однокурсникам, які нерідко зверталися до нього по допомогу.

Донецький інститут Едуард Львович закінчив у 1961 році і почав працювати в Маріуполі вчителем середньої школи, де став завучем, а трохи пізніше і директором цієї школи. Свою роботу він любив і вона йому давалася не важко, але на перешкоді ставала вада зору і коли відчув, що зір почав катастрофічно падати, вирішив розпрощатися зі школою. Зважитися на той крок було не легко, бо вважав, що педагогіка – його покликання.

У зв’язку зі значним погіршенням зору Едуард Брославський з 1967 року перейшов працювати заступником директора Маріупольського УВП УТОС з соціальних питань. Результати його плідної праці невдовзі стали очевидними не тільки для маріупольців – їх помітило керівництво Центрального правління.

Враховуючи прекрасні ділові якості Едуарда Брославського, Президія Центрального правління УТОС у 1974 році призначила його директором цього підприємства.

Та це призначення було не останнім для Едуарда Львовича. У 1983 році рішенням Президії ЦП УТОС його перевели директором Сімферопольського УВП, а з 1989 року, після утворення на базі цього підприємства об’єднання, він став генеральним директором Сімферопольського учбово-виробничого об’єднання УТОС.

Чимало зусиль довелося докласти директорові‚ аби територія разом зі спорудами колишньої автотракторної ремонтної станції перетворилася на чисте і компактне‚ пристосоване для незрячих‚ підприємство. Та тільки завершив він реконструкцію виробничих приміщень і налагодив виробництво нових виробів, як почали виникати нові, значно важчі і складніші проблеми. Насувалася глибока економічна криза, що завдавала нищівного удару по всіх галузях народного господарства.

Розрив ділових зв’язків, нестача і подорожчання сировини, інфляція – ці жорстокі реалії вдарили по Сімферопольському об’єднанню, як і по багатьох інших підприємствах. Традиційна продукція (верстатні запобіжники) вимагала великих витрат дефіцитних кольорових металів‚ а їх постачальники тепер опинилися за межами країни.

Перша половина 1992 року наближала підприємство до майже катастрофічної ситуації. Сімферопольців на той час, до певної міри, рятував лише примітивний пластмасовий ковпачок для пляшечок під парфуми, хоч він був лише попутною продукцією, а провідною – вироби електротехнічного призначення.

Вивчивши і проаналізувавши ситуацію, інженерна служба, економісти, фінансисти об’єднання зробили висновок: щоб уникнути банкрутства і мати необхідні прибутки, треба відмовитися від високовартісних виробів‚ передусім – запобіжників, а розетки випускати в комплекті з вилкою 10-тиамперною відкритої установки, поліпшивши експлуатаційні й естетичні якості виробів.

Фахівці головного підприємства Сімферопольського УВО під керівництвом свого директора розробили розгорнуту програму подальшого розвитку підприємства й успішно її захистили на загальних зборах трудового колективу. Вона мала як наукове, так і моральне обґрунтування й орієнтувала виробничників на майбутнє.

Освоєння виробництва поліетиленової плівки дало підприємству можливість надійно закріпити свої позиції на споживчому ринку. Плівку випускали різної товщини – за побажанням покупця. Великим попитом вона стала користуватися у тих, хто займається тепличним господарством. Клієнта влаштовувала не лише помірна ціна, але й відмінна якість.

Звичайно, Едуард Львович не відмовився і від інших виробів. Хоч не усі вони давали підприємству великий прибуток, зате інваліди мали надійну, добру роботу, що давало можливість не тільки успішно виконувати договірні зобов’язання, але й створювати надійний захист інвалідів від соціальних негараздів та більш ефективно здійснювати соціально-трудову реабілітацію незрячих, що є головною статутною вимогою Товариства.

Керований Едуардом Брославським колектив постійно справлявся з виконанням договірних зобов’язань. Продукція, яку випускало це підприємство, була сертифікована і випускалася тільки високої якості та сучасного дизайну. Розуміючи, наскільки важливо йти в ногу з часом, він надавав великого значення впровадженню нових форм та методів роботи, нової техніки й технології.

На цьому підприємстві було забезпечено стабільне зростання прибутку, що давало можливість розширювати виробництво та вирішувати соціальні проблеми життя колективу.

Цей керівник, крім виробничих, приділяв значної уваги й питанням соціально-культурного побуту інвалідів. Під його керівництвом для виробничників побудували шістдесятиквартирний житловий будинок. Житло будували і на пайових умовах. У такий спосіб виробничники отримали п’ятнадцять квартир.

Предметом особливої турботи Едуарда Львовича був розвиток художньої самодіяльності. На його підприємстві найкращі, найталановитіші аматори півострова, багаторазові лауреати фестивалю “Кримська осінь”. Високу майстерність виконання творів кількома мовами народів, які тут проживають не одноразово мали можливість почути делегати з’їздів УТОС, учасники багатьох урочистих подій, науково-практичних конференцій та інших заходів, що часто проводилися на базі відомчого санаторію імені Йосипа Наговіцина.

Окрім обов’язків керівника, Едуард Львович мав чималі й громадські навантаження. Він був членом Центрального правління та членом Президії ЦП УТОС, членом правління УТОС Автономної Республіки Крим. І скрізь він встигав, ні на хвилину не забуваючи про виробництво не тільки головного підприємства, а й підприємств, що входили до Сімферопольського об’єднання, адже там також було чимало проблем, які чекали втручання генерального директора.

Заслуги Едуарда Брославського перед колективом і Товариством чималі. А наведені приклади – то далеко не все‚ чого вдалося досягти колективу під керівництвом цієї невтомної і працелюбної людини. Тож звання “Заслужений працівник промисловості України”‚ “Заслужений член УТОС” Едуард Львович отримав цілком заслужено. Не зупиняючись на досягнутому‚ він продовжував спрямовувати свої зусилля на розширенні асортименту продукції‚ вишукуванні нових виробів‚ ринків збуту‚ оскільки знав‚ що ринкові відносини не люблять керівників спокійної вдачі.

У 2002 році Едуарда Брославського визнано кращим роботодавцем року по Автономній Республіці Крим, за що нагороджено Почесною грамотою Уряду АРК та грошовою премією.

В зв’язку з окупацією Криму Єдуард Брославський був змушений покинути рідне підприємство і переїхати на територію підконтрольну Україні, до кінця свого життя залишаючись вірним Товариству і Україні. Світла пам’ять цій Людині з великої букви.

Share Button

Відеозвернення до новообранного Президента України Володимира Зеленського

5 травня, у Європейський день боротьби проти дискримінації людей з інвалідністю, громадськість звернулась до новообраного Президента України Володимира Зеленського.

Share Button

ЗІ СВЯТОМ ВЕЛИКОДНЯ!

З Великоднем!!!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ВОСКРЕСІННЯ
Що за день чудовий – Воскресіння,
Сповнений любові і надій?

За чиїмось мудрим повелінням
Світ довкола враз помолодів.

Прямо в хату ллється сонця повінь,
Вже давно такої не було.

А душа стає моя раптово,
Наче біле лебедя крило.

Хоче в небо визволення ради
Із пітьми, що застує мені…

Воскресіння – то велика радість,
Благодать Господня навесні.

Сергій Рачинець

Шановні читачі!

Об’єднана редакція періодичних видань  Українського Товариства сліпих  щиро вітає вас із Світлим Христовим Воскресінням, Святою Пасхою, Великоднем!

Нехай світла радість цього  свята наповнює ваші серця! Нехай у ваших  оселях  будуть мир та затишок і нехай завжди прибуде Благословіння Воскреслого Сина Божого над вами, вашими близькими і усією  нашою країною.

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

Share Button

Львівський школяр отримав золоту медаль за пристрій для незрячих

Львівський школяр отримав золоту медаль за пристрій для незрячих

Українські школярі – учні Малої академії наук – вибороли 1 золоту, 2 срібні та 2 бронзові медалі на Міжнародній конференції молодих вчених ICYS-2019. Це щорічні індивідуальні змагання з фізики, математики, екології та комп’ютерних наук.

Конференція відбулася у м. Куала-Лумпурі (Малайзія). Загалом до неї долучилася молодь 14-18 років з 32 країн світу.

На ICYS-2019 Україну представляли 8 учасників, які попередньо перемогли у національному відборі. За умовами конкурсу вони презентували свій дослідницький проект, виконаний під керівництвом педагогічного і наукового кураторів. Крім того, вони мали показати уміння вільно розмовляти англійською і вести науковий діалог цією мовою.

Дмитро Лопушанський

золоту медаль у категорії “Інженерія” виборов 11-класник Львівського ліцею № 8 Дмитро Лопушанський. Хлопець представив проект “Мультифункціональний пристрій для незрячих HelpyEyes”. Пропонований прилад допоможе людям з вадами зору краще орієнтуватися у просторі.

Share Button

ЗДОБУТКИ МИКОЛАЇВСЬКИХ СПОРТСМЕНІВ

З 22 по 24 березня у м. Рівне проходив чемпіонат України з пауерліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з вадами зору. У змаганнях приймали участь 80 спортсменів з 11 областей України. Від Миколаївського регіонального центру «Інваспорт» виступили 7 спортсменів – 3 жінки та 4 чоловіки, які загалом здобули 9 нагород – 2 золотих, 5 срібних та 2 бронзових.

У ваговій категорії до 67,5 кг серед жінок дебютантка змагань Артеменко Світлана виборола дві срібні медалі – з пауерліфтингу та жиму лежачи.

Вагову категорію до 82,5 кг серед жінок представляла Сазонюк Тамара, яка посіла 4 місце.

У ваговій категорії до 90 кг серед жінок Чернятіна Анастасія у запеклій боротьбі виборола 2 місце з пауерліфтингу, випередивши суперницю у сумі підйомів на 2,5 кг, та 3 місце з жиму лежачи.

Серед чоловіків у ваговій категорії до 60 кг майстер спорту України Куцин Сергій посів 3 місце з жиму лежачі та 4 місце з пауерліфтингу. Вагову категорію до 90 кг у чоловіків представляв Чернятін Євген, який посів у ній 6 місце.

У ваговій категорії до 125 кг серед чоловіків Чебанов Ігор виборов золотий дубль, посівши перші місця з пауерліфтингу та жиму лежачи.
Найважчу чоловічу категорію понад 125 кг представляв Холімінчук В’ячеслав, який зайняв 2 місце з пауерліфтингу та 2 місце з жиму лежачи.

У командній першості чемпіонату України з пауерліфтингу та жиму лежачи команда Миколаївської області виборола 3 місце. Срібними призерами змагань стала команда Донецької області, чемпіонами – команда Рівненської області.

Тренує спортсменів з Миколаєва Лєшуков Олександр.

Вітаємо спортсменів та тренера перемогами!

Share Button

Оголошення про вакантні посади

В Громадській організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» наявні вакантні посади, а саме:

  • Директор ПОГ « Нікопольське УВП УТОС» ;
  • Директор ПОГ «Івано-Франківське УВП Чернівецького УВО УТОС».

Кандидати, які бажають прийняти участь в розгляді його кандидатури на вищезазначені вакантні посади, необхідно подати до 01 липня 2019 року до Центрального правління УТОС відповідні документи :

  • заяву про зарахування до кадрового резерву (зразок додається);
  • копію паспорта, ідентифікаційного коду завірену особисто/ кадровою службою;
  • копію диплома про освіту завірену особисто/кадровою службою;
  • копію трудової книжки завірену особисто/кадровою службою;
  • автобіографію/резюме;
  • копію довідки МСЕК ( для осіб з інвалідністю) завірену особисто/кадровою службою;
  • характеристику з місця роботи, якщо кандидат працює поза системою УТОС;
  • характеристику з підприємства, організації, установи УТОС, якщо кандидат із числа працівників, які перебувають на обліку на підприємствах, установах і організаціях УТОС;
  • подання керівника (у разі, якщо кандидат із системи УТОС);
  • бізнес – план розвитку підприємства;
  • довідка про фінансові показники підприємства та план по ним на 1 рік (у разі, якщо кандидат із системи УТОС);
  • за бажанням претенденти можуть подавати інші документи, які підтверджуватимуть їх професійні та/або моральні якості (грамоти, подяки, відзнаки, інше).

З питань подання документів на вакантні посади звертатися: тел. (044) 235-32-03; електронна адреса – kadruytos@gmail.com.

Поштова адреса для подання документів: Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01601.

Share Button

СВЯТКОВА ЗУСТРІЧ: КИЇВСЬКІЙ ШКОЛІ-ІНТЕРНАТУ № 5 ІМЕНІ Я.П. БАТЮКА – 135!

У житті кожної людини є те, що вона завжди пам’ятатиме – перша вчителька, школа, неповторні відчуття і події з дитинства. Адже саме у дитячі роки ми починаємо формуватися як особистість, у нас закладається певний фундамент, на який далі спиратимемося. Що й казати, можуть виникати й комплекси, які так чи інакше виявляються потім упродовж всього життя. І хоч ким би ми потім стали, чого б досягли  зі своїх дитячо-юнацьких мрій, школу і людей, з нею пов’язаних, згадуватимемо завжди. Тим більше, якщо не лише навчалися у ній, а й проживали певний час – від канікул до канікул.

У цьому році Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 5 імені Я.П. Батюка (теж її випускника, до речі) відзначає 135 років від дня свого заснування. Адміністрація, педагогічний колектив і учні навчального закладу дуже добре підготувалися до ювілею і влаштували яскраве й чудове свято.

135 років тому, у 1884 році, відкрила школа свої двері для незрячих учнів. Її засновником став Олексій Андріяшев, український природознавець, меценат, педагог і громадський діяч.  Саме тоді почав діяти притулок для незрячих дітей, згодом перейменований на училище, яке на той час нараховувало двадцять два учні. Ось яку історію має цей освітній заклад.

Від самого ранку вся школа гула, немов великий вулик, такої кількості гостей, щирих друзів і випускників одночасно вона вже давно не бачила. Актова зала, де відбувалося дійство, була ошатно прикрашена і вщерть заповнена.

Лейтмотивом цих святкових урочистостей стала історія заснування, становлення, розвитку і сьогодення нашої рідної школи, проілюстрована цікавими фактами, спогадами, розповідями, а найголовніше – її вихованцями різних поколінь, багато з яких досягли чималих висот у житті. І тепер уже вони не просто завітали до своєї альма-матер, а прийшли з чудовими подарунками для своїх молодших послідовників.

З привітальним словом виступила директор школи Катерина Василівна Антонюк, яка була спершу заступником директора з виховної, потім – з навчально-виховної роботи, тож добре знає життя школи зсередини. З теплими поздоровленнями до школи завітали представники Київської міської та районної держаних адміністрацій. Центральне правління Українського товариства сліпих теж не залишило цю знаменну дату поза увагою. Привітання та подарунки від Голови ЦП УТОС В.М.Більчича  та Апарату Президії ЦП УТОС  передала член Президії ЦП УТОС, головний редактор редакції УТОС «Заклик», колишня випускниця школи – Наталя Щербань.

В історичний екскурс перлинами впліталися розповіді юних ведучих – дванадцятикласників Тетяни Антоненко, Олексія Діденка, Руслана Сада. А справжньою окрасою заходу стали концертні номери від старшої й молодшої хореографічних груп (керівник – Валентина Олександрівна Богданова), ансамблю бандуристок, який очолює викладачка музичної школи № 39 Тетяна Григорівна Ільєнченко та хорової групи під керівництвом Миколи Анатолійовича Шахова.

Також привітала свою школу з Днем народження колишня директор Людмила Сергіївна Коваль, яка віддала цьому навчальному закладу понад двадцять років свого життя. Саме за час її керівництва школа здобула ступінь повної середньої освіти, діти почали опановувати додаткові спеціальності – медична сестра з лікувального масажу та оператор комп’ютерних технологій. По закінченні навчання школярі отримували відповідні свідоцтва й сертифікати. Для цього школа і сьогодні співпрацює з Київським професійним коледжем з посиленою військовою та фізичною підготовкою.

Своїми спогадами поділилися вчителі, які багато років тут пропрацювали, а також колишні випускники. До 135-річчя закладу працівники школи були нагороджені грамотами, відзнаками та подяками районного та міського управлінь освіти у м. Києві.

Школа має багато друзів і спонсорів, які їй щиро допомагають, щоб освіта, дозвілля і життя дітей, що тут навчаються, були якіснішими, насиченішими і цікавішими. І за це їм низький уклін! От зараз, наприклад, будується новий шкільний спортивний майданчик, а влітку на школярів чекає відпочинок на березі моря і ще багато чого іншого. Що й казати, кожен гість не прийшов сюди без подарунка, що стане у пригоді учням! Проте усі гості також отримали пам’ятні подарунки, зроблені руками учнів.

А далі неформальна зустріч педагогів і колишніх випускників продовжилася у шкільній їдальні, де вони, у теплій дружній обстановці, згадували про минуле і говорили про майбутнє школи.

Змінюються часи, змінюється й заклад, щоб бути сучасним і давати учням ґрунтовну освіту. Залишається незмінним лише одне: тут завжди лунає дитячий сміх, відкриваються таланти, формується безцінне майбутнє нашої країни – свідомі, мислячі і цілісні особистості! За це школі № 5 завжди можна було поставити «п’ятірку». Оцінку «відмінно», нині 12 балів, одержує вона й зараз, бо її найголовніше досягнення – це випускники, якими може пишатися!

Володимир Хижняк, Інесса Сидоріна, «Промінь»

Share Button

ШАШИСТИ СТОЛИЦІ НА ВИСОТІ!

Дванадцятого квітня увесь світ пригадує  перший політ людини у космос,  поминає добрим словом першу людину, що подолала земне тяжіння – радянського  космонавта Юрія Гагаріна.

На такі висоти незрячі спортсмени Києва не претендують, але гаяти час теж не збираються. Тож, цього дня  у приміщенні Будинку культури Київського УВП № 1 ім. Я. П. Батюка відбувся турнір з шашок, у якому змагалися шашисти Київських УВП та ТПО.

Слід зазначити, що це вже третій турнір, який проводить клуб УВП №1 у цьому році. На початку змагань спортсменів вітали директор Першого УВП С. Ю. Філіп та голова  ВПО В. М. Коник, яка є одночасно  керівником шахово-шашкового гуртка і талановитою шашисткою. Судив змагання міжнародний арбітр Ю. П. Седляр.

 Гра проходила за швейцарською системою. Тобто, переможці попереднього туру грали між собою, переможені –  між собою. Після п’яти турів напруженої боротьби  визначилися переможці. Перше та друге місця поділили В. С. Гребенник та  Г. М. Окіпний. На третьому місці Є. В. Познанський. Переможці  отримали грошові призи, а усі учасники матеріальне заохочення.

Гарно  відзначили  День космонавтики гідною грою наші шашисти. Хоча і  не на космічній, але ж  на висоті.

Тезей, «Промінь»

Share Button

ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ УТОС – ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ!

Одинадцятого квітня 2019 року відбулось урочисте відкрите розширене засідання обласного правління у Луцьку з нагоди 25-річччя від дня створення Волинської обласної організації УТОС.

Свято розпочалося гімном України та внесенням Книги пошани обласної організації УТОС, яку доручили внести переможцям в огляді-конкурсі на кращу організацію роботи – голові правління Ковельського осередку Осійчук С.Ф.  та секретарю цієї організації Шворак Г.О. і озвучені прізвища внесених до цієї книги ветеранів УТОС.

На урочистості прибули представники влади та духовенства Волині, друзі, партнери, ветерани організації, колеги з інших областей. Був серед них і очільник Волинської обласної державної адміністрації Олександр Савченко.

Голова обласної державної адміністрації зауважив, що історія обласної організації УТОС – вражає. Люди з вадами зору досягають успіхів, які не під силу багатьом здоровим.

 – Це дуже правильно, що ви разом. Кожен ділиться своїм досвідом, успіхами, досягненнями. А влада, у свою чергу, повинна звертати увагу на вас. Бо на спонсорські кошти не завжди доводиться розраховувати. Я вважаю, що ми повинні внести зміни до програми та збільшити фінансування осередків УТОС в області. Сподіваюся, депутати обласної ради мене підтримають. Бо ви дійсно активна, діюча та масштабна організація, – сказав у своєму виступі Олександр Ілліч.

Під час урочистостей Олександр Ілліч вручив низку Почесних грамот. Для усіх нагороджених великим сюрпризом стало те, що їх надрукували шрифтом Брайля, аби незрячі змогли самостійно прочитати щирі слова, що їм адресовані.

Варто зауважити, що така ініціатива чи не єдина в Україні. Тож, за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у вирішення проблем людей з обмеженими фізичними можливостями та з нагоди 60-річчя Ліги сліпих на Волині та 25-річчя Волинської обласної організації Українського товариства сліпих Олександр Савченко вручив Почесні грамоти обласної державної адміністрації:

Юхиму Бортняку – голові ревізійної комісії обласної організації УТОС; Лідії Дороніній – старшому групоргу ГО «Луцька міська територіальна первинна організація УТОС»; Галині Забелінській – члену правління обласної організації УТОС; Леонідові Іщику – музичному керівнику дитячого садка у Камінь-Каширському, члену правління Камінь-Каширської територіальної первинної організації УТОС, депутату Камінь-Каширської районної ради; Софії Шепшелей – голові правління Камінь-Каширської територіальної первинної організації УТОС.

З вітальним словом  виступив і перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик. У своєму виступі Олександр Веніамінович говорив про співпрацю обласної ради та Волинської обласної організації УТОС за різними напрямками, а також представник влади вручив нагороди голові правління Маневицького осередку Горайчуку Анатолію Андрійовичу, старшому групоргу Любомльської організації Морозу Ігорю Григоровичу, голові правління Любешівської організації Березюк Любові Павлівні. Від управління Волинської Єпархії  вітав присутніх протоієрей Олександр Мазурак, який нещодавно повернувся зі Словаччини і привіз домовленості про відпочинок дітей незрячих батьків нашої організації у цій країні та вручив ювілярам ікону.

 Із привітанням та врученням нагород виступив керівник Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Шевчук Валерій Олексійович.

Підсумував сказане заступник голови Центрального правління УТОС Новосецький Михайло Миколайович. Гість із Києва поділився своїми приємними враженнями про Волинську організацію, було сказано багато теплих слів на адресу ювілярів та вручено нагороди від Центрального керівного органу УТОС.

Крім того, грамотами і подяками від обласного правління були нагороджені ветерани та активісти УТОС.

Настоятель Луцької парафії Преображення Господнього протоієрей Борис Григлевич взяв участь в урочистих заходах з нагоди 25-річчя від дня створення Волинської обласної організації Українського товариства сліпих. На завершення заходу отець Борис відслужив подячний молебень та привітав присутніх із ювілеєм.

Світлана Терпелюк , заступник голови ГО «Луцька міська первинна організація УТОС».

Share Button

 

zaklyk.org.ua