ЗАКЛИК

Об'єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих

АНАТОЛІЙ МАТВІЙЧУК: «НАМ ТРЕБА ЗУСТРІЧАТИСЯ ЧАСТІШЕ

Анатолій МатвійчукБувають артисти, які є народними не лише через те, що отримали відповідне звання, а тому, що користуються дійсно загальнонародною популярністю. Одним з таких співаків є Анатолій Матвійчук – чудовий співак та поет. Більше п’ятисот пісень є у його репертуарі. Багато з них вже раз і назавжди увійшли в історію. Окремі вислови з них вже прислів’я. «Що це було? Мабуть НЛО» кажемо ми про якусь кумедну, не зовсім зрозумілу подію, цитуючи тим самим створений Анатолієм Матвійчуком шлягер «НЛО» ,яким автор блискуче висміяв дешеві сенсації про прибульців, якими рясніли шпальти газет наприкінці вісімдесятих – початку дев’яностих років вже минулого сторіччя. У кого не стисталося від болю сердце, коли ми чули пісню «Сивий музикант» того ж автора і виконавця. А жартівливе «Сало в шоколаді» набуло такої популярності, що у деяких українських містах, де буває богато туристів із близького зарубіжжя, навіть почали випускати їстівний сувенір. Уся Україна любить і шанує Анатолія Матвійчука.
Тож, 21 травня цього року у читальному залі бібліотеки ім. М. Островського, як то кажуть – яблуку не було де впасти, бо цього дня там відбувалася зустріч із Анатолієм Матвійчуком, яку організовала вже добре відома нашим читачам група «Творчі ініціативи».
Окрім членів «Творчих ініциатив» до бібліотеки прийшли і працівники київських УВП та ТПО УТОС, які також є шанувальниками блискучого таланту пана Анатолія. Щиро дякуємо директору бібліотеки Ю. М. Вишнякову, а також її працівникам, зокрема Марині Потеляхіній, які заради цієї зустрічі вийшли на роботу у вихідний день.

Зустріч з Анатолієм МатвійчукомІ очікування наші не були марними. Анатолій Матвійчук просто причарував усіх своїм теплим, привітним відношенням до присутніх, вмінням одразу ж встановити контакт із аудіторією.
Під час зустрічі народний артист читав свої нові поезії, присвячені трагічним подіям, які переживає Україна в останні роки.

«Чи потрібні сьогодні країні поети?»
Запитує він у вірші «Поети». І відповідає:
«Та вони як ніколи потрібні тепер!»
Бурхлива підтримка аудіторії підтверджувала це. Потрібні, дуже потрібні сьогодні справжні поети, такі ,як Анатолій Матвійчук.
Зворушує і те, що хоча у поезіях з нової збірки автора мова йде про бойові дії, але у них немає люті, жорстокості, а є лише безмежна любов до України та її оборонців. Як каже сам поет у вірші:
Мій друг, як я, – не має ворогів
Та понад все він любить Україну.
А як дружно підспівували маестро усі, коли він взяв гітару, що подарували йому шанувальники з далекої Канади, і заспівав славетну «Черемшину». Надзвичайно усіх зворушила і власна пісня Анатолія Матвійчука «Кленова балада».
Всі були у захваті.
Наприкінці зустрічі голова групи Олена Анатоліївна Василенко від імені усіх подякувала Анатолію Матвійчуку за чудову зустріч. І до цих слів щиро приєдналися усі присутні. Окрім того вона зачитала віршоване привітання митцю, автор якого – Є. Познанський, палкий шанувальник таланту Анатолія Матвійчука, у своїх рядках обігрує назви популярних пісень Анатолія Матвійчука:

Анатолию Матвийчуку
Уже давно по свету бродит
Ваш милый «Сивий музикант»;
И потому-то миллионы
Людей так любят ваш талант.

И хоть в строках мелькнет смешинка
Любовь к вам наша велика.
Мы и за «Сало в шоколаді»,
Не отдадим Матвийчука.

Спасибо вам за эту встречу,
Мы не забудем этот час.
«Друзі мої» когда поёте
То вспоминайте и о нас.

Пусть вам сопутствует удача
во всех делах, друзей тепло,
А все проблемы и тревоги
Пусть улетят, как «НЛО».
Маестро разом з усіма весело сміявся із жартів, а потім міцно обійняв автора цих рядків. Усі бажаючі отримали можливість придбати диски із віршами Анатолія Матвійчука, а також його нову поетичну збірку «На варті», якої ще навіть немає у широкому продажу в Україні. А.Матвійчук нікому не відмовляв у автографі, або фотознімку на пам’ять. І для кожного в нього знаходилося і добре слово, і щира посмішка.
Надзвичайно тепло дякував він В. Д. Врублевській, яка ще давно надіслала йому свій вірш шрифтом Брайля, який він і досі зберігає як талісман. Починається цей вірш рядком, який міг би бути назвою цієї статті «Добродій, пане Анатолій, доземний, низький вам уклін».
А найголовніше це те, що усі українці мають можливість насолоджуватися чудовим обдаруванням цього нашого видатного сучасника!
Є. Познанський

Share Button

Назустріч черговому з’їзду

Сьогодні ми бачимо, що під час прийняття якогось важливого дер¬жавного нормативного акту довгий час йде його обговорення в засо¬бах масової інформації.
До цього залучається велике коло наших громадян, які мають інколи різні власні погляди, часто протилежні, але свої, і які бажають обговорити ту чи іншу пропозицію. Особливо, якщо ця пропозиція зачіпає їх власні інтереси.
Ось чому я думаю, сьогодні доцільно було б обговорювати проблеми, які є в нашому Товаристві. Адже Українське Товариство Сліпих – це величезна спільнота українських людей з особливими потребами.
Це великий живий організм, який щоденно працює, живе своїми буденними справами, має свої певні здобутки і свої проблеми.
А вони таки є, і їх немало. Тому обговорення їх напередодні чергового17 з’їзду це і розумно і логічно.
Ми, інваліди по зору, пуповиною зв’язані з Українським Товариством Сліпих. Для нас воно є рідним, тому, що тут проходить більша частина життя, тут спогади молодості, друзі, практичні справи, коло знайомих та друзів. Ми завжди разом обговорюємо наші справи, наші спільні проблеми, способи їх подолання. І це логічно, адже УТОС – це наш другий дім.
Тому добре було б обговорити напередодні 17 з’їзду УТОС ті проблемні питання, які хвилюють багатьох з нас.
Хочеться вірити і сподіватись, що наш найвищий форум спробує вирішити деякі з них.
Відомо, що для громадської організації інвалідів найголовнішим документом є Статут УТОС.
Це наша внутрішня Конституція. Саме тому, щоб змінити щось у внутрішній структурі УТОСу, відносинах між вищими і нижчими ланками системи, у взаємодіях і взаєморозумінні, потрібно вносити необхідні зміни в наш Статут.
Згідно Рішення Київської міської організації УТОС була створена робоча група, яка проаналізувала діючий Статут УТОС та запропонувала цілу низку пропозицій для розгляду їх на засіданні Президії ЦП УТОС. 24 травня відбулося у Центральному Правлінні засідання «Комісії по напрацюванню змін та доповнень до Статуту УТОС» на яке були запрошенні і представники нашої робочої групи. Відбулося тривале обговорення висунутих пропозицій , багато з яких було прийнято для робочого проекту Статуту, який буде винесено на розгляд 17 з’їзду УТОС.
На жаль, цілий ряд суттєвих пропозицій не було підтримано комісією, але вже те, що такі пропозиції демократично розглядались спільно членами Президії ЦП УТОС з запрошеними членами робочої групи, досить добре. Це перші реальні кроки до демократизації нашого життя.
Проте ми скорочуємося швидкими темпами. Необхідно прийняти багато зусиль ,спрямованих на залучення в наші ряди нових членів. Потрібно заставити наші первинки ефективно працювати з молоддю, зі школами-інтернатами, Управліннями соцзахисту, МСЕКами. Нам потрібно хоча б зберегти свою чисельність, а при можливості і збільшити її.
На мій погляд потрібно збільшити повноваження Обласних правлінь, вони повинні стати повноважними керівними органами організацій УТОС на своїй території. Постанови засідань Обласних правлінь повинні обов’язково виконуватись всіма посадовими особами УТОС, які працюють на цій території.
Держава поступово починає втілювати європейську модель управління, коли кошти державного бюджету будуть перерозподілятися на місцеві бюджети і частина пільг також буде передана на обслуговування місцевими бюджетами. Тому за декілька років обов’язки по представленню інтересів, відстоюванню прав, соціальному забезпеченню, проведенню реабілітаційної роботи, оздоровленню, побутовому забезпеченню, працевлаштуванню членів УТОС повністю будуть покладені на Обласні організації УТОС.
Але вже й сьогодні їх головним завданням повинно бути раціональне і якісне працевлаштування, підвищення освітнього рівня, перекваліфікація, отримання нової спеціальності, проведення різних реабілітаційних заходів, і звичайно, якомога найкраще соціальне обслуговування.
В проведенні цієї роботи та іншої, згідно статутних завдань, Облправліня повинні мати достатні повноваження на своїй території. Тому до складу Облправлінь ми повинні обирати найдосвідченіших членів УТОС, які мають життєвий досвід, освіту, досвід і бажання керівної роботи.
Сьогодні, якщо проаналізувати Постанови Президії ЦП УТОС, то левова їх частка стосується виробничої діяльності УТОС. Але значно більша частина членів УТОС уже знаходиться в первинних організаціях невиробничих, та й виробничі поступово стають невиробничими, частка людей, які вже не працюють в системі УТОС, постійно збільшується.
Тому вважаю, політику керівництва УТОС потрібно більше направляти на постійну увагу до соціальної сфери нашого Товариства, до роботи первинних та обласних організацій УТОС. Як вони працюють, як виконують свої показники роботи, які є досягнення, чи є щось нове в роботі.
Направлення їх діяльності – на співпрацю з місцевими органами влади з місцевими організаціями, бізнес структурами.
Цей напрямок роботи сьогодні повинен стати головним, як для Центрального Правління, так і для всіх низових ланок УТОС .Що ж до виробничої діяльності Товариства то нам потрібно визнати, що ніде в світі Товариства сліпих не піднімалось за результатами своєї виробничої діяльності. Наша специфіка змушує підприємства сліпих мотивувати структурі виробництва велику частку ручної праці ,а це завжди малоефективна і , як правило, малорентабельна виробнича діяльність. Тому нам потрібно спрямовувати розвиток наших підприємств на виробництво високорентабельних виробів, на яких буде задіяна здорова робоча сила і за рахунок такого виробництва підтримувати цехи та дільниці де працюють наші незрячі. Потрібно освоювати нові нетрадиційні форми роботи, спрямованні на працевлаштування інвалідів. Це могли б бути малі підприємства, які могли б надавати різноманітні послуги. На таких підприємствах, як правило, працюють декілька людей, але більше половини з них повинні бути інваліди. В м. Києві сьогодні працює більше ста таких підприємств, але на жаль, інвалідів по зору працює в них лише декілька.
Сьогодні наше Товариство опинилось в надзвичайно важкій ситуації, вкрай складно щорічно отримувати потрібну кількість коштів на статутну підтримку діяльності УТОС – на житло, на засоби реабілітації, на підтримку непромислової сфери підприємств. Держава не в змозі задовольнити коштами всі Всеукраїнські інвалідні організації, і тому вони добиваються від державних органів, щоб ті перерозподілили частину коштів, забравши їх в УТОСу та перекинувши їх на інші інвалідні організації. Це досить тривожний факт для нашого Товариства, яке стрімко зменшує свою чисельність.
Отже, декілька слів про чисельність Всеукраїнських організацій інвалідів. Скажімо організація СОІ – Союз організацій інвалідів нараховує 650 тис. членів, ГОІ «Донна» нараховує 145 тис. членів, – тобто Всеукраїнські організації дуже великі, а ось ми вже опустились до 34 000 членів. В той же час Держава найбільше фінансово підтримує нас.
Погляньмо як часто змінюється склад Уряду України, може прийти нова, чергова урядова команда, яка не зрозуміє такої проблеми, і може стане питання розміру фінансової підтримки. А в нас десь приблизно більше тисячі людей працюють за рахунок цієї фін. підтримки. Для них це буде удар, катастрофа. Замислимось: чи скрізь сліпа людина може знайти собі роботу? А тут хоч і зарплата така- сяка ,але є робота і людина відчуває себе комусь потрібною, тобто є сенс життя.
Добре було б, щоб в ЦП УТОС була можливість виділити окремо посадові оклади для Голів Обласних організацій. Тоді не потрібно було б суміщати ці посади і ,я впевнений, що, якщо така фінансова можливість настане, то керівники УТОС розділять посадові оклади і обиратимуть окремо Голів первинних організацій і окремо Голів обласних організацій, ця норма до речі регулюється КЗпП України
Потрібно добре продумати пропозицію про заснування «Первинних організацій УТОС» чисельність яких починалась би з 15 членів, так як в « Російському Обществе слепых», тобто такі організації можуть засновуватись в районах, селищах, школах, тощо. До речі наші колеги УТОГ теж мають первинні організації , які налічують по 15 членів. Керівники таких маленьких організацій працюють на громадських засадах. Підпорядковуються ці маленькі первинні організації Обласним чи в іншому випадку Територіальним Організаціям їхніх Товариств. Тоді б ми мали можливість заснувати свої організації в малих містечках, селищах, школах-інтернатах, обрати там доброго організатора ,який би на місті тісно працював би з місцевою владою. Тоді соціальний захист сліпих людей, надання пільг, певних побутових послуг там було б значно кращим.
Я думаю, що хоч ми і маємо назву Товариство Сліпих ,але нам потрібно продумати про те, що потрібно більше залучати до наших лав людей з вадами зору. Це набагато більше коло людей ,які погано бачать, але ще не мають групи інвалідності, або мають таку групу по іншому захворюванню.
Впевнений що сьогодні ми повинні більше уваги приділяти соціальній складовій нашої діяльності. УТОС налічує зараз 34 080 членів, а працює незрячих на наших УВП приблизно три тисячі – тобто кожен одинадцятий. Оскільки приблизно 90 % не відносяться сьогодні до виробничої сфери нашого Товариства то і сучасна політика Товариства повинна бути спрямована більше на цих членів. Це і формування керівних органів і формування дорадчих органів при Президії ЦП УТОС. Сьогодні практично постійно працює тільки «Реабілітаційна Рада», як дорадчий орган при Президії, але це вкрай мало, таких постійних комісій, зібраних з фахівців за певними напрямками діяльності при Президії ,на мій погляд ,повинно бути декілька: з правових питань; кадрового забезпечення; з культмасової та спортивно-оздоровчої роботи; по роботі з молоддю; по роботі з депутатами різних рівнів та владними інституціями; з євроінтеграції; тощо. Очолювати такі комісії з відповідних фахівців повинні члени Президії або члени Центрального Правління чи навіть начальники відділів ЦП УТОС. В м. Києві налічується дві з половиною тисячі членів УТОС серед яких: докторів та кандидатів наук – 20 осіб; професорів та доцентів – 12 осіб; з вищою освітою – 663 особи. Де ще є такий чисельний інтелектуальний ресурс? Отож, я впевнений, цим потрібно скористатися якнайкраще…
М.М. Новосецький
голова Київської міської організації УТОС

Share Button

СПІВОЧІ ТАЛАНТИ УТОС ЗІБРАЛИСЯ У ЛЬВОВІ

11-12 травня 2016 року у Львові відбувся зональний огляд-конкурс художньої самодіяльності УТОС. Колективи Західних областей України демонстрували чудові номери вокального жанру.

Вітаємо переможців.

Share Button

Десять кроків, які треба пройти разом

ВІД РЕДАКЦІЇ:

Ми продовжуємо публікувати думки і конструктивні пропозиції наших членів Товариства на тему – «Яким я бачу УТОС у майбутньому».

 

Всі ми знаємо, в якому кричущому стані знаходяться сьогодні незрячі України. Не буду лити сльози, а висловлю своє бачення того, що необхідно робити для покращення ситуації, для підвищення дієвості УТОС і ефективності управління.

Перше. Виходячи з того, що 90 відсотків членів УТОС не працюють на його підприємствах, основна увага в роботі центральних органів Товариства повинна бути зосереджена на їх проблемах. Це – і сприяння їх соціальному захисту (гарантія прав, збереження пільг), і безбар’єрне середовище (вулична інфраструктура, транспорт, торгівля, медичне обслуговування), і задоволення соціально-культурних потреб (освіта, розвиток особистості, художня самодіяльність), і оздоровлення (відпочинок, лікування, фізична реабілітація).

На сьогодні в апараті Президії ЦП цими питаннями займається відділ організаційно-масової роботи, де працює аж одна людина. Водночас у виробничому відділі працює п’ять людей, які, в той чи інший спосіб, займаються проблемами решти десяти відсотків членів УТОС, що працюють на його підприємствах.

Висновок очевидний: необхідно оптимізувати структуру апарату президії, переорієнтувавши його на соціально-реабілітаційний напрямок роботи.

Друге. Для кадрового забезпечення цих змін необхідні нові фахівці, переважно з числа інвалідів по зору. При цьому вони повинні отримувати достойну платню.

Тому третє. Необхідно збільшити надходження в централізований фонд УТОС як джерело оплати праці нових кадрів. При цьому очевидно, що зарплату варто збільшувати і взагалі виплачувати лише тим працівникам, які здатні енергійно і ефективно виконувати свої функції.

Отже, четверте. Необхідна кадрова чистка, звільнення від бюрократичного баласту.

П’яте. Одним з головних джерел поповнення централізованого фонду УТОС мають бути відрахування частини прибутку від здавання в оренду площ, незадіяних на підприємствах УТОС. Сьогодні багато директорів ухиляється від таких перерахувань, а Президія ЦП не вживає належних заходів. Потрібно негайно розробити механізм, що унеможливлює такий саботаж фінансування спільних потреб УТОС.

Два роки тому я вже ставив на засіданні Президії це питання, і приймались рішення щодо розробки такого механізму. Але вони так і не були виконані.

Дуже дієвою може бути відміна дозволів Президії на здавання підприємствами площ в оренду. Крайній захід – звільнення директорів.

Проте, слід пам’ятати, що безгосподарні директори систематично покривають збитки за рахунок доходів від оренди. Різкий відтік обігових коштів призведе до стрімкого росту заборгованості з виплати зарплати і поставить підприємства на межу краху. З іншого боку, нинішня ситуація аж ніяк не стимулює цих керівників ліквідувати збитковість, адже доходи від оренди падають ледь не з неба.

Тому потрібен поступовий, але невідворотний тиск на таких керівників, поступове закручування гайок, з кожним кварталом вимагаючи все більш жорсткого дотримання дисципліни перерахування коштів до централізованого фонду.

Шосте. Однією з поширених форм прикриття безгосподарності є використання керівниками підприємств бюджетної підтримки на утримання непромислової сфери. Сьогодні в УТОС за рахунок державної фінансової підтримки оплачується праця понад півтори тисячі осіб. Це – і соціально-реабілітаційні установи, і офіси Територіальних та Обласних організацій. Але левова частка – це саме працівники підприємств. Багато з них ніяк не пов’язані з реабілітаційною роботою, а лише затикають дірки в утриманні адміністративного персоналу підприємств. Нерідко це – родичі або друзі керівників. Можливо, вони отримують лише частину від мінімальної заробітної плати, але приносять користі реабілітаційній роботі ще менше. До того ж за відсутності відповідного управлінського персоналу в апараті Президії ЦП УТОС з них просто нема кому спитати.

Стратегічним виходом я вважаю передачу всієї непромислової сфери підприємств, що фінансується за рахунок бюджетної підтримки, у підпорядкування правлінь Обласних організацій УТОС.

Це дозволить ліквідувати фіктивну зайнятість, залишити на роботі тільки тих, хто дійсно займається соціально-реабілітаційною діяльністю, підвищити рівень оплати таких працівників. В перспективі вони стануть кістяком потужного кадрового потенціалу Обласних організацій. Саме це є достойною відповіддю на процес децентралізації, який вимагає від обласних структур УТОС принципово іншого рівня ефективності.

Звичайно, не можна одномоментно передати працівників соціально-реабілітаційної сфери у відання Обласних організацій УТОС. Тут вирішальну роль відіграє готовність керівників цих організацій до виконання відповідних завдань. За зразок слід взяти досвід Волинської обласної організації. Далі поступово здійснювати передачу в тих областях, в яких керівники організацій демонструють досвід, завзяття і бажання працювати по-новому.

Сьоме. Протягом року слід проаналізувати роботу Обласних організацій на предмет готовності виконувати нові функції. там, де це потрібно, необхідно цілеспрямовано шукати нові кадри, проводити їх підготовку і перепідготовку. Для цього зокрема, слід використовувати кошти централізованого фонду УТОС. По мірі формування кадрового резерву треба починати кампанію позачергових перевиборів недолугих керівників обласної ланки, висуваючи на їх місце підготованих фахівців.

Восьме. В умовах децентралізації Обласні організації повинні ставати вирішальним чинником покращення державної підтримки на місцях. Своєю роботою, всім комплексом соціальних послуг, які вони надаватимуть інвалідам по зору, Обласні організації повинні здобувати авторитет у місцевої влади, забезпечувати щонайтіснішу співпрацю з нею.

Дев’яте. За рахунок співпраці з місцевою владою Обласні організації можуть суттєво вплинути на працевлаштування незрячих. З одного боку, залучаючи місцеві ресурси, співпрацюючи з об’єднаннями роботодавців, слід відшуковувати нові форми зайнятості. З іншого боку, там, де це ще можливо, слід реанімувати зайнятість на тих підприємствах, що є на межі повного зупинення.

На мій погляд, сьогодні пріоритетним напрямком створення робочих місць інвалідів по зору є не промисловість, а торгівля, сфера послуг і освіти, так звані вільні професії. Вже зараз стихійно формується зайнятість незрячих в різноманітних диспетчерських службах. Успішно працюють в торгівлі люди з незначним залишком зору. Є багато прекрасних незрячих масажистів. При нинішніх технічних можливостях кожен незрячий музикант здатен створити у себе вдома комп’ютерну аудіостудію. Незрячому журналісту навіть не треба виходити з дому, щоб написати цікаву статтю, продати її та отримати за неї гроші на картку. Поки що є рідкістю, але вже існує зайнятість незрячих в якості фрилансерів, рірайтерів, копірайтерів.

Все це є і цього може бути ще більше, але УТОС на сьогодні не має до цього жодного стосунку. На мій погляд, вельми перспективним є шлях створення при Обласних організаціях УТОС малих підприємств у зазначених та інших сферах, де люди зможуть об’єднувати свої зусилля, невеличкими колективами здобуваючи місце під сонцем.

Десяте. Стосовно зайнятості незрячих в традиційних галузях промисловості. Тут, як мені здається, ми повинні чітко визначитися, з якими потужностями УТОС на сьогодні залишився. Я б виділив чотири категорії підприємств.

Перша – це наші лідери: Біла Церква, Дніпро, Вінниця. Їх не потрібно вчити і заважати їм бюрократичною опікою.

Друга категорія – це підприємства, які можуть працювати, але в силу різних причин не мають належного обладнання та коштів на його придбання. Тут основна допомога з боку керівництва ЦП УТОС повинна полягати в пошуку джерел фінансування. І принагідно хочу зазначити, що вплив керівництва ЦП УТОС на таку структуру, як Фонд соцзахисту інвалідів є абсолютно недостатнім, а відтак і користь від цієї інституції як джерела фінансової підтримки лишається мінімальною.

Третя категорія – це системно збиткові підприємства. На моє переконання на них треба вводити режим санації, при якому жодні суттєві витрати не можуть здійснюватися без погодження з економічною службою апарата Президії ЦП УТОС. Зрозуміло, що для такого ручного управління робота цієї служби сама має бути реформованою. Крім того, керівники таких підприємств повинні знаходитися під контролем правлінь Обласних організацій. Важливо відзначити, що саме для реанімації підприємств третьої категорії вирішальне значення буде мати співпраця між їх керівниками, правліннями Обласних організацій, місцевою владою і бізнесом.

Четверта категорія – це підприємства, які вже давно не працюють, втратили технічну базу і виробничий персонал. Лише намагання виглядати краще, ніж це є насправді, продовжує їх формальне існування. Слід сміливо перепрофілювати ці підприємства у соціально-реабілітаційні заклади, повністю передаючи у відання Обласних організацій. Цим буде створено реальний підмурок для розгортання соціально-реабілітаційної роботи на місцях. А щодо зайнятості, то тут це питання доведеться вирішувати вже на принципово нових засадах, описаних вище.

Запропоновані десять кроків демонструють, що лише у єдності всіх ланок УТОС містяться відповіді на виклики сьогодення. Ми можемо і повинні вести принципові дискусії за всіма напрямками життя нашої організації. Але ми не можемо собі дозволити війну всередині УТОС. Я переконаний, що для державних чиновників УТОС, як і решта громадських організацій інвалідів є лише більмом в оці. Вони тільки раді будуть позбавити УТОС підтримки, а інвалідів – соціальних гарантій, якщо побачать нашу слабкість, викликану внутрішніми чварами.

Ми маємо яскраві приклади. Держава взяла на себе забезпечення сліпих технічними засобами реабілітації. Де ці засоби? Де нові комп’ютерні тифлокомплекси, якими до 2008 року обладнувалися робочі місця інвалідів в Товаристві? Де науково-дослідницькі розробки, які відняли у структур УТОС, позбавивши інвалідів по зору роботи? Чи компенсувала держава незрячим втрату можливостей санаторно-курортного лікування після загарбання Росією Криму разом із санаторієм УТОС?

Можна з упевненістю сказати, що втрата структурами УТОС можливостей надавати соціальні послуги незрячим через припинення бюджетної підтримки аж ніяк не призведе до того, що держава кинеться виконувати функції, які сьогодні покладені на бібліотеки, клуби, будинки культури, Об’єднану редакцію періодичних видань «Заклик», Навчально-інформаційний комп’ютерний центр, Реабілітаційний центр, Боярський будинок відпочинку. Я вже не кажу про колосальну роботу, яку на місцях проводять Обласні і Первинні організації.

Тому задля успішності УТОС ми просто приречені єднатися. Але єднатися заради прогресу і необхідних для нього змін, а не заради того, щоб все лишалося, як є.

Так, як є, – не буде. Буде або краще, якщо підемо шляхом реформ, або ще набагато гірше, якщо переможе бажання нічого не змінювати.

Сергій Анатолійович Васін,
член Президії ЦП УТОС

Share Button

Творчий вечір Анатолія Матвійчука

21 травня 2016 року о 12.00 в читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського відбудеться творчий вечір відомого українського поета–пісняра, народного артиста України Анатолія Матвійчука.

Його пісні співали Назарій Яремчук, Алла Кудлай, Віктор Шпортько, Валерій Леонтьєв, Лариса Доліна, Ірина Білик та багато інших. Творчість Анатолія Матвійчука – цікава й багатогранна: він пише і ліричні твори, й гумористичні, звісно, що події сьогодення його також не залишають байдужим

Тож, щиро запрошуємо вас відвідати однозначно цікавий творчий захід, адже люди такого масштабу зовсім не часто відвідують нашу бібліотеку.

Share Button

12 травня у Сенсотеці стартував цикл заходів для незрячих у межах проекту «Школа вражень»

12 травня 2016 року о 10:00 год у Сенсотеці (Бібліотека-філія №18 ЦБС для дорослих м. Львова), що на вул. Самчука, 22 (Стрийський парк), відбулася прес-конференція, присвячена низці заходів для незрячих і слабозорих дітей, організованих в рамках проекту «Школа вражень». Опісля розпочався перший захід із запланованого циклу – відкриття виставки художника Сергія Поноченюка, яка триватиме до 31 травня. А після відкриття виставки – стартували майстер-класи та розвиваючі інтерактивні заняття для дітей з вадами зору, де кожен може долучитись до створення спільної картини чи складання об’ємних дерев’яних пазлів. Не менш цікавим заняттям стало знайомство з розвиваючою казкою, зазначають організатори.

12 тавня у Сенсотеці стартував цикл заходів для незрячих у межах проекту «Школа вражень»

Завдяки роботам митця кожен може зануритись у мистецький простір, незалежно від своїх функціональних можливостей. Слабозорі та незрячі люди знайомляться з об’ємною дерев’яною копією роботи, виконаною фарбами, а ті, хто можуть бачити, мають можливість порівняти копію з оригіналом. Огляд картин супроводжується аудіокоментарями, що дозволяє краще налаштувати свідомість на сприйняття інформації нового формату.

Після відкриття виставки стартують майстер-класи та розвиваючі інтерактивні заняття для дітей з вадами зору, що організовані згідно авторської методики, розрахованої на розкриття внутрішнього потенціалу дитини шляхом залучення її до процесу спільної творчості, гри та роботи з об’ємними дерев’яними зображеннями. Триватимуть вони до 14 травня.

Окрім майстер-класів, діти на дотик вивчають зображення на дерев’яних картинах і можуть відтворити його з допомогою пазлів. Також під керівництвом художника можна буде взяти до рук пензлика, самостійно обрати колір фарби та долучитись до створення спільної картини.

12 тавня у Сенсотеці стартував цикл заходів для незрячих у межах проекту «Школа вражень»

Не менш цікавим заняттям стане знайомство з розвиваючою казкою, написаною за мотивами зображення, з яким працюватимуть учасники заняття. Казка надрукована шрифтом Брайля та має аудіо-варіант. Зосередження на книзі дозволить закріпити ефект від заняття, переорієнтувавши увагу дитини із зовнішнього сприйняття активних форм роботи на медитативні роздуми під час читання чи прослуховування казки.

Всі заходи проходитимуть у Сенсотеці в рамках проекту з арт-терапії «Школа вражень», організованого спільно з ГО «Мистецький простір» та художником Сергієм Поноченюком.

Контакти: Христина Станіщук – 0977009708, куратор Сенсотеки; Наталя Мадей – 0677734078, PR-менеджер Публічних бібліотек Львова.

Сторінка у ФБ – https://www.facebook.com/sensoteca/

Львівська міська рада

Share Button

Струни, що торкаються серця

18 травня о 12.00 в читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського відбудеться вечір пам’яті Обухівського незрячого поета Юрія Головаша «Струни, що торкаються серця». Літературно–музичну композицію підготували його друзі та однодумці – співробітники Обухівського УВП.

Тож, щиро запрошуємо всіх бажаючих вшанувати пам’ять поета і розділити з нами радість від сприйняття поезії.

Share Button

Подвиг у пітьмі

Яків Петрович БатюкДо 98-річниці від дня народження дорогої людини, що віддала життя за те, щоб ми могли щиро любити, достойно жити і зберігати в серцях пам’ять про героїв нашого народу.

Яків Петрович Батюк :12 травня 1918 р. – 6 вересня 1943 р.

За особливі заслуги, мужність і героїзм, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, Якову Петровичу Батюку, керівникові підпільної комсомольської організації міста Ніжина Чернігівської області, присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

За фахом Яків Батюк був юристом. Ще в дитинстві він повністю втратив зір, але сліпота не перешкодила йому з відзнакою закінчити

Київський державний університет ім. Т. Шевченка і зайнятися адвокатською діяльністю. Він мав виняткову пам’ять, прекрасно орієнтувався на слух і на дотик. Здібностей, які полегшували життя незрячого в звичайних умовах, виявилося досить, щоб керувати підпіллям у ворожому таборі. За кілька днів до звільнення Ніжина Яків Батюк загинув. Його розстріляли окупанти, коли йому було трохи більше 25 років. Похований Яків Петрович  у братській могилі у місті Ніжині.

Це була справжня, сильна духом, яскрава особистість. Маючи тяжку інвалідність, він створив у Ніжині велике,  законспіроване і дієве підпілля, яке поступово перетворилося у патріотичну антифашистську організацію, що тісно співпрацювала з партизанським загоном “За Батьківщину”. Ніжинська організація на Чернігівщині була найчисельнішою і найактивнішою,  так її оцінював двічі Герой Радянського Союзу Федоров.

Глибокому підпіллю Чернігівщини на чолі з Яковом Батюком  допомогало все населення. Це була справжня запекла всенародна боротьба за незалежність нашої Батьківщини. Яскраві епізоди діяльності підпільників покладені у основу документальної повісті Шатрова “Подвиг у пітьмі”. Батюк постає перед нами прекрасним організатором, людиною незламної волі,  розумним, скромним, вимогливим до себе. Ці якості дозволили йому і в пітьмі, яка його оточувала, стати активним борцем за визволення.

Київська спецшкола-інтернат для сліпих дітей №5 названа на честь героя Раданського Союзу Якова Батюка. Працює при київському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих будинок культури імені Якова Батюка, який ,на жаль, сьогодні перебуває в жалюгідному стані. У Київському національному університеті ,де навчався Батюк, є аудиторія-музей “Вони захищали Батьківщину” імені Якова Батюка, де встановлена меморіальна дошка. Був у Києві ,у Голосіївському районі , і провулок, названий на честь героя.

На прикладі героїв війни є чому повчитися молодому поколінню. Вони робили все для перемоги. Правдивим словом піднімали дух земляків і чинили небезпечні диверсії, допомагали партизанам і вели розвідку, звільняли полонених і перешкоджали загарбникам вивозити мирних громадян у неволю. І все, що вони вершили, було подвигом. Захисники любили свою Батьківщину, цінили все, що вона дала. Яків Батюк вважав, що освіта, працевлаштування, умови життя, що отримують від держави інваліди, це не подачки убогим, не виявлена їм благодійність, а плоди загальних перетворень у країні, результат нашого соціального устрою. І от за все, що дає народові його влада, не тільки окремим людям,  а в цілому всьому суспільству, і люблять свою Батьківщину.

У рідному місті Ніжині є пам’ятник: скульптура жінки, яка втілює матір- Батьківщину, стоїть над могилою Якова Батюка і його товаришів. До братської могили героїв на міському кладовищі протоптана широка стежка, адже справа ніжинських молодогвардійців увійшла скромною часткою до великого подвигу, який приніс нашому народові й всьому людству велику перемогу над фашистською Німеччиною.

Героїзм, готовність до подвигу, самовідданість на славу Батьківщини, на славу ідеї – це не риси окремих осіб і характерів, а набагато більше – це народні риси.  Вони мають бути притаманними сьогоднішнім громадянам, будівникам України, які продовжують справу загиблих, готують щастя майбутніх поколінь. Герої Вітчизняної війни серед нас, вони в серцях нашого народу, як і багато тисяч відомих і невідомих героїв тієї останньої війни на території України, яку назвали і Великою, і Вітчизняною.

Зазнали лиха війни і наші незрячі юристи, яких вже немає серед нас:

Василій Зіновійович Янчук, академік, доктор юридичних наук; Анатолій Адамович Маляр, Петро Степанович Комаров, відомі у Києві адвокати, та інші.

Ми прийдемо до духовної єдності світу через розквіт і взаємне порозуміння, збагачення культур та пам’ять достойних синів людства, до яких по праву належить і Яків Батюк.

За матеріалами інтернетвидань.

Share Button

Андрій Рева зустрівся з представниками громадських організацій інвалідів

Уряд і Мінсоцполітики, зокрема, розглядають взаємодію між центральними та регіональними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю як обов’язкову умову на шляху до створення безбар’єрної України. І взаємодія ця має здійснюватися на засадах партнерства і взаємної відповідальності. На цьому наголосив Міністр соціальної політики Андрій Рева під час зустрічі з представниками громадських організацій інвалідів.

Андрій Рева зазначив, що над питанням безбар’єрного середовища потрібно багато працювати. „Я розумію, що це не можна зробити за один місяць чи за один рік. Повинна бути прийнята програма. Наприклад, у Вінниці діяла програма „Місто Вінниця – зручне для всіх”. Ми 10 років працювали над тим, щоб домогтися визначених цілей. Вважаю, що подібну програму – по забезпеченню доступності всієї нашої інфраструктури для людей з обмеженими фізичними та інтелектуальними можливостями – слід підготувати в цілому для України. При цьому має бути конкретно визначено – хто й чим займатиметься та забезпечено контроль за виконанням. Тільки при такій системній роботі ми можемо очікувати на ефективний результат”, – підкреслив очільник Мінсоцполітики.

Андрій Рева підтримав висловлену учасниками зустрічі пропозицію щодо відновлення діяльності Ради у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України і висловив сподівання, що саме цей орган зможе здійснити розробку зазначеної програми.

„Всі ми розуміємо, що проблема людей з обмеженими можливостями – це не тільки проблема Мінсоцполітики. Це проблема й інфраструктурна, й МОЗу, й інших сфер життєдіяльності. Тому така Рада має діяти на урядовому рівні, повинні прийматися рішення, які потім міністерства будуть реалізовувати”, – зауважив Міністр.

Обговорили учасники зустрічі й питання реалізації в Україні Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, виконання Рекомендацій Комітету ООН з прав людей з інвалідністю (Женева, 2015), соціального захисту внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю, цивільних постраждалих в зоні АТО. Також йшлося про державну підтримку діяльності всеукраїнських громадських організацій людей з інвалідністю та їх підприємств, забезпечення соціальних гарантій осіб з інвалідністю на місцевому рівні в умовах децентралізації влади та необхідність збільшення видатків з державного бюджету за програмою КПКВ 2507030 „Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів” за напрямком „Санаторно-курортне оздоровлення інвалідів” в частині оздоровлення інвалідів-спинальників тощо.

Андрій Рева запевнив, що всі висловлені побажання та рекомендації будуть опрацьовані профільними підрозділами Міністерства і за результатами прийняті відповідні рішення.

„Я хочу, щоб у нас були нормальні робочі стосунки, щоб ми щиро і відверто говорили. У нас купа проблем. Вирішити їх ніякий Міністр один не зможе. Тим більше, якщо не дай Боже, його не підтримуватимуть люди, або якщо він робитиме те, що людям не зрозуміло. Тому я сподіваюся на нашу з вами плідну співпрацю. Адже ми всі прагнемо позитивних змін”, – резюмував на завершення зустрічі Міністр.

Андрій Рева також підкреслив, що люди з інвалідністю – потужна суспільна сила. І спільне завдання всіх і кожного в Україні – забезпечити повну реалізацію їх конституційних прав, наприклад, на участь у громадському та трудовому житті, а для того необхідно здійснити ліквідацію бар’єрів та обмежень.

Share Button

З травня 2016 року виплата державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та на дітей з інвалідністю буде проводитись у підвищених розмірах

Законом України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” визначено право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальний захист інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів шляхом встановлення державної соціальної допомоги у відсотках від прожиткового мінімуму.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до вищевказаного Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, призначається за вибором інвалідів з дитинства один із видів допомоги або пенсія. При цьому, якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства згідно із Законом України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Державна соціальна допомога призначається і виплачується у повному розмірі органами соціального захисту населення з дня звернення за її призначенням.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І групи підгрупи А та Б призначається у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Надбавка на догляд за інвалідом з дитинства І групи підгрупи А встановлюється в розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за інвалідом з дитинства І групи підгрупи Б або без встановленої підгрупи – в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У разі якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд інвалідам з дитинства підгрупи А I групи не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей-інвалідів підгрупи А віком від 6 до 18 років, здійснюється щомісячна доплата у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Для інвалідів з дитинства ІІ та ІІІ груп розмір цієї допомоги становить  80 і 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Одиноким інвалідам з дитинства ІI та III групи, які на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу потребують постійного стороннього догляду, передбачено надбавку на догляд за ними до державної соціальної допомоги в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога на дітей-інвалідів віком до 18 років призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір державної соціальної допомоги, призначеної на дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою збільшується, на 50 відсотків. Крім того, до державної соціальної допомоги дітям-інвалідам може бути призначена надбавка на догляд.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом підгрупи А віком до 6 та від 6 до 18 років становить 100 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, за дитиною-інвалідом віком до 6 та від 6 до 18 років становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду, перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

У 2016 році розміри державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам виходять із прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та дітей відповідного віку, як передбачено статтею 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 рік” (зі змінами).

Так, розмір державної соціальної допомоги (з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 № 265 „Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (зі змінами) з 01.05.16 становить:

  • для інвалідів з дитинства І групи підгрупи А – 2 322,0 грн.;
  • для інвалідів з дитинства І групи підгрупи Б – 1 695,0 грн.;
  • для інвалідів з дитинства ІІ групи – 1 130,0 грн.;
  • для інвалідів з дитинства ІІІ групи – 1 130, 0 грн.;
  • для інвалідів з дитинства ІІ груп з надбавкою на догляд – 1 130,0 грн.;
  • для інвалідів з дитинства ІІІ груп з надбавкою на догляд – 1 130,0 грн.;
  • для дітей-інвалідів (без надбавки на догляд) – 1 130,0 грн.;
  • для дітей-інвалідів підгрупи А до 6 років з надбавкою на догляд – 2 019,0 грн.;
  • для дітей-інвалідів до 6 років з надбавкою на догляд – 1 405,0 грн.;
  • для дітей-інвалідів підгрупи А від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 2 322,0 грн.;
  • для дітей-інвалідів від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 1 556,5 грн.;
  • для дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою від 0 до 18 років – 1 186,5 гривень.
  • для дітей-інвалідів підгрупи А, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою до 6 років з надбавкою на догляд – 2 414,5 гривень.
  • для дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою до 6 років з надбавкою на догляд – 1 800,5 гривень.
  • для дітей-інвалідів підгрупи А, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 2 717,5 гривень.
  • для дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 1 952,0 гривень.

На даний час на обліку в органах соціального захисту населення перебуває близько 395,7 тис. інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. Питання своєчасності виплат цієї державної соціальної допомоги знаходиться на постійному контролі Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики України

Share Button