ЗАКЛИК

Шановні читачі, перед вами не гумореска, а реальна історія, яка трапилася з однією з наших передплатниць цього року.

Пані Ірина мешкає у селищі, і, гріх сказати, що у глухому — на Київщині, до столиці їхати зовсім не довго. Вона оформила підписку на «Промінь». Газету вона мала отримувати у місцевому відділенні «Укрпошти». Нагадуємо, «Промінь» виходить останнього понеділка щомісяця. Минув січень — але співробітники пошти відповіли, що газети ще не було. Пані Ірина продовжувала очікувати. Зрештою поштове відділення працює навіть не повний тиждень, а через день, тож могло бути й так, що газету просто не встигли отримати, подумала вона і продовжила очікувати. Наступного тижня Ірина знову завітала на пошту і почула таку саму відповідь: немає вашої газети. Минуло ще кілька сонячних лютневих днів, але й наступного робочого дня співробітники місцевої пошти запевнили Ірину, що періодичне видання так і не отримували. Передплатниця зв’язалася зі співробітниками редакції із закономірним питанням: а де ж передплачена нею газета? Де січневий випуск, і чому його немає навіть у середині лютого? У редакції усе перевірили, повідомили, що газету було надіслано вчасно. Вже тоді й пані Ірина, і ми дійшли висновку, що сталася якась технічна помилка, й аби читачка усе ж отримала улюблене видання, відправили на її адресу ще один примірник газети вже рекомендованим листом, просування якого по нелегких шляхах Укрпошти можна відстежувати через Інтернет.

Через кілька днів редакція повідомила пані Ірині, що лист доставлено до відділення. Знов Ірина вирушає на пошту і… чує таку ж відповідь! «Листа немає!» — кажуть їй. Добре, що є мобільні телефони. Ірина знову зателефонувала до редакції, де їй підтвердили, що лист точно потрапив до відділення, і відповідне повідомлення отримане.

І тут вже у пані Ірини, привабливої, доброзичливої жінки, нерви не витримали. Вона звернулася до поштарів свого селища вже більш рішуче. За її власними словами, вона «стукала руками та ногами». І це допомогло. Поштар вирушив у надра власного відділення шукати лист. І повернувся, несучи не лише лист, але й той самий перший примірник газети, який було надіслано вчасно, ще наприкінці січня!

— Ну от, а ви сердилися, усе знайшлося. І лист ваш є, і газета.

— То чого ж ви не віддавали мені її раніше?

Поштар стенув плечима:

— Ну бачте, помилка сталася. Газета ваша потрапила чомусь до нашого складу, де ми вже макулатуру збираємо!

Коментарі зайві. І можна було б просто покепкувати із неналежного ставлення конкретних співробітників конкретного відділення Укрпошти до своїх обов’язків, якби це був поодинокий випадок. Але, на превеликий жаль, до редакції аналогічні скарги приходять і з інших регіонів від багатьох передплатників. Ми не можемо зрозуміти: чим заслужило наше видання таку немилість поважної «Укрпошти», послуги якої з доставки «Променя» й так коштують більше, ніж сама газета.

І своєрідним завершальним акордом для цього фейлетону стало наступне: коли напередодні автор поцікавився у пані Ірини, чи не проти вона, аби цю історію було описано, то дізнався, що, хоча на дворі квітень, але ті узяті з боєм два примірники січневого випуску поки що є єдиними. Лютневий та березневий до неї ще не дійшли. Чим і по чому слід стукати, аби ситуація змінилася?

Євгеній Познанський, «Промінь»

4-5 квітня 2025 року в місті Рівне, у приміщенні спортивного клубу «Олімпійські надії», відбувся чемпіонат України з дзюдо серед осіб з порушеннями зору, в якому взяли участь спортсмени з Вінницької, Волинської, Львівської, Одеської, Рівненської, Черкаської, Чернівецької областей та міста Київ.

В урочистому відкритті змагань взяли участь: заступник начальника управління молоді та спорту Рівненської облдержадміністрації Володимир Воробей, начальник Рівненського регіонального центру «Інваспорт» Андрій Демчук, головний тренер національної збірної команди України з дзюдо серед осіб з порушеннями зору Михайло Романкевич, головний суддя змагань та суддя національної категорії Ірина Качковська.

Підсумки чемпіонату України підводились у вагових категоріях окремо серед чоловіків, жінок та юнаків.

Чемпіонами України стали:

Серед жінок:

вагова категорія до 52 кг — Іваницька Юлія, ЗМСУ (Заслужений майстер спорту України) (Рівненська обл.);

вагова категорія до 60 кг — Ніколайчик Наталія, ЗМСУ (Рівненська обл.);

вагова категорія до 70 кг — Гаврисюк Анжела, МСУМК (Майстер спорту України міжнародного класу) (Рівненська обл.);

вагова категорія понад 70 кг — Гарник Анастасія, ЗМСУ (Рівненська обл.).

Серед чоловіків:

вагова категорія до 64 кг — Рудник Микола, МСУ (Майстер спорту України) (Рівненська обл.);

вагова категорія до 70 кг — Хорава Давид, ЗМСУ (Рівненська обл.);

вагова категорія до 81 кг — Воробей Віталій, КМСУ (Кандидат у майстри спорту України) (м. Київ);

вагова категорія до 95 кг — Назаренко Олександр, ЗМСУ (Рівненська обл.);

вагова категорія понад 95 кг — Помінов Олександр, МСУМК (Рівненська обл.).

Серед юнаків:

вагова категорія до 55 кг — Дзюба Антон (Рівненська обл.).

Чемпіони та призери змагань були нагороджені дипломами та медалями Укрцентру «Інваспорт».

Підготовку спортсменів Рівненщини до даних змагань здійснювали: Заслужений тренер України, тренер РРЦ «Інваспорт» Михайло Романкевич, Заслужений тренер України Іван Іваницький, тренер Наталія Демчук, тренер-викладач КЗ «РОДЮСШОІ» Руслан Гелешко.

Дякуємо ЗСУ за захист та можливість проводити змагання!

За матеріалами з мережі Інтернет

Починаючи із 1999 року, людство відзначає 21 березня Всесвітній день поезії. Поезія — унікальне явище людської культури. Це не просто римовані слова. Поезія — це вміння бачити світ, почуття, свої та інших людей, минуле і сьогодення, близьке та далеке, і не лише бачити, але й уміти передати так, аби його побачив і відчув той, хто читає вірші або слухає їх.

Поезія потрібна людям в усі часи. Це довело феєричне свято, яке відбулося 21 березня у клубі Київського УВП №4, і було присвячене Всесвітньому дню поезії.

Цього року свій 95-річний ювілей відзначає видатна українська поетеса Ліна Василівна Костенко. Її заслужено називають четвертим класиком української поезії. Твори Костенко люблять і знають практично всі українці, які взагалі здатні розуміти поезію. Вірші неперевершеної поетеси вже неодноразово лунали на сцені четвертого підприємства у виконанні декламаторів художньої самодіяльності. Ось і цього разу у рамках свята на підприємстві відзначили ювілей поетеси.

До заходу доєдналися також шанувальники поезії Ліни Костенко і з інших первинок столиці. Свято поезії підтримали друзі підприємства — ГО «Дніпровська районна організація ветеранів України» та Благодійна Організація «Благодійний фонд «Дніпровський»», які очолює Анатолій Микитович Павленко.

У залі зібралися шанувальники поезії як з нашого колективу, так і гості. Зокрема, завітав заступник голови ЦП УТОС М. М. Новосецький, директорка Центральної бібліотеки Товариства М. В. Потеляхіна. Захід відкрила голова первинної організації, завідувачка клубу О. П. Бойко. Вітав усіх директор Віталій Борисович Хіміченко. Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять полеглих воїнів України.

У виконанні В. П. Головченка пролунав вірш-присвята ювілярці, який написав Є. В. Познанський — «Епоха Ліни Костенко». Це своєрідний віршований вступ, у якому осмислюється значення великої поетеси:

Епоха Ліни Костенко
Нехай епоха океаном лине,
На береги народів та країв.
У глибині її живе перлина.
Перлина цих чаруючих віршів.

Летять роки, історії хвилини.
Ми заздрим тим, з ким говорив Тарас…
«Вони були сучасниками Ліни»,
Із заздрістю подумають про нас.

Ми до усіх звикаємо потроху:
Проходять президенти й королі.
Але насправді це ЇЇ епоха,
Бо з нами поруч геній на землі.

У генія її нема потреби
Впадати у словесний епатаж.
Кому дана велика ясність небом,
Відтворить словом будь-який пейзаж.

Відкриє людям мудрості скарбницю,
Торкнеться заповітних струн душі.
У цьому й є таланту таємниця,
І це усе — є Лінині вірші.

В її рядках течуть живильні соки
Знання, кохання та парнаських трав.
Нехай Господь пошле їй довгі роки,
Безсмертя поетесі Він вже дав!

Після читання цього вірша ведуча поетичного вечора Л. Б. Литвиненко ознайомила присутніх із біографією Ліни Костенко та її основними фактами.

Ольга Чуприна та Віктор Костюк прочитали один з найвідоміших творів ювілярки — «Кобзарю….». І полинули пісні та вірші.

Окрасою заходу стали виступи Іванни Братусь, талановитої композиторки, авторки та виконавиці. Вона підготувала низку пісень на вірші Ліни Костенко. Серед них: «Я виросла у Київській Венеції», «Яка різниця — хто куди пішов?», «Крила» тощо. Музиканти Валерій Косенюк (гітара), та Єрофей Бондаренко (скрипка) подарували оригінальні імпровізації на пісні.

Пролунали уривки з віршованих романів поетеси «Маруся Чурай» та «Берестечко». Аматори декламували вірші, які доносили до присутніх так щиро і майстерно. Твори Ліни Костенко читали Галина Назарина, Ольга Гвоздик, Раїса Піхоцька, Алла Жилкина, Людмила Клеваденко, Тамара Шишмінцева, Марина та Ярослава Потеляхіни, Вікторія Герасименко та ветеран нашої сцени Таміла Кущенко.

Прекрасні вірші та музика захопили всіх присутніх. Час промайнув непомітно. Патріотичні твори поетеси завершили композицію, вселяючи в усіх духовну силу та наснагу.

Завдяки Ю. В. Тонкогласу бездоганно працювала апаратура та проходила відеозйомка.

Свято завершилося врученням подяк усім учасникам. Особлива подяка Ользі Павлівні Бойко, яка, як і завжди, вклала душу в організацію заходу.

Мабуть, це дуже добре, що стільки талановитих українців долучилися до святкування ювілею Ліни Костенко. Тож є майбутнє і у поезії, і в нашої Батьківщини.

Євгеній Познанський, «Промінь»

20 березня на Обухівському підприємстві УТОС на Київщині пройшли обласні турніри з шахів та шашок. Того ж дня відзначало свій шістдесят третій день народження Обухівське УВП УТОС.

Підприємство гостинно приймало учасників змагання. Аби несподівана повітряна тривога не завадила грі, було вирішено провести турнір одразу у бомбосховищі, де були заздалегідь підготовані необхідні умови.

Захід був організований Відділом молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Обухівської міської ради спільно з Київським регіональним центром «Інваспорт».

Вже на вході усіх тепло привітав Юрій Борисович Пісков — керівник Спортивної федерації незрячих у Київській області, очільник обухівської філії «Інваспорту».

Привітати учасників заходу завітали заступник міського голови Антоніна Шевченко, директор ДЮСШІ Київського регіонального центру «Інваспорт» — Марія Винниченко, начальник Відділу молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Обухівської міської ради — Максим Єльський.

Захід розпочався о 10:00. На самому початку директор підприємства Віктор Михейович Геля тепло вітав учасників. Побажав їм успіхів, запевнив у тому, що він та підприємство, яке він очолює, буде робити усе можливе для підтримки спорту серед незрячих, зокрема таких унікальних спортивних дисциплін, як шахи та шашки.

Гарною грою відповіли учасники. Регламент на партію становив десять хвилин. Окремо змагалися юні спортсмени. За підсумками змагань результати були наступні.

Шахи (чоловіки):

Познанський Євгеній — І місце;

Каражов Микола — ІІ місце.

Шахи (жінки):

Підмогильна Євдокія — І місце;

Флетчер Олена — ІІ місце.

Призери з шашок:

Чоловіки:

Колесник Віталій — І місце;

Афанасьєв Денис — ІІ місце;

Афанасьєв Ігор — ІІІ місце;

Жінки:

Панченко Галина — І місце;

Шевчук Софія — ІІ місце;

Сарапин Оксана — ІІІ місце.

Дуже приємно, що підростає і молода зміна для бувалих спортсменів.

Шахи (діти):

Вірич Микита — І місце;

Грабовий Іван — ІІ місце.

Усі переможці отримали грамоти та медалі. А після завершення церемонії нагородження господар В. М. Геля запросив усіх присутніх на святковий концерт з нагоди дня народження підприємства. Захід також пройшов чудово. Місцеві незрячі аматори подарували своє мистецтво та гарні українські пісні. Гості не шкодували добрих слів, вітаючи Обухівське підприємство УТОС з днем народження. Бо є що сказати про це УВП, яке попри усі негаразди працює, зберігає усю соціальну сферу, гуртожиток, медпункт, бібліотеку, робить усе можливе для своїх співробітників і є гордістю міста Обухів. Тож, учасники турніру теж радіють, що привітали господарів гідною грою.

Тезей, «Промінь»

Шаховий спорт завжди полюбляли в УТОСі. Незрячі шахісти, зокрема з Києва, здобули значні успіхи. У столиці регулярно проводилися різноманітні шахові турніри, на яких вдосконалювали своє мистецтво незрячі шахісти, найкращі з яких підіймалися на ще вищий, загальноукраїнський та навіть міжнародний рівень.

Але настала, так би мовити, шахова зима. А точніше, ті страшні потрясіння, які переживає Україна в останні роки. Спочатку ковід, а потому і війна. Та й, кажучи чесно, сучасна молодь, зокрема і молодь із порушенням зору, менше полюбляє шахи, ніж попередні покоління. Знаходять хлопці інші розваги, а цю унікальну інтелектуальну гру якось обходять стороною. А старше покоління спортсменів з природних причин, на жаль, вибуває. Хтось пішов з життя, хтось вже фізично не може пересуватися, а хтось взагалі за кордоном.

Але шахи насправді потрібні та цікаві, розвивають мислення, сприяють всебічній реабілітації тих, хто втратив зір. А ті, хто їх не цінує, частіше за все просто погано знають цю гру, але, якщо їм пощастить познайомитися із шахами краще, то нерідко стають справжніми фанатами цього унікального спорту.

І за відродження шахових традицій Києва узявся багаторазовий чемпіон Європи та світу з шахів серед незрячих Сергій Анатолійович Васін. За його ініціативою, за підтримки Київського міського центру з фізичної культури та спорту «Інваспорт» у столиці вперше за останні роки пройшов шаховий турнір. Змагання відбулося 19 березня, у приміщенні Комунальної реабілітаційної установи «Київський міський центр незрячих», який очолює С. А. Васін.

Для того, аби залучити до турніру усіх охочих, керівництво центру провело відповідну інформаційну підготовку серед осередків незрячих столиці і серед власних реабілітантів. І виявилося, що любителів шахів серед незрячих Києва не бракує. І далеко не усі вони «вимерли, як мамонти».

Тож ранком 19 березня у центрі було дуже людно та весело у найкращому сенсі цього слова. Окрім реабілітантів, які прийшли на щоденне заняття, туди завітали шахісти з порушенням зору, а також їх супроводжуючі та вболівальники. Персонал центру тепло вітав усіх гостей, пригощав їх чаєм зі смаколиками.

На початку заходу усіх вітав директор С. А. Васін. У виступі він запевнив, що зробить усе можливе для відродження шахових традицій столиці. Цей турнір є першим кроком для цього. Він також допоможе виявити нових здібних спортсменів, які надалі представлятимуть Київ на всеукраїнських змаганнях.

Відповідно до регламенту турніру грати мали за швейцарською системою: у сім турів. Кожний учасник отримував на партію п’ятнадцять хвилин. У турнірі брали участь як чоловіки, так і жінки.

О 12:00 запрацювали шахові годинники, відраховуючи час першої партії. Після цікавої та напруженої боротьби визначилися переможці.

Абсолютну, безперечну перемогу здобув сам Сергій Анатолійович Васін, кращий серед чоловіків, перший у загальній таблиці учасників. Кращою серед жінок стала Неля Вікторівна Коробченко. Переможці, які посіли перші місця серед чоловіків та серед жінок, отримали дипломи та медалі.

До речі, наш журналіст Євгеній Познанський, який поєднав виконання обов’язків репортера із безпосередньою участю у змаганні, опинився на третій позиції серед чоловіків. Протягом усього турніру панувала тепла, товариська атмосфера. Люди отримували задоволення від гри та спілкування з колегами. Віримо, що це лише початок, і цієї весни почнеться новий розквіт шахового мистецтва серед незрячих киян. Бо на те ж вона і весна!

Тезей, «Промінь»