15 жовтня – Міжнародний день білої тростини

Міжнародний день білої тростини – щорічний день обізнаності, що відзначається 15-го жовтня, аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.

285 мільйонів людей у всьому світі мають порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, 246 млн мають значну ступінь зниження зору. 90% незрячих людей живуть в країнах з низьким рівнем доходу. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору нема, за неофіційними даними – це приблизно 100 тисяч людей.

Для переважної більшості незрячих людей біла тростина є основним засобом, що забезпечує їм безпеку, можливість орієнтуватися та самостійно пересуватися в просторі, жити незалежним, активним і повноцінним життям. Як засіб визначення шляху палиця відома вже здавна. Та історія білої тростини як символу сліпоти бере свій початок лише з 1921 року.

Отож у Великій Британії, в місті Бристолі, жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс, який забезпечував знімками три місцевих журнали. Однак через нещасний випадок він втратив зір. Джеймс був у відчаї. Але на своє щастя одного разу він зустрів осліплого солдата, який повернув йому віру в себе і допоміг розпочати нове життя. Одна з порад, яку дав Біггсу колишній воїн, була такою: «Розвивай свою самостійність. Якомога частіше виходь з дому сам. Чим більше виходитимеш із супроводжуючим, тим більше зіпсуєш нервів, коли доведеться йти самому». Джеймс прислухався до поради товариша по долі. Він почав самостійно виходити з дому зі своєю звичною тростинкою для прогулянок, але помітив: вона не гарантує йому цілковитої безпеки. Часом він і сам стає джерелом небезпеки для інших перехожих. Виявилося, що його палиця не завжди привертає до себе увагу і не помітна всім, особливо за похмурої англійської погоди. Тоді Джеймсові спало на думку пофарбувати тростину в білий колір, аби вона одразу привертала увагу оточуючих. Задум виявився вельми вдалим. Тоді Біггс порадив іншим незрячим зробити те ж саме.

Але незрячі Великої Британії мусили чекати ще 10 років, поки Ротаріанський клуб (поширена в країнах Заходу благодійницька організація) з місцевості Уестхем не подарував незрячим білі палички для вжитку при самостійному орієнтуванні. Завдяки пресі справа ця набула великого розголосу по всій країні. Радіо Бі-Бі-Сі виступило з пропозицією, аби всі незрячі були забезпечені подібними тростинками. З 1932 року Королівський національний інститут для сліпих, що започаткував свою діяльність ще 1868 року, розпочав офіційно впроваджувати білу тростинку серед незрячих.

У Франції, батьківщині Валентина Гаюї, засновника першої школи для сліпих, і Луї Брайля, винахідника рельєфно-крапкового шрифту, початок історії білої палички датується 1930 роком. Її хрещеною матір’ю була аристократка Гвіллі д’Ербемон, яка багато часу і власних коштів витрачала на допомогу сліпим. Маючи численні контакти з незрячими, вона помітила, що ті далеко не завжди сприймаються перехожими як незрячі, тому мають серйозні клопоти з самостійним пересуванням містом, а інколи й потребують сторонньої допомоги. І їй спало на думку, щоб незрячі користувалися білими паличками на кшталт жезлів, якими послуговуються поліцейські. Префект паризької поліції підтримав цю пропозицію. Пані д’Ербемон звернулася до однієї з найбільших газет, і з її допомогою вдалося розгорнути рух за впровадження білої палички у всій Франції. 7 лютого 1931 року на спеціальних урочистостях за участі воєнного міністра та міністрів освіти й охорони здоров’я вона вручила білі палички першому Президентові осліплих французьких ветеранів першої світової війни і представникові цивільних незрячих.

У Сполучених Штатах завдяки зусиллям деяких видатних діячів Національної федерації сліпих в 50-х, 60-х роках розгортається широка кампанія з роз’яснення проблем інвалідів серед американського суспільства, її наслідком було прийняття Конгресом рішення проголосити 15 жовтня Днем безпечної білої тростинки. Вперше цей день відзначався з ініціативи президента Ліндона Джонсона в 1964 році. В подальшому він був визнаний Міжнародним днем білої тростини загальним зібранням Міжнародної федерації сліпих (попередниці Всесвітньої спілки сліпих) 1969 року в Коломбо. У всесвітньому масштабі день відзначався наступного року. В 1992 році Всесвітня спілка сліпих виступила з ініціативою відзначати 15 жовтня як День білої тростини Об’єднаних Націй, але позитивного рішення досі немає. На четвертому загальному зібранні Європейської спілки сліпих у Польщі була прийнята ухвала, аби кожна національна організація добивалася офіційного визнання та підтримки від свого уряду Міжнародного дня білої тростини.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу. Спілки сліпих намагаються цього дня разом зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих у суспільство. Вони прагнуть в першу чергу зацікавити засоби масової інформації, громадську думку, привернути увагу центральних та місцевих владних структур до своїх проблем. Особливо широко відзначається цей день в країнах Західної Європи. У деяких європейських державах проблеми людей з інвалідністю по зору порушуються перед громадськістю і в листопадові дні, пов’язані з початком масового навчання сліпих Валентином Гаюї. У Фінляндії це другий тиждень листопада, в Чехії – 15 листопада.

В Україні День білої тростини мало відомий, хоча незрячим ще треба багато чого зробити для зміни суспільної свідомості і створення позитивного образу сліпої людини, особливо у свідомості працедавців та чиновників з владних структур. Існує також чимало проблем і потреб, про які належить постійно нагадувати суспільству.

Share Button

В Україні заборонено проектування тимчасових парковок на тротуарах – набули чинності нові ДБН, – Лев Парцхаладзе

З 1 вересня 2018 року вступили в дію оновлені державні будівельні норми щодо проектування вулиць і доріг населених пунктів (ДБН В.2.3-5:2018 “Вулиці і дороги населених пунктів”), які, зокрема, не допускають проектування автостоянок тимчасового зберігання на тротуарах. Про це повідомив заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе.

«З 1 вересня в Україні діють оновлені норми щодо вулиць і доріг, які забороняють проектувати тимчасові автостоянки на тротуарах. Це сприятиме підвищенню безпеки у пішохідних зонах, налагодженню транспортного руху в населених пунктах та зменшенню заторів, а також мінімізації можливих аварій за участю пішоходів. Такі принципи діють у більшості цивілізованих країн Європи та світу і нарешті починають реалізовуватися у нас», – сказав він.

Так, згідно з новими ДБН, проектування тимчасових автостоянок також не допускається уздовж проїзних частин магістралей загальноміського значення безперервного та регульованого руху та на магістралях районного значення у випадку, коли коефіцієнт використання пропускної здатності наближається до 1 та при виділенні на цих магістралях окремих смуг для руху маршрутного транспорту.

Крім цього, з 27 вересня 2018 року в Україні офіційно набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів», який визначає розміри штрафу за неправильні паркування, у тому числі, на тротуарах, та випадки, при яких транспортний засіб може бути відправлений евакуатором на штраф-майданчик.

Оновлені ДБН були розроблені ДП “ДерждорНДІ” на заміну аналогічних ДБН 2001 року та поширюються на будівництво нових, реконструкцію та капітальний ремонт існуючих доріг і вулиць у населених пунктах.

Державні будівельні норми (ДБН) – обов’язкові до виконання нормативні акти, які використовуються під час проектування нових та реконструкції існуючих будівель, кварталів, мікрорайонів відповідно до їх призначення.

Share Button

ПРАВО НА ЖИТТЯ

Двадцять дев’ятого вересня тисячі людей з інвалідністю з усієї України,  попри осінню негоду, зібралися у центрі столиці задля того, аби нагадати владі, що мало підписувати гарні документи, їх треба ще і виконувати.  Зібрав їх Всеукраїнський форум «Право на життя», який організувало Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України». Приурочений був цей захід  до десятиріччя підписання Україною Конвенції про права осіб з інвалідністю, прийнятою Генеральною асамблеєю ООН в 2006 році.

Формування колони відбулося біля Бессарабської площі.  Проїжджу частину  головної вулиці столиці вже перекрито і на бруківці вишукувалися маніфестанти. Над колоною майоріють численні прапори: державні, а також і громадських організацій, представники яких беруть участь у заході. Учасники з УТОС також були зі своїм прапором. Чується бадьора мелодія народної пісні, яку виграє сурма, весело дзвенить бубон. Це  вправні музики Київського ТПО УТОС №2 прийшли на ходу підтримати учасників не лише власною присутністю, але і музикою. Підходять колони  учасників з усієї України: з Харкова та Рівного, Тернополя і Запоріжжя та інших областей. У ході взяли участь представники УТОГ та люди з порушеннями опорно-рухового апарату, онкохворі та матері, які виховують діточок з інвалідністю. Усі  прийшли на Майдан  нагадати можновладцям про свої проблеми, для вирішення яких, самих підписів під Конвенцією недостатньо. Допомагали здійснювати захід численні волонтери- юнаки та дівчата, які також не байдужі до проблем людей з інвалідністю.

Опівдні розпочався  рух колон до Майдану Незалежності.  В руках учасників плакати з красномовними написами: «Безкоштовний проїзд – гарантія доступності та незалежності », «Ні – втручанню у справи УТОС», «Вимагаємо забезпечення людей з інвалідністю житлом»,  «Інвалідність дорівнює зубожінню» тощо.   На головній площі України вже влаштована трибуна, розставлено стільці для учасників. Біля краю Майдану відбувається флешмоб – руйнування стіни, що символізує бар’єри, які доводиться долати нам з вами у сучасному суспільстві. Конструкція, змонтована спеціально для флешмобу, так і гуде під ударами, але от чи почують нас чиновники? Сподіваємося, що почують, бо на форумі усі виступаючі були солідарні у тому, що ставлення  до людей із інвалідністю з боку держави треба змінювати.

Почесний гість форуму Жан-Люк Симон – голова Європейського відділення міжнародної організації людей з інвалідністю DPI не лише вітав усіх учасників з річницею підписання Конвенції ООН з прав людей з інвалідністю, а і нагадав, якщо суспільство хоче розвиватися і рухатися вперед, то держава має виконувати ті зобов’язання, що  підписала. Якщо ввічливий гість з ЄС обмежився цим обережним натяком, то  Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, голова НАІУ Валерій Михайлович Сушкевич, був більш конкретним і рішучим у своєму виступі. Зокрема, він зазначив, що сучасний стан виконання вищезгаданої Конвенції можна назвати одним словом – стагнація.  В. М. Сушкевич рішуче засудив  медичну реформу, у якій, за його словами, людей з інвалідністю немає.  Нагадавши  низку надзвичайно болісних проблем і відвертих порушень наших з вами прав, В. М. Сушкевич  із сумом констатував, що за це ніхто не несе відповідальності і ми маємо боротися задля того, аби Конвенція про права людей з інвалідністю нарешті реально почала діяти на території України.

– Нас об’єднує не інвалідність, а порушення прав людей з інвалідністю – зазначив Уповноважений Президента України. Дружніми оплесками  Майдан вітав цю мужню, правдиву промову.

Сумні реалії сьогодення, із прямотою справжніх героїв, висвітили у своїх виступах воїни АТО, які отримали інвалідність внаслідок поранень на полі бою – Олександр Терещенко, Анатолій Фотєєв та Юрій Курченко. Люди, які втратили здоров’я, захищаючи свою державу, хочуть не жебракувати, а жити повноцінним життям, приносячи користь Батьківщині. «Дайте нам точку опори і ми перевернемо світ» – процитував відомий вислів Архімеда колишній солдат, який і зараз залишається справжнім патріотом і громадянином.

Дуже гострими були виступи  тих людей з інвалідністю, які виїхали з непідконтрольних Україні територій Луганщини та Донеччини. Люди скаржилися на нахабні, інакше не скажеш, афери деяких чиновників, зокрема чиновників від медицини, які  жінці, котра втратила ногу внаслідок обстрілів, вказують причину інвалідності «загальне захворювання».  А один з  біженців з інвалідністю прямо звернувся до представників ООН із закликом – недовіряти розподіл гуманітарної допомоги нашим чиновникам, а взяти його під особистий контроль.

Разом з членами УТОС у ході брали участь: голова ЦП УТОС В.М.Більчич і заступники – С.В.Кіт та М.М.Новосецький. М.М.Новосецький  рішуче засудив дії чиновників, що призводять до зубожіння людей з інвалідністю, зокрема незрячих, нищать навіть ті права і можливості, які  є у нас з вами. «Навіть безкоштовний проїзд у нас зараз забирають»- нагадав він. Михайло Миколайович зазначив, що і засобами реабілітації незрячих фактично не забезпечують. Особливу увагу  він приділив ситуації з промисловими підприємствами нашого Товариства. Для тисяч незрячих це єдина можливість заробити собі на життя, а політика влади призводить до того, що і наші підприємства, як і уся промисловість, занепадають і навіть отримати допомогу від Фонду соціального захисту, на яку формально мають право, не можуть, бо чиновники встановили такі правила та норми, що отримати цю допомогу неможливо. І в той же час, приватні роботодавці, бізнесмени працевлаштовувати незрячих не бажають. Тож, ситуація  ще більше ускладнюється.

– Ми зараз зібралися тут, аби надіслати владі сигнали, що  треба робити кроки нам на зустріч, і, якщо ми і далі будемо так само рішуче захищати власні права, то, сподіваюся, влада нас почує – сказав Михайло Миколайович.

Критикували дії  влади і інші учасники. Промови громадських діячів чергувалися із виступами артистів: гурту «Без обмежень», співачки Олени Луценко та інших. От тільки шкода, що ні представників Уряду , ні депутатів, ні інших високопосадовців на форумі ми не побачили.

– То що? Даремно ви там мерзли та під дощем сиділи?-  може запитати  скептик. Ні, безумовно, недаремно. Чи не знайшлося часу у чиновників, чи уваги, чи соромно було людям у вічі подивитися – це все одно не може перекреслити основного: українці з особливими потребами проявили солідарність та активну громадянську позицію. А до таких масових виступів, особливо напередодні чергових виборів, політики прислуховуються.

Тож, сподіваємося, що влада нас дійсно почує і хоча б зупинить «наступ» на наші права та пільги. Ми теж можемо вийти на вулиці і 29 вересня це наочно довели.

Євгеній Познанський, «Промінь».

Share Button

В Укрінформі відбувся круглий стіл щодо захисту прав людей з інвалідністю

У  Києві 28 вересня 2018 року відбувся круглий стіл «Захист людей з інвалідністю: усвідомлення, дотримання і виконання норм міжнародного права державою, об’єднаннями громадян і самими людьми з інвалідністю», співорганізаторами якого виступили Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» «Укрінформ» та Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів».

Share Button

ПЕРЕМОГА ЕРУДИЦІЇ У КИЄВІ

Знання – це сила, навряд чи хтось спробує поставити під сумнів цей давній афоризм. Тому, майже щороку, за підтримки правління КМО УТОС, на базі клубу стличного УВП №4 проходять інтелектуальні змагання – гра «Ерудит».

Вперше цю захоплюючу гру клуб УВП №4 організував ще у 2002 році, тоді змагалися  працівники самого УВП.  Надалі  і учасники, і організатори накопичили такий досвід, що гра вийшла за межі підприємства і у ній стали брати участь  команди не лише з інших столичних УВП та ТПО, але і з інших міст і областей України. Перший загальноміський «Ерудит» пройшов у 2005 році.

Відповідно до  «Положення»  гра йде між командами, кожна з яких  складається з п’яти учасників. Кожна команда  повинна  мати власну назву, девіз, капітана, а, за бажанням, може  привітати колег музичним чи віршованим привітанням, але це не обов’язкова вимога і бали за це не нараховуються. Перший тур – «Інтелектуальна розминка». Кожній команді пропонується дати відповіді на десять запитань середньої складності, при цьому час на обговорення запитання командою складає лише десять секунд.

Наступний тур – «Тематичний». Кожній з команд пропонується обрати  певну тему, наприклад «географія», «історія», «музика» тощо. Після того, як теми обрано,  команда має відповісти на десять запитань з обраної теми. Оскільки тут запитання більш важкі то і часу на обдумування для команди дається більше – двадцать секунд.

Третій тур – «Примочки із бочки». Тут кожна з команд має дати відповідь на п’ять запитань, які вимагають не лише ерудиції, а і кмітливості – такі собі головоломки. При цьому, заради того, аби  усі команди були у рівному становищі,  запитання цього туру всім командам розподіляється за жеребкуванням. Ведуча обходить команди з тацею з  квадратиками паперу із запитаннями. І тут  капітан, або член команди, який, на думку колег має «легку руку»,  витягають  білет. Ведуча оголошує номер білета та зміст запитання. Після того, як завершено  цей тур, за сумою балів, набраних в усіх трьох турах,а  кожна правильна відповідь оцінюється у десять балів, визначаються дві кращі команди, які зустрінуться у фіналі. При цьому їх попередні рахунки анулюються.

У фіналі кожна з команд-суперниць має дати відповідь на п’ять запитань  особливої складності, які також виймаються за жеребкуванням, як і у третьому турі. Якщо обидві команди набрали рівну кількість балів, то вони отримують додаткові запитання, поки  переможця не буде визначено. Кожна з команд має право на допомогу залу, але скористатися нею може не більше трьох раз. При цьому, вірна відповідь оцінюється лише у п’ять балів. В останьому, фінальному турі, підказати можуть, за бажанням, і суперники, але у цьому випадку,  обидві команди  отримують по п’ять балів.

І ось,  двадцятого вересня у просторому залі  клубу УВП №4 розпочався черговий, вже одинадцятий, «Ерудит». Цього року  у змаганні взяли участь ерудити всіх чотирьох столичних ТПО, київських УВП №1 та УВП №4, а також Білоцерківського УВП та ТПО. Усього вісім команд. Гру мало оцінювати компетентне журі, до складу якого увійшли: Тетяна Драчевська –  голова  Київської обласної організації УТОС, Марина Потеляхіна – завідувач відділу обслуговування  Центральної бібліотеки УТОС ім. М. Островського, Інни Лукьянчук – секретаря. Очолив журі – заступник  голови ЦП УТОС,  голова КМО Михайло Новосецький. Дотепно  вели гру ведучі :  директор клубу Київського УВП №4 Ольга Бойко та її помічники – Зоя Стороженко,  Олена Нестеренко. Всі учасники гри  щиро дякують і їм, і журі, і бібліотекарю  підприємства Ользі Никитській, яка  підготувала   цікаві запитання для гри.

Після трьох турів напруженої боротьби було визначено дві найкращі команди. Ними стали команда Київського  ТПО №2 «Адреналін» – капітан Михайло Колесник та команда   УВП №3 «Титан» – капітан  Євгеній Познанський.

У фіналі гра була, звичайно ще більш напруженою. Із велечезною зацікавленістю за нею слідкували і глядачі, і члени команд, які не пройшли у фінал. Зрештою, із мінімальним відривом переміг «Титан».  «Адреналін» посів  друге місце, а команда «Азарт» ТПО №1,  за сумою балів, піднялася на почесну третю сходинку. До речі,  у попередній грі  саме команда ТПО №1 посіла  перше місце.

Усі переможці отримали призи відповідно до зайнятих місць,  а, окрім того, усі учасники отримали цінні подарунки від КМО.

Вітаючи переможців, голова журі М. М. Новосецький наголосив на тому, що такий унікальний досвід киян у проведенні  інтелектуальних ігор варто поширити  і у інші регіони нашої країни, аби і вони змогли виставити кращих учасників для змагань  ще більш високого рівня.  І настане день, коли відбудеться Всеукраїнська першість інтелектуалів.

Сподіваємося, що гра «Ерудит» буде проходити знов ізнов, і  не лише у столиці, і колись  будуть  проходити не лише огляди-конкурси аматорських колективів УТОС, але і змагання найкращих ерудитів нашого Товариства.

Тезей, «Промінь»

Share Button

Megogo запустила спеціалізований канал для людей із порушенням зору

У компанії повідомили, що [M] Кіно звучить HD — це інтерактивний канал, який має на меті дати змогу користувачам із обмеженими можливостями насолоджуватися фільмами.

Весь контент каналу супроводжується тифлокоментарем. Під час відтворення фільму закадровий голос детально розповідає, що відбувається на екрані, тож користувач може уявити сцени зі стрічки. Коментатор розлого описує предмети, героїв, їхній зовнішній вигляд та інші деталі.

У компанії повідомили, що на каналі вже доступно чимало фільмів. Водночас триває наповнення бібліотеки, яке забезпечує Megogo.

Компанія також реалізує проект для людей з порушенням слуху «Дивився, як чути». Відеосервіс запустив власну студію сурдопередача, відкривши на сайті розділ із тисячами фільмів для людей з порушенням слуху.

Надаємо, MediaSapiens розповідав, що в про два українські сервіси для людей з вадами слуху: додаток BeWarned та відеожурнал Deaf World в Youtube.

MediaSapiens

Share Button

Центральна бібліотека ім. М.Островського запрошує на свято

30 вересня 2018 року о 12.00 в читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотека для сліпих ім. М.Островського традиційно відбудеться святкування Дня бібліотеки. У заході візьмуть участь активні читачі бібліотеки, незрячі поети, артисти, самодіяльні колективи, відбудуться вікторини, конкурси та ярмарок зроблених своїми руками речей.

Share Button

Національна Асамблея людей з інвалідністю України ініціює проведення Всеукраїнського форуму «Право на життя»

ЗВЕРНЕННЯ
Всеукраїнського громадського об’єднання
«Національна Асамблея людей з інвалідністю України»
до громадян України з інвалідністю, до громадських організацій осіб  
з інвалідністю та тих хто представляє їхні інтереси, батьків дітей з інвалідністю, загалу українського суспільства

У вересні цього року виповнюється 10 років, як Україна підписала  Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, яка передбачає  захист  й забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав й основоположних свобод, а також  формування поваги до людської гідності цих громадян.

Більше 3 млн. громадян з інвалідністю України протягом цих років сподівалися і вірили  у реальні кроки Держави,  направлені на покращення їхнього становища і забезпечення прав. Проте пройшло 10 років, а люди з інвалідністю досі залишаються заручниками соціальної, політичної, економічної, інформаційної та культурної дискримінації.

Ми усвідомлюємо складну економічну, соціально-політичну ситуацію в країні, пов’язану із зовнішньою агресією та необхідність захисту української держави, що це ускладнює  забезпечення  прав і соціальної захищеності  осіб з інвалідністю. Водночас, громадяни з інвалідністю вкрай занепокоєні тим, що в результаті децентралізації влади і передачі повноважень місцевим органам влади, Уряд втратив контроль щодо забезпечення соціального захисту та прав осіб з інвалідністю  на регіональному рівні відповідно до Конституції України і законів України.

Громадські організації осіб з інвалідністю відмічають відсутність значимого прогресу у визнанні Державою їх повноправними незалежними соціальними партнерами у вирішенні проблем людей з інвалідністю.   Як на всеукраїнському, так і на місцевому рівні продовжують ухвалюватися рішення, що стосуються осіб з інвалідністю, без їхньої участі, що обмежують і порушують  їхні права.

Сьогодні процес пов’язаний з імплементацією положень Конвенції в Україні фактично є стагнацією і, навіть,  регресом по реалізації основних положень цього надважливого міжнародно-правового документу.

 Як наслідок: зростання соціальної незахищеності і, навіть,   ЗУБОЖІННЯ людей з інвалідністю, НЕ ДОСТУПНІСТЬ для осіб з інвалідністю на рівні з іншими до фізичного оточення,  транспорту, інформації та зв’язку (стаття 9 Конвенції); НЕ МОЖЛИВІСТЬ отримання доступу до якісних медичних та реабілітаційних послуг, НЕ ДОСТУПНІСТЬ ліків та виробів медичного призначення (стаття 25,26 Конвенції); НЕ МОЖЛИВІСТЬ  заробляти собі працею через недоступне середовище (стаття 27 Конвенції); НИЗЬКИЙ рівень пенсій та соціальних допомог (стаття 28 Конвенції); НЕНАЛЕЖНЕ забезпечення технічними засобами реабілітації (стаття 20 Конвенції) та санаторно-курортним лікуванням; ВІДСУТНІСТЬ реального соціального захисту жінок та дітей з інвалідністю (стаття 6,7 Конвенції) !..

МИ ЗАКЛИКАЄМО ЗРОЗУМІТИ:

МИ – не просто особи з інвалідністю, МИ – громадяни України.

МИ – не джерело проблем, МИ – не витрати,

 МИ– ресурс, необхідний для розвитку країни.

МИ ПРАГНЕМО повноцінного  життя в нашій державі, яку ми повинні зробити  цивілізованою  європейською  країною  миру, благополуччя та достатку, де всі громадяни суспільства мають  рівні права та рівні можливості!

МИ БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕМО БУТИ НЕВИДИМИМИ, НЕПОМІТНИМИ В НАШІЙ КРАЇНІ!!!

МИ не можемо допустити, щоб КОНВЕНЦІЯ, на яку ми чекали і на реалізацію впровадження якої сподіваємося, залишилась декларативним документом, який ігнорують в Україні.

Саме тому, і враховуючи багаточисельні звернення людей з інвалідністю та їх громадських організацій з усієї України,  та з  метою привернення уваги до ситуації із соціальною незахищеністю людей з інвалідністю та проблем забезпечення їхніх  прав та невиконанням зобов’язань держави щодо реалізації положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, Національна Асамблея людей з інвалідністю України  ініціює проведення

29 вересня 2018 року в м. Києві 

Всеукраїнського форуму «Право на життя»

В програмі заходу:

12:00 – 13:00 –  Хода (маршрут вул. Хрещатик: від Бессарабської площі  –    до  Майдану Незалежності).

Рекомендований час прибуття: 10:30 – 11:30,  місце збору:  вул. Хрещатик (від Бессарабської площі до вул. Богдана Хмельницького).

13:00 – 15:00  – проведення Форуму на Майдані Незалежності.

 

ПРИЙДИ, ЩОБ ОБ’ЄДНАТИ НАШІ ЗУСИЛЛЯ ЗАРАДИ  

КРАЇНИ ДЛЯ ВСІХ!

        

 Телефони Оргкомітету: (044) 279 61 82, (044) 279 61 74.

Подія на facebook

Share Button

Пішла з життя Панасюк Раїса Василівна

Раіса Панасюк17 вересня 2018 року після тривалої тяжкої хвороби пішла з життя видатна вінничанка, почесна громадянка міста та Урядова уповноважена з прав осіб з інвалідністю Панасюк Раїса Василівна.

Нагадаємо, що Раїса Панасюк останнім часом боролася з тяжкою онкологічною хворобою. Минулого року перенесла операцію та пройшла реабілітацію за кордоном. Відомо, що останні години свого життя активістка перебувала в комі.

Вона була великою світлою людиною з надзвичайно добрим і теплим серцем. Вона уміла надихати і заражати оточуючих своєю вірою в людей і оптимізмом.

Народилася Раїса Панасюк в с. Осична Хмільницького району Вінницької області. Батько працював механізатором, мати теж працювала у колгоспі.

Навчалась у Тульчинському санаторії та Цюрупинському інтернаті. Вищу освіту здобула Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики (2008). Друга вища освіта — Вінницький соціально-економічний інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», спеціальність — психолог (2012). З 2016 року — аспірантка Вінницького державного педагогічного університету імені Коцюбинського.

Реалізувала ряд проектів щодо підтримки та адаптації осіб з інвалідністю. Очолювала Міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Гармонія». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 184-р Раїсу Панасюк призначено Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю. 18 серпня 2017 року рішенням Вінницької міської ради Раїсі Василівні Панасюк присвоєно звання Почесного громадянина Вінниці. 28 червня 2017 року указом Президента України присвоєно звання «Заслужений працівник соціальної сфери України».

Колектив Об’єднаної редакції періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Раїси Василівни.

Share Button

До Боярського будинку відпочинку УТОС завітали гості

17 вересня 2018 року Боярський будинок відпочинку Українського товариства сліпих відвідали Міністр соціальної політики України Рева Андрій Олексійович та голова Радикальної партії, Народний депутат України Ляшко Олег Валерійович. Вони поспілкувались з незрячими відпочиваючими, оглянули територію та спальний корпус. Ляшко Олег Валерійович подарував Боярському будинку відпочинку УТОС телевізор та розроблений проект ремонту першого спального корпусу. Гості пообіцяли незрячим, що й в подальшому будуть сприяти діяльності Боярського будинку відпочинку УТОС та відшукають необхідні кошти на ремонт.

Після відвідування Боярського будинку відпочину УТОС Ляшко Олег Валерійович зробив допис на своїй сторінці в мережі facebook

Share Button

 

zaklyk.org.ua