ЗАКЛИК

Об'єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих

СТОЛИЦЯ ШАХИ ЛЮБИТЬ

Новий рік можна зустрічати у різні дні і не один раз. Шістнадцятого лютого, наприклад, нарешті прийшов новий рік за китайським календарем. А от утосівські шахісти Києва розпочали свій шаховий новий рік дев’ятого лютого. У малому залі у приміщенні будинку культури ім. Я. П. Батюка Київського УВП №1 пройшов перший у цьому році шаховий бліц-турнір.

У змаганнях взяли участь шахісти з усіх ТПО та УВП столиці.
На початку заходу шахістів вітали директор УВП №1 С. Ю. Філіп, голова первинної організації підприємства В. М. Коник. Вони запевнили учасників у тому, що і надалі надаватимуть шахістам усю можливу підтримку. Тепло вітали шахісти суддю турніру міжнародного арбітра Ю. П. Седляра, який протягом багатьох років судить шахові змагання незрячих Києва, і завжди демонструє високий професіоналізм та об’єктивність.

Гра проходила за швейцарською системою. Кожен учасник отримав по дванадцать хвилин на партію. При цьому, якщо грали тотально незрячий і шахіст із залишковим зором, то тотально незрячому надавалося зайві дві хвилини, оскільки необхідність мацати фігури, безумовно, затримує шахіста, а у бліці значення має кожна зайва секунда. Після цікавої, напруженої боротьби переможцями стали:
А. П. Івченко –перше місце; місця з другого по четверте поділили
Є. В. Познанський, В. С. Грибинник та С. В. Хан.

Переможців було нагороджено грошовими призами. Окрім того усі учасники турніру отримали заохочувальні подарунки від правління КМО.

Кажуть: як зустрінеш рік – так його і проведеш. Тож, бажаємо шахістам Києва та й всього Товариства, аби їх спортивний рік був сповнений цікавими змаганнями та перемогами.

Тезей, «Промінь».

Share Button

У Львові відкрили міні-копію пам’ятника Тарасу Шевченку для незрячих

На площі біля пам’ятника Тарасові Шевченку, що на проспекті Свободи у Львові, 12 лютого 2018 року відкрили міні-копію цього пам’ятника для незрячих. Сам макет бронзовий, а постамент – з граніту. Макет пам’ятника розміщений по правий бік від пам’ятника Тарасові Шевченку. На ньому встановлена табличка з текстом шрифтом Брайля. Виготовили макет скульптори брати Суховські – Володимир і Андрій.  Вартість макету пам’ятника Т.Шевченка – 200 тисяч гривень.

Міні-копія пам’ятника Тарасу Шевченку для незрячих у Львові

Варто зазначити, що це вже третій міні-макет споруд Львова, який виготовили для незрячих людей. Наприкінці 2016 року у Львові створили бронзові макети Ратуші, а в 2017 році макет Собору святого Юра. Наступною планують створити бронзову мініатюру Львівського опереного театру. Зменшені копії відомих львівських архітектурних пам’яток виготовляють у межах проекту “Львів на долонях”.

Share Button

У Києві презентували аудіокнигу, записану дітьми-переселенцями для дітей із порушеннями зору

30 січня 2018 року у Києві в приміщені Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» відбулась презентували всеукраїнський соціальний проект «Слухаємо з ВЕСЕЛКА TV: діти для дітей», в рамках якого діти-переселенці вперше записували аудіокнигу для дітей із порушеннями зору.

«Метою проекту «Слухаємо з ВЕСЕЛКА TV: діти для дітей» є створення якісних дитячих українських аудіокниг, начитаних дітьми-переселенцями для дітей із особливими потребами (з порушенням зору, з діагнозом «дислексія»). На сьогодні дітьми-переселенцями зі сходу України створено 20 творів, записаних на флеш-накопичувачі. Загальний тираж становить 300 примірників, що будуть розповсюджуватись безкоштовно серед визначеної аудиторії», – зазначила генеральний директор громадської організації «Громадське дитяче Інтернет-телебачення і радіо «Веселка ТВ», керівник проекту Діна Ібрагімова.

За її словами, проект також буде поширено в мережі Інтернет і на радіостанціях, що дозволить охопити всі регіони України й україномовних жителів світу. Реалізація проекту тривала протягом чотирьох місяців – з жовтня 2017 року до січня 2018 року.

У вільному доступі твори з’являться 20 лютого на youtube-каналі ВЕСЕЛКА TV після презентації проекту у трьох містах України – Києві, Чернівцях і Полтаві. Перед цим, за словами Діни Ібрагімової, аудіокниги будуть передані до 13-ти шкіл-інтернатів, а також до спеціалізованих бібліотек.

Презентована аудіокнига була записана за збіркою «Жменька слів для доброго настрою» письменниці Слави Світової. Унікальність видання полягає у тому, що твори начитувалися не професійними дикторами, а дітьми різних вікових категорій. Так, наймолодшій учасниці проекту шість років, а найстаршим – по 13 років. Робота над кожним конкретним твором тривала понад три години.

«Якщо взяти до уваги, що цільовою аудиторією та безпосередніми учасниками проекту є діти вразливих категорій, то завдяки проекту буде вирішено такі проблеми, як необхідність адаптації дітей-переселенців до нових умов, потреба у підтримці дітей із порушеннями зору. До того ж, реалізація проекту зможе довести, що ВПО – не тягар для місцевих громад», – зазначила Діна Ібрагімова.

Всеукраїнський соціальний проект «Слухаємо з ВЕСЕЛКА TV: діти для дітей» отримав фінансування від Агентства ООН у справах біженців у рамках грантової програми з підтримки ініціатив переселенців, яка впроваджується ГО «КримSOS».

«Це унікальний проект, який допомагає дітям-переселенцям, а також демонструє солідарність із дітьми з особливими потребами. Ця ініціатива також діє у рамках колективної реалізації Плану сталого розвитку – 2030, згідно з яким держави-члени ООН визнали гідність кожної людини фундаментальною», – сказав голова Агентства ООН у правах біженців в Україні Пабло Матеу.

Наприкінці презентації діти-переселенці, котрі записували твори, вручили дітям із порушеннями зору примірники аудіокниги на флеш-носіях.

Проект «Слухаємо з ВЕСЕЛКА TV: діти для дітей» також підтримали Національна спілка журналістів України, Міністерство молоді та спорту, Міністерство інформаційної політики, Київська міська державна адміністрації.

Заступник голови Центрального правління Українського товариства сліпих Новосецький Михайло Миколайович та директор Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського Вишняков Юрій Миколайович виступаючи під час презентації подякували організаторам та учасникам соціального проекту «Слухаємо з ВЕСЕЛКА TV: діти для дітей» за реалізацію проекту, побажали натхнення у подальшій діяльності та висловили сподівання, що такі аудіокниги будуть записуватись і у майбутньому.

Share Button

СВОЄ ЖИТТЯ ВІН ВІДДАВ ТОВАРИСТВУ

Осадчий Олександр Михайлович20-го січня, раптово, відійшов у вічність Олександр Михайлович Осадчий, член Президії Центрального правління УТОС, начальник Відділу з організаційно-масової роботи, Заслужений член Українського товариства сліпих.

Народився Олександр Михайлович 7-го квітня 1943-го року у місті Кагарлик Київської області у родині службовця.

У 1951-му році внаслідок нещасного випадку втратив зір. З 1952-го по  1960-й рік навчався у Київській школі-інтернаті для сліпих дітей, з 1960-го року розпочав свій трудовий шлях на Київському учбово-виробничому підприємстві №1 УТОС.

З 1964-го року навчався у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка, який закінчив у 1970-му році, здобувши спеціальність економіста.

З грудня 1970-го року до травня 1978-го року обіймав посаду заступника директора з виховної роботи. Був організатором культурного дозвілля на підприємстві, керував художньою самодіяльністю.

З травня 1978-го по березень 2008-го року Олександр Михайлович очолював Київське учбово-виробниче підприємства № 3 УТОС. За час його керівництва підприємством, що припав як на часи планової економіки, так і на перехідний період становлення незалежної України, було впроваджено багато нових виробів продукції, збудовано «з нуля» додатковий виробничий корпус, власну котельню тощо.

З 2006-го по 2016-й рік О.М.Осадчий обіймав посаду заступника голови Центрального правління УТОС, був головою Ради з реабілітаційної та культмасової роботи при Президії ЦП УТОС. Неодноразово обирався до складу Президії ЦП УТОС, був членом правління Київської міської організації УТОС.

За наполегливу та самовіддану роботу був відзначений грамотою Президії Верховної Ради УРСР, нагороджений медаллю «На честь 1500-річчя Києва», «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.», удостоєний почесного звання «Заслужений працівник промисловості України», нагороджений грамотами ЦП УТОС, Київської міської організації УТОС.

 Нехай в нашій пам’яті залишаться безліч  добрих справ Олександра Михайловича, його самовіддана праця на благо Товариства, намагання  прийти на допомогу у скрутних обставинах, віра у краще майбутнє для всіх нас. Вічна пам’ять.

Share Button

Розпорядження КМУ “Про затвердження плану заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків”

Уряд затвердив план заходів з впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків. Документ спрямований на створення системи класифікації для отримання порівнюваних даних про здоров’я окремої людини та населення в цілому, які необхідні для досягнення основних цілей у сфері охорони здоров’я, включаючи визначення загального стану здоров’я населення, вимірювання потреб та ефективності сфери охорони здоров’я а також забезпечення функціонування сучасної системи раннього втручання, інклюзивної освіти, абілітації і реабілітації.

Рішення прийнято на виконання  Указу Президента України від 25.08.2015 № 501 “Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини”.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 27 грудня 2017 р. № 1008-р
Київ
Про затвердження плану заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків

 

1. Затвердити план заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків, що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити виконання зазначеного плану заходів за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються на відповідний рік, благодійних фондів, міжнародної технічної та фінансової допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.

        Прем’єр-міністр України                                 В. ГРОЙСМАН

 

План заходів

Урядовий портал

Share Button

Правова абетка: оформлення документів для незрячих людей

Незрячі люди нездатні побачити, які документи вони підписують. Цим користуються шахраї. Як же запобігти обману та зберегти правосуб’єктність таких людей? Про це слухайте на Громадському радіо.

Богдан Мойса66 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. І сьогодні із координатором Гельсінської Спілки Богданом Мойсою ми будемо розмовляти про проблеми із власноручним заповненням документів та забезпеченням прав осіб, які внаслідок порушень здоров’я не можуть самостійно ці документи заповнювати, маються на увазі особи з порушенням зору, із фізичними порушеннями та інші подібні на них.

Олег Шинкаренко: Незряча громадянка України була переконана що за 300 000 грн придбала квартиру в новому будинку з ліфтом. Забудовник пообіцяв що після переїзду життя ії значно покращиться, адже в квартирі буде спеціальне обладнання для осіб з інвалідністю. На вимогу жінки для оформлення угоди забудовник запросив нотаріуса, який начебто оформив договір. Громадянка сплатила аванс у розмірі 149 000 грн. Вдома мати жінки прочитала договір та виявила, що нотаріус його не завірив, і в ньому немає ані слова про спеціальне обладнання для квартири, а сума угоди майже на 34 000 грн вища за ту, яку попередньо назвав забудовник. Обурена жінка почала вимагати повернути їй сплачені кошти. Після багатьох візитів до компанії там погодилися розірвати угоду. Проте замість цього їй підсунули нову редакцію старого договору, де вартість квартири зросла вже до 400 000 грн. Про те, що вартість квартири несподівано піднялася із 300 000 грн до 400 000, жінка дізналася у випадкового перехожого на вулиці, коли попросила його прочитати їй документи. Зрозумівши, що має справу з шахраями, вона звернулася до правоохоронців та подала позов до Дніпровського районного суду Києва. Жінка каже, що обидві інстанції не змогли захистити її права. Після звернення до громадської приймальні Української Гельсінської Спілки з прав людини, юристи цієї приймальні підготували апеляційну скаргу. Адвокат Гельсінської Спілки Олег Левицький сказав, що суд першої інстанції виходив із переконання, що зрячий, тобто відповідач в особі фірми забудовника, більше поінформований, ніж сліпий, а тому і довіри зрячому більше. Із такою логікою юристи спілки не погодилися, тому оскаржили винесене рішення у столичному апеляційному суді. Адже укладення договору купівлі-продажу має відповідати внутрішній волі кожної зі сторін. Апеляційний суд став на сторону незрячої жінки та визнати договір недійсним. Рішення було виконане у повному обсязі і може стати прецедентної справою для багатьох українців із інвалідністю. Своїм рішенням суд констатував, що підпис незрячої людини на документі не може свідчити про її усвідомлене волевиявлення. Це дуже дивне рішення, і мені здається, воно є трохи небезпечним. Якщо незряча людина підпише будь-який документ, то її підпис не буде вважатися легітимним, якимось правомірним, чи так я розумію, Богдане?

Суд констатував, що підпис незрячої людини на документі не може свідчити про її усвідомлене волевиявлення.

Богдан Мойса: Так, тут є певна небезпека, оскільки йдеться про те, щоб донести інформацію до незрячої особи в максимально зручний для неї спосіб. І якраз суд констатував тим, по суті, спровокувавши ці речі. Суд першої інстанції, коли особа, як пише там, відповідач, був більше поінформований, ніж незрячий. Чому більше? Тому що не надав можливості особі з порушеннями зору отримати повністю інформацію про цей же ж договір. В який спосіб це може відбутися? Наприклад, сьогодні особа з інвалідністю може скористатись помічником, який ознайомить її з договором. А так само договір може бути наданий в електронному форматі для ознайомлення. Мене насправді дивує, якщо нотаріус був там і не завірив цей договір, тобто очевидно — це вже відповідальність теж нотаріуса. Але ризик в чому? Що якщо ми говоримо, що підпис незрячої особи не є її свідомим чи вільним волевиявленням, ми таким чином закладаємо певні ризики для виконання незрячими, наприклад, своїх професійних обов’язків. Тих же там адвокатів, інших фахівців, які працюють та загалом незрячі, які ставлять підписи під заявами навіть для влаштування на роботу чи для отримання різних соціальних послуг, і тут є певна небезпека. Швидше за все має йтися про: перше — інформування в належний спосіб; друге — якщо окрім підпису потребують ще якісь заповнення документів, то або це доступний формат для особи з інвалідністю, або помічник.

Олена Сапожнікова: То чи вистояло це судове рішення? Воно вступило в силу?

Богдан Мойса: Так, але просто суд якось мотивував так, в свої мотивування він може закласти от якраз ці певні ризики. Оскільки мало би йтися швидше про те якраз, що не підпис, а що особа була не поінформована, і це стало ризиком, і суть, насправді, це те, що став на сторону, вірніше став на сторону позивачки і апелянтки — це абсолютно справедливе рішення. Але от якраз стосовно підпису — тут є певні ризики. Якраз це оця фраза про «необов’язково свідчить про волевиявлення» — якраз те що знову, скажемо так, змусило хвилюватися незрячих фахівців, які так чи інакше в повсякденній роботі ставлять свої підписи. Це і лідери громадських організацій, і я вже казав, різні фахівці, які заповнюють документи.

Олег Шинкаренко: А як можна уникнути цієї двозначності у подальшому? Як ви вважаєте, що можуть юристи вже зараз зробити, щоб убезпечити себе від таких неприємностей?

Богдан Мойса: На сьогодні вже є внесені зміни до наказу «Про надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах», це наказ №537, наказ Міністерства соціальної політики. Там серед переліку соціальних послуг зазначена така послуга, як «супровід особи з інвалідністю» і сюди ж додається і заповнення документів, бланків, і інші виконання цих речей, які пов’язані із заповненням цих документів. Якщо скористатися цією альтернативою, то, наприклад, особа, яка супроводжує незрячих, може заповнити ці документи.

Олег Шинкаренко: А що це за особа? Хто може бути такою особою?

Богдан Мойса: Це може бути особа, яку визначить сама незряча особа, може бути, в залежності від того, як буде надаватися соціальна послуга. Вона може надаватися в двох випадках: або це будуть через центри соціального обслуговування надавати соціальних робітників або це, наприклад, буде через неурядові організації. Є механізм, коли супроводжуючі працюють в громадських організаціях на умовах громадських робіт, і супроводжуючи незрячих заповнюють документи, перечитують ці документи, і далі незряча особа може підписатись будучи впевненою, що насправді нічого ризикованого не відбувається.

Олена Сапожнікова: Як ви дивитесь на те, щоб, можливо, спробувати застосувати таких перекладачів, які би ці документи перетворювали в таку форму, яка доступна була би незрячим людям? Тобто можливо це із застосуванням шрифту Брайля або якимось іншим чином?

Богдан Мойса: Я бачу найкращий вихід — це електронні договори. От як зараз, наприклад, продаж чи купівлю валюти в інтернеті дає договори, і особа з інвалідністю чи без інвалідності може ознайомитись. Незряча особа може скористатися програмою екранного доступу, який на чи то комп’ютері чи іншому гаджети зчитує текст і відповідно ознайомитись із тим чи іншим документом, з яким вона має працювати. Іншою формою може бути, особливо зараз напевно до цього варто йти, це щоб максимальну кількість послуг перевести в режим електронний, через електронне врядування, адміністративні послуги.

Олена Сапожнікова: Щоб все було голосом? Щоб можна було ці документи людині прослуховувати, так?

Богдан Мойса: Так-так, послуги. Наприклад, потрібна якась заява, потрібно отримати якусь адміністративну послугу, умовно кажучи, взяти довідку про земельну ділянку чи ще щось. А що відбувається? Заходить в Інтернет, за допомогою програми екранного доступу знаходить цю послугу, заповнює поля в заяві, які потрібно, через електронний підпис заповнює цю заяву і надсилає так само через електронну пошту. І це не лише буде допомагати особам з інвалідністю, не лише незрячим, це буде універсальна річ, якою зможуть скористатися всі без виключення. Інший механізм, інша можливість — це теж була свого часу така справа, коли один із незрячих адвокатів звернувся з клопотанням до суду, щоб матеріали були надруковані шрифтом Брайля. Ми розуміємо, що розумне пристосування – це така річ як технологія чи засоби, які дозволяють реалізувати права, за допомогою яких вдається уникнути перешкоди, що один із принципів розумного застосування, вважається, що це не повинно становити надмірний тягар для того, хто його забезпечує. Тобто у даному випадку, якщо кілька томів справи надрукувати шрифтом Брайля, то очевидно це було б колосально дорого. Але якщо дати можливість помічнику цього адвоката, ознайомитися із справою або, що у найкращому випадку очевидно, електронний варіант цієї справи, то можна було б забезпечити якраз ознайомлення із документами.

Олег Шинкаренко: До речі, щодо програм екранного доступу, була така справа, коли незрячий юрист подав позов до Укрзалізниці стосовно неможливості незрячим придбати квиток на сайті підприємства через недоступність інформації для осіб, які користуються програмами екранного доступу. Крім того, на сайті Укрзалізниці відсутня можливість придбати пільгові квитки для таких людей. Підприємство вперто не виконує рішення суду в частині продажу пільгових квитків через електронний сервіс. А скажіть, будь ласка, чи є взагалі вимоги юриста обґрунтованими? Чи дійсно Укрзалізниця повинна продавати пільгові квитки для незрячих людей?

Богдан Мойса: Так, справа в тому, що пільгові квитки Укрзалізниці передбачені законом і в касі особи з інвалідністю можуть придбати такий квиток, власне як студенти так і батьки, які подорожують з дітьми.

Олег Шинкаренко: Але їх там немає? А чому Укрзалізниця не продає пільгові квитки, хоча вона має це робити?

Богдан Мойса: Так, от тут якась дивна ситуація, тому що от якраз на сервісі продажу квитків booking.uz gov.ua є можливість придбати студентський квиток, дитячий квиток, але немає можливості придбати пільгового квитка. І Укрзалізниця мотивує це тим, що є якісь проблеми міжвідомчі з Міністерством соціальної політики з приводу використання бази даних, номерів посвідчень, чи там інших речей. Хоча, насправді, це виглядає не зовсім зрозуміло, оскільки реалізувати право на пільговий проїзд можна лише за умови наявності посвідчення пільговика, і якщо в особи, яка сідає у потяг до квитка не буде пільгового посвідчення, то квиток може вважатись недійсним. І мені здається, що якраз це Укрзалізниця може забезпечити, ще до своїх якихось правил, якщо цього ще немає, норми про те, що пільговий проїзд забезпечено за умови наявності посвідчення. І тут немає проблем, особа вводить дані, номер посвідчення, дату і потім контролер звіряє квиток із посвідченням особи.

І якраз в цій частині Укрзалізниця чомусь ігнорує рішення суду, тому що, наприклад, якщо стосується програми екранного доступу, то зараз дещо вже змінилось. Я спробую пояснити детальніше, як насправді відбувалося. Раніше, якщо ми заходимо на сайт, беремо, обираємо місце, ми в загальному можемо побачити вільні місця і місця, які закриті. То з програмами екранного доступу це було важче зробити, показував по суті або малюнок, або говорили щось там типу «джаваскрипт», якісь такі речі, але точно не вільне чи зайняте місце. Згодом це змінилося. Далі, якщо ми вже йдемо по етапах купівлі квитка, то необхідно вводити дані картки, в тому числі і в цей код cvv — три цифри. Раніше, в Укрзалізниці була така свого роду віртуальна клавіатура, яка теж не зчитувалась програмою екранного доступу. Зараз цей код, зараз він вводиться з клавіатури звичайної вручну і так само коли приходить повідомлення, ця ж інформація від цього повідомлення, код підтвердження теж вводиться вручну звичайною клавіатурою. Насправді, цим трошки Укрзалізниця якось намагається змінити цю ситуацію. І от та якраз Укрзалізниця чи мобільний банк, чи система електронного врядування, вона б суттєво вирішила б суттєво покращила це становище у доступі до інформації, в доступі до послуг осіб з порушеннями зору в тому числі.

Олег Шинкаренко: А ця супроводжуюча особа, цей сервіс для людей з особливими можливостями, він вже надається чи тільки планується надаватися?

Богдан Мойса: Він на сьогодні є в кількох містах, але працює за іншою трошки методою. Він надається неурядовими організаціями. В який спосіб? Одна з альтернатив — це найм на умовах громадських робіт осіб, які зареєстровані як безробітні в центрі зайнятості. І ці особи, якраз їхні громадські роботи полягають у тому, що вони супроводжують незрячих. Супроводжують до різних місць, до установ, скажімо, адміністративних, соціальних, залежно, де потрібно, і залежно, яке навантаження.

Олена Сапожнікова: Але довіра до них має бути в цієї людини, щоб якщо це якась така справа серйозна, щоб правильно прочитав документ, щоб вказав правильно?

Олег Шинкаренко: Має бути певна кваліфікація?

Олена Сапожнікова: І кваліфікація, і довіряти потрібно цій людині, як з цим?

Богдан Мойса: Але насправді, за час коли ці послуги існують, от я пам’ятаю по Луцьку вони існують з 2011 року, не було жодного прецеденту, який би міг говорити про те, що немає підстав довіряти цим особам. Я просто не бачу, що вони є зацікавленими. А якщо це, наприклад, якийсь серйозний правочин, то наприклад, той же нотаріус, який завіряє підпис незрячої особи, він же і підтверджує, що мною прочитано для незрячої особи, тобто весь абсолютно документ. Це ж саме має робити й особа, яка заповнює інші бланки, наприклад, як там в управління соціального захисту. Ми уявимо собі ситуацію, що особа подає заяву на отримання соціальної допомоги або, наприклад, на отримання субсидії. Є особа, є фахівець з управління і є супроводжуюча особа. По суті вони втрьох, фахівець управління здійснює, от якраз консультує яким чином цей бланк треба заповнити, супроводжуюча особа запевняє чи перечитує незрячому чи особі з порушеним зором, і далі ця особа підписує.

Олена Сапожнікова: Зрозуміло Богдане. Скажіть, будь ласка, от сьогодні було декілька різних термінів використано, як правильно все ж таки говорити? Людина або особа з інвалідністю, з порушеннями здоров’я, з особливими потребами, все ж таки який термін використовувати? Тому що, якщо говорити про юридичні документи, закон «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», там передбачено поняття «інвалід» і дано визначення, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Як правильно? Чи от як дає цей закон поняття?

Богдан Мойса: В час ратифікації Конвенції, ми змінили трошки підхід.

Олена Сапожнікова: Якої Конвенції? Назвіть.

Богдан Мойса: Конвенції про права осіб з інвалідністю. Ми змінили якраз підхід в термінах. Що це означає? Що, наприклад, раніше за медичного підходу вважалося, що інвалідом є особа, яка потребує допомоги. Отже проблеми є в цієї особи. І яка соціальна модель визначення, яке ви прочитали, воно говорить про перешкоди, що проблема не стільки в тому, що особа хвора, а стільки в тому що…

Олена Сапожнікова: Взаємодія із зовнішнім світом.

Богдан Мойса: Так, що наявність перешкод, які впливають на реалізацію прав, і тому найоптимальнішим якраз є термін «людина з інвалідністю» або «особа з інвалідністю».

Олена Сапожнікова: Але ж це такий правовий термін залишили «інвалід», не враховуючи те що визначення…

Богдан Мойса: Дивіться, зараз держава змінила закон про ратифікацію Конвенції, оскільки раніше була Конвенція теж про права осіб з інвалідністю, змінили на «Конвенцію про права осіб з інвалідністю», підготували законопроекти, які мають внести зміни в тому числі до закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», змінивши термін «інваліди» на «особи з інвалідністю». А що стосується осіб з порушеннями здоров’я, тут є проблема в чому? Що насправді інвалідність у нас вважаються тоді, коли формально встановлена медико-соціальною експертизою перша, друга, чи третя група інвалідності. Але можливо, наявність порушень здоров’я може бути настільки суттєвою, що вплив перешкод теж може відзначатися на реалізації прав і такій особі теж потрібна буде допомога. Тому особи з порушеннями здоров’я, коли ми так говоримо, ми маємо не лише на увазі людей з інвалідністю, але й людей чи осіб, яким формально таку інвалідність не встановлено.

Олена Сапожнікова: Дивіться, якщо от особа з порушенням зору, так, вона немає групи інвалідності, то ця допомога для неї не буде забезпечуватися, оскільки поки що в нас вони ніде не зазначені?

Богдан Мойса: На жаль, соціальними послугами можуть скористатися особи, які перебувають в складних життєвих обставинах, але так само за умовами законодавства про соціальні послуги, чи вірніше там положення про, наприклад, користування послугами Центру соціального обслуговування, ними можуть скористатися особи до встановлення їм інвалідності. Є, наприклад, якийсь певний термін, коли особа проходить.

Олена Сапожнікова: Але все ж таки особа, яка хоче отримати інвалідність, а не та, яка навіть і не думає про отримання інвалідності?

Богдан Мойса: Там справа в тому, що в положенні зазначено, що особа, якій не встановлено інвалідність на термін до 90 днів.

Олена Сапожнікова: А чому так? Коли ви кажете, що це поняття набагато ширше, так?

Богдан Мойса: Дійсно, так, на жаль, якраз тому, що ми дуже повільно переходимо до імплементації положень Конвенції про права осіб з інвалідністю.

Олег Шинкаренко: Ще одна цікава історія. Незряча пара мала намір вступити в шлюб. Працівники РАЦС вимагали присутності нотаріуса, який би засвідчив підписи незрячих та дані, які необхідно власноруч записати: прізвище та ім’я. Для незрячих присутність нотаріуса здавалося незрозумілою. За інших умов у РАЦС відмовлялись реєструвати шлюб. В підсумку домовились, що працівники РАЦС введуть необхідні дані та зроблять примітку, щось типу «прочитано». Наскільки ця ситуація є типовою для реєстрації шлюбів з незрячими людьми?

Богдан Мойса: Ця ситуація насправді — це харківські адвокати займалися цією справою. Це перший був такий прецедент, коли під час заповнення документів необхідно вводити додаткові певні дані там: прізвище, ім’я, по-батькові і якраз працівників РАЦС сказали, що треба засвідчити підписи. І прецедентів таких про які б свідчили там юристи чи фахівці неурядових організацій, їх не так багато, але я підозрюю що очевидно їх може бути більше зважаючи навіть на ту справу про яку ми говорили в першій частині. Тому що можуть виникати скажемо ситуації сумнівні, але от якраз вдалося владнати таким чином, що працівники РАЦСу по суті зазначили, що заповнені дані прочитані, і особа своїм підписом засвідчила, що вона почула про цей документ, тобто «з ним ознайомлена».

Олег Шинкаренко: Україна повільно перетворюються на сучасну європейську державу, а одна з характерних ознак такої держави — уважне ставлення до людей з особливими потребами. В Україні все це поки що тільки у планах, але від кожного з нас залежить, як швидко вони втілюватимуться.

Громадське радіо

Прослухати радіопередачу можна за цим посиланням:

https://hromadskeradio.org/sites/default/files/media/zobrazhennya/programy/pravova_abetka/pa_66_pro_nezryachyh_lyudey_ves_podkast.mp3

Share Button

НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ ВІД ГОЛОВИ ЦП УТОС В.М.БІЛЬЧИЧА

Шановні друзі!

Ось ми вже наближаємося до Нового, 2018 року. Аналізуючи рік , що минає, хотів би зазначити, що 2017 рік був складний, як для нашої країни так і для Українського товариства сліпих. Важка політична та економічна ситуація в Україні впливає і на життєдіяльність нашого Товариства. Але всіма можливими та неможливими силами ми відстоюємо та зберігаємо наш УТОС.

У 2017 році, незважаючи на всі труднощі, ми  втілювали у життя рішення та завдання XVII з’їзду УТОС, за якими продовжують працювати виробнича і непромислова сфери нашої організації.

Цього року нам вдалося не лише зберегти бюджетне фінансування невиробничої сфери УТОС,а й завдяки зустрічам з представниками влади, домогтися його збільшення. Також були збережені пільги для наших підприємств і взагалі для людей з інвалідністю по зору. Вирішуючи проблемні питання нашого Товариства, апарат та Президія ЦП УТОС впродовж року багаторазово проводила виїзні засідання та пленуми на підприємствах УТОС в різних регіонах України, під час яких відбувалися зустрічі з трудовими колективами підприємств і вирішувалися питання на місцях.

Треба сказати, що УВП та УВО УТОС, у цих важких умовах, все ж таки працюють, забезпечуючи роботою незрячих людей. А також ведеться  робота з оновлення молодими керівними кадрами наших підприємств.

 Я сподіваюсь, що у наступному, 2018 році, фінансування невиробничої сфери УТОС збережеться у такому ж обсязі. І все, що досягнуто в цьому році, буде продовжувати функціонувати і примножуватись.

Я вдячний усім керівникам і працівникам Товариства за самовіддану і відповідальну працю на благо УТОС. Сьогодні, в епоху змін та складних соціальних реформ, які можуть негативно позначитись на діяльності нашого Товариства, ми повинні об’єднувати і консолідувати свої сили, щоб зберегти все надбане, збудоване і  напрацьоване за нашу славетну восьмидесятип’ятилітню історію.  Лише разом у єднанні та взаєморозумінні ми зможемо відстоювати перед владою наші права та інтереси.

Особисто від себе і від імені Апарату і Президії Центрального правління УТОС щиро вітаю всіх членів Товариства і ваші родини з Новорічними та Різдвяними святами. Бажаю міцного здоров’я, щастя, добробуту, миру та злагоди у ваших оселях, надії у стабільне та процвітаюче майбутнє нашого Товариства!

Нехай Господь Бог береже усіх вас.

З повагою, голова Центрального правління УТОС

В. М. Більчич

Share Button

НОВОГОДНЕЕ ПОЗДРАВЛЕНИЕ

Мы Новый год опять встречаем
Сегодня за одним столом.
Пусть символ года повиляет
Нам всем приветливо хвостом.

Собаки разные бывают,
Коль пес огромный-точно  дог,
Пусть вас он верно охраняет,
От всех проблем, от всех тревог.

Но если он и не большой,
Вот, что-то вроде спаниэля,
Пусть счастье он несёт с собой,
Чтоб вы всегда добились цели.

Бывают крохотные псы,
Которых в муфтах носят пани,
И этот счастья даст часы,
И пополнение в кармане.

Каким бы ни был новый пёс,
Желаем всем с ним подружиться,
Чтобы он счастье вам принес,
И чтобы мечты смогли все сбыться!

Е.Познанский.

Share Button

ЯКИМ ТИ БУДЕШ – НОВИЙ РІК?!

2018 рік - рік жовтого земляного Собаки

Згідно зі східним календарем 2018 рік – рік жовтого земляного Собаки. Відомо, що собаки – найвідданіші тварини, вони добре чують зраду і тому ретельно підходять до вибору друзів. Попередні два роки були «вогняними», але нарешті на зміну їм приходить спокійний рік. Колір року – жовтий, який символізує світло, тепло, сонце, затишок і комфорт. Стихією року є Земля, що уособлює родючість, мудрість і багатство.

Експерти кажуть, що колір 2018 року має благотворно позначитися на всіх сферах життя: політиці, погоді, характері людей і особистому житті і, звичайно, на нашому Товаристві . У цілому прийдешній рік обіцяє бути гармонійним: самотні люди знайдуть другу половинку, у сімейних почуття посиляться, ті, хто хочуть стати батьками, зможуть здійснити своє бажання.

Не варто забувати, що у кожного є дві сторони характеру. Крім відданості і доброзичливості, Собака може бути непередбачуваною і агресивною, саме тому намагайтеся не злити господаря 2018 року, а саме: працюйте над своїми гіршими якостями. Не варто проявляти зайву самовпевненість, невігластво, жадібність і гординю (особливо, у відносинах із другою половиною, дітьми і близькими людьми).Щоб залучити позитивні зміни в житті, потрібно не лінуватися, а діяти. Лінуватиметеся, це «вдарить» по вашій кишені!  Саме тому вже на початку грудня складайте плани на рік, на місяць, на тиждень. Визначайте пріоритети і ставте дати виконання. Такі плани будуть вас стимулювати йти вперед, не опускати руки і не падати духом! Якщо ж зможете взяти себе в руки, то поліпшите своє матеріальне становище.

Треба сказати, що Собака не любить самотності. Він живе в родині або у зграї. Тож, для того, щоб 2018 рік був для Українського товариства сліпих успішним та процвітаючим, нам треба триматися разом і підтримувати одне одного і в труднощах і в радощах. І, головне – за будь-яких обставин залишатися людьми, а не собаками.

Share Button

Українка створила програму, що перетворює текст на шрифт Брайля

Школярка зі Львова розробила комп’ютерну програму, яка перетворює друкований текст на шрифт Брайля. Автор проекту – Софія Петришин – переможниця Всеукраїнського науково-технічного конкурсу “Інтел Техно”. Детальніше про розробку розповість Анна Демиденко.

 “У мене завжди була мрія подорожувати не за рахунок батьків, за рахунок грошей, а за рахунок якихось конкурсів, за рахунок свого розуму”.

Завдяки своїй науковій діяльності 16-річна Софія вже побувала у трьох країнах. Мріє про фінал конкурсу “Інтел Айсеф” в Америці.

“Вона – дівчинка, яка, я думаю, вже визначилася в своєму майбутньому виборі”, – каже класний керівник Софії, вчитель географії та економіки Ірина Жуковська.

Та насправді, подорожі – не головна мета дівчинки. Вона прагне зробити світ доступнішим для фізично обмежених людей. Саме проблему користування комп’ютером для людей з порушенням зору вирішує її переможний проект.

“В програмі ми можемо записати, наприклад, слово “привіт”, запустити виконання і бачити, як саме буде шифруватися та чи інша буква, так буде приєднаний механізм через дротик до комп’ютера і користувач зможе відчувати”, – пояснює переможниця конкурсу Софія Петришин.

Як саме відчуватиме текст користувач, Софія показує на макеті, складеному зі звичайного дитячого конструктора. Справжній прилад дещо менший – літери і слова виступають пружинистими голками. У планах розробниці – інтерактивний екран…

“Буде сканувати саме задню поверхню тексту і зразу ж на тому самому місці переводити в шрифт Брайля”, – розповідає переможниця конкурсу Софія Петришин.

Схожі аналоги у світі є, але для пересічних українців вони важкодоступні. Ціна ось цієї – у межах однієї тисячі гривень. Над своєю розробкою Софія працювала кілька місяців. І вже сьогодні удосконалити проект допомагає організація для людей з порушенням зору.

“У нас є одна чи дві бібліотеки взагалі в Україні, де це використовується і це треба розвивати, це буде дуже корисна річ”, – впевнена науковий керівник фіналістів конкурсу “Інтел Техно Україна”, викладач політехнічного ліцею НТУУ “КПІ” Людмила Булигіна.

Загалом щороку юні українці готують близько двохсот таких новацій. Дещо стає вдалим стартапом, когось помічають великі підприємства, кличуть навчатися та працювати за кордоном.

Подробности

Share Button