У Києві відбувся допрем’єрний показ фільму «Вдивляючись у темряву» з тифлокоментарем

13 листопада 2019 року у Міжнародний день незрячих у Києві в кінотеатрі «Оскар» відбувся допрем’єрний показ документальної кінострічки «Вдивляючись у темряву». Фільм адаптований для перегляду людьми, які не бачать, адже у ньому застосовано технологію тифлокоментування. «Вдивляючись у темряву» – це українсько-шведський проект, знятий за підтримки Держкіно України і шведської компанії Grumant Productions HB. Фільм став одним із переможців восьмого конкурсного відбору Держкіно. Режисером та автором сценарію стрічки є Сергій Волков, композитор Володимир Рунчак, продюсери картини – Галина Криворчук (студія «ВІАТЕЛ», Україна) та Alex Shiriaieff (Grumant Productions HB, Швеція), автором тексту тифлокоментарю є Любомир Покотило.

Зйомки фільму тривали п’ять  років та відбувались  у різних містах України. Було відзнято понад сто знімальних змін. Офіційна прем’єра фільму в Україні запланована на 2020 рік.

Сергій Волков розповідає:

– Це фільм-притча про Україну та її минуле, про сьогодення та майбутнє. «Темрява» у фільмі одночасно реальна і метафорична. За сюжетом, незрячий, що випадково осліп у дитинстві, допомагає адаптуватися іншому – ветерану, який втратив у зоні АТО зір , але не сенс життя. Це розповідь від імені людей з інвалідністю: погляд незрячих на «здоров’я» нашої держави і суспільства, історія про те, що ніколи не можна втрачати віри та надії. Фільм водночас є твором мистецтва і частиною соціального проекту.  Мовою і засобами кінематографу ми розповіли про щоденні проблеми людей з порушеннями зору для того, щоб розпочати діалог усередині суспільства, залучити до нього владу і громадськість. Наша мета – підкреслити необхідність інтеграції незрячих людей до повноцінного життя громади, а також привернути увагу до проблем ветеранів АТО та недостатнього соціального захисту військових, які відстоюють незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України на Донбасі, – підкреслює режисер.

Головні герої кінострічки – полковник запасу ЗСУ, інструктор, сапер Віталій Галіцин, який добровольцем пішов на Донбас захищати країну та в зоні АТО втратив зір та Денис Петров, незрячий перекладач, який допомагає Віталію адаптуватися у житті після втрати зору.

Фільм яскраво показує життя незрячих: ким вони можуть працювати, як відбувається процес навчання у спеціалізованих школах для незрячих дітей, як працює Реабілітаційний центр УТОС з незрячими, проблеми підприємств УТОС та ставлення влади до тих, хто втратив зір і потребує допомоги та підтримки.  Адже у кінострічці символічно показано паркан між представниками влади та героями фільму.

На допрем’єрний показ документального кіно були запрошені представники Міністерств і відомств, громадських організацій, керівництво Українського товариства сліпих, а також журналісти національних, регіональних та спеціалізованих ЗМІ.

Після показу фільму відбулась прес-конференція, на якій охочі могли поставити запитання команді, яка працювала над створенням фільму.

Денис Петров розповідає, що доволі давно знайомий з режисером Сергієм Волковим і ідея створення фільму належить саме режисерові, а допомога у зйомках до стрічки виникла природно. Познайомившись із військовим Віталієм – героєм фільму, контакт склався без перепон: Віталій виявився врівноваженою людиною, незважаючи на обставини, в яких він опинився. Віталій – це борець, який продовжує свою боротьбу, але вже не в зоні АТО, а, на жаль, з владою, а також герой мріє відновити втрачений зір.

Загалом, фільм розрахований на фестивальне життя і прокатну історію.

Редакція УТОС «Заклик» усім причетним до створення фільму «Вдивляючись у темряву» бажає творчих ідей, вдячних глядачів та успіхів та перемог на кінофестивалях, аби документальне кіно, як соціальний проект, набувало обертів та виходило на великі екрани країни.

Леоніда Пономарьова, «Промінь»

Share Button

Не сліпий, а незрячий. Як спілкуватися з людиною з порушеннями зору

13 листопада у всьому світі згадують про людей з порушеннями зору та розповідають правила комунікації з ними. Види порушення зору бувають різні: тотальна незрячість, слабозорість, знижений зір. Людей, які не бачать світла та тіні загалом, близько 10%, решта мають залишковий зір. Деякі можуть розрізняти світло і тінь, колір і контури предметів. The Village Україна та ГО «Бачити серцем» пояснюють, як спілкуватися з людиною з порушеннями зору.

  1. Не соромтеся запропонувати незрячому допомогу. Доторкніться до руки й запитайте: «Вам допомогти?». Якщо вашу допомогу прийняли, попросіть людину взяти вас під руку і йдіть на пів кроку попереду. Не потрібно хапати її за руку і тягнути за собою. Попереджайте людину про перешкоди: сходи, калюжі або ями. Розповідайте про те, що вас оточує і що відбувається навколо. Якщо допомога не потрібна, не ображайтеся. Можливо, цю ділянку шляху людина знає добре і їй не потрібна ваша допомога, це може тільки зашкодити її орієнтації в просторі.
  2. Завжди звертайтеся безпосередньо до людини, називаючи ім’я, навіть якщо вона вас не бачить, а також називайте всіх присутніх у кімнаті під час розмови. Якщо під час розмови ви відходите, попередьте людину про це.
  3. Цілком нормально вживати слово «дивитися». Для незрячої людини це означає «дивитися руками», тобто відчувати.
  4. Не треба намагатися силоміць посадити людину, підштовхуючи до стільця. Запропонуйте сісти, опишіть, де в кімнаті стоїть стілець, а потім покладіть її руку на спинку стільця.
  5. За столом треба запропонувати безпечне місце, щоб незряча людина не перекинула чайник з окропом, посуд або вазу з квітами. Якщо ви обідаєте разом, розповідайте про те, яку приносять їжу, де її поставили і що є в тарілці. Це допоможе людині самій знайти потрібну страву. Також не варто нічого класти на чужу тарілку, не попередивши про свій намір.
  6. Якщо ви працюєте з незрячою людиною і маєте передати їй інформацію, з’ясуйте, в якій формі людина хоче її отримати: шрифт Брайля, великий шрифт, аудіо. Якщо у вас немає змоги подати інформацію в потрібному форматі, віддайте її в тому вигляді, в якому вона є, це краще, ніж нічого. Коли незряча людина повинна підписати документ, прочитайте його обов’язково повністю. Інвалідність не звільняє людину від відповідальності, обумовленої документом.
  7. Стежте, щоб двері, віконні рами, дверцята меблів були зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Звертайте увагу на наявність предметів, що б’ються.
  8. Не забирайте без попередження білу тростину, за допомогою якої люди з порушеннями зору орієнтується у просторі.
  9. Спілкуйтесь з людиною, яка має порушення зору так, як ви спілкуєтесь зі знайомими. Основні принципи спілкування між людьми – повага і доброзичливість. Якщо ви зустрінете на своєму шляху людину з порушеннями зору, пам’ятайте, що це така сама людина, як і ви, з тими ж почуттями, думками, турботами.
  10. Людині з порушенням зору важко самостійно пересуватися у сильний вітер, дощовиту погоду, по території, що вкрита снігом; в умовах великого шуму (якщо голосно на підприємстві працюють двигуни або на майданчику поряд голосно грають діти тощо). Тому, якщо ви бачите людину, яка за цих умов рухається у вашому напрямку – запропонуйте їй допомогу.

The Village Україна

Share Button

Міжнародний день незрячих

13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї – відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для незрячих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата відзначається як Міжнародний день незрячих.

До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для незрячих. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання незрячих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Навчання та виховання незрячих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати незрячих дітей читанню і друкувати книги для незрячих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.

Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом – «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шестіточія. (У 1829 році француз Луї Брайль – вихованець Паризького національного інституту для незрячих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).

У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для незрячих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день незрячих.

Share Button

13 ЛИСТОПАДА – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ НЕЗРЯЧИХ

Табличка в старця коло ніг:
ПОДАЙТЕ ЩОСЬ СЛІПОМУ.
Люд в шапку кидав, хто що міг,
Нещасному слабому.
Прохожий коло старця став,
Щоб милостиню дати,
Купюру з гаманця дістав
І напис став читати.
– Убогий, – мовив, – твій дохід!
Залянувши в скарбничку.
– Твій напис замінити слід…
Узяв до рук табличку,
Слова якісь там змудрував,
Поставив жирну крапку
Та й зник, а старець грошей мав
На вечір повну шапку.
Порахувати – ого-го!
Незрячий мав мороки!
Ба! Враз рятівника свого
Впізнав ледь чутні кроки.
– Впаду, – сказав, – до твоїх ніг,
Дозволь лиш запитати,
Скажи мені, чудес яких
Ти в напис зміг додати?
– В табличці, – чоловік сказав,
Й не пахне чудесами!
Слова лиш інші я вписав,
По суті ж все те саме.

Кричала всім табличка та
Сліпому на удачу:
НАВКОЛО ОСІНЬ ЗОЛОТА,
ТА Я ЇЇ НЕ БАЧУ.

Тетяна Чорновіл

Share Button

5 неймовірно успішних людей з порушенями зору

Інвалідність – зовсім не вирок. Про це знають тисячі неймовірних людей. Попри певні негаразди зі здоров’ям, вони досягають нечуваного успіху. До Дня незрячих ми підготували для вас розповіді про людей з вадами зору, для яких це лише незручність, але не перешкода втілювати мрії!

Про День незрячих

Давайте розпочнемо з самого дня, чому його відзначають саме 13 листопада? Все дуже просто, у цей день (1745 року) народився педагог, завдяки якому відкрилися декілька шкіл і підприємств для незрячих. Йдеться про Валентина Гаюї. До нього незрячі люди не могли отримати освіту. Саме він розробив спеціальний шрифт для незрячих – унціал. Він же й видав перші книги для незрячих.

Пізніше Всесвітня організація охорони здоров’я вирішила відзначати Міжнародний день незрячих саме у день народження Гаюї. Адже його вклад важко переоцінити! Перейдемо власне до відомих незрячих.

Гомер

Гомер

Імовірно, так виглядав Гомер

Почнемо з найдавніших відомих сліпців. А точніше – з Гомера. Він жив у VIII столітті до нашої ери, тож про його життя відомо мінімально. Точних відомостей про незрячість Гомера немає, однак в той час співаки, віщуни, філософи часто були незрячими.

Вважається, що співець Демодок в “Одіссеї” – це і є сам Гомер. Точніше – його літературне втілення.

Луї Брайль

Відомі незрячі
Завдяки Брайлю незрячі усього світу можуть читати

Ви, звісно ж, чули про шрифт Брайля (шрифт для незрячих)? Саме завдяки Луї зараз незрячі люди можуть читати. Зауважимо, що сам Брайль в дитинстві отримав травму, яка призвела до сліпоти.

Він навчався у звичайній школі, але був дуже здібним. Будучи підлітком, він отримав стипендію для сліпих дітей. Хлопець почав досліджувати систему тиснених символів, яку використовували військові для передачі інформації у темряві.

У 20 років Брайль розробив абетку для незрячих, яку зараз використовують по всьому світу!

Джозеф Пулітцер

Ви мабуть чули про найпрестижнішу премію у галузі журналістики – пулітцерівську? Видавець, журналіст, родоначальник жанру “жовтої преси” та власне засновник престижної премії Джозеф Пулітцер був незрячим.

Щоправда, не від народження. Журналіст втрачав зір поступово. Він придбав газету New York World і значно підвищив її тираж. Але за кілька років успішної роботи він практично осліп… Тож мусив відмовитися від посади головного редактора. З посади він пішов, але попри проблеми зі здоров’ям, залишався небайдужим до суспільного життя, розкриття соціальної несправедливості.

Андреа Бочеллі

ВІдомі незрячі

Італійського співака знає і любить весь світ

Він продав понад 70 мільйонів альбомів у світі. Йдеться про італійського виконавця класичної та популярної музики Андреа Бочеллі.

З дитинства він незрячий. Народився Андреа з вродженою глаукомою, але до 12 років мав зір. Однак під час гри у футбол отримав травму голови, яка позбавила хлопчика зору… Попри це він закінчив юридичний факультет. Але це виявилося не його справою.

Він виступав в барах і на вечірках, це стало його хобі. Однак такий талант важко було не помітити і вже невдовзі йому запропонували контракт на запис музики.

Зараз його ім’я відоме у всьому світі, він співав для Папи Римського, а також працював з Лучано Паваротті. Сам співак переконаний:

До мети треба йти вперто, наполягаючи на своєму.

Хелен Келлер

Відомі незрячі
Вона надихала тисячі людей!

В успіх цієї жінки взагалі важко повірити! Адже вона була не лише незрячою, але й глухою. Однак, це не завадило їй стати письменницею, громадською діячкою та викладачкою.

Дівчинці було трохи більше року, коли після хвороби вона втратила і зір, і слух. Це стало викликом для Хелен і її родини. Однак вона досягала значного успіху у навчанні. Дівчинка не лише вміла читати (за допомогою шрифта Брайля), але й грати музику!

Вона отримала освіту в коледжі, вийшла заміж та писала статті в різні журнали. Її книга “Історія мого життя” стала світовим бестселером. І це ще не все! Вона мандрувала світом, була власницею кількох докторських ступенів і великої кількості нагород. Її промови надихали тисячі людей. До речі, історія життя письменниці – в основі фільму “Чудотворець”.

Автор: Настя Сукач.
Джерело: 24 Канал
Share Button

ПЕРЕДПЛАТА-2020!

Так, осінь знову наступає,
Це — час збору урожаю,
Час дбати про наступний рік.
Це знають жінка й чоловік,

А інформація — це сила.
Тож, не баріться, друзі милі,
Щоб інформацію цю мати,
Всі оформляйте передплату!

Вам розповість завчасно «Промінь»,
Що є для вас в новім законі,
Як власне право захистити,
І що цікавого є в світі!

До вас приходить «Промінь» знову!
Плаский і брайлівський! Крапковий!

Так, дорогі читачі, вже час подбати про передплату на наступний рік. З великою радістю повідомляємо, що відтепер ви можете передплатити не лише плоскодрукований варіант газети «Промінь», але і рельєфно-крапковий — шрифтом Брайля. З 2020 р. газета «Промінь» шрифтом Брайля виходитиме лише за індивідуальною передплатою.

На наших шпальтах ви знайдете не лише інформацію про нові законодавчі акти та права незрячих, але й розповідь про життя наших ТПО та УВП, корисні поради, цікавинки, поезії та прозу відомих авторів і наших читачів. А можливо ви самі володієте пером і хочете побачити ваші твори надрукованими? Тоді не відкладайте на потім, а негайно передплачуйте у всіх поштових відділеннях України.

Хочемо звернути вашу увагу, що Фондом соціального захисту інвалідів не передбачено пільгову передплату на «Промінь» шрифтом Брайля, через Фонд соціального захисту інвалідів ви зможете, як це й було останнім часом, передплатити лише плоскодрукований варіант газети.

Нагадуємо, що газету «Промінь», як плоско-друкований варіант, так і варіант шрифтом Брайля у наступному, 2020 р., ви одержуватимете двічі на місяць. Вартість передплати «Променя» на один місяць:

  • плоскодрукований варіант (дві газети) 5 грн 20 коп — індекс видання 61004;
  • брайлівський варіант (дві газети) 136,00 грн — індекс видання 61005.

Хочемо зазначити, що ціна «Променя» шрифтом Брайля, на жаль, не може бути нижчою, бо вона обумовлена високою ціною на папір та енергоносії.

Редакція періодичних видань УТОС «Заклик» звертається до адміністрацій підприємств та організацій Українського товариства сліпих із проханням забезпечити передплату газети «Промінь» шрифтом Брайля з метою комплектування бібліотек УТОС для задоволення інформаційних потреб членів УТОС.

Share Button

ДЕНЬ БІЛОЇ ТРОСТИНИ У КИЄВІ

24 жовтня 2019 року у великому залі Будинку культури Київського УВП №1 ім. Я. П. Батюка відбувся захід Київської міської організації УТОС, присвячений Міжнародному дню білої тростини.

 В залі були присутні активісти з усіх столичних УВП та ТПО, незрячі мешканці Києва та області. На початку заходу заступник  голови ЦП УТОС, голова КМО Новосецький Михайло Миколайович  у своєму виступі підбив підсумки цьогорічного конкурсу – огляду художньої самодіяльності УТОС, фінал якого пройшов у Києві. Він подякував усім, хто допоміг провести огляд, зокрема, директору УВП №1 С. Ю. Філіпу, заступнику директора УВП №1 Н.М. Радевич, директору  Будинку культури В. П. Ковальчуку.  Новосецький М.М. розповів присутнім про роботу КМО, новації у законодавстві, що стосуються   незрячих. Розповів і про плани на майбутнє.  Серед них і проведення  шахового турніру  незрячих киян, і  фестиваль художньої самодіяльності Київських осередків УТОС у грудні, який став традиційним, і ще багато чого іншого. Особливо важливим  було питання про  вдосконалення звукових маячків, які для зручності незрячих встановлюються при вході на станції метро та до інших  закладів, які часто відвідують люди з порушеннями зору. Це тема  взагалі  для окремого  матеріалу, тут лише скажемо у двох словах, що останнім часом з’явилася ініціатива: встановити замість звичних, постійно діючих маячків більш складні прилади, які подать сигнали лише тоді, коли до них наближається незрячий, який має у кишені спеціальний пульт або відповідну програму у  власному  смартфоні. Начебто для оточуючих це і краще, бо декого зі зрячих такі маячки із постійним звуком вже  дратують. Але чи краще буде так для незрячих? Чи багато з них вміють користуватися смартфонами, чи потрібно  їм витрачатися  ще на придбання  спеціального пульту та елементів живлення для нього? Тож, голова КМО  запропонував присутнім  обдумати це і прямо висловити свою думку у залі, проголосувавши підняттям рук. Люди висловилися  прямо і відверто, бо більшість усе ж не бажає нових маячків, користування якими можливо лише  із використанням пультів та смартфонів.

Також на заході голова КМО М. М. Новосецький та  голова Київської обласної організації Т. Є. Драчевська вручили  грамоти  членам УТОС,  активістам, які домоглися значних успіхів у творчості та роботі.

А далі  почалося справжнє свято мистецтва –  концерт-огляд найкращих виконавців, аматорів з наших клубів. У столичних осередках УТОС діють двадцять шість гуртків художньої самодіяльності. Тож у концерті брали участь лише ті з аматорів, які посіли призові місця на цьогорічному фестивалі-огляді художньої самодіяльності УТОС. А таких переможців  цього року чимало. Кращі солісти, дуети, квартети столиці, а також з міста Обухів Київської області, дарували глядачам найкращі зі своїх номерів. Кияни   дружньо вітали своїх улюбленців: соліста Олексія Вишневського з УВП №4 та Ольгу Сему, Наталю Щемілініну з Білої Церкви, квартет «Козак»  та  ансамбль «Намисто» з Обухова і ще багато інших співаків, які вже давно завоювали заслужену популярність.

На останок заходу усі присутні отримали  дарунки від КМО.

Євгеній Познанський, «Промінь»

Share Button

У ЛУЦЬКУ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ ПРОЕКТ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Напередодні Європейського дня з протидії торгівлі людьми, який відзначається 18 жовтня, громадська організація «Волинські перспективи» провела пресконференцію щодо презентації національного проекту «Підвищення обізнаності людей з інвалідністю (з вадами зору та слуху) щодо проблеми торгівлі людьми, безпечної міграції та працевлаштування». У Луцьку 17 жовтня 2019 року у приміщенні готелю «Україна» презентували перший в Україні проект протидії торгівлі людьми з інвалідністю та показали чорнову версію тематичного фільму за участю волинян, які безпосередньо стикалися з цією проблемою. Реалізація проекту передбачає пошук тренерів для проведення інформаційно-превентивних заходів, використовуючи усі доступні носії, в тому числі і шрифтом Брайля.

пресконференцію щодо презентації національного проекту «Підвищення обізнаності людей з інвалідністю (з вадами зору та слуху) щодо проблеми торгівлі людьми, безпечної міграції та працевлаштування»

Про відсутність статистики, низьку обізнаність населення та як використовують людей з інвалідністю у рабстві говорили 17 жовтня під час прес-конференції щодо початку реалізації проекту «Підвищення обізнаності людей з інвалідністю (з вадами зору та слуху) щодо проблеми торгівлі людьми, безпечної міграції та працевлаштування».

Громадська організація «Волинські перспективи», яка і курує проект, була створена ще у 2001 році. Основні напрямки роботи – протидія торгівлі людьми та попередження домашнього насильства. Вже тоді люди з обмеженими можливостями ставали в пріоритеті, як категорія населення, що знаходиться у найбільшій зоні ризику потрапити у рабство чи зазнати насилля. Ця проблема – латентна, адже в Україна немає жодної статистики щодо того, скільки осіб з інвалідністю постраждали від торгівлі людьми за роки незалежності України.

Керівниця ГО «Волинські перспективи», координаторка проекту Ніна Пахом’юк розповіла, що декілька місяців тому, на замовлення міжнародної організації з міграції, громадська організація провела опитування мешканців України, чи вони знайомі із проблемою торгівлі людьми. Серед волинян – 97% переконують, що так, це питання їм знайоме. Однак, під час наступних опитувань виявилося, що люди були готові їхати працювати за кордон навіть нелегально, не зважаючи на ризики. Звідси випливає питання, чи варті гроші ризиків потрапити в рабство?

До прес-конференції також долучилися: юрист ГО «Волинські перспективи», керівник Всеукраїнської громадської спілки «Безпечний світ» Віктор Вальчук, директор департаменту соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації Оксана Гобод, голова правління Волинської обласної організації УТОГ Галина Сопронюк, голова правління Волинської обласної організації УТОС Юрій Симончук та голова правління Волинського обласного осередку громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Віталій Ткачук. Усі вони переконані, що хорошу роботу можна знайти і в Україні, а нездорова жага людей до захмарної перспективи заробити більше ставить під загрозу їхнє власне життя та здоров’я. Як повідомили, таких випадків, коли у рабство потрапляє людина з інвалідністю – вкрай багато, хоча офіційних цифр навести ніхто не може.

– Коли готували проект, то прийшли до висновку, що в Україні немає жодної статистики про те, скільки людей з інвалідністю постраждали від торгівлі. Цю статистику веде Міністерство соціальної політики, правоохоронні органи, міжнародна організація з міграції, але жодних позначок того, що постраждала саме людина з обмеженими можливостями, немає, – говорить Ніна Пахом’юк. Зокрема вона зазначила, що станом на сьогодні на Волині відкрита кримінальна справа щодо трудової експлуатації людей у Білорусі, троє яких – з інвалідністю.

Директор Департаменту соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації Оксана Гобод, яка активно долучилася до обговорення питання, сказала про те, що цю проблему взялися вирішувати на державному рівні.

–  Мала зустріч з Міністром соціальної політики України Юлією Соколовською. Три з половиною години ми розмовляли про нові бачення роботи. Першим пріоритетом у роботі Міністерства визначили саме роботу з особами з інвалідністю, а також розвиток напрямку забезпечення соціального захисту населення. На належному рівні, а не так, як це  було раніше, – сказала Оксана Гобод. До того ж, на розгляд взяли питання вирішення проблеми працевлаштування та соціалізації осіб з інвалідністю.

Юрій Прокопович Симончук, голова правління Волинської обласної організації УТОС повідомив присутніх, що їх організація на Волині об’єднує 1617 людей з вадами зору. Організація спрямовує свою діяльність на допомогу  незрячим людям у навчанні, працевлаштуванні, вирішенні життєвих питань. На першому місці стоїть соціальний захист незрячих людей. До цього часу серед незрячих не було жодної інформації про проблему торгівлі людьми. Завдяки проекту про цю проблему будуть знати, адже інформація буде подаватись для незрячих у доступній їм формі: аудіофільм та реклама, а також пам’ятки, надруковані шрифтом Брайля.

До речі, пам’ятки шрифтом Брайля надрукували у Республіканському будинку звукозапису і друку Українського товариства сліпих. Ці пам’ятки будуть розповсюджені по організаціям УТОС всієї України.

Віталій Ткачук, голова правління Волинського обласного осередку Всеукраїської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» розповів, що проблема торгівлі людьми досить актуальна в Україні, але ще більш актуальна для незрячих людей. У Волинській області  в Крупівській спеціалізованій школі навчаються дітки з порушенням зору. Можливість донесення до них інформації про проблему торгівлі людьми в майбутньому допоможе їм уникнути тяжких наслідків від цього кримінального злочину.

Презентуючи цей проект у Луцьку, як «репетицію», вже встигли повідомити, що для міст шукатимуть тренерів та викладачів для людей з обмеженими можливостями, які  могли б надавати консультації та навчати цю категорію населення. Після презентації присутнім показали фільм з реальними історіями з  життя людей, які змогли вирватися з рабства і розповісти про це.

За інформацією ГО «Волинські перспективи»

Share Button

Харків стає гуманнішим до незрячих людей

Зокрема, на таке ставлення вплинула війна на Сході та перші кроки із запровадження інклюзії.

Такі тези пролунали під час прес-конференції, приуроченої до Всесвітнього дня білої тростини. За словами Олега Лепетюка, голови Харківської асоціації незрячих юристів та представника Національної Асамблеї людей з інвалідністю в Харківській області, життя людей з порушенням зору поступово змінюється на краще. Цьому сприяє як технічний прогрес, так і ставлення суспільства до людей з інвалідністю.

«Ми можемо, як і всі зараз, спілкуватися і користуватися «Фейсбуком» та іншими соціальними мережами, користуватися інформацією з інтернету, – розповів Олег Лепетюк, – тому світ змінюється. Суспільство також змінюється. Відчуваєш підтримку людей, які зустрічаються і намагаються тобі допомогти спуститися по сходам. Світ стає добрішим, толерантнішим».

«В мене є статус особи з інвалідністю внаслідок війни – розповів незрячий художник Дмитро Дідоренко, – і до війни з Росією я стикався з повною байдужістю суспільства – на вулицях, вокзалах, в аеропорту, метро тощо. Зараз це різко змінилося. Дуже різко, з простих людей. Я не кажу про державні програми. Ми це самі бачимо – переходи, що пікають, різні кімнати відпочинку тощо. Різко змінилося ставлення людей. Воно приблизно таке, як і має бути. Прихильники, які вболівають за наших українців, які там втратили ноги, руки, очі, вони це сприймають серцем».

За словами Олега Лепетюка, людина, яка втратила зір, має бути мотивованою. Він зазначає, що незрячі люди потребують не героїзації, а інтеграції в суспільство. Що, до речі, зазначено в Конвенції ООН про права людей з інвалідністю.

«Зараз Конвенція говорить про те, що людина має жити та спілкуватися не в спеціальних умовах, не в спеціальній школі вчитися, вона має право вибору бути серед інших людей, – підкреслив Лепетюк, – починати в звичайному трудовому колективі виконувати свої трудові функції. Або вчитися разом з іншими студентами, а не в якихось звичайних умовах… Людина повинна відчувати себе людиною».

Проте часом незрячі люди стикаються з різного роду зловживаннями. Олег Лепетюк розповів про свого незрячого колегу, який мав проблеми в одному з міні-маркетів Харкова. Одного разу йому принесли товару більше за вказану вагу. Іншого – змушували заплатити за склянку спецій, яку він буцімто розбив. Добре, що залагодити конфлікт визвався охоронець, який тоді супроводжував того колегу. Чоловік поклав на касу власні сто гривень.

Міжнародний день білої тростини був затверджений 15 жовтня 1970 року з ініціативи Міжнародної федерації сліпих. Він має привернути увагу соціуму до проблем людей з порушеннями зору. «Толерантність, Рівноправність, Інтеґрація» — саме так звучать головні тези Міжнародного дня білої тростини.

Справжня варта

Share Button

У Львові відбулися урочистості з нагоди Міжнародного дня білої тростини

16 жовтня 2019 року у Львові відбувся урочистий захід, приурочений Міжнародному дню білої тростини. Захід відбувся в будинку культури Львівського УВО УТОС. Його організувала Львівська обласна організація Українського товариства сліпих за фінансової підтримки управління соціального захисту Львівської міської ради.

Участь у заходах взяв начальник управління соціального захисту Львівської міської ради Ігор Кобрин, який вручив відзнаки членам Львівської територіально-виробничої первинної організації УТОС. Так, за активну громадську діяльність, вагомий внесок у захист інтересів незрячих, інтеграцію їх у суспільство та з нагоди відзначення Міжнародного дня білої тростини, ювілейну монету ім. Короля Данила від громади міста отримав Андрій Бабій — член Львівської територіально-виробничої первинної організації УТОС. Також подяки від громади міста отримали: Лілія Кравченко — членкиня Громадської організації «Львівська територіальна первинна організація Всеукраїнської організації інвалідів «Українське товариство сліпих»; Саїда Король — членкиня Громадської організації «Львівська територіальна первинна організація Всеукраїнської організації інвалідів «Українське товариство сліпих».

Організатори урочистостей підготували виставку творчих робіт людей з вадами зору, а ще відбувся святковий концерт за участі творчих колективів та виконавців.

 

Share Button

 

zaklyk.org.ua