ВІТАЄМО З НОВИМ РОКОМ ТА РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

Шановні читачі періодичних видань і відвідувачі сайту!

Колективи редакції періодичних видань УТОС «Заклик» та РБЗІД УТОС щиро вітають читачів газети «Промінь», журналів «Заклик» і «Школяр» та всіх членів УТОС з Новим роком та Різдвом Христовим.

Бажаємо вам зустріти і провести свята у доброму здоров’ї, веселому настрої. Нехай Різдвяна зірка принесе до вашого дому добро і благодать, осяє радістю серця і наповнить їх добротою, милосердям і любов’ю. Хай життєві труднощі оминають ваші родини, завжди панують в них мир і злагода, благополуччя та удача, живе віра у світле майбутнє! Хай сповняться ваші найзаповітніші мрії та задуми!

Вітальна листівка з тигром

РІК ТИГРА

Згадаємо дитинство на хвилинку!
Де мультиків яскрава метушня,
Як зігрівало ніжно насінинку
Маленьке симпатичне тигреня.

Як виріс з насінини красень сонях,
Казковий, величезний, наче дім,
І, ловлячи  ласкавий кожен промінь,
Те тигренятко грілося на нім.

Надходить рік новий і це – рік тигра,
Тому я побажати хочу вам,
Аби для вас і вашої родини
Цей рік новий став добрим тигреням!

Хай вам муркоче лагідно смугастик,
І  хай у рік його, життя в усіх
Складається лише зі смужок щастя
Й ще більших звершень й перемог нових!

Він сам добро та ласку полюбляє,
Бо тигри  хоч й великі – теж коти.
Щоб гарно жити  вам у ріднім краї
Самі даруйте більше доброти!

Хай прийде мир на нашу Україну
І хай теплом і ніжністю щодня
Вас зігріває, наче насінинку,
Веселе, симпатичне тигреня!

Євгеній Познанський

Share Button

НОВОРІЧНО – РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ ГОЛОВИ ЦП УТОС В.М.БІЛЬЧИЧА

Шановні друзі!

Ось і минає 2021 рік. І напередодні Новорічних та Різдвяних свят хотілося б сказати багато добрих та приємних слів і не затьмарювати вашу увагу прикрою реальністю, з якою ми зіткнулися в цьому році.  На жаль, для нашої країни і, зокрема, для Українського товариства сліпих цей рік  був роком складних випробувань та важких втрат. У 2021 році ми з великими труднощами та все ж добилися фінансування непромислової сфери Українського товариства сліпих, хоча сума була на чверть зменшена порівняно з попередніми роками. Це негативно позначилося на соціальній роботі Товариства, на захисті прав та інтересів людей з інвалідністю по зору.

Але, незважаючи на таку скрутну економічну ситуацію, ускладненою пандемією та карантинними обмеженнями, Українське товариство сліпих продовжувало працювати, виготовляти й реалізовувати продукцію, надавати соціальні послуги, виконувати статутні завдання та захищати права і законні інтереси людей з інвалідністю по зору.

Впродовж всього 2021 року тривала боротьба за інституційне фінансування УТОС і УТОГ у наступному 2022 році. Керівництво Центрального правління разом із вами зверталося до Президента України, до Прем’єр-Міністра України, до Голови Верховної Ради України, до Міністра соціальної політики України, комітету Верховної Ради України з прав ветеранів та інвалідів і до народних депутатів із проханням не запроваджувати конкурсну основу для фінансування  непромислової сфери УТОС і УТОГ . Також до Верховної Ради групою депутатів був поданий законопроект № 4607 про інституційну підтримку УТОС і УТОГ. Але, на жаль, цей законопроект № 4607 було запропоновано не включати до порядку денного шостої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання. До того ж, починаючи з 2020 року, продовжились намагання деяких політичних і громадських діячів позбавити УТОС і УТОГ стабільної інституційної фінансової підтримки від держави під прикриттям гасел про рівність і прозорість. Деякі громадські організації осіб з інвалідністю подали до суду, щоб скасувати рішення уряду щодо надання фінансової підтримки УТОС і УТОГ за окремим порядком, що не передбачає застосування конкурсу. В цьому році суди першої інстанції (позовів було декілька) винесли рішення на користь УТОС і УТОГ.

На жаль, боротьба за фінансування непромислової сфери УТОС триває і на сьогоднішній день питання про інституційну підтримку УТОС і УТОГ на наступний рік  не вирішено. Хоча Центральне правління УТОС робить все можливе, щоб зберегти діючий порядок надання фінансової підтримки від держави для функціонування непромислової сфери Товариства і сподівається на подальшу підтримку народних депутатів, уряду та суб’єктів громадянського суспільства, які підтримали УТОС і УТОГ у 2021 році.

Висловлюю сердечну вдячність всім керівникам, працівникам і всім членам Українського товариства сліпих за їхню повсякденну самовіддану працю і щире бажання зберегти багатий досвід і примножити майже вікові здобутки Українського товариства сліпих. Пам’ятаймо про те, що тільки в єднанні навколо спільної справи, підтримуючи одне одного, продовжуючи і примножуючи традиції і здобутки, якими пишається наше Товариство, лише разом – ми зможемо відстояти наші права, інтереси і зберегти наш УТОС.

Зустрічаючи 2022 рік, від себе особисто і від імені Апарату і членів Президії Центрального правління Українського товариства сліпих вітаю всіх вас і ваші родини з Новим роком і Різдвом Христовим! Бажаю всім міцного здоров’я, щастя, благополуччя, успіхів, любові, миру і надії на краще майбутнє нашої країни, нашого Товариства і всіх нас.

Нехай Господь Бог береже всіх вас!

З найщирішою повагою,
голова Центрального правління УТОС В.М.Більчич

Share Button

АНАТОЛІЙ САССА – СИЛА КОЗАЦЬКА, СИЛА СЛОБОЖАНСЬКА

Нещодавно у столиці Румунії Бухаресті завершився чемпіонат світу з армрестлінгу.  На цьому чемпіонаті вдало виступила збірна України, здобувши у загальнокомандному заліку третє місце. Одним з наших переможців, заради якого лунав гімн України став сумчанин Анатолій Сасса.

Переможці чемпіонату світу з армрестлінгу у Бухаресті

Кажуть, що усі сильні люди дуже добрі. Анатолій Сасса здається  наочним підтвердженням цієї аксіоми: могутній,  доброзичливий, товариський. Народився на Сумщині, Недригайлівський район, смт Терни. Недалечко від малої Батьківщини екс-президента Віктора Ющенка. В. О. Ющенко з Хоружівки того ж району.

Навчався у Харківський школі для незрячих дітей. По закінченні  школи мешкав   на Донеччині, у місті Краматорську. Працював на місцевому підприємстві УТОС. У 2008 році одружився із талановитою юною поетесою Дарією. Після початку бойових дій переїхав до Сум, де із 2015 року діє  ГО «Ініциативи Слобожанщини», яку він очолює.

Цікавлюся, як і коли Анатолій почав займатися армрестлінгом. Звичайно спортом енергійний, сміливий хлопець цікавився ще зі шкільних років. Але спочатку його захопленням і улюбленим видом спорту була греко-римська боротьба.  У армрестлінг спортсмен прийшов відносно недавно, у 2018 році. Тоді знайомі спортсмени запропонували Анатолію займатися цим видом спорту.  Армрестлінг, інколи його перекладають як рукоборство, красивий вид спорту, який набуває усе більшої популярності. Хоча, по суті, його знають усі ще з дитинства.

Але одне діло  вперши ліктя у парту  боротися із ровесником першокласником, інша справа – змагання справжніх атлетів. Офіційні чемпіонати з армрестлінгу почали проводити із 1960 років.

Цікава особливість армрестлінгових змагань:  чемпіонати серед спортсменів із особливими потребам ніколи не проводяться окремо від змагань  спортсменів, які не мають проблем зі здоров’ям. Звичайно, атлети зустрічаються у своїх групах. При цьому завжди враховується стан та об’єктивні можливості спортсмена. Наприклад, армрестлери із ураженням опорно-рухового апарату змагаються лише між собою.

 – Бо якщо він буде змагатися зі мною то це буде йому не вигідно, бо у мене ж лише із зором проблеми, але не із опорно-руховим апаратом, –  пояснює Анатолій зі своєю доброю, шляхетною посмішкою.

 Друзі не помилилися, коли порадили йому зайнятися армрестлінгом. Вже того ж, 2018 року, Анатолій Сасса здобув свої перші визначні перемоги. Судіть самі. 2018 рік  – на чемпіонаті України Анатолій Сасса стає срібним призером. У жовтні того ж року на чемпіонаті світу у турецькій Анталії він здобуває бронзу. Точніше дві бронзи: у боротьбі  правою і у боротьбі лівою руками. Бо у змаганнях з  армрестлінгу  атлети   борються як правицями, так і лівицями окремо і ці результати окремо і оцінюються.

Наступного, 2019 року Анатолій лівою рукою виборов бронзу у чемпіонаті Європи, який проходив у Греції.

У 2020  році у графік змагань втрутилася пандемія. Просто кажучи того року ніяких міжнародних змагань не проходило.

Але у 2021 році, що минає знов активізувалося спортивне життя і Анатолій Сасса здобув одразу кілька перемог. Із 23 по 31 жовтня у Вільнюсі відбувся чемпіонат Європи  з армрестлінгу. На  цьому чемпіонаті  Анатолій Сасса здобув одразу дві нагороди – срібло та бронзу.  Палкий патріот – він – із захопленням зазначає,  що  українські спортсмени у Вільнюсі взагалі виступили дуже вдало. Гімн України лунав майже постійно, так що коментатор жартома зазначав, що таке враження, що це не чемпіонат Європи, а чемпіонат України на виїзді.  Можливо читач вже звернув увагу на те, що лівою рукою Анатолій виборює навіть кращі результати, ніж правою. Справа у тому, що  у нього відсутня одна фаланга вказівного пальця правої руки, що не може не позначитися на боротьбі. І тим не менш, навіть  перебуваючи у такому невигідному становищі, спортсмен, виявляючи  непересічні мужність, силу та хист,  все одно домагається перемог як лівою, так і правою рукою!

Але довго відпочивати українським армрестлерам, і самому Анатолію не довелося, бо вже через місяць розпочався   чемпіонат світу з армрестлінгу, який відбувся у столиці Румунії  – Бухаресті.

На цей чемпіонат світу з армрестлінгу прибуло більше тисячі атлетів із  сорока шести країн світу. Від України брало участь загалом   сто сорок спортсменів.  Чемпіонат  тривав із 24 листопада по 3 грудня та був насичений і цікавий. За період пандемії, коли чемпіонатів не проводилося, спортсмени дуже скучили за змаганнями.

 – Усі прибули дуже гарно натреновані. Помітно, що часу даремно не витрачали, – посміхається незрячий спортсмен.

Тож, домогтися успіху цього року, було навіть складніше, ніж на попередніх чемпіонатах. Але не змарнували вільного часу і українські спортсмени. Останні півроку перед чемпіонатом кожного місяця вони  збиралися на двотижневі тренування на Воловецькій базі у Карпатах. Це приватна спортивна база, яку  утримує бізнесмен і також армрестлер Богдан Лехман –  голова Закарпатського осередку армрестлерів. Він надав у користування спортивний комплекс де спортсмени  проживали та тренувалися.  І як результат –  у загальнокомандному заліку у Бухаресті збірна України посіла третє місце!

Але попри напруженість змагань у румунській столиці моральний клімат був, по-справжньому, спортивний, ставлення   до українських спортсменів  дружнім. Загалом українська збірна виступила досить успішно і, у значній мірі, це заслуга Анатолія Сасси. Дуже напруженим був його поєдинок із грузинським атлетом – сильним і вправним. Але, зрештою, українець переміг виборовши срібну медаль.

Користуючись нагодою спілкування із успішним спортсменом світового рівня хотілося почути про те, як на його думку, чому в останні роки виступи українських паралімпійців   дуже часто є більш вдалими, ніж виступи спортсменів, які не мають проблем зі здоров’ям? Анатолій замислився ненадовго і відповів  рішуче і переконливо:

– Те, що наші паралімпійці мають можливості гарно тренуватися, гарно готуватися – заслуга, в першу чергу, Валерія Сушкевича. Хто б що не казав, але він для інваспорту зробив те, чого ніхто не робив до нього. Це моя думка.

Із щирим душевним теплом згадує Анатолій відомих  наших спортсменів, перших паралімпійців, які дуже багато зробили для паралімпійського руху у нашій країні: Олександра Самохіна, Василя Лещинського, Віктора Рябоштана.

Анатолій Сасса, як ми і казали, людина багатогранної обдарованості, має активну громадянську позицію, очолює громадську організацію  «Ініціативи Слобожанщини», яка об’єднує людей з інвалідністю. Цікавлюся  чи не важко поєднувати спорт світового рівня, який вимагає таких значних навантажень і громадську роботу? Та Анатолій лише посміхається:

– Якби це була звичайна робота, то може і було б важко, але для нас це не просто робота. Ми не працюємо у звичайному сенсі слова, ми живемо цим. Тож не важко.

Тож щиро вітаємо Анатолія Сассу із заслуженим успіхом і бажаємо нових  перемог і досягнень!

Євгеній Познанський, «Промінь»

Share Button

ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ ДОБРИХ СПРАВ

Фесенко Олександр Якович

15 грудня 2021 року пішов з життя Фесенко Олександр Якович – заслужений член УТОС, колишній Генеральний директор Чернівецького УВО УТОС, кандидат педагогічних наук, тифлопедагог, поет.

Олександр Якович Фесенко народився 2 липня 1936 року в селі Устинівка Кіровоградської області в учительській родині. Дворічною дитиною втратив зір. У 1945 році переїхав на Буковину.

Після закінчення філологічного факультету чернівецького Національного університету ім. Ю.Федьковича протягом 5 років викладав літературу в школі.

Кращі роки свого трудового життя він віддав нашому Товариству. Він працював для розвитку та зміцнення Системи, для покращення умов праці незрячих, вважаючи, що основне завдання Товариства — здійснення реабілітаційної роботи на науковій основі. Саме на це і була спрямована його наукова діяльність.

У серпні 1963 року, тоді ще молодого та досить енергійного Олександра Яковича призначили заступником директора Чернівецького УВП УТОС, а з серпня 1971 року — директором.

З призначенням Олександра Фесенка на посаду директора для колективу Чернівецького УВП настала нова епоха — епоха великих змін. Очолюване ним підприємство зазнало кардинальних покращень. Створення потужної матеріально-технічної бази зробило можливим вирішення проблем раціонального і якісного працевлаштування незрячих на науковій основі.

Перебуваючи з 1972 року на посаді генерального директора Чернівецького об’єднання УТОС Олександр Якович доклав значних зусиль для економічного зміцнення та розвитку філій, які увійшли до складу УВО.

Успішно захистивши у 1985 році дисертацію кандидата педагогічних наук у галузі тифлознавства, Олександр Фесенко ще активніше зайнявся науково-дослідницькою діяльністю. Під його керівництвом при головному підприємстві Чернівецького УВО почав працювати науково-реабілітаційний центр.

Побачила світ ціла низка наукових праць О.Я.Фесенка, що були спрямовані на розв’язання проблем пов’язаних з інвалідністю. Крім того, Олександр Фесенко, перебуваючи на заслуженому відпочинку, продовжував займатися творчою діяльністю. Він був співавтором книг про діяльність Товариства та про життя його членів. Книги були написані, як результат рішень з’їздів УТОС.

У цій людині поєдналися: тверда воля, невтомна працелюбність, готовність робити людям добро. Особа Олександра Фесенка — це яскравий приклад для наслідування добрих справ, взірець людини, котра, будучи позбавлена зору, не просто прожила вісімдесят п’ять років, а проявила своєрідний трудовий героїзм у щоденній наполегливій, багаторічній праці, перемагаючи сліпоту та навчаючи цієї боротьби інших людей.

За заслуги перед Товариством і перед державою у 1998 році Президент України вручив кандидату педагогічних наук Олександру Яковичу Фесенко орден «За заслуги» II ступеня.

На жаль найкращі члени Українського товариства сліпих відходять у вічність, залишаючи нам – теперішнім і майбутнім поколінням яскравий приклад самовідданої та відповідальної роботи на благо Товариства.

Центральне правління УТОС і всі члени Товариства висловлюють співчуття рідним і близьким Олександра Яковича Фесенка. Вічна і світла пам’ять йому!

Share Button

ЯК СЛІПЕЦЬ НА СТБ ПРОПХАВСЯ

Кого з вас бодай одного разу в житті показували по телебаченню? А двічі на місяць? А тричі на день? До недавна я теж не міг позитивно відповісти на ці запитання. Та ось раптом, на сорок сьомому році життя підфартило.

Жив собі в Полтаві пересічний дядько на ім’я Максим. Це я про себе, якщо ви ще не здогадалися. Жив звичайнісіньким життям, як і більшість членів УТОС, якось зводив кінці з кінцями, полюбляв співати під гітару на вулиці… А куди б мене ще взяли? Музичної освіти не маю, віртуозною технікою не володію, з керманичами шоу-бізнесу не знайомий. Тож єдине, що залишалося – взяти свою гітару, з якої так-сяк умію видобувати якісь звуки, та й піти на найближчу площу, де людей побільше.

Та ось цього року настав черговий Міжнародний день сліпих. Ну настав, то й настав, день як день, нічого такого. Але журналістам телеканалу Суспільне Полтава знадобився цікавий матеріал до теми. Вони звернулися до голови правління Полтавської обласної та полтавської територіальної організації УТОС пані Марини Бабець, а вона порадила їм поспілкуватися зі мною. Ми домовилися, за кілька днів репортери завітали до мене додому. Результатом цієї бесіди став цей ролик, який вийшов саме напередодні дня сліпих.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=6689318864444144&id=1125422654167154&m_entstream_source=timeline

Але й це ще не все. Наступного тижня на мою мобілу надійшов дзвінок. Телефонували – я навіть не відразу повірив – з телеканалу СТБ, програма «Вікна новини». Їхня команда журналістів була у відрядженні в Полтаві, і вони також виявили бажання зняти про мене сюжет. Що з того вийшло, дивіться:

Цей матеріал вийшов 7 грудня і повторювався кілька разів протягом дня.

Ось так про мою скромну історію дізналася вся Україна. Я дуже вдячний за небайдужість та професіоналізм голові правління полтавської обласної та полтавської територіальної організації УТОС Марині Бабець, а також журналістам Катерині Зозулі (Суспільне Полтава) та Артемові Сорокіну (Вікна новини, СТБ), завдяки яким стали можливими ці фантастичні події.

Максим Варфоломєєв, член полтавської ТПО УТОС, інвалід 1 групи по зору.

Share Button

ЙОГО ПОЕЗІЯ ТОРКАЄТЬСЯ НАШИХ СЕРДЕЦЬ І ДУШ

Поетичне слово Євгенія Познанського є неоціненним скарбом як для поетичного світу, так і для нашого Українського товариства сліпих.

З 2014 року Євген Познанський почав працювати редактором газети «Промінь» у редакції періодичних видань УТОС «Заклик». Хоча за освітою і за фахом він історик, але журналістика стала його покликанням, невід’ємною частиною його діяльності, а для редакції –  справжньою знахідкою. Та справжнім скарбом, яким володіє Євгеній – це його поетичний талант. За  ці роки побачили світ декілька збірок поетичних творів Є.Познанського. Він постійний учасник поетичних фестивалів і конкурсів, в яких здобував визнання і перемагав. Євгеній – це той щасливий випадок, коли великий талант співпадає з великою і щирою душею. Його вірші – це не просто слова, це емоції, які виражають щире ставлення до оточуючих людей, друзів, рідних, близьких і колег. Він з особливою ніжністю, навіть можна сказати з сердечним трепетом відноситься до своїх батьків.

В цьому році у Євгенія Познанського вийшла чергова збірка православної поезії «Приходили Ангелы». Книга була надрукована плоскодрукованим шрифтом. Щоб ці чудові, світлі поетичні твори змогли послухати незрячі люди, Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС своїми силами озвучив цю збірку. Ця подія зібрала друзів та шанувальників таланту поета.

Напередодні Міжнародного дня людей з інвалідністю 30 листопада у затишний залі редакції УТОС «Заклик» відбулася поетична зустріч присвячена Євгену Познанському і виходу в світ аудіо версії його книги «Приходили Ангелы».

Захід відкрила теплими словами в.о.головного редактора редакції періодичних видань УТОС «Заклик» Наталя Щербань. Вона щиро подякувала Євгену Познанському за його чудові вірші і представила гостей і колег, які були присутні на зустрічі. Добрі і сердечні привітання привіз Євгену із Закарпаття Благочинний Грушівського архангела Михаїла чоловічого монастиря Архімандрит Пімен (Мацола). Отець Пімен вже став другом для редакції, яку він вже неодноразово відвідував, а в літку цього року гостинно приймав працівників редакції в своїй обителі. Отець Пімен благословив поета на нові творчі досягнення. А потім у, по-справжньому домашній, затишній обстановці присутні читали православну поезію зі збірки «Приходили Ангелы». Співробітники редакції Ірина Кравченко та Ірина Дмитрієва дуже емоційно, душевно, досить професійно прочитали деякі вірші Євгена з цієї збірки. Давнішня шанувальниця його поетичного таланту – голова Київської первинної організації, директор клубу Київського УВП №4 УТОС Ольга Бойко зворушливо прочитала вірші «Свіча» та «Монастир у степу». Також щирі привітання пролунали від директора Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М.Островського Марини Потеляхіної, незрячої поетеси Валентини Братчанської та президента Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Геннадія Євсев’єва. Справжньою окрасою зустрічі стали пісні на вірші Євгена Познанського, які виконала під гітару, поетеса, композитор, співачка Іванна Братусь. Іванна не тільки пише музику до віршів  Євгена, але є його справжнім другом і підтримує його у всіх творчих починаннях.

Ця творча зустріч об’єднала шанувальників чудової поезії Євгена Познанського, а завдяки виходу аудіо версії збірки «Приходили Ангелы» розширила коло його поціновувачів, друзів, слухачів.

 Нехай  невичерпне поетичне слово Євгена Познанського – талановитого автора, світлої людини, наповнює наші серця добром, радістю і миром та робить цей світ кращим.

Share Button

Голова Львівської обласної організації УТОС Любов Кукуруза отримала Почесну відзнаку Львівської обласної ради

Ірина Гримак вручила Почесну відзнаку Львівської обласної ради «30 років незалежності України» голові правління Львівської територіальної первинної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Українське товариство сліпих» Любові Кукурузі.

Любов Кукуруза отримує Почесну відзнаку Львівської обласної ради «30 років незалежності України»

Почесну відзнаку «30 років незалежності України» член президії Центрального правління Українського товариства сліпих і голова Львівської обласної організації Українського товариства сліпих Любов Кукуруза отримала за вагомий особистий внесок у розв’язання питань реабілітації незрячих та активну громадську діяльність. Як відомо, організація відстоює та захищає інтереси людей з інвалідністю по зору, допомагає їм інтегруватися у суспільство, пройти соціально-трудову та медичну і психологічну реабілітацію.

«Ваша праця завжди вселяє віру і надію, кожен хто звертається до Вас, отримує підтримку, навіть, якщо це видається неможливим. Бажаю, щоб Ваша сила духу і незламність надихали й вели до успіху. Своєю працею Ви допомагаєте зрячим людям побачити та зрозуміти проблеми людей, які мають проблеми із зором і потребують уваги та допомоги від держави, від суспільства», – акцентувала вручаючи нагороду голова Львівської обласної ради Ірина Гримак.

«Це нагорода для всіх фахівців, які працюють разом зі мною, – зазначила Любов Кукуруза. – Також це визнання того, що наша організація потрібна і важлива для суспільства. Сподіваюся на подальшу підтримку та співпрацю з депутатами Львівської обласної ради».

Джерело: Львівська обласна рада

Share Button

На Київському УВП №4 УТОС відбулись заходи до Міжнародного дня людей з інвалідністю

2 грудня 2021 року в актовому залі Київського УВП №4 УТОС відбулися заходи до Міжнародного дня людей з інвалідністю. У заходах взяли участь голова Дарницького району Лагута Ярослав Миколайович та його перший замісник Калашник Микола Володимирович, начальник управління соціального захисту населення Дніпровської районній в м. Києві державній адміністрації Соя Олександра Вікторівна, секретар Громадської ради при Дніпровській РДА Шитковський Дмитро, представник Благодійного фонду «Дніпровський» Олег Овсієнко.

З благодійною концертною програмою завітали Заслужений діяч естрадного мистецтва України Андрій Іванов, поет, композитор, автор-виконавець Іванна Братусь, Заслужений артист України Володимир Гризлов, група «Завжди Зелені» у складі: Ольги Бистрякової, Володимира Веклича, Олександра Шосальського, Валерія Косенюка, Миколи Джулай. Гостем програми був Заслужений артист України Володимир Бистряков.

Традиційно в цей день вітали ветеранів, активістів за досягнення з нагоди ювілейних дат, які були нагородженні Подяками, Грамотами від Дарницької, Дніпровської, Деснянської районних державних адміністрацій – районів де найбільше проживає членів виробничої первинної організації, а також від Центрального правління УТОС, від КМО УТОС і від галузевих профспілок.

Між нагородженнями лунали пісні у виконанні квартету «Козак» Гран призерів всеукраїнського огляду-конкурсу «На крилах творчості», всеукраїнського огляду-конкурсу «З любов’ю до життя», започаткованого Дніпровською районною у місті Кєиві державною адміністрацією разом з Київським УВП №4 УТОС в 2013 році. Лунали пісні у виконанні переможців Всеукраїнського фестивалю творчості УТОС 2021 року Олексія Вишневського та Діани Кирилової. З гуморескою на злобу дня виступила ветеран сцени Наталія Ташлай. У виконанні гостей лунали пісні, написані на вірші нашого самодіяльного поета Євгена Познанського.

Колектив Київського УВП №4 УТОС щиро вдячний всім, хто відгукнувся і за розуміння, підтримку та надану благодійну допомогу. Колектив Київського УВП №4 УТОС висловлює вдячність Дніпровському і Дарницькому районам міста Києва за надані подарункові набори, Президенту Благодійного фонду «Дніпровський» Павленко Анатолію Микитовичу за надану комп’ютерну техніку для облаштування робочого місця незрячого фахівця.

За сприянням Владики Віктора настоятеля Свято-Ольгінської Церкви всі присутні отримали продуктові подарунки. Ніхто в цей день не залишився поза увагою.

Share Button

Координаторка системи ООН в Україні закликала Уряд України вжити заходів щодо визначення статусу організацій ОЗІ та визнати їх провідну роль від інших організацій громадянського суспільства, які працюють для людей з інвалідністю

Сьогодні, у Міжнародний день людей з інвалідністю ООН в Україні хоче нагадати про ті виклики, які створює пандемія для усіх верств населення і що робить уряд України, щоб подолати їх.

Усі ми зіткнулись з незручностями під час локдауну, коли не можна було скористатись громадським транспортом чи закладами громадського харчування, прийти на роботу чи вирішити справу напряму у держслужбовців. Але на допомогу усім прийшов онлайн – дистанційна робота, служби таксі та доставки, портали адміністративних послуг вирішували наші основні потреби, що дало змогу частково адаптуватись до реальності. Але люди з інвалідністю стикнулись з бар’єрами навіть в онлайні.

Багато хто з них не могли скористатись сервісами доставки через те, що вони не адаптовані для роботи з програмою screen reader, подати фінансову звітність чи навіть завантажити сертифікат про вакцинацію через photo ID, який теж не адаптований для незрячих людей.

Попри це за останній рік уряд України здійснила основоположні кроки на шляху до інклюзивності: затверджено Національну стратегію безбар’єрності, започатковано проєкт Підтримки Порталу державних послуг “Дія”, за участю ООН в Україні, мета якого зробити сервіси держави доступними для кожного. Ми сподіваємось, що не лише офлайн, а і онлайн світ стане доступним для усіх, щоб забезпечити основоположні права людини: право на здоров’я, право на працю, право на соціальне забезпечення та право на рівність і недискримінацію.

З цією метою ми закликаємо Уряд вжити заходів, щоб визначити статус організацій осіб з інвалідністю у законодавстві та визнати їх провідну роль від інших організацій громадянського суспільства, які працюють для людей з інвалідністю, як того вимагає Комітет з прав людей з інвалідністю у своєму Зауваженні загального порядку № 7 (2018) (https://bit.ly/3Djz98O). Забезпечення ефективної та змістовної участі організацій осіб з інвалідністю є ключовим для зміцнення автономії та свободи людей з інвалідністю приймати власні рішення під час пандемії й надалі.

Джерело

Share Button

Прем’єр-міністр України: “Уряд і надалі виконуватиме зобов’язання щодо захисту прав та державної підтримки осіб з інвалідністю”

Share Button