ЗАКЛИК

Об'єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих

«НЕСПОКІЙ СЕРЦЯ» РАДУЄ СЕРЦЯ

«Усе дуже цікаво. Дуже яскраві, незабутні враження. Побачити творчість інвалідів різних нозологій, зустрітися із колегами. Наш «Струмочок» вже перемагав на цьому фестивалі у 2013 році. За правилами фестивалю ми не можемо більше претендувати на перше місце у цій номінації, але ми усе ж виступили і тепер отримали звання найкращого колективу»- це слова Оксани Мельничук – симпатичної, доброзичливої жінки, керівника відомого хору «Струмочок» Львівського будинку культури УТОС. Немов яскраві квіточки нас обступають її дівчата, у гарних народних костюмах, а зі сцени ллється весела гуцульська музика народного колективу, який очолює ще один переможець – незрячий музикант Юрій Дмитрович Паучек. Схиляюся перед іконою з бісеру, яку створили вмілі руки галичанина Івана Вінціва – члена Президії Стрийської районної ради людей з інвалідністю. «Колискова янголів»- прекрасний твір, який милує око своїми ніжними кольорами, звертає думки до Господа. Та поруч лунає веселий вигук одного з учасників: «Юрій Анатолійович! Чим сьогодні порадуєте? Новеньке є?»- він помітив відомого Харківського барда Юрія Чайку, який також у залі. Це – Всеукраїнський (відкритий) фестиваль творчості інвалідв «Неспокій серця», який вже вчетверте проводить ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» на чолі з відомим громадським діячем, науковцем, спортсменом В. Б. Петровським. У фестивалі взяли участь майже сто митців з усіх регіонів України. Співголовами оргкомітету фестивалю разом із В. Б. Петровським є герой України, президент НАН Б.Є. Патон, Народний артист України Б.М. Бенюк, Голова бюро ЮНЕСКО «Освіта дорослих України» С.І. Болтівець. Митці змагалися у таких номінаціях як:
«Декоративно-ужиткове мистецтво»; «Художня творчість»; «Театральне мистецтво»; «Літературна творчість»; «Фотографія»; «Моделювання і дизайн» (в тому числі комп’ютерний); «Наукова творчість» (культурологічні, мистецтвознавчі, історичні студії, інноваційні технології). Окремою номінацією була номінація «Перемога!» (Спеціальна номінація, учасниками якої можуть бути тільки інваліди 1 групи з найскладнішими формами інвалідності. В ній не передбачається переможців. Всі учасники, які мистецтвом ведуть боротьбу з власною недугою, нагороджуються спеціальними призами). Дитячі номінації. Окрім того, у кожній номінації діяли підномінації, які дозволяли краще класифікувати та оцінити усі види творчості. Кожна під номінація має три призові місця.
Це фестиваль, у якому беруть участь інваліди різних нозологій. Нам особливо приємно відзначити, що серед переможців і дипломантів і цього разу, як і завжди, було чимало утосівців. Це і вище згадані львівський хор «Струмочок», і вокалісти Н. М. Волошина, О. Й. Сема, поети В. Д. Врублевська та Є. В. Познанський і ще багато інших.
Урочистий гала-концерт та нагородження переможців ропочався 13 жовтня. Перша частина Свята відбулася у київському музеї Тараса Шевченка. В. Б. Петровський тепло вітав усіх переможців, побажав їм нових успіхів та творчих звершень, які безумовно є внеском у культуру нашої Батьківщини. Окрасою свята стала презентація аудіо-альмонаха «Світ у слові», до якого увійшли вірші сучасних поетів України. Презентацію проводив упорядник альманаху відомий поет Геннадій Горовий, член НСПУ та НСЖУ.
Особливістю аудиторії була її надзвичайна доброзичливість одне до одного. Усі виступи тепло віталися. Наприкінці дня пройшов майстер-клас барда Юрія Чайки.
14 жовтня святкування перемістилося до Київського діагностичного центру радіаційної медицини. Це був день, коли православні українці святкують велике Свято Покрова Пресвятої Богородиці, яке водночас є святом захисників України усіх часів. Лунали патріотичні пісні та поезії. Чимало задоволення отримали присутні від патріотичних пісень, які виконав сам В. Б. Петровський. Переможців вітали відома письменниця, перша авторка сценарію фільму «Поводир» Ірен Роздобудько, бард Ігор Жук. Звертаючись до всіх учасників В. Б. Петровський сказав: «Я дуже сподіваюся, що вам було цікаво, що ви заоволені, інакше не було б сенсу організовувати та проводити будь-які подібні заходи». Безумовно, усі учасники отримали багато позитивних емоцій, ще раз перевірили свою творчу майстерність, отримали величезний стимул для подальшого творчого розвитку. І, звичайно, усі щиро дякували Володимиру Борисовичу Петровському та його дружині і невтомній помічниці Світлані Юріївні Петровській та іншим організаторам, які, попри скруту сьогодення, усе ж зуміли провести таке свято мистецтв, яким став четвертий «Неспокій серця». Нехай же добрі серця цих людей будуть здорові ще багато років і битимуться у пришвидшеному темпі лише від радості.

Тезей, «Промінь».

Share Button

«ЗАГОВОРИ, ЩОБ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ»

Усім шанувальникам сценічного мистецтва нашої країни добре відомий Київський академічний драматичний «Театр на Подолі» на чолі з його засновником і незмінним керівником Віталієм Малаховим. Однією з найкращих особливостей цього колективу є плідна співпраця з незрячими киянами, зокрема з групою «Творчі ініціативи». Пропонуємо вашій увазі розповідь про спільний концерт акторів театру та незрячих поетів столичного регіону, присвяченого Дню білої тростини.
І ось – 17 жовтня. У фойє нового приміщення театру нас тепло зустрічають співробітники, на чолі з режисером Олександром Фоменко. Він розповідає гостям історію «Театру на Подолі» та про зведення приміщення, у якому ми знаходимося.
«Театр на Подолі» бере свій початок з 1987 року, і пройшов довгий, цікавий шлях. Нове приміщення театру на Андріївському узвозі було зведено і подаровано місту Києву корпорацією «Рошен». Виступ незрячих поетів Київщини разом із акторами театру – перший публічний захід у новому приміщенні.
Проходимо до зали. Перш, ніж почати наш спільний концерт,Олександр Фоменко запрошує усіх гостей оглянути сцену,показує усе її облаштування, куліси, реквізити, який буде використано під час вистав. Задня стінка сцени являє собою великий білий екран і на ньому світяться слова Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив». Ці слова – офіційна назва заходу, що має розпочатися. До речі, екран та куліси можуть бути використані з метою різних спецефектів, – одна з переваг нового, сучасного облаштування сцени, переваги якого були наочно продемонстровані у ході концерту.
Час починати концерт. На сцені залишаються поети та актори, які їм допомагатимуть, а глядачі та Олександр Фоменко переходять до партеру, але режисер продовжує керувати концертом, одночасно майстерно виконуючи обов’язки тифлокоментатора.
До мікрофона запрошують керівника групи «Творчі ініциативи» Олену Василенко. Вона щиро дякує колективу театру, який вже давно співпрацює із «Творчими ініціативами», завжди йде назустріч незрячим і вже не вперше проводить спільні заходи з незрячими. Але такий концерт, з виступами стількох здібних поетів, відбувся вперше. Закінчила свій виступ Олена Василенко, продекламувавши віршований вступ до цього концерту, написаний одним із учасників- Євгеном Познанським:

Який він гарний, кольоровий світ,
Мов жезл красуні- лагідної феї,
Хай не очима, а лише душею
Ти бачиш цей казковий дивоцвіт.

Душа побачить різнії віки,
Всі почуття, усі країни й землі,
І ти малюєш словом, наче пензлем,
І квітнуть для усіх твої рядки.

І почалося справжнє свято поезії та музики. М’яким добрим гумором дитинства віяли рядки Світлани Проніної. Блискуче виступив член Національної Спілки письменників України Геннадій Горовий, який у короткому виступі зміг показати майстерність у різних жанрах поезії, чудово виконавши три власних поезії, перша з яких присвячувалася дітям, друга була філософською, а третя – ліричною.

Справжнє задоволення отримали присутні від ліричних поезій поетеси, невтомної активістки «Творчих ініціатив» Валентини Братчанської. Мала успіх і лірика Марії Фоміної. Обухівчанка Наталія Шкіринкова також порадувала присутніх дуже романтичними рядками. Досвідчений поет Віталій Грибинюк також подарував чудові поезії , присвячені найкращому з людських почуттів.Усіх зворушила «Дитяча молитва» Олени Мельниченко.
Людмила Машталер блискуче виконала власний вірш, присвячений волонтерам сучасної України. Вірш поетеси Валентини Врублевської «Молитва», яка не змогла особисто бути присутньою у залі, виконала талановита артистка Ганна Тамбова. Дружньо вітали присутні рядки Миколи Криндача, сповнені влучними докорами безвідповідальним політикам, які ведуть Батьківщину та увесь народ до прірви.
При цьому виступ кожного поета супроводжувався музичними ефектами та демонстрацією слайдів, які були дуже вдало підібрані господарями і допомагали посилити враження від поезій. Окрім поетів, у дійстві брали активну участь і співаки. Популярні пісні, присвячені захисникам України, майстерно виконували Руслан Іщенко та Сергій Велку. Великий успіх мали авторські пісні Наталії Кащенко.
У другій частині концерту своє мистецтво дарували актори «Театру на Подолі». Своєрідним містком, що поєднав першу та другу частину концерту стало майстерне виконання актором «Театру на Подолі» Костянтином Темляком вірша Євгена Познанського «Я в веках заблудился».Далі господарі подарували нам уривки з вистав «Мати», «Шоу про Шоу».
Загальний захват викликала артистична майстерність акторів та актрис Тетяни Печенкіної, Ігоря Волкова, Мирослава Павличенко, Сергія Грімина, Юрія Філіпенко,Володимира Кузнєцова. Олександри Пашкової та Тетяни Тамбової.
Наприкінці заходу до присутніх приєднався сам Віталій Малахов, який надзвичайно тепло вітав нас і запевнив, що хороша традиція співпраці очолюваного ним творчого колективу з незрячими митцями буде продовжуватися і надалі. Можемо не сумніватися, що так воно і буде. Щиро дякували усі ми «Театру на Подолі» чудові рядки якому присвятила Олена Мельниченко.
Любимому театру стихи я посвящаю.
Любимому театру в любви я признаюсь.
Все образы актеров невольно оживают
И кто есть кто на сцене, судить я не берусь.
Актеры несравненные, а так же их герои-
Вы в жизни и на сцене несете позитив.
В театре нас встречают с распахнутой душою.
Поклон вам самый низкий от «Творческих инициатив».

«Заговори, щоб я тебе побачив» – сказав давній філософ. І чим більше буде таких заходів, тим краще будемо бачити ми одне одного.

Євген ПОЗНАНСЬКИЙ,«Промінь».

Share Button

«Я ЛЮБЛЮ СВОЮ КРАЇНУ, Я ЛЮБЛЮ СВОЇХ ЛЮДЕЙ!»

«Прийшов. Побачив. Переміг». Так, колись, ще до Різдва Христового, Юлій Цезар повідав про одну зі своїх перемог. Але саме такою блискучою перемогою аматорів Житомирського УВП став їх виступ у столиці, на Київському УВП №2, який відбувся12 жовтня. Попри те, що погода того дня у столиці була по-справжньому осінньою та похмурою, але послухати гостей з Житомира на УВП №2 завітали не лише співробітники цього підприємства, а й утосівці, які працюють на інших підприємствах столиці. І нікому з них не довелося пошкодувати!
На початку гостей з Житомира та глядачів тепло привітав директор Київського УВП №2 О.Р.Віньковський.
І полилася дзвінка українська пісня, яку майстерно виконував житомирянин Антон Сайко, який до того ж блискуче виконував обов’язки звукорежисера гостей.
Оригінальним був сценарій заходу. Ось вже глядачів вітає ведуча – Солоха зі славетної «Ночі перед Різдвом» М.В.Гоголя. Та довго розмовляти із аудиторією їй не випадає, бо майже одразу до неї приходить добрий її знайомий – дяк Осип Никифорович – з того ж твору. Солоха за словом у кишеню не лізе, спілкуючись із цим гостем, але ось з’являються баба Параска та баба Палажка немов зі сторінок І. С. Нечуя-Левицького. Бідний Осип Никифорович поспішає заховатися і правильно робить, бо Параска із Палажкою, як і завжди, починають справжню війну між собою. Багато справжнього українського гумору, дотепних жартів почули ми у цей день.

Але у захваті були не лише від драмгуртківців гостей з Житомира. Солов’їний спів вокального ансамблю «Гармонія», гра дуету баяністів «Душа баяну», поезія поетеси Ніни Лаврегі, які виконувала сама авторка, усі ці та багато інших номерів ,були однаково вдалими та цікавими.

Глибоке враження залишила композиція з віршів класика сучасної української поезії Ліни Костенко.
Щиро дякував гостям за їх мистецтво заступник директора УВП №2 В.В.Романюк.
А на прощання гості заспівали чудову пісню «Україна-вишиванка».
– Я люблю свою країну,я люблю її людей!
Дзвеніли чудові жіночі голоси і радісно вітали їх зал. І вірилося, що у країні, де є такі гарні, талановиті люди ,дійсно, усе буде гаразд.

Євгеній Познанський,«Промінь».

Share Button

15 ЖОВТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БІЛОЇ ТРОСТИНИ

ЛЮДИНА З ТРОСТИНОЮ

По тротуару йде людина,
Одна увага на лиці,
Йде обережно , як дитина,
Тростина біла у руці.

Тростина вправно, рівномірно
Малює дуги по землі.
Власник її ступа надійно,
Хоч білий світ йому в імлі.

Асфальтом ковзає тростина,
Показує, де можна йти,
Де на шляху стоїть машина
І як в будинок свій зайти.

Побачивши сліпу людину,
Не намагайсь скоріш втекти.
Задумайсь, лише на хвилину,
Як можна їй допомогти.

Можливо, зараз та хвилина,
Коли ти можеш помогти
І додасть сили цій людині
Тепло твоєї доброти.

Людина біди всі здолає,
Дарма, що білий світ в імлі-
Бо небайдуже серце має
І вільно ходить по землі.

Петро Федорець,

директор Реабілітаційного центру УТОС

Share Button

Концерт Олега Стадніка

20 жовтня о 12.00 в читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М.Островського відбудеться концерт заслуженого артиста України Олега Стадніка та Людмили Дворницької «Голоси кохання». У програмі відомі вже пісні та нові твори митця, а також вірші Людмили Дворницької.

Запрошуються всі, хто любить гарну патріотичну душевну українську пісню!

Share Button

УВАГА! ПЕРЕДПЛАТА!

Осінь стукає в дверцята,
Час подбать про передплату,
Аби завжди мати в домі,
Ваш і наш любимий «Промінь».

Шановні читачі! Нагадуємо, що вже розпочалася передплата періодичних видань на наступний рік.
Передплачуючи нашу газету ви отримуєте можливість бути у курсі усіх важливих подій життя незрячих України, своєчасно дізнаєтесь про нові законодавчі акти, які регламентують наші з вами права, дізнаєтесь, що цікавого сталося у найвіддаленіших осередках УТОС, зможете прочитати багато цікавої пізнавальної інформації, порад з реабілітації, поетичні та прозові твори членів нашого Товариства і відомих письменників.

Нагадуємо:
«ПРОМІНЬ» найдешевше видання в Україні!
Передплата на місяць коштує лише 5грн. 20 коп. За цю ціну ви отримуєте два подвоєних номери газети, а відтак річна передплата коштує лише 62 грн. 40 коп. Наша газета передплачується у місцевих поштових відділеннях «Укрпошти», або за рахунок Фонду соцзахисту інвалідів через свої територіальні організації УТОС.
Тож не баріться, а передплачуйте «Промінь» завчасно.
Тож разом у наступний рік! Наш індекс: 61004

Share Button

В Укрінформі презентували мультсеріал «Лис Микита» для незрячих дітей

Для незрячих українців з 2013 року транслюються фільми, що супроводжуються необхідними коментарями. Відтоді в Україні почали впроваджувати методику аудіодискрипції.

Одним із таких проектів став адаптований цього року 26-серійний мультфільм «Лис Микита», створений за мотивами однойменної сатиричної поеми-казки Івана Франка.

Спеціальну версію проекту презентували 13 жовтня в Укрінформі.

«Методика аудіодискрипції дозволяє адаптовувати відеоконтент і театральні вистави для людей, які зовсім не бачать. Ми представляємо такий 26-серійний мультфільм «Лис Микита», над яким ми працювали в рамках спільного проекту з міською радою Львова впродовж попередніх майже десяти місяців. Варто сказати, що це непроста робота, бо при підготовці текстів аудіодискрипції треба враховувати психологічні особливості незрячої дитини: вона зовсім по-іншому сприймає світ, бо не бачить його від народження, треба дуже обережно підбирати слова», – зазначила громадський діяч, науковець, автор ідеї і керівник проекту зі створення мультиплікації з аудіодискрипцією для незрячих Оксана Потимко.

Аудіодискрипція загалом передбачає створення окремої звукової доріжки, що транслюється у паузах основного звукового ряду. Відтак, коментатор пояснює незрячому глядачеві, що саме відбувається на екрані, уточнюючи навіть кольори предметів і міміку персонажів.

«Таким чином, незрячі люди, зокрема діти, можуть орієнтуватись в тому, як розвивається сюжет і як виглядають персонажі, і не відчуває себе обділеною. Незрячі діти так, як і здорові, хочуть дивитись мультики. При цьому діти можуть сидіти поруч під час перегляду. Звісно, зряча дитина матиме більше зорових вражень, але й незряча буде теж одержувати інформацію й естетичне задоволення», – сказала народна артистка України, автор текстів аудіодискрипції до «Лиса Микити» й ініціатор аудіодискрипції в Україні Олександра Бонковська.

Кожен фільм із аудіодискрипцією, перш ніж вийти на загал, проходить тестування на кількох незрячих експертах. Наприклад, адаптований мультсеріал «Лис Микита» спершу переглянули лише шестеро учнів Львівської спеціальної школи-інтернату №100. Презентувати ж його у кінотеатрах команда збирається у грудні цього року.

Бюджет адаптованого «Лиса Микити» становить 48 тис. грн.

«Наприкінці кожного року Львівська міська рада оголошує конкурс соціально-культурних проектів. Минулого року я подала на нього проект «Лис Микита: серія мультиплікації з аудіодискрипцією для незрячих дітей» і виграла 48 тис. грн на його реалізацію. Так, три тисячі пішло на видання флаєрів, а решту коштів ми витратили на послуги студії звукозапису», – уточнює Потимко.

За різними даними, в Україні сьогодні проживає близько 100 тисяч незрячих людей, серед них – 10 тисяч дітей. Оксана Потимко сама є незрячою людиною – зір вона втратила ще в 24-річному віці. Тому-то для неї втілення таких проектів, без перебільшення, є справою життя.

Під час прес-конференції в Укрінформі  журналісти переглянули частину однієї з серій адаптованого «Лиса Микити».

Команда львівської громадської організації «Українська спілка осіб з інвалідністю – УСІ», очолювана Потимко, та їхні однодумці займаються аудіодискрипцією з 2013 року. «Лис Микита» – не перша їхня робота. Починали вони з мультфільму «Сонячний коровай». Загалом на сьогодні ними вже адаптовано 26 короткометражних мультфільмів, два повнометражних художніх фільми і одна документальна кінострічка. Наприклад, із аудіодискрипцією можна переглядати голлівудський фільм «Щоденник пам’яті» та українську драму «Поводир».

Share Button

Всеукраїнська акція «Озвучимо книжки для незрячих»

Понад 20 творів сучасних українських та зарубіжних авторів, випущені в «Видавництві Анетти Антоненко», озвучать журналісти телерадіокомпаній України та передадуть до спеціалізованих бібліотек для сліпих під час Всеукраїнської акції «Озвучимо книги для незрячих». Про це повідомила видавець Анетта Антоненко. Серед авторів, готових «зазвучати»,  ̶  українці Любко Дереш, Євгенія Кононенко, Остап Дроздов, чилійська письменниця Ісабель Альєнде і фрацуз Дідьє ван Ковеларт.

Ідея проекту виникла  після передачі декількох видань до Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. Миколи Островського.

«Однією з книг для подарунку ми обрали роман Дідьє ван Ковеларта «Жуль» про собаку-поводиря та його сліпу господарку. Це дуже романтична історія про кохання втрьох  ̶  можна і так сказати,  ̶  тут як раз інтрига. І хоча вона торкається проблем незрячих (усе те, з чим стикаються сліпі люди у нас в Україні і там  ̶  у Франції), книга зовсім не депресивна. Іноді смішна, інколи зворушлива. Трохи філософії також є, але дуже ненав’язливої. Наприклад, коли героїні роблять операцію з пересадки сітківки, і до неї повертається зір, дівчина, несподівано для себе, визначає декілька плюсів в своїй колишній сліпоті. Ми подумали: це те, що обов’язково повинні прочитати сліпі українці! Когось ця книга розважить, когось підбадьорить, хтось побачить в героях себе»,  ̶  вважає Анетта Антонеко.

Видавець також додала, що озвучувати роман про собаку-поводиря на прізвисько Жуль взялася одна з регіональних телерадіокомпаній України і вже цього місяця аудиоверсію передадуть до Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. Миколи Островського.

«Через відсутність фінансування бібліотечний фонд практично не поповнюється. Особливо складно з аудіокнигами або друкованими шрифтом Брайля. Самі ми не працюємо з такими книгами, тому попросили відгукнутися журналістів і керівників телерадіокомпаній допомогти з озвученням. Зі свого боку ми готові безкоштовно надати права на озвучування більшості наших видань для використання в бібліотеках для сліпих»,  ̶  прокоментувала Анетта Антоненко.

«Українське радіо» підтримало ідею поповнити бібліотечний фонд і надасть книги Любка Дереша та Євгенії Кононенко, озвучені авторами. До журналістів також приєдналися працівники Вінницької міськради, які запропонували використати можливості місцевих творчих колективів для створення аудіокниг.

«Продовжуватимемо акцію, поки в ній буде необхідність. Навіть не сумніваємося, що нас підтримає більшість міст. Читання  ̶  це одна з небагатьох радостей життя, яку ми разом можемо зробити доступнішою для незрячих українців»,  ̶  упевнені у видавництві.

Усю озвучену літературу передадуть у 68 спеціалізовані бібліотеки для сліпих по всій території України.

Якщо бажаєте дізнатися про подробиці акції, приєднатися чи надіслати листа  ̶  дивіться інформацію на сайті видавництва або за телефоном +38 (050) 8187099.

Share Button

МИСТЕЦТВО НА ДОТИК

Шановні читачі!На сторінках нашої газети ми вже ознайомлювали вас з незвичайним музеєм, який відкрився цьогоріч ,у березні – «Третя після Опівночі», в якому відвідувачі виконують повсякденні справи та дії у суцільніій темряві.

Нині працівники цього неймовірно цікавого та надзвичайного культурного простору ласкаво запрошують на виставку «Невидиме мистецтво», яка триватиме з 28 вересня до 28 листопада. До яких же витворів мистецтва можна доторкнутися на унікальній виставці, яка до речі, є першою в Україні? Про це ви дізнаєтеся, завітавши до музею «Третя після опівночі», завчасно зателефонувавши до адміністраторів закладу.

Можу лише сказати, що ті архітектурні споруди, відомі особистості, скульптури та предмети і речі з відомих кінострічок та художніх творів, відтворено зі стовідсотковою точністю. Можливо, ви маєте уяву про те, як виглядають всесвітньо відомі вежі та діячі науки, але після відвідин виставки «Невидиме мистецтво», ви доповните свою картину світу та розширите межі своєї уяви. Музей дбає про те, щоб незрячі люди були культурно обізнаними і знали не лише історичні факти, а й уявляли все те, що бачать наші рідні, друзі та знайомі.

Тому на виставку запрошуються особи з порушенням зору, вхід для яких є безкоштовним. Також виставку корисно відвідати сім’ям, в яких живе незряча людина, тифлопедагогам, вчителям інклюзивних шкіл, студентам, які здобувають фах дефектолога. Вартість виставки для двох дорослих людей становить 200 грн., а для дітей – 150.

Музей «Третя після опівночі» знаходиться за адресою: вул. О. Гончара ,45 «В».

Запис за телефоном: 073 345 03 00. Приходьте і ви не пошкодуєте!А в подальшому на відвідувачів чекає ще багато приємних сюрпризів від засновників закладу, які з нетерпінням чекають на вас.

Леоніда Пономарьова, «Промінь»

Share Button

«ЛІНІЯ ЖИТТЯ» ПРОДОВЖУЄТЬСЯ!

Здавна відомо, що діти – найдорогоцінніший скарб сім’ї. Начебто ніхто не піддає сумніву цю істину, але, на жаль, не завжди вдається людям уберегти це найбільше своє багатство. Нещасні випадки, необережність самих малюків, а інколи зла воля нелюдів, які чинять злочин свідомо, призводить до тяжких травмувань, а то й до загибелі дітей. Тож боротьба із дитячим травматизмом, виховання у дітей, що безпечно, а що ні – це справа більш ніж значуща і було б добре,щоб до неї долучалися й митці, які можуть засобами мистецтва розповідати дітям, як треба поводитися, щоб собі не нашкодити.

Шановні читачі, ми вже розповідали вам про «Школу майстерності» для людей з інвалідністю, яку організували Народна Академія Творчості людей із інвалідністю (президент О.І. Александрова) та Шепетівський музей Миколи Островського. Цього року тему заходу було сформульовано, як «Лінія життя в твоїх руках» – твори учасників були присвячені боротьбі з дитячим травматизмом. Це були казки, віршики, плакати та слогани, які застерігали малечу від небезпечних дій, що можуть призвести до травмування. Прикладом того, наскільки корисною може бути така робота, служить досвід серії просвітницьких передач, які на місцевому телебаченні одного з міст України провела сама Олена Александрова. Після виходу їх на екран кількість нещасних випадків із дітьми у місті знизилася майже удвічі. Тож, беручи участь у цих майстер-класах, наші поети не лише вдосконалювали свою майстерність, але й намагалися застосувати свій талант на служіння такій святій справі, як порятунок дітей.
«Школа майстерності» працювала 23−24 вересня цього року у приміщенні санаторію «Славутич» у Пущі-Водиці, у Києві. Основним спонсором заходу цього разу стала Київська міська громадська організація Всеукраїнського об’єднання людей з інвалідністю «Союз організацій інвалідів України», яку очолює Євген Черняєв. Чималих зусиль знов доклала і НАТІ на чолі зі своїм президентом Оленою Александровою. Наслідком цих зусиль стало проведення заходу на гідному рівні. Усі учасники були забезпечені місцями у затишних кімнатах санаторію та триразовим харчуванням. Майстер-класи проводили талановиті авторитетні митці.

До учасників майстер-класів, які вже працювали у Шепетівці долучилося ще чимало талановитих перспективних авторів. Серед них добре відомі нашим читачам Валентина Братчанська, молода киянка ,член групи «Творчі ініціативи» Олена Мельниченко та ін.
Ще у другій половині дня п’ятниці відбувся заїзд та розселення учасників. Радісно вітали одне одного ті з поетів, що вже встигли познайомитися у Шепетівці, так само доброзичливо зустрічали і «новобранців», і немов сама природа посміхалася погожим вечором бабиного літа, яке тоді доживало свій чи не останній день. Санаторій оточують вікові ялини, сосни, дуби, що вже щиро дарують свої жолуді та шишки землі, яку вкриває ще не надто густий килим з опалого листя. Обстановка дуже поетична.
23 вересня. Ранок. Погода вже зіпсувалася, небо вкрите похмурими, холодними хмарами, але настрій у всіх все одно піднесений. По сніданку усі жваво збираються до залу, де проходив перший з майстер-класів з поезії.
Проводив його талановитий незрячий поет, член НСПУ та НСЖУ Геннадій Горовий. Дещо пізніше до нього приєднується Тетяна Череп-Пероганич – поетеса, одна з засновників української Вікіпедії, а також порталу «Жінка українка».

Почали працювати, розбирали ті віршовані тексти до плакатів, які були створені нами у Шепетівці. У розборі брали участь практично усі присутні. Здавалося б, нічого важкого немає у тому, щоб скласти малесенький дитячий віршик на чотири – шість рядочків, який вчить застерігає від небезпечних дій. Насправді ж, вкласти повчальну розповідь у такій маленький віршик, щоб вона була цілком зрозумілою дитині, і водночас не надто сухою, не так і просто. Саме на ці моменти, а не на суто технічні деталі, тактовно звертає увагу усіх учасників знаний майстер поезії для дітей Геннадій Горовий. Деякі автори забули, що рядки таких віршиків мають бути звернені саме до дітей. Учасники, під керівництвом метрів розмірковують,як можна виправити помилки, краще донести думку до малечі.
Цікавою була дискусія на тему – хто має бути героями таких повчальних плакатів та віршів – звичні з нашого дитинства зайчики та їжачки, чи герої популярних зараз мультфільмів? Дехто з учасників висловлював думку, що саме ідея, яку передають герої знайомих мультяшок буде засвоєна краще – певний сенс у цьому є. Проте їх опоненти також мають рацію, коли зауважують, що мультики теж мають здатність виходити з моди, а от звірятка – зайчата та котики будуть завжди симпатичні дітлашні.

Час роботи майстер-класу вичерпано, але розходитися ніхто не поспішав. Виступи учасників непомітно переходили в імпровізований концерт. Лунали поезії Леоніда Жмурка, Валентини Братчанської та Валентини Хлєбнікової, Миколи Криндача, Олени Мельниченко, Евгена Познанського, Світлани Проніної. І не лише поезії. Дехто демонстрував і свої вокальні дані. Лунали старовинні романси. Члени «Творчих ініціатив» дружньо виконали гімн своєї групи, на слова та музику Євгена Познанського. Свої поезії декламувала Тетяна Череп-Пероганич. «Зустріч із такими добрими, талановитими людьми надовго мені запам’ятається» – каже поетеса.

По обіді проходив майстер-клас із створення ляльок-мотанок, які бувають дуже різноманітні, мають свою давню символіку і,звичайно, цікаві для дітей. Майстер-клас проводила Діана Кузнецова.
У неділю відбулися останні заняття. Учасники, яким дозволяв стан зору власноруч розмальовували плакати, до яких складали вірші. Тим, хто не міг цього зробити – допомагали колеги. І атмосфера справжньої творчої співпраці та дружби, що панувала, надовго запам’ятається усім, хто долучився до нас у ті дні.
За підсумками роботи «Школи майстерності» планується видати книжечку, до якої увійдуть твори учасників, головне тільки, щоб знайшлися кошти, а для цього потрібні, звичайно, спонсори, які також готові зробити свій внесок у справу порятунку дітей, так само, як це зробили десятки митців, яким власна інвалідність не завадила вболівати за долі маленьких співвітчизників.

Біля приміщення санаторію знаходиться мальовнича церква, в ім’я святого Серафіма Саровського. Покидаючи гостинні стіни «Славутича», учасники, вірні Православній церкві не забули відвідати храм, мелодійні дзвони якого пестили наш слух недільного ранку. Люди молилися. Дякували Богу за цю зустріч і просили, щоб і їх слово допомогло великій справі – порятунку дітей.

Євген ПОЗНАНСЬКИЙ,«Промінь»

Share Button