Реабілітаційний центр Українського товариства сліпих з п’ятого по двадцять п’яте серпня цього року проводив реабілітацію військовослужбовців, які отримали поранення під час бойових дій, що призвели до повної або часткової втрати зору. Цього разу реабілітантів було четверо — з Кропивницького, Києва і Київської області. Всі вони отримали різні важкі травми. В Реабілітаційному центрі УТОС наших захисників радо вітала команда реабілітологів, які зарекомендували себе як кваліфіковані фахівці своєї справи. Адже Центр вже багато десятиліть проводить реабілітацію для незрячих людей і має великий досвід. Проте з воїнами фахівці Центру почали працювати не так давно, але вже отримали гарні результати — це попри втрату зору впевненість у собі й адаптація у повсякденному житті реабілітантів.
Центр проводить реабілітацію за такими напрямками: соціально-побутова реабілітація, психологічна допомога, просторове орієнтування, ІТ-технології, вивчення шрифту Брайля, фізіотерапія та оздоровчий масаж. Цього разу реабілітанти в основному мали залишковий зір, тому реабілітаційні заняття були спрямовані на збереження зору й оволодіння навичками та вміннями, які допоможуть якомога менше застосовувати слабкий зір у побуті. Так на заняттях з соціально-побутового орієнтування реабілітолог Любов Резвін навчала хлопців готувати страви, не напружуючи очі, все робити руками на дотик.
Під час занять з просторового орієнтування фахівець Софія Іванівна Стаховіч, яка водночас є директоркою Центру, знайомила реабілітантів з білою тростиною і принципами її використання. Один з воїнів, Руслан Черніков, вже вдруге проходить реабілітацію під керівництвом Софії Іванівни й досяг неабияких результатів. Він вже самостійно прогуляється довкола Центру незнайомою місцевістю.
Щоб не навантажувати очі, викладач з ІТ-технологій Аліна Костенко навчала хлопців, як працювати зі смартфоном і комп’ютером, користуючись озвученими програмами.
Для воїнів, які пройшли важкі випробування на полі бою, в першу чергу необхідна підтримка психолога, і в центрі УТОС вони її також отримали. Кандидат психологічних наук і психотерапевт Юлія Тімакова надавала психологічну допомогу кожному з реабілітантів.
Цікавим і незвичним виявився для хлопців рельєфно-крапковий шрифт Брайля. Тифлопедагог Наталія Щербань познайомила їх з історією виникнення шрифту, а також принципами письма і читання.
Кожен день у реабілітантів починався з фізіотерапії, яку проводила фізіотерапевт Катерина Нагорна. Хлопцям подобались як індивідуальні, так і групові заняття з оздоровчими вправами.
Справжнім сеансом релаксації став для реабілітантів масаж. Його вправно робила Тетяна Фурінець. Заспокійлива атмосфера, насичена ароматом пахучих свічок і трав’яного чаю дала змогу розслабитися тілом і душею.
Окрім основних занять, воїнам проводили пізнавальні екскурсії містом, вони побували на цікавих виставках та здійснили приємні прогулянки на природі. «Хлопців могли відвідувати їхні родичі та друзі, щоб допомогти освоїтись на новому місці, але тільки на початку курсу реабілітації, — говорить директорка Центру Софія Іванівна Стаховіч, — а далі реабілітація спрямована на самостійне засвоєння навичок соціалізації».
Потрібно зазначити, що Реабілітаційний центр УТОС багато років отримував фінансування з державного бюджету, що давало змогу реабілітувати сотні незрячих. До війни фінансування припинилося, і Центр та чимало організацій УТОС опинився на межі виживання, і лише завдяки невтомній енергії та наполегливості його працівників на чолі з Софією Іванівною Центр вистояв і працює. До центру були залучені благодійники, які допомогли зробити ремонтні роботи в приміщенні, підготувавши його для проведення реабілітації. Завдячуючи фінансовій підтримці Благодійного фонду «МХП-Громада» воїни з порушеннями зору мали змогу майже місяць безкоштовно проживати, харчуватися в Центрі й отримати фахову допомогу з реабілітації.
«Велика подяка Реабілітаційному центру УТОС від сім’ї пораненого військовослужбовця Чернікова Руслана Петровича реабілітологам: з просторового орієнтування (у відкритому та закритому просторі, транспорті та приміщеннях); орієнтування в побуті (приготування їжі та вміння виконувати домашні справи); навчання шрифту Брайля (писати, читати, рахувати); ІТ-технології (користування мобільними пристроями та персональним комп’ютером); психологічної допомоги (адаптації в соціальному середовищі та сімейних взаємовідносинах); фізичної терапії; лікувально-оздоровчого масажу.
Також дякуємо за цікаві екскурсії.
Дякуємо всьому персоналу та колективу за теплу, домашню атмосферу та за проведений час в Реабілітаційному центрі».
Також своїми враженнями про реабілітацію поділився Сергій Посухов.
«Я проходив курс реабілітації з 5 по 25 серпня 2024 року в Реабілітаційному центрі УТОС. У грудні 2022 року отримав важке поранення у голову в місті Бахмут, внаслідок якого втратив праве око. Коли я вийшов зі шпиталю, то почав заново вчитись робити все, що робив до цього, але в реаліях сьогодення. Можу відверто сказати, що було досить складно, навіть маючи зір на одному оці. Якби тільки хто сказав, що є такий заклад, я б відразу намагався до нього потрапити. Впевнений, що після реабілітації у центрі УТОС я б менше бився головою об різні предмети, розсипав менше цукру, не перелив би стільки води.
А тепер, пройшовши курс реабілітації, можу сказати, що тут реабілітант перебуває під постійною увагою, навчають, здавалось би, простим і повсякденним речам: як пройти, як перейти дорогу, як знайти щось, як не потрапити в халепу на рівному місці, як не залишитись «голодним», та ще й нагодувати тих, хто поруч. Особливу увагу акцентовано на тому, що речі повинні бути на своїх місцях. Порядок — це умова життя людей з порушеннями зору. Вперше в житті я особисто дізнався про шрифт Брайля, і тепер можу розповісти, як він використовується.
Також у центрі приділяється увага фізичному здоров’ю — тільки прокинувся, умився, і відразу думаєш про дівчину Катю, яка приходить п’ять разів на тиждень на ранкову зарядку і змушує пітніти. Є тренажерний зал. А ще професійний масаж. Перший, другий, третій сеанс так собі, а наступні вже такий прилив і кайф, що забувається все, тільки чуєш легку музику. Кому потрібна психологічна допомога — вона тут теж є. Окрема дяка «Megogo» — якщо хтось щось бажає подивитись або послухати — є все. Жодного разу не чув криків від персоналу типу «Куди по помитому?», як у лікарнях. Співробітники завжди усміхнені та ввічливі. Якби всі у нас в державі виконували свої обов’язки так, як виконують їх у реабілітаційному центрі УТОС, то можливо і війни б взагалі не було. Дякую Вам за вашу працю!!!
А ще я чув, що дана реабілітація проводилася за сприяння спонсора, якого я і не знаю. Хочу подякувати спонсору в цей нелегкий час для всіх українців за те, що Ви знаходите можливість для такої справи.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!»
Наш кор. «Промінь»
