Різниця між статусом біженця і тимчасовим захистом

Звертаємо вашу увагу на різницю між статусом біженця і тимчасовим захистом.

СТАТУС БІЖЕНЦЯ

Згідно з Дублінською конвенцією, статус біженця надається у першій країні, кордон якої особа перетнула, тікаючи від війни. Його можуть отримати громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які легально проживали на території України, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Статус біженця надає такі гарантії: право на проживання у таборі біженців, медичну допомогу, освіту для дітей, щомісячну грошову допомогу, доступ до ринку праці.

Але є і певні обмеження:

  • неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
  • неможливість повернутися до України після отримання статусу; • позбавлення особистих документів (видається, посвідка на проживання);
  • неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови надання такого статусу.

ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ

Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року прийняла рішення запустити Директиву ЄС 2001/55/EC від 20.07.2001 року про тимчасовий захист, яка ніколи раніше не використовувалася і призначена для надання негайної допомоги та захисту біженцям через війну за спрощеним порядком.

Тимчасовий захист не означає отримання статусу біженця відповідно до Женевської конвенції про статус біженців 1951 р., який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.

Особи, на яких поширюється тимчасовий захист

  1. громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
  2. особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
  3. члени сімей перших двох категорій, у т.ч. чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення Росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
  4. громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на  підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження.

 Особи, на яких може поширюватися тимчасовий захист (в залежності від рішення влади кожної окремої країни ЄС)

  1. громадяни України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
  2. особи без громадянства або громадяни третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але не мали дозволу на постійне проживання в Україні, якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження.

 Особи, на яких не поширюється тимчасовий захист

  1. особи без громадянства або громадяни третіх країн, які не малидозволу на постійне проживання в Україні, якщо їхня батьківщина є безпечною країною;
  2. громадяни України – сезонні працівники, студенти по обміну, що перебувають у країнах ЄС.

Права осіб, які користуються тимчасовим захистом:

  • дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
  • доступ до роботи (вимоги очікування 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця в цьому випадку не має);
  • доступ до освіти. Діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування;
  • забезпечення житлом (заселення у центр чи надання засобів для проживання);
  • доступ до соціального забезпечення;
  • доступ до медичного обслуговування;
  • право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
  • можливість отримати статус біженця у майбутньому;
  • можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.

Звісно конкретні права особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту. Там переміщеним українцям мають видати документ, який пояснює зрозумілою їм мовою їхній статус та права.

Після отримання такого статусу в конкретній країні, подорожувати в інші країни Шенгенської зони можна за звичними для безвізу правилами: не більше 90 днів за кожні 180 днів.

Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС. Але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту) в будь-який час свого перебування.

Переваги тимчасового захисту

  • доступ до праців країні перебування та інше забезпечення можна отримати з моменту звернення, а не очікувати до 6 місяців поки приймається рішення про надання статусу біженця або додаткового захисту;
  • при настанні відповідних обставин можна безперешкодно повернутися до країни громадянствана відміну від процедури отримання статусу біженця, адже в період до 6 місяців очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. При цьому ви будете зобов’язані здати свій паспорт відповідним установам, доки не отримаєте рішення щодо вашого статусу біженця. В такому випадку повернутися до країни громадянства можна буде тільки після отримання статусу біженця та за умови, що підстави для надання статусу біженця відпали або особа добровільно повторно скористалася захистом країни своєї громадянської належності та інші. Звісно конкретні умови визначаються кожною країною у внутрішньому законодавстві самостійно. Водночас, тимчасовий захист — винятковий захід країн ЄС, схвалений для українців, — дає практично ті ж самі права на час перебування в ЄС і можливість повернутися додому, як тільки це стане безпечним;
  • статус тимчасового захисту можна отримати в будь-якій безпечній країніна вашу думку, яка входить до Європейського Союзу на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій безпечній країні, кордон якої ви перетнули вперше;
  • залишається право подати прохання про притулокв будь-який час.

Строк дії тимчасового захисту

Перебувати за кордоном безвіз, тобто без отримання відповідного дозволу на проживання можна загалом не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.

Тому українцям з 04.03.2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 Директиви про тимчасовий захист надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу на 1 рік, цей період може бути автоматично продовжено на наступний рік в залежності від ситуації в Україні.

Загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС до 3 років.

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію Директиви про тимчасовий захист.

Share Button