Відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю у бібліотеці ім. М. Островського

2 грудня 2018 року в Центральній спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського відбулося відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю. У заході взяли участь активні читачі бібліотеки, незрячі артисти самодіяльності, а також відомий поет, науковець, винахідник, заслужений діяч культури України Віталій Іващенко. Він пише твори на різну тематику, переважно це роздуми про життя у формі коротких віршів з влучним або дотепним закінченням. Одразу помітно, що поет любить публічне читання  власних віршів, а публіка на них чудово реагує і довго не відпускає його. Прочитані Віталієм Іващенком вірші здаються написаними просто, але в них часто закладений глибокий сенс.

Потім у програмі була декламація віршів у гарному виконанні наших читачів. Публіку прекрасно завів Руслан Іщенко, який запропонував разом заспівати кілька відомих українських пісень.

Тож зустріч, як завжди, пройшла дуже тепло, щиро й по–домашньому невимушено.

 

Відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю в Центральній спеціалізованій бібліотеці для сліпих  ім. М. Островського
Поет, науковець, винахідник, заслужений діяч культури України Віталій Іващенко
Фотографія
Руслан Іщенко
Share Button

НЕЗРЯЧИМ КИЯНАМ ЗБЕРЕЖЕНО БЕЗКОШТОВНИЙ ПРОЇЗД НА 2019 РІК

Одними з найболючіших проблем, які  постали перед незрячими України в останній час, стало скасування  загально державної пільги на проїзд у міському транспорті і  заміна її на адресну грошову  допомогу на проїзд, суму якої мають визначати місцеві органи влади. Ми з вами пам’ятаємо, що це  непродумане рішення вкрай засмутило більшість  членів нашого Товариства. Засмутило вже хоча б тому, що сума цієї  компенсації аж ніяк не могла компенсувати реальних затрат на проїзд у мегаполісі.  Наприклад, у самій столиці  прибічники такого рішення пропонували  виділяти кошти на проїзд із розрахунку  тридцать поїздок на місяць.  Але ж більшості незрячих киян доводиться діставатися до місця роботи двома, а де кому і трьома видами транспорту. А дорога до дому! Тобто вже за один день незрячий мешканець столиці використає  мінімум чотири поїздки. І вистачить йому  цієї суми лише на сім з половиною робочих днів.   Це вже не кажучи про те, що  існує реальна загроза того, що у багатьох містах такі виплати будуть затримуватися, або і заморожуватися під різними приводами.  Пам’ятаємо ми, шановний читачу, і про те, як незрячі кияни на чолі з заступником голови ЦП УТОС М. М. Новосецьким пікетували приміщення суду, де розглядалася справа про скасування цього рішення уряду. При цьому, враховуючи інтереси тієї частини незрячих, які віддають перевагу грошовій компенсації,  керівництво КМО запропонувало  найбільш гнучке, можна сказати, універсальне рішення, відповідно до якого кожний незрячий міг особисто обирати між збереженням права на безкоштовний проїзд, або отриманням грошової компенсації.   Але, окрім пікетувань, керівництво КМО протягом восьми місяців, починаючи з  березня, вело напружену боротьбу  за збереження пільгового проїзду для незрячих киян. І ось,   22 листопада,  в приміщенні  Української незалежної інформаційної агенції новин відбулася прес-конференція заступника міського голови Києва Валентина Мондриївського  та  директора департаменту соціального захисту інвалідів КМДА Юрія Крикунова. Тема заходу: «Соціальний захист у столиці». Особливу увагу було приділено таким питанням, як  підтримка киян участників АТО та реалізація програм «Безбар’єрний Київ» та «Турбота».

Під час прес-конференції Юрій Володимирович Крикунов повідомив, що відповідно до рішення  міської влади у Києві для пільгових категорій киян, а, зокрема, і для незрячих, у 2019 році безкоштовний проїзд зберігається. Але цю пільгу збережено лише для незрячих, які  є мешканцями Києва.  Відтепер, документом, що дає право на безкоштовний проїзд стає не пенсійне посвідчення а  саме  картка киянина.

Це є безумовно значним успіхом, бо рішення про скасування пільг та заміну їх адресною грошовою допомогою було ухвалено на рівні уряду.    Були чиновники, які відверто тиснули на представників громадських організацій людей з інвалідністю. Та й не всі  громадські діячі мали мужність протистояти цьому тиску.  Що ж. вміння дослухатися до думки людей  .робить честь і керівникам міста.

Але чи можемо ми вважати, що цю проблему для Києва вирішено остаточно?  Дещо насторожує фраза, мимохідь сказана високопосадовцем:

–  Ми сподіваємося, що з часом усе ж перейдемо на монетизацію. Ця дрібна деталь зайвий раз свідчить, наскільки непросто далося таке рішення. Бачимо також,  що і  в столиці   не все так просто. Але активна громадянська  позиція   дає підстави для оптимізму.

До речі, у ряді міст України і навіть Київської  області   з незрячих вже почали стягувати платню за проїзд.  Тому, наводячи  досвід Києва,  радимо і закликаємо членів УТОС з усіх областей України ,поки ще не пізно, активно і рішуче захищати свої інтереси, бо почути можна того, хто не соромлячись, в голос висловлює свої вимоги. Не мовчіть, щоб влада вас почула.

Євгеній Познанський,«Промінь»

Share Button

«УТОС Є І БУДЕ», АБО ДЕНЬ НЕЗРЯЧИХ ПО- КИЇВСЬКИ

          Здавна відомо, що будь-яке свято, будь-яку традицію можна зіпсувати і перетворити на нудний офіціоз, якщо підходити до  відзначення не творчо, без душі.  Можемо з задоволенням відзначити, що цих помилок успішно уникли організатори відзначення Міжнародного дня незрячих у Києві.

          Усі згодні з тим, що  Міжнародний день сліпих це не свято, але день, коли  суспільство має ще раз згадати про співгромадян із вадами зору. І ми самі у цей день зустрічаємося  аби підтримати один одного, підвести певні підсумки, визначити цілі на майбутнє у нашому нелегкому житті. І  просто, щоб зустріти друзів, отримати радість від спілкування.

     Урочистий захід, присвячений ювілею УТОС та Міжнародному дню незрячих проходив у приміщенні клубу столичного УВП №4. У актовому залі розмістилися більше двохсот незрячих киян, представники усіх ВПО та ТПО столиці. Організатори заходу, зокрема, директор клубу УВП №4 О. П. Бойко, програму побудували таким чином, що збори не перетворилися на нудну, протокольну церемонію, а  виступи почесних гостей чергувалися з виступами артистів художньої самодіяльності.

           Серед гостей заходу: голова Київської міської профспілки працівників комунального господарства та сфери послуг В. М. Сурмак, заступник директора Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Усольцева В. В.,  начальник управління та взаємодії з громадськими організаціями інвалідів  Департаменту соцполітики КМДА І. М. Южаніна, представники адміністрації Дніпровського району міста Києва, на території якого і знаходиться УВП №4.

          У своєму виступі голова КМО, заступник  голови ЦП УТОС М. М. Новосецький  закликав активно боронити свої права,  розповів про ті зусилля, які докладає Українське товариство сліпих у ці нелегкі дні, аби відстояти інтереси незрячих, зокрема, у питанні  безкоштовного проїзду, а також  забезпечення соціального захисту інвалідів. Протягом багатьох років, саме УТОС, попри усі труднощі, відстоював  інтереси та права  людей з вадами зору. Водночас  голова КМО висловив надію на  розуміння з боку  представників  влади, бо подобається це комусь чи ні, але керівництво УТОС не збирається здавати інтереси своїх членів.  «УТОС є і буде» – сказав М.М.Новосецький.

Тепло вітали  колег господарі: директор УВП №4 В. Б. Хіміченко та  директор клубу, голова ВПО О. П. Бойко. Привітна, завжди усміхнена  жінка, О. П. Бойко не лише  висловила захоплення незрячими людьми, які щоденною працею доводять, що сліпота – це не вирок і стають прикладом для інших, але і торкнулася насущних проблем, також рішуче засудивши сумнівні ініціативи деяких можновладців, зокрема, вище згадане скасування пільгового проїзду.

          Щедрими були на добрі слова і гості. Так, В. М. Сурмак запевнив присутніх у тому, що профспілки розуміють потреби незрячих і будуть твердо відстоювати інтереси усіх трудящих, попри те, що уряд до їх вимог поки дослухатися не хоче.  Почесні грамоти отримали  найкращі  працівники cтоличних УВП та ТПО.  Представник соціальної сфери розповів про особливості забезпечення реабілітаційними засобами незрячих і дав відповіді на деякі запитання залу.

По завершенню першої частини заходу на сцену було запрошено  аматорів художньої самодіяльності Білоцерківського УВП УТОС.  Талановиті вокалісти та читці продемонстрували, що Білоцерківське УВП є одним з найкращих не лише у власне виробничій галузі, але  «тримає марку» і у сценічному мистецтві. Виступи всіх білоцерківців, ансамблю «Вербиченька», поетеси Наталії Кузмічової  та  інших виконавців принесли справжнє задоволення усім  присутнім.

          Наприкінці свята  усі  незрячі отримали подарункові набори від КМО. А головне, що всі відчули великий заряд позитиву, якого так не вистачає у наші скрутні часи.

Євгеній Познанський,«Промінь»

Share Button

В Україні адаптували 60 фільмів для людей з порушенням зору

Для фільмів записали аудіодискрипцію – це додатковий коментар до стрічки, який пояснює незрячій людині, що саме відбувається на екрані. Скоро усі адаптовані фільми завантажать на сайт Української Спілки Інвалідів.

ТСН

Share Button

Учасники семінару обговорили переваги та недоліки впровадження інклюзивної освіти для дітей з глибокими порушеннями зору

13-15 листопада 2018 року у готельному комплексі «Верховина» у передмісті Києва відбувся Всеукраїнський семінар-тренінг «Переваги та недоліки впровадження інклюзивної освіти для дітей з глибокими порушеннями зору», організаторами якого виступили Національна Асамблея людей з інвалідністю України, Всеукраїнська громадська організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії», МБО «Німецько-українська партнерська мережа» та Харківська громадська організація «Центр реабілітації молодих інвалідів та членів їх сімей «Право вибору» в партнерстві з Асоціацією тифлопедагогів України.

Учасники Всеукраїнського семінару-тренінгу «Переваги та недоліки впровадження інклюзивної освіти для дітей з глибокими порушеннями зору»

Семінар був спрямований на обговорення позитивних та негативних прикладів інклюзивного навчання дітей з порушеннями зору, впровадження новітніх технологій та програм у інклюзивній освіті, роль спеціальних шкіл і навчально-реабілітаційних центрів для незрячих та для слабозорих дітей у нинішніх реаліях.

Участь у семінарі взяли представники Міністерства освіти і науки України, спеціальних шкіл і навчально-реабілітаційних центрів для незрячих та для слабозорих дітей, шкіл в яких впроваджується інклюзивна освіта, видавництв, які займаються виданням літератури шрифтом Брайля, громадських організацій, які опікуються людьми з порушеннями зору, а також батьки дітей з порушеннями зору.

У рамках семінару було проведено круглий стіл на тему: «Виклики часу – стандарти видання книг для людей з важкими порушеннями зору в Україні». Учасники круглого столу обговорили сучасні стандарти підготовки та видання книг для незрячих і слабозорих дітей. Закордонним досвідом поділився консультант відділу публікацій Консультаційно-інформаційного сервісно-текстового центру при Баварському союзі сліпих та слабозорих Олександр Павкович.

Примірні переліки корекційних засобів навчання та реабілітаційного обладнання для дітей з порушеннями зору учасники семінару обговорили з головним спеціалістом Відділу освіти дітей з особливими потребами Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Дмитрієвою-Заруденко Юлією Володимирівною.

Учасники Всеукраїнського семінару-тренінгу «Переваги та недоліки впровадження інклюзивної освіти для дітей з глибокими порушеннями зору»

Крім цього учасники семінару ознайомились з діяльністю громадських організацій, які опікуються людьми з інвалідністю по зору, у сфері сприяння у реалізації права на освіту дітьми з інвалідністю по зору, а також ознайомились з досвідом батьків, діти яких маючи інвалідність по зору є залученими до процесу інклюзивного навчання.

Share Button

ВЕСЕЛО І ПІЗНАВАЛЬНО

          Цікавою розважально-пізнавальною програмою відзначили Міжнародний день сліпих (13 листопада) на Київському УВП №2.  Захід проходив 14 листопада  у залі підприємства. Керівництво підприємства на чолі з директором А. Р. Вінковським  розробило оригінальну програму. Усім гостям свята було запропоновано взяти участь у вікторині, питання якої були присвячені незрячим, видатним особистостям, яким втрата зору не завадила  досягнути висот у мистецтві та літературі, важливим подіям з    історії становлення та розвитку  руху за права сліпих, а інколи вимагли не тільки знань, але і кмітливості, вміння мислити логічно. Розробили ці цікаві та дотепні запитання заступник директора УВП №2 В. В. Романюк та Ірина Фролова. Вікторина проходила у три тури, які чергувалися з виступами артистів художньої самодіяльності, а також гостей – аматорів з столичного УВП №4.  Співали Тетяна Борисенко, Тамара Юрасинець, Юрій Каменькович, Олексій Вишневський, Євген Науменко, Віталій Головченко, гарно декламувала  Оксана Прищепа.    Відповідно до правил  кожен глядач, який знав  відповідь на запитання, що пролунало, мав назватися і після цього  дати свій варіант відповіді. Якщо відповідь була невірною тоді відповісти пропонували іншим бажаючим. Окрім того, кожен з учасників міг запропонувати своє запитання  залу, вірна відповідь на яке нагороджувалася так само, як і відповідь на запитання самої вікторини – цукеркою. Той, у кого на кінець гри набиралася найбільша кількість цукерок, тобто вірних відповідей, ставав переможцем.

Майстерно, зі справжнім шармом, вела гру ведуча Яна Колінько.

           Запитання були цікаві і різноманітні. Наприклад, на честь якого видатного поета Англії названо мовний тренажер, якийдопомогає незрячим у вивченні клавіатури комп’ютера? Вірна  відповідь –  на честь Мільтона,  бо цей видатний англієць написав свій найвідоміший твір «Втрачений  рай» вже після того, як втратив зір. Або  таке:у книзі одного японського автора розповідається про те, що незрячі американці на початку минулого сторіччя нерідко, під час розмови з малознайомою людиною, намагалися торкнутися  її голови. А для чого саме? Вірна відповідь –  для того, аби перевірити чи не  є їх співрозмовник негром. Бо расизм у Сполучених  Штатах тих часів був  дуже розповсюджений, а жорстка кучерява шевелюра одна з найтиповіших ознак африканців, яка безпомилково  вказувала на расову приналежність людини,навіть тому, хто не бачить кольору шкіри.

          До речі, вірні відповіді на ці запитання, а  також і  на низку інших дав  поет та журналіст Євгеній Познанський, який і посів перше місце.  На другому місці – бібліограф Центральної бібліотеки  УТОС ім. М. Островського Олександр Бурчак. Третє місце посіла  талановита молода киянка, журналістка Леоніда Пономарьова. Подарунки від організаторів свята отримали не лише переможці, але і учасники, які посіли четверте та п’яте місця, а також учасниця, яка поставила найбільш цікаве запитання.

          По завершенні гри  присутніх  почастували чаєм та кавою з солодощами. А головний подарунок від керівництва УВП №2 для усіх активних незрячих мешканців столиці ще попереду. Бо на запитання чи не плануєте ви зробити цю гру до дня незрячих традиційною? Директор УВП №2 А. Р. Вінковський відповів:

 – Звичайно, так.  Головне, щоб було  якомога більше активних, ерудованих людей, яким це цікаво. Які люблять  активний інтелектуальний відпочинок.

    І хоча усім нам зрозуміло, що Міжнародний день незрячих це не свято, але веселий, святковий настрій був в усіх, хто відвідав цей захід.

Тезей, «Промінь»

Share Button

Ми маємо забезпечити безперешкодний доступ осіб з інвалідністю до залізничної інфраструктури та транспорту, – Юрій Лавренюк

12 листопада 2018 року під головуванням заступника Міністра інфраструктури Юрія Лавренюка відбулась нарада з питань доступності залізничного транспорту та об’єктів залізничної інфраструктури для осіб з інвалідністю. У нараді взяли участь представники Міністерства соціальної політики, ПАТ «Укрзалізниця», Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національної Асамблеї людей з інвалідністю України, ВГО «Асоціація осіб з інвалідністю – спинальників України» , ВОІ «Українське товариство сліпих», ВОІ «Українське товариство глухих», ГО «Всеукраїнське об’єднання осіб з інвалідністю «Група активної реабілітації» та інші.

Учасники наради обговорили стан доступності залізничного транспорту та об’єктів інфраструктури для осіб з інвалідністю, зокрема обладнання пандусами залізничних вокзалів України, пристосованості пасажирських пішохідних переходів через залізничні колії, можливості бронювання та придбання особами з інвалідністю квитків на залізничний транспорт за пільговою вартістю через он-лайн сервіси Укрзалізниці та аналіз рухомого складу обладнаного для осіб з інвалідністю.

Юрій Лавренюк наголосив на важливості порушеного питання для Міністерства інфраструктури: «Ми вже мали нараду щодо якості обслуговування людей з інвалідністю в аеропортах України. Поставлені задачі виконуються і ми вже маємо позитивні результати. Сьогодні я хочу, щоб ми спільно обговорили всі проблеми доступності залізничного транспорту для осіб з інвалідністю і напрацювали рішення з усунення недоліків у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі. В Міністерстві інфраструктури створено Робочу групу з питань доступності для осіб з інвалідністю транспорту, об’єктів транспортно- дорожньої інфраструктури та поштового зв’язку. До складу робочої групи увійшли представники підрозділів, служб, адміністрацій підприємств та товариств Мінінфраструктури, Уповноваженого президента України з прав людей з інвалідністю, громадських організацій та інших, які здійснюють роботу у цьому напрямку».

За результатами наради Юрій Лавренюк доручив ПАТ «Укрзалізниця» підготувати загальну інформацію від усіх філій Укрзалізниці, в першу чергу, щодо обласних центрів і найпопулярніших напрямків стосовно доступності вокзалів, залізничної інфраструктури, поїздів та загальної інформації особам з інвалідністю.

«Вся необхідна інформація має бути розміщена на офіційному веб-сайті Укрзалізниці. Окрім того, в оголошеннях прибуття/відбуття потягів на вокзалах теж має бути присутня інформація про те, який вагон у поїзді обладнаний для осіб з інвалідністю. Все це повинно бути зроблено вже найближчим часом. Співробітники Укрзалізниці мають пройти спеціальні тренінги щодо взаємодії з особами з інвалідністю. Мають бути розроблені типова інструкція, яка буде обов’язкова до виконання, і ті, хто її буде порушувати – будуть притягуватись до дисциплінарної відповідальності. Також, мають бути розроблені спеціальні відеоролики і посібники. Ми маємо забезпечити безперешкодний доступ осіб з інвалідністю до залізничної інфраструктури і транспорту та створити комфортні умови для перебування таких пасажирів на вокзалах України», – підкреслив Юрій Лавренюк.

 

Ми маємо забезпечити безперешкодний доступ осіб з інвалідністю до залізничної інфраструктури та транспорту

Ми маємо забезпечити безперешкодний доступ осіб з інвалідністю до залізничної інфраструктури та транспорту

 

Міністерство інфраструктури України

Share Button

День України на Чемпіонаті світу з пауерліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з порушеннями зору

Справжній фурор влаштували у єгипетському Луксорі 14 листопада 2018 року члени жіночої збірної України з пауерліфтингу. В перший змагальний день Чемпіонату світу з пауерліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з порушеннями зору розіграли всі комплекти нагород жінки. Вперше за всю історію чемпіонками світу серед жінок з пауерліфтингу стали вісім українок! До Єгипту змагатись у складі національної збірної прибули як титуловані Ольга Чайковська, Галина Галінська, Василиса Козирєва, так і дебютантки міжнародних змагань Ольга Каплун, Ніна Асєєва, Софо Беруашвілі, Валентина Григор’єва. Лише вдруге приймала участь у міжнародних змаганнях Світлана Коробкова.

Збірна України з пауерліфтингу 2018

Виступ наших дівчат виявився фантастично вдалим на «LUXOR SPORT HALL»! Вісім золотих медалей серед жінок з восьми можливих в активі українок на світовому чемпіонаті з пауерліфтингу. Ще шість золотих медалей та дві срібні здобули українки на Чемпіонаті світу з жиму лежачи у відкритому віковому класі. Три спортсменки з України – Ольга Каплун, Валентина Григор’єва, Софо Беруашвілі стали також переможницями юніорських змагань з пауерліфтингу та жиму. Ольга Чайковська та Галина Галінська додатково відзначились перемогами з триборства та жиму серед жінок-майстрів.

Під час змагань у Луксорі спортсменки збірної України оновили 11 світових рекордів серед жінок!

Нижче публікуємо результати виступу українок на світовому форумі.

Чемпіонат світу з пауерліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з вадами зору
14 листопада 2018 року, м. Луксор, Єгипет
Пауерліфтинг
Жінки
Вагова категорія до 48
1 місце Каплун Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), сума 253 кг (World Record (WR) (присідання 92,5 кг WR + жим лежачи 50 кг + станова тяга 110,5 кг)

Вагова категорія до 52 кг
1 місце Чайковська Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Марія Розторгуй), сума 286 кг (92,5+62,5+131 WR)

Вагова категорія до 56 кг
1 місце Козирєва Василиса (м. Слов’янськ, Донецька область, тренери Олексій Позднухов, Ігор Котляров), сума 295 кг (95+65+137,5 WR)

Вагова категорія до 60 кг
1 місце Галінська Галина (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Олександр Фесовець), сума 315,5 кг (110+52,5+153 WR)

Вагова категорія до 67,5 кг
1 місце Григор’єва Валентина (м. Слов’янськ, Донецька область, тренери
Олексій Позднухов, Ігор Котляров), сума 317,5 кг WR (107,5 WR+60+150 WR)

Вагова категорія до 75 кг
1 місце Коробкова Світлана (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), сума 282,5 кг (95+62,5+125)

Вагова категорія до 82,5 кг
1 місце Асєєва Ніна (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), сума 342,5 кг WR (130 WR +70+142,5 WR)

Вагова категорія до 90 кг
1 місце Беруашвілі Софо (м. Львів, тренер Сергій Колосов), сума 335 кг (125+70+140).

Пауерліфтинг
Ветерани
Вагова категорія до 52 кг
1 місце Чайковська Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Марія Розторгуй), сума 286 кг (92,5+62,5+131)

Вагова категорія до 60 кг
1 місце Галінська Галина (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Олександр Фесовець), сума 315,5 кг (110+52,5+153).

Пауерліфтинг
Юніорки
Вагова категорія до 48
1 місце Каплун Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), сума 253 кг (92,5+50+110,5)

Вагова категорія до 67,5 кг
1 місце Григор’єва Валентина (м. Слов’янськ, Донецька область, тренери
Олексій Позднухов, Ігор Котляров), сума 317,5 кг (107,5+60+150)

Вагова категорія до 90 кг
1 місце Беруашвілі Софо (м. Львів, тренер Сергій Колосов), сума 335 кг (335+125+140).

Жим лежачи
Жінки
Вагова категорія до 48
1 місце Каплун Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), жим 50 кг

Вагова категорія до 52 кг
2 місце Чайковська Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Марія Розторгуй), жим 62,5 кг

Вагова категорія до 56 кг
1 місце Козирєва Василиса (м. Слов’янськ, Донецька область, тренери Олексій Позднухов, Ігор Котляров), жим 62,5 кг

Вагова категорія до 60 кг
2 місце Галінська Галина (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Олександр Фесовець), жим 52,5 кг

Вагова категорія до 67,5 кг
1 місце Григор’єва Валентина (м. Слов’янськ, Донецька область, тренери
Олексій Позднухов, Ігор Котляров), жим 60 кг

Вагова категорія до 75 кг
1 місце Коробкова Світлана (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), жим 62,5 кг

Вагова категорія до 82,5 кг
1 місце Асєєва Ніна (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), жим 70 кг

Вагова категорія до 90 кг
1 місце Беруашвілі Софо (м. Львів, тренер Сергій Колосов), жим 70 кг.
Жим лежачи
Ветерани
Вагова категорія до 52 кг
1 місце Чайковська Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Марія Розторгуй), жим 62,5 кг

Вагова категорія до 60 кг
1 місце Галінська Галина (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Олександр Фесовець), жим 52,5 кг
Жим лежачи
Юніорки
Вагова категорія до 48
1 місце Каплун Ольга (м. Рівне, тренери Андрій Демчук, Вадим Полюхович), жим 50 кг

Вагова категорія до 67,5 кг
1 місце Григор’єва Валентина (м. Слов’янськ, Донецька область, тренери
Олексій Позднухов, Ігор Котляров), жим 60 кг

Вагова категорія до 90 кг
1 місце Беруашвілі Софо (м. Львів, тренер Сергій Колосов), жим 70 кг.

Абсолютна першість серед жінок за формулою Вілкса
Пауерліфтинг
1 місце Галінська Галина – 366,106 б.
2 місце Чайковська Ольга – 359,216 б.
3 місце Козирєва Василиса – 351,05 б.
Жим лежачи
2 місце Чайковська Ольга – 160,925 б.
3 місце Козирєва Василиса – 152,469 б.

Щасливою для українок виявилась єгипетська земля. Завдячуючи результатам праці тренерів та спортсменів Державний Гімн України на церемонії нагородження найкращих спортсменів світу у Луксорі фактично лунав безперервно. Беззаперечною стала перемога жіночої збірної України у командному заліку.

14 листопада 2018 року сміливо можна назвати Днем України на Чемпіонаті світу з пауерліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з порушеннями зору!

Ось як прокоментували результати своїх виступів українки:

Валентина Григор’єва: «У складі збірної країни сьогодні дебютувала на міжнародних змаганнях, тому доклала всіх зусиль, щоб виправдати довіру тренерського штабу національної команди. Дуже радію, що перемогу на чемпіонаті світу вдалося прикрасити трьома світовими рекордами. Хотіла би висловити слова вдячності особистим тренерам Ігорю Котлярову та Олексію Позднухову, старшому тренеру збірної Андрію Демчуку та лікарю національної збірної Ігорю Кобилянському. Звичайно, передаю вітання всім рідним та близьким, та дякую їм за постійну підтримку. Завтра розпочинають свій виступ на чемпіонаті світу чоловіки, тому бажаю нашим друзям по національній збірній України успіхів. В мене є причина для подвійного хвилювання, адже завтра на єгипетський поміст вийде змагатись мій рідний брат Євген Бабенко.»

Ніна Асєєва: «Перед змаганнями дуже хвилювалася, але після виконання першої спроби на помості вдалося впоратися з емоціями і успішно пройти змагальний марафон. Дякую своїм тренерам Андрію Олександровичу Демчуку та Вадиму Олександровичу Полюховичу за все!»

Галина Галінська: «Для мене немає кращої нагороди, ніж миттєвості, коли лунає Гімн нашої країни на честь перемоги українських спортсменів на найпрестижніших змаганнях. А сьогодні в Єгипті був наш день. Дуже радію за всю нашу команду. Вісім українок повернуться додому з золотими медалями чемпіонату світу з пауерліфтингу серед спортсменів з вадами зору. Це неймовірний результат! Дякую тренерам за їх нелегку працю, всій нашій дружній збірній за підтримку! Сьогоднішній результат – наша спільна перемога.

Паралельно з Чемпіонатом світу з пауерліфтингу у Португалії на Чемпіонаті світу з дзюдо серед спортсменів з вадами зору розпочали боротьбу українці. Бажаю успіхів нашій команді та з нетерпінням та великим хвилюванням чекаю новини з Португалії, адже у ваговій категорії до 48 кг виступатиме моя донька Юлія. Сподіваюсь, що дзюдоїсти приймуть переможну естафету від пауерліфтерів та Гімн України лунатиме раз по раз на честь перемог наших співвітчизників на різних континентах.»

15 листопада у другий змагальний день Чемпіонату світу з пауерліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з порушеннями зору на поміст вийдуть чоловіки вагових категорій 56 кг, 60 кг, 67,5 кг, 75 кг, 82,5 кг. Український пауерліфтинг в вищеперерахованих категоріях представлятимуть наступні атлети: Шаульський Володимир (вагова категорія до 56 кг, м. Слов’янськ, Донецька область), Драний Володимир (вагова категорія до 60 кг, м. Слов’янськ, Донецька область), Романюк Юрій (вагова категорія до 67,5 кг, м. Слов’янськ, Донецька область), Куруоглу Володимир (вагова категорія до 67,5 кг, м. Мелітополь, Запорізька область), Куров Роман (вагова категорія до 75 кг, м. Рівне), Набухотний Роман (вагова категорія до 82,5 кг, м. Сарни, Рівненська область), Бабенко Євген (вагова категорія до 82,5 кг, м. Слов’янськ, Донецька область).

Джерело: Николай Колтаков

Share Button

Міжнародний день незрячих

13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї – відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для незрячих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата відзначається як Міжнародний день незрячих.

До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для незрячих. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання незрячих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Навчання та виховання незрячих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати незрячих дітей читанню і друкувати книги для незрячих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.

Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом – «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шестіточія. (У 1829 році француз Луї Брайль – вихованець Паризького національного інституту для незрячих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).

У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для незрячих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день незрячих.

Share Button

13 ЛИСТОПАДА – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ НЕЗРЯЧИХ

Табличка в старця коло ніг:
ПОДАЙТЕ ЩОСЬ СЛІПОМУ.
Люд в шапку кидав, хто що міг,
Нещасному слабому.
Прохожий коло старця став,
Щоб милостиню дати,
Купюру з гаманця дістав
І напис став читати.
– Убогий, – мовив, – твій дохід!
Залянувши в скарбничку.
– Твій напис замінити слід…
Узяв до рук табличку,
Слова якісь там змудрував,
Поставив жирну крапку
Та й зник, а старець грошей мав
На вечір повну шапку.
Порахувати – ого-го!
Незрячий мав мороки!
Ба! Враз рятівника свого
Впізнав ледь чутні кроки.
– Впаду, – сказав, – до твоїх ніг,
Дозволь лиш запитати,
Скажи мені, чудес яких
Ти в напис зміг додати?
– В табличці, – чоловік сказав,
Й не пахне чудесами!
Слова лиш інші я вписав,
По суті ж все те саме.

Кричала всім табличка та
Сліпому на удачу:
НАВКОЛО ОСІНЬ ЗОЛОТА,
ТА Я ЇЇ НЕ БАЧУ.

Тетяна Чорновіл

Share Button

 

zaklyk.org.ua