Колектив Об’єднаної редакції періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик» щиро вітає читачів та відвідувачів сайту з Днем Незалежності України!
Майбутнє України будується сьогодні і кожен з нас повинен долучитися до цієї святої справи! Саме спільними зусиллями ми досягнемо позитивного результату – побудови демократичної, стабільної, сильної держави, якою пишатимуться наші нащадки!
Віримо в те, що Україні вдасться відстояти незалежність і перемогти ворога. Дякуємо нашим захисникам і захисницям за щоденну невтомну роботу, за сміливість і відвагу, за патріотизм та за кожний новий ранок.
Нехай доля нарешті посміхнеться нашій прекрасній, багатостраждальній країні і кожному з нас, її громадянам!
Бажаємо всім міцного здоров’я, щастя, миру, злагоди та достатку, щедрої долі, успіхів у всіх справах і починаннях. Бажаємо кожному мати відчуття особистої незалежності від будь-яких чинників і обставин. Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а Ваша плідна робота буде надійною запорукою щасливого майбутнього.
24-річний Владислав Єщенко, відомий як «Самурай», народився у Горлівці, згодом переїхав до Слов’янська. з 2020 року працював демінером у гуманітарній організації з розмінування, проводив дії, спрямовані на очищення територій Донецької та Луганської областей з пошуку та знешкодженню мін та інших вибухонебезпечних предметів. Через тиждень після початку повномасштабного вторгнення став добровольцем у лави ЗСУ на посаді сапера.
У ході виконання бойового наказу командира військової частини А7270 зі знешкодження мін ПФМ-1 у районі н.п. БОГДАНІВКА Донецької області, сапер другого саперного відділення інженерно-саперного взводу підрозділу забезпечення солдат ЄЩЕНКО Владислав Олександрович 09 серпня 2022 року отримав мінно-осколкове поранення та зазнав контузії. Діагноз: мінно-осколкове поранення, опіки, акубаротравма. У наслідок поранення Владислав Єщенко втратив зір, частково чує на одне вухо, не відчуває запахів.
Після тяжкої реабілітації боєць не пав духом та став зразком для багатьох Українців, він створив свій Благодійний Фонд «Побачимо перемогу». Зараз Владислав виконує обов’язки директора фонду, для допомоги пораненим бійцям втратившим зір як і він. Також варто зазначити, що Владислав долучився до придбання та передачі до військової частини квадрокоптерів, що допомогло військовим здійснювати успішні військові операції під Соледаром.
На даний час Владислав працює над головною метою свого благодійного фонду, а саме веде перемовини з науковцями з Іспанії м. Аліканте про придбання патенту та перевезення технології в Україну, яка зможе повернути повністю втрачений зір пораненим бійцям та всім нужденним. Ціль проєкту вживлення у кортикальну кору чіпа який буде обробляти дані з камер та за допомогою нейромережі передавати зображення у мозок.
Влад втратив обидва ока та можливість бачити світ. Однак, навіть це не змогло його зламати. Дівчина Влада Валерія в усьому підтримує коханого. Владислав вперше освідчився своїй коханій 31 серпня минулого року, коли трохи отямився після поранення. Хлопцю було важко прийняти реальність, але його кохана Валерія запевнила, що вони разом долатимуть усі труднощі. Тоді Владислав зрозумів: вона — його подарунок долі.
Майже через рік після отриманого поранення Владислав освідчився коханій вдруге, чого вона зовсім не очікувала. Покликавши Валерію в ресторан, де начебто його друг мав освідчитися своїй дівчині, Владислав запропонував коханій стати його дружиною. Наречені вирішили одружитися у день народження Валерії — 21 серпня.
21 серпня 2023 року незламна пара узаконила свої стосунки. Розпис відбувся у Києві, куди молодята запросили лише найближчих друзів та рідних. Через те, що багато хто з близьких не зміг приїхати на церемонію, Владислав та Валерія вирішили транслювати церемонію одруження на сторінках “Самурая” в Instagram та TikTok.
Такий важливий момент у житті молодят розділила понад тисяча глядачів у соцмережах. До ефіру доєднувалися користувачі як з України, так і з-за кордону. А сама церемонія вийшла дуже ніжною та зворушливою.
Сьогодні, коли кількість військових, у яких постраждали органи зору, постійно збільшується, необхідність якісного, структурованого та системного реабілітаційного впливу, який ґрунтується на науковій базі та сучасних підходах до процесу реабілітації, стає вкрай важливою. Не менш вагомим є навчання рідних та близьких особи, яка втратила зір, прийомам та навичкам безпечної взаємодії з нею, облаштування приміщення, подвір’я, психологічних прийомів підтримки та стимулювання до навчання, самореалізації, прагнення до продовження життя.
– Валерій Сушкевич – голова Всеукраїнської громадської спілки «Національної Асамблеї людей з інвалідністю України»;
– Іван Сорока– боєць 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців
– Владислав Єщенко – директор Благодійної організації «Побачимо перемогу»
– Вадим Свириденко – уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій
– Олександр Терещенко – директор Міжнародного благодійного фонду Олександра Терещенка
– Микола Дубов – віце-президент Громадської спілки «Сучасний погляд»
– Олеся Перепеченко – виконавча директорка Громадської спілки «Сучасний погляд».
В рамках прес-конференції відбудеться презентація видання «Організація і проведення таборів реабілітації та реадаптації військових і цивільних із втратою зору після поранень та травм: методичні рекомендації». Крім того, було презентовано практичну модель підтримки та відновлення військових з втратою зору «Життя після війни».
У димах війни й у громі
Не згасає чесний «Промінь»!
Він несе для вас на шпальтах
Те, що зараз актуальне!
Все, як вижити незрячим
В дні війни такі гарячі.
І закони, і права,
І поезії слова!
Щоб усе, що треба знати –
Оформляйте передплату!
Шановні друзі! Інформація – це сила, що у дні війни така ж необхідна, як і зброя. Грізні місяці воєнної агресії це підтвердили і довели. Тому, незважаючи на всі складнощі, наша редакція несе варту на своєму інформативному посту і рада вам повідомити, що, попри воєнне лихоліття, «Промінь» і надалі світитиме вам! Тож, оформляйте передплату на наше видання, що не скорилося складним обставинам воєнного сьогодення і надалі боротиметься за інтереси незрячих українців! Тож, передплачуючи «Промінь», ви гарантовано отримуєте унікальне періодичне видання, яке коштує на місяць:
плоскодрукований варіант 5 грн 20 коп — індекс видання 61004;
брайлівський варіант 136,00 грн — індекс видання 61005.
У неділю, 13 серпня 2023 року, на 65 році життя раптово помер видатний польський тифлопедагог Марек Якубовський, якого близькі та друзі називали «Куба».
Марек Якубовський походив із Волі Ксенжеці, де він народився 13 лютого 1958 року.
У 1982 році Марек Якубовський закінчив Університет Адама Міцкевича в Познані.
Усе своє життя Марек Якубовський присвятив освіті незрячих і слобозорих дітей. З 1981 року він працював вчителем у спеціальній школі та освітньому центрі для незрячих дітей в Овінській біля Познані.
Марек Якубовський спеціалізувався на типографії. Був співавтором першого польського Атласу Польщі для сліпих і слабозорих, виданого Головним управлінням геодезії і картографії у Варшаві в 2004 році, а також технології виготовлення рельєфних карт і планів для сліпих і слабозорих. Марек Якубовський був автором тактильних графічних видань, зокрема комунікаційного плану Познані, періодичної системи хімічних елементів, логічних ігор для сліпих і тифлологічних засобів навчання.
Марек Якубовський організував і керував Тифлологічним музеєм в освітньому центрі для незрячих дітей в Овінській, присвяченому освіті та культурі сліпих. Тут зібрано три тисячі експонатів, серед яких тифлологічні карти, тифлографічні та історичні посібники. Його останньою ідеєю було створити бібліотеку ароматів. Він був повністю відданий своїй роботі.
Марек Якубовський заснував і керував Студією тифлографіки «Тифлограф», яка на замовлення Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» у 2015 році виготовила рельєфно-графічні адміністративні карти України в межах проекту «Право на доступність: досвід США в українських реаліях», що здійснюється за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.
За досягнення Марек Якубовський удостоєний багатьох нагород, в т.ч Міністром національної освіти Польщі за видатні заслуги в галузі освіти (1999, 2003), міністром інфраструктури Польщі за видатні заслуги в галузі тифлокартографії (2005) та орденом Усмішки (2002), який присуджується відомим людям, які приносять радість дітям.
Марек Якубовський пішов з життя раптово, він був життєрадісним, позитивним, активним, справжнім професіоналом, вчителем з великої букви, якого буде не вистачати близьким, друзям та колегам.
Колектив Об’єднаної редакції періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик» висловлює щирі співчуття близьким, друзям та колегам у зв’язку з передчасною смертю Марека Якубовського. Світла пам’ять!
Вінницький академічний музично-драматичний театр ім.Миколи Садовського, Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр та Хмельницький театр імені М. Старицького розпочали проєкт «Запровадження послуги аудіоопису для осіб з порушеннями зору в обласних театрах Вінниці, Рівного та Хмельницького» за підтримки Українського культурного фонду. Цей проект реалізує агенція аудіоопису «Slovom», а її очільник Любомир Покотило є керівником цього проекту.
У співпраці акторів, режисерів та фахівців проєкту планується проведення 12 інклюзивних показів шести різнопланових театральних постановок у супроводі аудіоопису.
Працівники театрів пройшли навчання на практичних семінарах «Взаємодія в процесі надання послуг клієнтам, які мають порушення зору. Способи, техніки супроводу людей з порушеннями зору», які проводив консультант із питань безбар’єрного середовища Євгеній Свєт.
У рамках проєкту також експерти дослідять наявні архітектурні та інформаційні бар’єри, які існують на шляху незрячого або слабозорого глядача до театру.
-У Барському кінотеатрі відбулася прем’єра комедійної вистави місцевого МХАТу «Біда від ніжного серця». Вона зібрала аншлаг. Серед глядачів були й 28 членів Барської територіальної первинної організації Українського товариства сліпих, які відвідали виставу безкоштовно.
Це була перша прем’єра від барських театралів показали за час війни. Під час неї вони збирали кошти, які віддадуть благодійній організації «Добро Бар» на потреби ЗСУ. Не дивно, адже у спектаклі взяли участь учасник війни та члени родин військових. Про це розповів директор Барського театру і водночас провідний актор Роман Григор’єв. Майстерна гра акторів незмінно викликала оплески та щирі посмішки в залі.
— Барський МХАТ – театр, який тісно співпрацює з місцевим осередком УТОС та навіть залучає його членів до театральних постановок, — нагадав голова Вінницької обласної організації УТОС Віктор Зелінський.
— Приємно, що театри у Вінниці і Барі дають можливість незрячим безкоштовно відвідувати свої вистави. Це дуже важливо під час війни, — сказав директор Вінницького УВП УТОС Костянтин Ільніцький.
Довідка
Сюжет комедії «Біда від ніжного серця» розгортається навколо родини мільйонера Джоржа Лемлі, якого грає Роман Григор’єв. Він приходить до своєї знайомої Доллі Даймон, щоб оженити свого сина Алекса на її доньці Мері. Але спершу випадково, замість Мері, знайомиться з племінницею Доллі – Стейсі та пробує засватати за неї сина. Дівчина відмовляється, але все ж знайомиться з Алексом, який нібито відразу в неї закохується. Але в Алекса таке «ніжне серце», що він закохується в усіх дівчат, які йому трапляються впродовж вистави. Зрештою тато вирішує цю проблему, вдаючи, що став банкрутом. Дівчата, що хотіли вийти заміж за його сина за розрахунком, відсіюються. Залишається тільки та, яка його покохала.
27 червня 2013 року в Марракеші був укладений договір який є частиною зводу міжнародних договорів з авторського права, адміністративні функції яких виконує Всесвітня Організація Інтелектуальної власності (ВОІВ). Головною метою Марракеського договору стало встановлення низки обов’язкових для виконання обмежень і винятків на користь осіб із порушеннями зору для полегшення доступу до опублікованих творів.
Група народних депутатів Гнатенко Валерій Сергійович, Бурміч Анатолій Петрович, Яковенко Євген Геннадійович та Мороз Володимир Вікторович зареєстрували законопроект №9388 від 15.06.2023 про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо додаткових гарантій забезпечення прав осіб з інвалідністю.
Цим законопроектом передбачається доповнити статтю 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» такими абзацами.
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю при проїзді залізничним транспортом мають переважне право на придбання проїзних документів на нижніх місцях у вагонах, призначених для перевезення пасажирів, усіх категорій та видів (типів).
Підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та (або) реалізацію проїзних документів, зобов’язані забезпечувати бронювання для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю не менше ніж 10 відсотків проїзних документів на нижні місця у вагонах, призначених для перевезення пасажирів, усіх категорій та видів (типів). Правила бронювання та строки зняття броні затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Головним комітетом для розгляду цього законопроекту визначено Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
ЯНГОЛ ВІРИ І НАТХНЕННЯ» – так називалася мистецька подія, присвячена 25-тій річниці з моменту виходу найпершої публікації творів Євгена, під час якої близькі друзі, шанувальники та великі поціновувачі творчості поета читали його вірші, співали пісні, написані на його слова, виконували музичні композиції.
Євген Познанський – переможець та лауреат багатьох поетичних конкурсів, член асоціації поетів–ронделістів НСПУ, його твори друкуються, записуються в аудіо-форматі, читаються на різноманітних заходах, композитори на його вірші складають пісні. А головне – любов і шана багатьох прихильників і любителів поезії, визнання ними справжнього таланту цієї прекрасної, надзвичайно скромної людини.
Поезія – це крила, що не дають нам впасти на життєвому шляху, що тримають нас у небі. Почувши вірші Євгена, ти відчуваєш, що душа почерпнула світла, добра, краси, благодаті, доброти та любові. Духовні пошуки, глибокі переживання, відданість люблячого сина, замилування красою навколишнього світу, звертання до Всевишнього – ці теми знайшли відгук у багатогранній творчості Євгена.
Серйозний вірш писати непросто. Його треба виносити серцем і душею, певно, якимсь загадковим, таємничим чином випливає витонченість, неповторність, що здатна зачаровувати людські серця. Поезія не має права бути холодною, безкрилою, безликою, німою, вона мусить кликати, піднімати з колін, зворушувати до глибини, здіймати в політ! Все це ми відчуваємо у рядках поезій митця.
Виявляється так, що пісня твориться не на кожну поезію. Текст для пісні повинен бути плавним, милозвучним, має бути тонким поєднання змісту, образу, краси, повне співпадіння ритмів мелодії та вірша. Багато творів Познанського Євгена пречудово лягають на музику і їхній зміст набуває ще більших барв, глибини розкриття та безлічі відтінків.
Усі присутні на зустрічі почули улюблену поезію та пісні у виконанні відданих друзів поета: ведучої вечора Бойко Ольги Павлівни, Анни Стоянової, Інесси Сідоріної, Максима Грішина, Надії Коробчук, Герасименко Вікторії, Петровського Володимира та багатьох інших.
Винуватець події невипадково запросив своїх шанувальників до нашої бібліотеки. З колективом нашого закладу поета пов’язує давня дружба і співпраця. Саме тут у колі читачів Женя ділиться своїми творчими здобутками та надбаннями. З легкої подачі чарівної руки директорки бібліотеки пані Марини Потеляхіної Євген Познанський стає все більш відомим широкому загалу любителів поезії.
У неофіційній частині зустрічі глядачі висловили свої враження про творчість Євгена, поділилися спогадами й вітаннями.
«Ця унікальна людина не просто ділиться поезією із нами, Женя віддає людям свою любов, самого себе! І за це йому наша велетенська подяка»,– говорили численні гості. Традиційна фотосесія з автором зафіксувала приємні моменти події, а запашний чай зі смаколиками надав невимушеності і теплоти спілкуванню. Нових віршів від Євгена Познанського очікують його шанувальники.
Дорогий наш Женю, від усього серця бажаємо тобі натхнення, нових звершень, досягнень і перемог, відданих шанувальників, втілення всіх мистецьких задумів та здійснення твоєї заповітної мрії!
