Спортсмени з Полтавщини з інвалідністю по зору, члени УТОС, які перебувають на обліку в первинних організаціях, що входять до складу Полтавської обласної організації УТОС, протягом 2023 року досягли значних спортивних успіхів.
Чемпіонат світу з параплавання, який проходив у м. Манчестер (Велика Британія) з 31.07.2023 р. по 08.08.2023 р. Олексій Вірченко виборов три золоті та три бронзові медалі.
Чемпіонат світу з паратлетики,що з 4 по 18 липня проходили у м. Париж (Франції) Пономаренко Володимир отримав срібну медаль за штовхання ядра.
З 20 по 28 серпня 2023 року відбувся Чемпіонат світу з шашок-100 (міжнародні шашки) серед людей з інвалідністю. Організатори змагань – Всесвітня федерація шашок (FMGD), Польська федерація шашок та CROSS (Польська організація, яка проводить спортивні змагання для людей з інвалідністю). Чемпіонат проводився в м. Сенкоцин, що поблизу Варшави, в готелі «Гранд».
Змагання проходили в двох дисциплінах: Класика та Рапід (швидкі шашки), залік в трьох нозологіях інвалідності (зір, слух та ОРА) серед людей з порушенням зору в обох зазначених дисциплінах Володимир Пересичанський посів третє місце.
Член Кременчуцької ТВПО УТОС, Рудник Микола Юрійович став бронзовим призером на чемпіонаті Європи з дзюдо серед осіб з інвалідністю по зору, який відбувся у Нідерландському Ротердамі з 08.08.2023 р. по 10.08.2023 р..
Значну частину допоміжних товарів для військових нині закупають за кордоном. Водночас в Україні є власні виробники, які готові виконувати такі замовлення. Наприклад, це Вінницьке УВП УТОС.
Там, серед іншого, створені пробні екземпляри розгрузок і плитоносок для бійців. Потрібні лише замовлення.
— Маємо швейний цех, де можна шити амуніцію для військових. На ливарних машинах «Термопластавтомат» готові відливати фурнітуру. Вже робили невеликими партіями розгрузки, плитоноски, шили флісові кофти для військових. Також займаємося металообробкою, тому готові різати метал для плитоносок. За потреби працевлаштуємо десятки осіб, якщо знайдемо партнерів, — розповів директор Вінницького УВП УТОС Костянтин Ільніцький.
Також у столовій підприємства незрячих можна облаштувати лінію для випуску консервації для військових. Отже, воно готово розпочати спільну діяльність із потенційними партнерами заради спільної мети — допомоги нашим військовим на фронті.
Після повномасштабного вторгнення рф значно збільшується кількість військових, які отримали поранення очей під час бойових дій. Такі типи поранень є дуже складними у лікуванні та нерідко ведуть до часткової чи повної втрати зору.
Родина, друзі, близькі люди тих, хто втратив зір, часто не мають відповідних знань і навичок для створення доступного, комфортного простору в помешканні, адаптації звичних речей, предметів для незрячого, правил супроводу тощо.
І саме для вас команда авторів підготували ряд роликів, де розказано і показано, як уникнути багатьох помилок та надані поради, як зробити перший крок.
Команда авторів, яка працювала над роликами:
тифлопедагог та інструктор з орієнтування і мобільності Галина Кушнір;
фахівець з невізуальної доступності інформаційних технологій Ігор Кушнір;
тифлопедагог та медик Анастасія Орлова-Артамонова;
сценарист-режисер Олег Павлюх.
Троє вінничан з порушеннями зору відвідують школу орієнтування у просторі та мобільності. На базі Центру реабілітації “Поділля” відкрили таку 11 вересня. Навчання — безкоштовне, триває місяць. З відвідувачами школи займаються інструктори.
“На сьогодні людей з порушенням зору зростає, тим більше після повномасштабного вторгнення як цивільних, так і військових. Постає проблема після виписки з медичного закладу: що робити далі, куди далі йти. Наша мета — створити такі умови для людини з порушенням зору, щоб вона могла сама зорієнтуватися в місті, щоб людина була незалежною, самостійною, активною, знала, як переходити регульовані, нерегульовані перехрестя. Могла вибудувати маршрут від будинку до навчального закладу, до закладу охорони здоров’я або до закладу торгівлі”, — розповіла інструкторка з орієнтування та мобільності Ганна Бевз.
Відвідувачі школи на заняттях. Фото: Суспільне Вінниця
Навчання триває місяць. Щодня з відвідувачами займаються по півтори-дві години.
“Спочатку ми навчаємо людину орієнтуватися в приміщенні, тобто це розвиток збережених аналізаторів: слух, дотик. Це все в нас є, відповідні заняття. Далі просторове уявлення – вони також мають величезне значення для того, щоб людина могла зрозуміти, куди вона вийшла, що перед нею є. Той самий взяти орієнтир. Має бути розуміння, який це: або це трава, або це тактильна плитка, або асфальт, бордюр тощо”, — каже Ганна Бевз.
Навчання у школі – безкоштовне. Групи набирають невеликі. Від трьох до шести осіб. Це, аби кожному приділити максимум уваги. Набір до нової групи стартує у жовтні.
“У кого вже є індивідуальна програма реабілітації – ми також беремо на реабілітацію, в кого є заключення військово-лікарської комісії або просто лікарської-консультативної комісії. Якщо людина втратила зір, вона поки ще немає групи інвалідності, має висновок ВЛК або ЛКК — за цим висновком вона приходить до нас з випискою 027, далі має бути направлено з Управління праці”, — каже Ганна Бевз.
Вона вчить Віталія Вереса за допомогою білої тростини долати перешкоди та самостійно пересуватися вулицями міста. Чоловіку – 29. Він колишній військовий. “У мене є тростина, вона — продовження руки. Я ось розумію, що це паркан, він залізний”, — каже Віталій Верес.
Зір чоловік втратив цьогоріч у лютому під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Служив у штурмовій бригаді Нацгвардії.
“Мою групу вразили з ПТУРа (протитанкова-керована ракета). Це наша “Стугна”. Спочатку я був евакуйований у Краматорськ. Далі в місто Дніпро, і уже 17 лютого був переведений до міста Вінниці”, — розповів Віталій Верес.
У школі, каже, багато чого для себе пізнає корисного.
“І завдяки реабілітологу з саме центру “Поділля” Ганні Миколаївні. Я вивчив свій перший маршрут, про який ми з вами говорили: вийти банально з своєї квартири та дійти до магазину”.
Практика — на вулиці, теорія — в приміщенні. Інструктор Ярослав Плюта завдяки мапі з наліпками пропрацьовує з відвідувачами школи маршрут, який у подальшому ті будуть проходити. Чоловік — незрячий, Суспільному розповідає, що зір втратив у п’ять років. Власним прикладом доводить, що це не вирок.
“Ми вчимо людей орієнтуватися, дивлячись на досвід та на рівень знань реабілітанта. Можемо починати вчити орієнтуватися ледь не з власної кишені, сумочки, рюкзачки,і закінчуючи макропростором міських маршрутів, враховуючи транспорт, торгівельний центр”, — каже Ярослав Плюта.
Відвідує школу й 52-річнаІнеса Бендус. Про заклад, каже, її рідні дізналися з соцмереж.
“Я навчилася складати маршрут, знаходити різні предмети. Також визначати предмети. Дотиком визначати, які є предмети. Я вмію користуватися, складати і розкладати тростину. Знаю її будову. Можу розкладати маршрут. З тростиною самостійно можу піти в столову. Я хотіла би, щоб такі люди, як я, які втратили зір уже в більш старшому віці – не закривалися вдома і не сиділи в самостійному своєму житті. Хочу, щоб вони були соціалізовані, самостійно виходили надвір, купити якісь продукти. Я хочу гуляти зі своїми внуками в майбутньому, не щоб вони зі мною гуляли, а я з ними”, — каже Інеса Бендус.
25-річний Роман Крутяк із позивним “Хмара” із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. На початку травня 2022 року під час виконання бойового завдання Роман отримав травми через які втратив зір. В інтерв’ю Суспільному “Хмара” розповів про лікування, свій позивний, бойовий досвід та віру у перемогу.
“На цьому моменті я вже зрозумів, що мій військовий шлях закінчився”
6 травня 2022 року Роман Крутяк виконував бойове завдання за 10 кілометрів від лінії зіткнення на південно-східному напрямку. Населений пункт атакували росіяни, але їх відбили і Романа із побратимами відправили на зачистку території.
“Хмара” каже, зайняв безпечне на його думку місце. Тоді над населеним пунктом літав російський розвідувальний дрон Орлан-10.
“Я почув виходи, почала крити артилерія. Перші прильоти вони були поруч біля мене, там 10-15 метрів, і наступний вихід – це скоріш за все, можливо, танк по навісній траєкторії влупив, тому що 5 метрів від мене будиночок був дерев’яний, він практично весь склався. От звідти я почув крики своїх побратимів, ну як, не крики, я розумів по звуку, що є багато поранених”, – пригадує військовослужбовець.
Роман вирішив піти на допомогу побратимам, які могли бути важкопоранені. Але, за його словами, не почув “виходу” з артилерії.
“Останнє, що я пам’ятаю – я піднімаюся із землі і периферійним зором зліва, десь на відстані метр-півтора, бачу димку від міни – це розрив. Ще встиг такий подумати – “О, нормально”. І в наступну секунду сильний удар по голові, каску мені здуло, приконтузило ліву сторону: ліву ногу, ліву руку, і я просто впав на землю. Мені почало заливати кров’ю рот, ніс, от просто як струмочок полився, і в перші секунди я думав, що це насправді кінець, тому що я нічого не бачив. Повністю одразу пропало світло – темнота абсолютна. Я відчуваю, що лівої сторони я не чую, тече кров, я лежу на землі, на фоні ще чути постріли з автоматів, я чую ще наступні виходи з артилерії”, – розповідає Роман.
За якийсь час, Роман каже, що вирішив не здаватися – підвівся і почав перевіряти тіло, щоб зрозуміти чи є інші ушкодження.
“Ліва рука була на місці, ноги теж були на місці, все було на місці. І ще мені під плитоноску декілька осколків залетіло. Я пам’ятаю, тоді рукою натиснув на спину, я чую що воно не боляче, значить все нормально. З лицем була інша історія, я не хотів рухати цю ділянку обличчя, тому що були рукавиці, вони були всі брудні. Я просто із потилиці до лоба провів рукою – все на місці – шия, підборіддя. Я ліг назад на землю, почав кликати побратима, кличу – “медик, медик”. Чую як він біжить до мене”, – каже Роман Крутяк.
Побратим затягнув Романа до машини – це відбувалося, коли росіяни обстрілювали населений пункт із артилерії. Далі виїзд на іншу локацію, госпіталь, реабілітація.
“І на цьому моменті я вже зрозумів, що мій військовий шлях закінчився”, – пригадує Роман.
“Я вірю, що якийсь професор скаже: “Ми можемо це зробити”
Військовослужбовець нещодавно повернувся із обстеження у Німеччині. Роман каже, не втрачає віри, що хтось зможе допомогти відновити його зір. У Німеччині після обстежень, на жаль, не взялися за випадок військовослужбовця.
“Вони сказали, що останнє слово буде за професором, який працює з рогівками. На жаль, коли прийшов цей професор, він сказав, що в моєму випадку наразі неможливо нічого замінити. Якщо буде робитися операція, то нова рогівка не приживеться”, – розповідає “Хмара”.
У найближчих планах Романа поїхати на обстеження у Нідерланди.
“М’язова пам’ять доволі крута штука”
Роман розповідає, що після поранення йому дуже допомогла дівчина, яка завжди була і є поруч.
“В нас вже все так на автоматі доведено, що не виникає ніяких труднощів у житті побутовому чи в цивільному: рухатися транспортом, метро, таксі. Деколи бувають такі моменти, що я навіть і забуваю, що я чогось не бачу”, – каже боєць.
“Хмара” пояснює, що в голові як в комп’ютерній грі вимальовується карта, тож він так орієнтується, що і де розташоване.
“Банально, коли я заходжу в ванну кімнату, я знаю, що там справа в мене умивальник, на ньому стоїть зубна щітка і це все, воно так береться і м’язова пам’ять доволі крута штука”, – каже Роман.
Мінімальні складнощі виникають у нових приміщеннях, але захисник каже, що десяти хвилин на вивчення простору достатньо, аби там зорієнтуватися.
Чому позивний “Хмара”?
Роман Крутяк із дитинства читав книги про повстанців. Одна із них – “Яворівський фотоархів УПА”. Це книга із світлинами повстанців.
“І є такий персонаж – це Дмитро Білінчук у нього був позивний “Хмара”. І є одна дуже гарна світлина, де він на фоні ялинки стоїть, такий харизматичний. Я коли був малий для себе вирішив, що в будь-якому випадку, якщо я коли-небудь потраплю на війну, то в мене буде позивний “Хмара”, – розповідає військовослужбовець.
“Закликаю не забувати, що війна триває”
Роман каже, що для нього перемога – це повернення усіх територій України із найменшими втратами серед військових та цивільних. І мріє, щоб ми якнайшвидше мали змогу відбудовувати Україну на зовсім новому рівні. Проте, за його словами, головне не забувати, що війна триває.
“Люди не донатять, це дуже важливо насправді, тому що куплена машина, куплений дрон – це саме ті речі, які можуть врятувати сьогодні, або завтра життя якомусь бійцю. В тому числі і я виїжджав на машині, яка була подарована волонтерами – це дуже чудовий приклад. І коли люди забувають про те, що в країні війна, нічого не роблять для війська, не донатять – цим вони відкладають нашу перемогу на невизначений термін”,– каже Роман.
В Україні планують запровадити Єдиний соціальний реєстр (ЄСР). У Верховній Раді зареєстрували відповідний законопроєкт №10068 від 18.09.2023.
Як пояснили в Міністерстві соціальної політики України, реєстр покликаний об’єднати всіх отримувачів соціальної підтримки в одну базу даних і так пришвидшити та оптимізувати процес призначення різних видів соціальної підтримки населенню.
Зазначається, що ЄСР – централізована система для збору, обробки, зберігання та обліку електронних даних отримувачів соціальної підтримки.
Реєстр об’єднуватиме уніфіковані дані отримувачів усіх видів соціальної підтримки: послуг, допомог, субсидій тощо. Таким чином кожна особа, яка потребує або вже отримує підтримку від держави, матиме свою особову електронну справу під різні соціальні випадки.
“Ухвалення цього законопроєкту важливе для ефективного продовження цифрової реформи соціальної сфери. Ми пропонуємо абсолютно новий підхід із проактивними соціальними послугами, коли потреби вразливих груп населення вирішуються заздалегідь, ще до виникнення проблем”, – розповів заступник міністра соціальної політики з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Костянтин Кошеленко.
Застосунок Lookout, який використовують люди з порушеннями зору, тепер доступний і українською мовою. Про це 6 вересня повідомили у корпоративному блозі Google.
Lookout допомагає людям з порушеннями зору виконувати повсякденні завдання. Додаток запустили у 2018 році, він працює на базі штучного інтелекту.
За словами розробників, тепер Lookout зможе допомогти більшій кількості людей, оскільки підтримка застосунку розширюється на 11 нових мов, включно з українською.
Під час використання Lookout українською мовою, можна скористатися трьома різними режимами:
Режим тексту найкраще підійде, коли потрібно прочитати вголос невелику кількість тексту, наприклад для сортування візитних карток або листів.
За допомогою режиму документа можна зробити знімок та озвучити цілі сторінки тексту в текстовому форматі або в “Google Документах”.
Режим дослідження використовує комп’ютерний зір для ідентифікації об’єктів навколо, що може бути особливо корисним, якщо користувач або користувачка потрапляє в незнайоме місце й хоче знати, що саме є навколо, наприклад меблі або домашній улюбленець.
Lookout також надає доступ до деяких додаткових режимів, використовуючи програму деякими іншими мовами, зокрема англійською.
Застосунок працює найкраще на пристроях з більш ніж 2 ГБ оперативної пам’яті, які працюють на Android 6.0 або пізніших версіях. Дізнатися більше про те, як працює Lookout, можна тут.
Порядок визначає умови, механізм виплати роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, а також її строки та розмір. Дія Порядку поширюється на роботодавців, які починаючи з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 893 «Деякі питання надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю» працевлаштували особу з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою.
Джерелами фінансування компенсації є кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та інших джерел, не заборонених законодавством. Фінансування компенсації здійснюється в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду. Компенсація надається регіональним центром зайнятості за зверненням роботодавця.
Компенсація виплачується в розмірі фактичних витрат роботодавця за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, але не вище граничного розміру компенсації, встановленого абзацом другим пункту 5 вищезазначеного Порядку.
Граничний розмір компенсації не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається рішення про її надання, для осіб з інвалідністю I групи, 10 розмірів мінімальної заробітної плати – для осіб з інвалідністю II групи.
У британському Бірмінгемі закінчилися перші за вісім років Всесвітні ігри серед людей із порушенням зору. Змагання відбувалися у 10 видах спорту. Збірну України на цьому престижному турнірі представили 53 спортсмени, які змагалися у 4 видах спорту. У кожному з них наші земляки здобували медалі.
Загалом українські спортсмени здобули 45 нагород: 30 золотих, 10 срібних та 5 бронзових. Більша частина з них припала на пауерліфтинг, де наші атлети здобули перше загальнокомандне місце. Загальним доробком українських пауерліфтерів з порушеннями зору на Всесвітніх іграх сліпих-2023 стало здобуття 37 медалей (27 золотих, 9 срібних, 1 бронзова) та встановлення 20 рекордів світу, що є абсолютно кращим результатом серед усіх команд-учасниць змагань з пауерліфтингу та жиму лежачи. Таким чином, збірна команда України в черговий раз довела, що Україна – перша у світовому пауерліфтингу серед спортсменів з порушеннями зору!
Також українські дзюдоїстки продемонстрували чудовий виступ на турнірі, який мав статус чемпіонату світу. Наші дівчата здобули 2 “золота”, 1 “срібло” та 3 “бронзи”.
Великого успіху досягнула збірна України з футзалу. Чоловіча збірна провела дуже потужно турнір, здобувши неймовірну перемогу у драматичному фіналі над Англією, обігравши суперників на останній хвилині овертайму.
Завершила ж медальні успіхи України чоловіча збірна з голболу. В останній день турніру українські гравці завоювали “бронзу”, впевнено здолавши в матчі за третє місце суперників із Литви з рахунком 9:2 та довели загальнокомандний успіх України до 45 нагород.
З нагоди Дня Незалежності на вінницькому підприємстві Українського товариства сліпих влаштували літературно-музичний вечір. Учасники виконували твори переважно на патріотичну тематику. Це були члени колективу художньої самодіяльності підприємства УТОС і обласного центру культури «Щедрик».
Серед незрячих виконавців виявилися і дебютанти: Вікторія Сіднєва і Анатолій Чумак. Вони готуються до майбутніх великих концертів.
Всіх присутніх із нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України привітав голова обласної організації УТОС Віктор Зелінський.
— Коли була проголошена Незалежність України, всі мали дуже багато надій і сподівань. Зараз можна ставитися до цього скептично, адже триває війна. Тим не менше, підприємство і всі організації УТОС працюють. Водночас приємно, що у нас, незважаючи на складні часи, триває культурно-масова робота, — прокоментував Віктор Зелінський.
Слухачі почули вірші Володимира Забаштанського, незрячої вінницької поетеси Галини Рибачук, Тараса Шевченка та інших відомих авторів.
— Наш захід отримав назву «Україно, молюся за тебе» відповідно до однойменного вірша Володимира Забаштанського. Взагалі переважно всі твори торкалися війни, адже ця тема є найбільш актуальною, — сказала керівник художньої самодіяльності підприємства УТОС Наталя Слюсарчук.
Директор Вінницького УВП УТОС Костянтин Ільніцький зауважив, що збереження культури і мистецтва у нинішніх складних умовах є дуже важливим. Це перегукується з класичним епізодом.
Під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. «А за що ми тоді воюємо?» — сказав Черчилль. Факт лишається фактом — у Вінниці та в Україні в цілому розвивається культура навіть в умовах війни.
