З 26 січня по 15 лютого 2024 року у Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» Міністерства внутрішніх справ України проходила реабілітація захисників, які втратили зір на війні. Цього разу до центру прибуло шестеро реабілітантів з різних куточків країни. Кожен з них, захищаючи нашу Батьківщину, отримав тяжкі поранення, які призвели до повної або часткової втрати зору та інших складних ушкоджень.
Т.в.о. начальника МРЦ «Пуща-Водиця» МВС України Юлія Шведенко запросила провести початкові модулі комплексної реабілітації працівників Реабілітаційного центру Українського товариства сліпих. Реабілітація включала в себе такі напрямки: просторове орієнтування, яке проводила директор Реабілітаційного центру УТОС Софія Стаховіч; соціально-побутове орієнтування, яке проводила Любов Резвін; психологічна допомога, яку проводила кандидат психологічних наук, психотерапевт Юлія Тімакова; ІТ-технології, які викладала Аліна Костенко; і навчання шрифту Брайля, яке проводила тифлопедагог і журналіст Наталія Щербань.
Також воїни отримали правову допомогу, яку надав юрист і президент Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Геннадій Євсев’єв. Майстер спорту України міжнародного класу, член Збірна України з паратриатлону Анатолій Варфоломєєв для реабілітантів був ментором, який проводив мотиваційні бесіди і ділився своїм особистим практичним досвідом. Паралельно з соціальною реабілітацією воїни проходили фізичну терапію і медичні процедури.
Перші кроки до чогось нового, непізнанного є складними й найважливішими. Але, якщо людина їх робить — це вже прогрес. Такі несміливі і невпевнені кроки почали робити реабілітанти під час занять з просторового орієнтування. Софія Іванівна за короткий час реабілітаційного курсу ознайомила і навчила незрячих воїнів базовим навичкам орієнтуванню з тростиною. Заняття проходили не лише на території Медичного реабілітаційного центру і доповнювались інтерактивними ознайомчими екскурсіями за його межами. Хлопці побували у київському метрополітені, магазині та інших громадських місцях.
— Завдяки реабілітації я навчився правильно тримати тростину і потихеньку самостійно пересуватися, — говорить Руслан Черніков з Київської області.
— Через поранення рук мені важкувато вдається тримати тростину, але я також хочу навчитися ходити з нею, — додає Юрій Пастушенко з Черкас.
— Звичайно, двадцять один день для реабілітації — це дуже мало, — ділиться думками Софія Іванівна Стаховіч. — В Реабілітаційному центрі УТОС реабілітація незрячих тривала два місяці, а тут за такий короткий термін ми маємо навчити, як правильно користуватися тростиною, за допомогою неї пересуватися в оточуючому середовищі. Через важкі поранення хлопцям по-різному вдається виконувати завдання. У когось виходить одразу, а комусь треба приділити певний час. До кожного має бути індивідуальний підхід.
На перших етапах реабілітації дуже важлива для незрячих воїнів психологічна допомога і підтримка. У кожного з них своя важка історія, яка залишила не лише тілесні рани, а й душевні. Тож їх намагалася «полікувати» психологиня Юлія. Вона проводила групові та індивідуальні заняття, і своїми бесідами повертала хлопців до мирного життя. А щоб незрячий воїн відчував розуміння і підтримку у сім’ї, Юлія проводила заняття з психології для подружжя.
— Спілкування з психологом мені допомагає долати депресивний стан і вселяє надію, що я знайду своє місце у житті, — ділиться враженнями Ярослав Гамаровський з Івано-Франківська.
Однією з найважливіших складових повноцінного життя є вміння самостійно себе обслуговувати і бути незалежним у побуті. Людині, яка втратила зір у дорослому віці, треба навчатися жити заново. Любов Василівна, яка вже близько десяти років працює в Реабілітаційному центрі УТОС, навчала реабілітантів простих домашніх речей, зокрема, хлопцям сподобались заняття, на яких вони вчилися самостійно готувати смачні страви.
— На смачних заняттях ми навчилися готувати і крем-суп з грінками, і шубу, і гарячий шоколад, та інші страви, — розповідає Павло Сидоренко з Кривого Рогу. — Навіть не уявляв, що зі слабким залишковим зором або навіть повністю без нього можна самостійно нарізати овочі.
Як користуватися телефоном з озвучкою або працювати з комп’ютером за допомогою мовних синтезаторів — про це розповідала і навчала на своїх заняттях з ІТ-технологій Аліна Костенко, яка сама втратила зір у дорослому віці, тому й ділилася з хлопцями своїм досвідом і знаннями.
Незрячі воїни також мали змогу ознайомитись зі шрифтом Брайля. Під час занять Наталія Щербань розповіла історію виникнення рельєфно-крапкового шрифту, навчала письма та читання за Брайлем.
— Шрифт цікавий і зручний для незрячих, але було мало часу для його вивчення. Хотів би опанувати і читання книжок за Брайлем, — розповідає Богдан Шин з Дніпропетровської області.
Злагоджена і продуктивна співпраця працівників Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України з командою реабілітологів Українського товариства сліпих зробила перебування воїнів у центрі не лише корисним і потрібним, але й цікавим та пізнавальним.
Окрім соціальної та медичної реабілітації незрячі воїни долучились до соціальних зоотерапевтичних проектів Київського зоопарку за участі тварин-асистентів. Знайомство з тваринами допомагало відволікатися від труднощів, отримати новий цікавий досвід, перепочити, зняти тривожність та подолати острах спілкування з незнайомими об’єктами.
Побували реабілітанти і на заняттях з танців, де разом зі своїми дружинами опанували пристрасне танго та інші танці.
Також своїми незабутніми враженнями ділилися хлопці після відвідування театру оперети, де дивилися виставу з аудіодескрипцією.
— Головне, що воїни, які приїхали цього разу до нас на реабілітацію, після важких поранень не опускають руки і не падають духом, а прагнуть опанувати нові навички та знання, які допомогли б їм у житті, — зазначає т.в.о. начальника МРЦ «Пуща-Водиця» МВС України Юлія Іванівна. — Початковий етап реабілітації, який провели фахівці Реабілітаційного центру УТОС, відкрив для хлопців можливість й надалі працювати над собою і зміцнювати віру в свої сили.
Треба зазначити, що проєкт реабілітації поранених захисників був реалізований завдяки фінансовій підтримці благодійних організацій, серед яких Благодійний фонд «МХП-Громаді».
В останній день реабілітації був проведений круглий стіл, на якому зібралися воїни з дружинами, працівники центру та представники УТОС. Під час заходу підсумували спільну роботу, висловили свої враження від досить гарних результатів, яких можливо було досягти за короткий термін реабілітації.
Комфорті умови та чуйна турбота з боку центра, людяне ставлення та професіоналізм реабілітологів УТОС залишать теплі і приємні спогади у сміливих та мужніх серцях наших захисників. Це підтверджують слова Івана Маляренка з Запоріжжя, який під час бойових дій в результаті поранення втратив ногу й руку, і частково — зір.
— Від імені всієї групи реабілітантів хочу сказати: немає слів, щоб описати нашу вдячність вам. Але ми спробуємо. Кожен з вас за цей час витратив на нас свої сили. Десь ми лінувалися, але при цьому ви знаходили підхід. Кожне заняття було по-своєму унікальним. Кожен з нас отримав тільки позитивні емоції. Ми удосконалювалися і раділи, а ви раділи разом з нами. Ви — люди з великої літери. Ви найкращі. Дякуємо вам за те, що ви є. Бережіть себе. Все буде Україна. До нових зустрічей. Величезне вам дякую.
З такими героями і в бій не страшно! Здоров’я вам, любові, наснаги і перемоги на всіх життєвих фронтах, безмежна шана за вашу мужність!
