ЛЮДИНА З ТРОСТИНОЮ
По тротуару йде людина,
Одна увага на лиці,
Йде обережно , як дитина,
Тростина біла у руці.
Тростина вправно, рівномірно
Малює дуги по землі.
Власник її ступа надійно,
Хоч білий світ йому в імлі.
Асфальтом ковзає тростина,
Показує, де можна йти,
Де на шляху стоїть машина
І як в будинок свій зайти.
Побачивши сліпу людину,
Не намагайсь скоріш втекти.
Задумайсь, лише на хвилину,
Як можна їй допомогти.
Можливо, зараз та хвилина,
Коли ти можеш помогти
І додасть сили цій людині
Тепло твоєї доброти.
Людина біди всі здолає,
Дарма, що білий світ в імлі-
Бо небайдуже серце має
І вільно ходить по землі.
Петро Федорець,
директор Реабілітаційного центру УТОС
