Довго можна сперечатися щодо того, чи можна вважати святом Міжнародний день інвалідів, але як би там не було, та все ж діти мають право на свято, мають отримувати якомога більше позитиву в будь-який час.
Отож цього дня до актової зали Київської школи-інтернату №5 для незрячих дітей завітала наша «Об’єднана редакція періодичних видань УТОС «Заклик» майже у повному складі на чолі із головним редактором Наталією Анатоліївною Щербань. Гості прийшли не з пустими руками. І головним подарункам для дітлахів був журнал «Школяр», відновлення якого стало одним із найвагоміших досягнень редакції за цей рік, адже через відсутність фінансування два останні роки «Школяр» не друкувався. А це ж найстаріше, єдине в Україні періодичне видання для незрячих дітей шрифтом Брайля!
Цього року журнал «Школяр», окрім брайлівського варіанту, вийшов у новому аудіоформаті. Для озвучення журналу потрібні були кошти, але завдяки спонсорам редакція змогла здійснити цей проект, що відразу зробило його доступнішим для дітей, які навіть ще не вміють користуватися інтернет-ресурсами. Тож основною метою заходу стала презентація «Школяра» у аудіоформаті. Передаючи комплект із дванадцяти дисків журналу, Наталія Щербань щиро подякувала тим, хто допоміг редакції у створенні озвученого журналу: «Місії служіння незрячим», Дніпропетровському та Одеському підприємствам УТОС і, звичайно, студії «Крокус». Та особлива вдячність прозвучала малим читачам журналу, які і є його аудиторією і найоб’єктивнішими суддями. Привітав вихованців школи-інтернату і редактор відділу журналу «Школяр» Володимир Хижняк. До речі, такі ж комплекти «Школяра» у аудіоформаті від редакції отримають усі школи для незрячих дітей, що є в Україні. Теплою була зустріч викладачів і колишніх учнів. Так, більшість співробітників редакції випускники цієї школи.
«Ми дуже раді, що і через стільки років ви залишаєтесь друзями», – сказала директор школи Людмила Сергіївна Коваль.
Взагалі атмосфера у актовій залі школи була по-справжньому святковою. І такою робили її саме ті позитивні емоції, те тепло, які випромінювали усі учасники, викладачі, журналісти. А діти, такі привітні та цікаві! А що вже казати про яскраво освітлений та прикрашений актовий зал, гарні українські костюмчики малих виконавців, які готувалися подарувати власне мистецтво гостям.
Цього разу «Школяр» завітав не один. Також під час заходу школі були подаровані рельєфно-графічні адміністративні карти України, створені Всеукраїнською громадською організацією людей з інвалідністю по зору «Генерація Успішної дії», президентом якої Геннадій Євсев’єв, спільно з польськими партнерами (про презентацію карт ми розповідали в одному із попередніх випусків газети). Їх урочисто передав школі голова Київського мыського осередку ВГО «Генерація Успішної дії» Володимир Пеліховський. Вручив він також і комплект рельєфних православних ікон, які для школи передали із Харкова.
Президент громадської спілки «Сучасний погляд» Олеся Перепеченко, яка очолює роботу з видання унікальної серії книжок для дітей з вадами зору «Дванадцять місяців», подарувала школі дві останні книги серії, про презентацію яких ми розповідали у попередніх номерах газети.
Своїми талантами порадували гостей вихованці п’ятого інтернату. Вони блискуче, не побоюся такого патетичного виразу, виконали низку хореографічних та вокально-хореографічних номерів. Цьому не завадила навіть та обставина, що серед юних виконавців було восьмеро тотально незрячих діточок. Безумовно це заслуга і самих дітей, і їхнього керівника Валентини Олександрівни Богданової. По-справжньому професійною була гра на баяні учня одинадцятого класу Дениса Саловінського.
Окрасою заходу став виступ заслуженої артистки України Лесі Горової! Талановита співачка, композитор, поетеса просто причарувала усіх не лише своїми чудовими піснями, але й притаманним їй шармом, теплом з яким вона спілкувалася із дітьми, миттєво встановивши, як кажуть досвідчені виконавці, контакт із аудиторією. Вона блискуче виконала свої композиції і подарувала школі збірку зі своїми піснями і диском. І усім добре запам’яталися її слова: «Кажуть, що сьогодні, 3 грудня, Міжнародний день інвалідів. Ну які ж ви інваліди, якщо ви так гарно співаєте, так гарно танцюєте та граєте, хоча слабо бачите або не бачите зовсім. Я багато співпрацюю із незрячими співаками у культурно-мистецькому проекті «Відчинилося життя». Ці люди мають справжній, великий талант, більший, ніж у багатьох зрячих, хоча вони і не бачать палички диригента».
Ці добрі і розумні слова, перенесені на папір, багато втрачають, тому що там, у актовій залі, додаткового позитивного заряду їм додавала неповторна особистість самої пані Лесі, її теплий, лагідний погляд та голос. А завершилося свято тим, чим зазвичай воно і має завершуватися для малечі, солодощами, які їм подарувала компанія «МакДональдз».
Непогано таки почалася зима для незрячих школярів.
Є. Познанський.
