У періодичних видань для незрячих хочуть відібрати приміщення
Багато поколінь дітей з порушеннями зору зростало на єдиному в нашій державі періодичному виданні для незрячих дітей — журналі «Школяр». Ще в далекому 1934 році маленькі пальчики сліпих школярів торкнулися перших сторінок дитячого видання рельєфно-крапковим шрифтом Брайля. Це найстаріший дитячий журнал, який можна читати руками, не лише в сучасній Україні, а й на всьому пострадянському просторі. Він почав виходити ще перед початком Другої світової війни, а потім був відновлений у 60-ті роки минулого століття.
Люди чекають на улюблені журнали
Нині, як і раніше, журнал «Школяр» готує до друку єдина і унікальна в нашій країні редакція Українського товариства сліпих «Заклик». Тут працюють люди з інвалідністю по зору — це справжні ентузіасти своєї справи. За допомогою спеціальних озвучених комп’ютерних програм і дисплею, що відтворює звичайний текст шрифтом Брайля, вони окрім «Школяра» готують ще газету і журнал для дорослих.
На цю періодику чекають незрячі в усіх куточках країни. Для людей похилого віку, тим паче тих, хто проживає в селі, де немає спеціалізованих бібліотек для сліпих, така преса — чи не єдине джерело інформації. Проте останніми роками через недостатнє і нестабільне фінансування держави періодичні видання для сліпих не мають можливості виходити регулярно і друк крапковим шрифтом Брайля став надто дорогим.
На жаль, проблеми з фінансуванням, мізерними зарплатами, на які незрячі працівники з початку цього року чекали п’ять місяців, — не останні випробування для редакції. Київська влада, порушуючи Конвенцію ООН з прав інвалідів, веде боротьбу з редакцією Українського товариства сліпих за приміщення, розташоване у центрі столиці на Печерську.
Довелося платити за своє ж майно
— У 1962 році житлово-адміністративний будинок, де розташована редакція, побудували коштом саме Українського товариства сліпих, — розповідає «Урядовому кур’єру» заступник голови Центрального правління УТОС Олександр Осадчий. — У кінці 1980-х житлову частину цього будинку УТОС передав на баланс міста, а адміністративні перші два поверхи ніхто не передавав і передавати не думав, про що свідчить і акт передачі. Але чомусь місцева влада вирішила, що увесь цей будинок належить їй, і внесла його до реєстру комунальних об’єктів міста Києва. Редакція була змушена сплачувати орендну плату за своє ж приміщення. Товариство сліпих терпіло таку ситуацію, поки печерська адміністрація не почала заявляти редакції: «Навіщо вам це приміщення, шукайте інше». Такі розмови, які в подальшому можуть перейти у дії, стали поштовхом для звернення УТОСу до господарського суду, аби узаконити нашу власність.
Суддям представлено необхідні архівні документи щодо приміщення. Відстоювати свої права та інтереси у цій справі інвалідам по зору допомагав Уповноважений Президента України з прав інвалідів Валерій Сушкевич. І 7 вересня цього року господарський суд міста Києва виніс рішення, яким визнав законне право на власність приміщення редакції за Українським товариством сліпих. Вочевидь, київську владу таке рішення не влаштувало (хіба захоче хтось віддавати такий ласий шматок на печерських пагорбах?), і вона подала на апеляцію, яку відхилили. Але невдовзі КМДА подала на повторну апеляцію.
— Про яку європейську державу, до якої прагне наша країна, може йтися, коли столична влада так ганебно ставиться до інвалідів, — розводить руками незрячий адвокат Геннадій Євсев’єв, який веде справу з власності. — І це стосується не лише редакції. Хотіли відібрати у товариства і базу відпочинку «Івушка», реабілітаційний центр тощо. Замість того, щоб нас підтримувати, як це роблять у всіх цивілізованих країнах, давати нам змогу випускати періодику для незрячих усієї України, нам створюють найскладніші умови, прирікаючи на виживання. До речі, від редакції було багато письмових звернень до міського голови Віталія Кличка, але ми отримували лише відписки — ніхто нас не чує і не бажає перейматися нашими проблемами. Хоча під час попередньої виборчої кампанії Віталій Кличко зустрічався з незрячими і пообіцяв зробити все можливе, аби покращити їхні умови життя…
Та, попри всі труднощі, редакція не здається і робить свою справу на користь іншим. Ось і третього грудня, до Міжнародного дня інвалідів, незрячі редактори підготували для київської школи-інтернату для дітей з вадами зору №5 чудове свято журналу «Школяр». Юним читачам презентували їхнє улюблене видання в аудіоформаті (на дисках). За словами організаторів заходу, такий подарунок до Нового року отримають усі школи для незрячих дітей в Україні. На святі школярі також отримали дуже потрібні для розвитку і навчання рельєфні (зі шрифтом Брайля) карти України, які виготовила ГО незрячої молоді «Генерація успішної дії». А музичним сюрпризом стали пісні Лесі Горової — співачка завітала до школи і подарувала дітям невеличкий концерт.
