Троє вінничан з порушеннями зору відвідують школу орієнтування у просторі та мобільності. На базі Центру реабілітації “Поділля” відкрили таку 11 вересня. Навчання — безкоштовне, триває місяць. З відвідувачами школи займаються інструктори.
“На сьогодні людей з порушенням зору зростає, тим більше після повномасштабного вторгнення як цивільних, так і військових. Постає проблема після виписки з медичного закладу: що робити далі, куди далі йти. Наша мета — створити такі умови для людини з порушенням зору, щоб вона могла сама зорієнтуватися в місті, щоб людина була незалежною, самостійною, активною, знала, як переходити регульовані, нерегульовані перехрестя. Могла вибудувати маршрут від будинку до навчального закладу, до закладу охорони здоров’я або до закладу торгівлі”, — розповіла інструкторка з орієнтування та мобільності Ганна Бевз.
Навчання триває місяць. Щодня з відвідувачами займаються по півтори-дві години.
“Спочатку ми навчаємо людину орієнтуватися в приміщенні, тобто це розвиток збережених аналізаторів: слух, дотик. Це все в нас є, відповідні заняття. Далі просторове уявлення – вони також мають величезне значення для того, щоб людина могла зрозуміти, куди вона вийшла, що перед нею є. Той самий взяти орієнтир. Має бути розуміння, який це: або це трава, або це тактильна плитка, або асфальт, бордюр тощо”, — каже Ганна Бевз.
Навчання у школі – безкоштовне. Групи набирають невеликі. Від трьох до шести осіб. Це, аби кожному приділити максимум уваги. Набір до нової групи стартує у жовтні.
“У кого вже є індивідуальна програма реабілітації – ми також беремо на реабілітацію, в кого є заключення військово-лікарської комісії або просто лікарської-консультативної комісії. Якщо людина втратила зір, вона поки ще немає групи інвалідності, має висновок ВЛК або ЛКК — за цим висновком вона приходить до нас з випискою 027, далі має бути направлено з Управління праці”, — каже Ганна Бевз.
Вона вчить Віталія Вереса за допомогою білої тростини долати перешкоди та самостійно пересуватися вулицями міста. Чоловіку – 29. Він колишній військовий. “У мене є тростина, вона — продовження руки. Я ось розумію, що це паркан, він залізний”, — каже Віталій Верес.
Зір чоловік втратив цьогоріч у лютому під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Служив у штурмовій бригаді Нацгвардії.
“Мою групу вразили з ПТУРа (протитанкова-керована ракета). Це наша “Стугна”. Спочатку я був евакуйований у Краматорськ. Далі в місто Дніпро, і уже 17 лютого був переведений до міста Вінниці”, — розповів Віталій Верес.
У школі, каже, багато чого для себе пізнає корисного.
“І завдяки реабілітологу з саме центру “Поділля” Ганні Миколаївні. Я вивчив свій перший маршрут, про який ми з вами говорили: вийти банально з своєї квартири та дійти до магазину”.
Практика — на вулиці, теорія — в приміщенні. Інструктор Ярослав Плюта завдяки мапі з наліпками пропрацьовує з відвідувачами школи маршрут, який у подальшому ті будуть проходити. Чоловік — незрячий, Суспільному розповідає, що зір втратив у п’ять років. Власним прикладом доводить, що це не вирок.
“Ми вчимо людей орієнтуватися, дивлячись на досвід та на рівень знань реабілітанта. Можемо починати вчити орієнтуватися ледь не з власної кишені, сумочки, рюкзачки,і закінчуючи макропростором міських маршрутів, враховуючи транспорт, торгівельний центр”, — каже Ярослав Плюта.
Відвідує школу й 52-річна Інеса Бендус. Про заклад, каже, її рідні дізналися з соцмереж.
“Я навчилася складати маршрут, знаходити різні предмети. Також визначати предмети. Дотиком визначати, які є предмети. Я вмію користуватися, складати і розкладати тростину. Знаю її будову. Можу розкладати маршрут. З тростиною самостійно можу піти в столову. Я хотіла би, щоб такі люди, як я, які втратили зір уже в більш старшому віці – не закривалися вдома і не сиділи в самостійному своєму житті. Хочу, щоб вони були соціалізовані, самостійно виходили надвір, купити якісь продукти. Я хочу гуляти зі своїми внуками в майбутньому, не щоб вони зі мною гуляли, а я з ними”, — каже Інеса Бендус.
АТ «НСТУ», Суспільне Новини.
