Кого з вас бодай одного разу в житті показували по телебаченню? А двічі на місяць? А тричі на день? До недавна я теж не міг позитивно відповісти на ці запитання. Та ось раптом, на сорок сьомому році життя підфартило.
Жив собі в Полтаві пересічний дядько на ім’я Максим. Це я про себе, якщо ви ще не здогадалися. Жив звичайнісіньким життям, як і більшість членів УТОС, якось зводив кінці з кінцями, полюбляв співати під гітару на вулиці… А куди б мене ще взяли? Музичної освіти не маю, віртуозною технікою не володію, з керманичами шоу-бізнесу не знайомий. Тож єдине, що залишалося – взяти свою гітару, з якої так-сяк умію видобувати якісь звуки, та й піти на найближчу площу, де людей побільше.
Та ось цього року настав черговий Міжнародний день сліпих. Ну настав, то й настав, день як день, нічого такого. Але журналістам телеканалу Суспільне Полтава знадобився цікавий матеріал до теми. Вони звернулися до голови правління Полтавської обласної та полтавської територіальної організації УТОС пані Марини Бабець, а вона порадила їм поспілкуватися зі мною. Ми домовилися, за кілька днів репортери завітали до мене додому. Результатом цієї бесіди став цей ролик, який вийшов саме напередодні дня сліпих.
Але й це ще не все. Наступного тижня на мою мобілу надійшов дзвінок. Телефонували – я навіть не відразу повірив – з телеканалу СТБ, програма «Вікна новини». Їхня команда журналістів була у відрядженні в Полтаві, і вони також виявили бажання зняти про мене сюжет. Що з того вийшло, дивіться:
Цей матеріал вийшов 7 грудня і повторювався кілька разів протягом дня.
Ось так про мою скромну історію дізналася вся Україна. Я дуже вдячний за небайдужість та професіоналізм голові правління полтавської обласної та полтавської територіальної організації УТОС Марині Бабець, а також журналістам Катерині Зозулі (Суспільне Полтава) та Артемові Сорокіну (Вікна новини, СТБ), завдяки яким стали можливими ці фантастичні події.
Максим Варфоломєєв, член полтавської ТПО УТОС, інвалід 1 групи по зору.
