Протягом вересня у трьох київських театрах відбуваються покази вистав з послугою аудіоопису для незрячих та слабозорих глядачів у межах спеціального проєкту.
Проєкт має на меті зробити мистецтво доступним для людей з інвалідністю.
«Доступний театр: аудіоопис вистав для незрячих та слабозорих глядачів» – ініціатива, що реалізується за підтримки Українського культурного фонду. Її організатори впроваджують використання аудіоопису культурних подій як інструменту усунення бар’єрів, що заважають людям з порушеннями зору відвідувати, наприклад, театральні вистави чи кінопокази. Завдяки тифлокоментарю, який коментатор провадить у режимі реального часу під час спектаклю, незрячі чи слабозорі глядачі отримують опис декорацій, рухів, міміки, зовнішності і навіть емоцій персонажів вистави. Це дозволяє сприймати про неї значно більше інформації й уявлення.
За кордоном аудіоописи культурних подій є поширеним явищем. Хочеться, щоб і в нашій країні люди з порушеннями зору могли отримати той неймовірний заряд енергії, який дає театр. Ця послуга дозволяє незрячим людям, які приходять на виставу, повністю розуміти, що відбувається на сцені: адже костюми, зміна світла, відеопроекції та інші режисерські рішення промовляють не менше, аніж діалоги акторів. І до того ж, завдяки аудіоопису такі глядачі можуть почуватися автономно та впевнено, не залежати від допомоги інших, – розповів Любомир Покотило, автор проєкту «Доступний театр: аудіоопис вистав для незрячих та слабозорих глядачів».
До проєкту долучились Київський національний академічний молодий театр зі спектаклями «Загадкові варіації» та «Сватання на Гончарівці», Київський академічний театр на Печерську з виставами «Покоління Пепсі», «Мистецтво домовлятись» і «Легені», Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва зі «Школою Року».
«Участь театрів у таких проєктах – це невеликі, але важливі кроки, які театр має робити, адже я знаю, наскільки для людей з порушеннями зору важливо не лише чути, а й розуміти, що відбувається на сцені. У сучасному театрі, на жаль, слово має менше значення. Тому нині вистави часто нагадують парад атракціонів. А незрячий чи слабкозорий глядач багато чує. Коли ти слухаєш виставу, то відчуваєш дуже інтимні речі, тому що картинка все закриває і не дає побачити те, що дійсно важливо», – поділився Олександр Крижанівський, художній керівник, директор Київського академічного театру на Печерську.
Проєкт «Доступний театр: аудіоопис вистав для незрячих та слабозорих глядачів» триватиме впродовж вересня-жовтня 2021 року. Дізнатись про нього більше та довідатися про наступні вистави з аудіоописом можна на сторінці «Slovom: аґенція аудіоопису».
Чи мають можливість люди з інвалідністю в Україні відвідувати концерти, виступи та інші культурні заходи? Соцпортал вирішив перевірити це на прикладі фестивалю “Республіка” у Кам’янець-Подільському, який відбувся наприкінці серпня. Тож як зробити середньовічну фортецю інклюзивною і як допомогти почути музику тим, хто не чує?
