НА ТЕПЛОХОДІ МУЗИКА ЛУНАЄ

Мабуть  не має такої людини, яка відмовилася б від можливості прогулятися на теплоході по могутнім хвилям величного Дніпра під лагідним літнім сонцем. Проте, для багатьох незрячих киян така прогулянка залишалася лише мрією, хоча і Дніпро-Cлавута поруч. По-перше – вічна для незрячих проблема супроводу, бо не у кожного є зрячий член родини або друг із достатнім залишком зору, який зможе, відклавши власні справи, повести незрячого на теплохід.  По-друге кошти – питання теж дуже знайоме: квиток на прогулянковий  теплохід, який чотири години кататиме вас по Дніпру, коштує чотириста гривень, а на деякі судна і більше.

Та попри усе сто сімдесят два незрячих киянина 31 липня здійснили таку невеличку, але надзвичайно приємну подорож. Стало це можливим завдяки ініціативі керівництва столичного УВП №2 його директора А. Р. Віньковського та заступника директора В. В. Романюка. Цю ініціативу підтримали директор столичного УВП №4 В. Б. Хімиченко та інші керівники київських підприємств, які знайшли необхідні кошти своїх співробітників. Окрім того, УВП №2 оплатило також  квитки для утосовців, які перебувають на обліку у ТПО Києва.

Із погодою киянам пощастило. День був погожий, але не надто спекотний. Біля берега столичного Гідропарку нас чекав біло-синій красень- теплохід «Ельбрус». Члени екіпажу привітно та турботливо допомагали заходити на борт незрячим. Попри таку велику кількість незрячих, завдяки зусиллям організаторів, зокрема, директора клубу та голови  столичного УВП №4 О. П. Бойко, посадка пройшла цілком успішно, без ексцесів.

У нижньому салоні співробітники УВП №2 розташували радіоапаратуру, аби порадувати пасажирів аматорським концертом. Як у  популярній свого часу пісні «На теплоходе музыка играет».

Теплохід легко  лине по могутній річці, вздовж зелених пагорбів Печерська, увінчаних золотими шпилями Лаври, потім  повертає і пливе на північ, пропливаючи під склепінням численних мостів столиці. Інколи наш Ельбрус»» переганяє швидкісний катер, чи моторний човен, і тоді, на радість дітлахам, яких привели із собою батьки, корабель плавно гойдається на піднятих хвилях. А скільки радісного лементу здіймається, коли  у кількох метрах від борту пропливає біле вітрило яхти…

Екскурсовод Костянтин  розповідає про історію давніх мешканців Наддніпрянщини.

  Та ось люди трохи відпочили, вгамували апетит і час розпочинати концерт.  Співали найкращі вокалісти  наших УВП. Завдяки апаратурі ці виступи чули на усіх палубах, в усіх куточках судна. Люди дружно підтримували оплесками улюбленців, танцювали.

Цю прогулянку висвітлювала журналістка з каналу СТБ. Запрошена до слова вона вітала усіх із чудовим відпочинком, дуже високо оцінила майстерність наших виконавців і поділилася маленькою таємницею про те, що   невдовзі розпочнуться зйомки фільму, одна з героїнь якого буде незрячою.

  І не усі навіть встигли помітити, як корабель досяг північного мосту столиці і  знов ліг на зворотній курс. Надто непомітно пролетіли чотири години у такій  веселій, товариській атмосфері.

Ось вже і знов  Гідропарк.

– Приходьте ще до нас, добре з вами – посміхається  немолодий  матрос, так само турботливо  допомагаючи незрячим сходити на берег.

На що заступник директора УВП № 2 В. В. Романюк зазначив:

– Нам треба, щоб наші люди частіше зустрічалися, проводили вільний час весело та цікаво. І такі зустрічі не обмежувалися протокольними заходами до Дня людей з інвалідністю та отриманням пайка. Ми намагатимемося і надалі організовувати подібні заходи.

Що ж, сподіваємося, що так і буде. І бажаємо успів у таких корисних справах. Сім футів під кілем, як кажуть моряки!

Євгеній Познанський, «Промінь»

Share Button

 

zaklyk.org.ua