Центр Києва і вулиця Банкова зокрема, за останні роки бачили чимало важливих і трагічних подій. Але голодування сліпих – такого ще у нашій історії небувало. 23 липня перед Адміністрацією Президента України розпочали голодування четверо членів нашого Товариства: троє львів’ян та один херсонець. В усіх на головах білі стрічки зі словом «голодую», а також сонцезахисні парасольки з таким же написом. Зрозуміло, що ця акція готувалася заздалегідь. Та й не випадково поруч вже знайоме обличчя, з яким вже неодноразово стикалися під час сумнівних акцій, що стосуються незрячих і нечуючих. Це Кирило Стремоусов, який і на цей раз не упустив нагоду дешево попіаритись за рахунок людей з інвалідністю по зору. Він веде «жалісливий» репортаж з місця подій, викладаючи його в соцмережі. Що ж сталося? Чому незрячі вдалися до таких радикальних дій?
Одна з учасниць голодування – Марія Іванівна Сирота – заступник директора Львівського УВП УТОС із соціальних питань розповідає про проблему, яка привела її зі співробітниками до Києва.
Президією ЦП УТОС було затверджено нового директора Львівського УВП УТОС. Відповідно до цього рішення директором став юрист, адвокат Андрій Стегніцький. Проте, за словами М. І. Сироти, більшість працівників УВП із таким рішенням не погоджуються. Зрештою ситуація загострилася до того, що члени колективу просто не пустили Андрія Стегніцького на підприємство. Не допомогло вирішити конфлікт і прибуття до Львова відповідної комісії Центрального правління УТОС. Членів комісії протестувальники також на підприємство не пустили. 23 липня у Києві відбулося засідання Президії ЦП УТОС на яке приїхали працівники Львівського підприємства з вимогою зняти новопризначеного директора. В зв’язку з цією ситуацією Президією було прийнято рішення створити Робочу групу по врегулюванню конфліктної ситуації і провести 7 серпня виїзне позачергове засідання Президії ЦП УТОС на Львівському УВП. Проте львів’ян таке рішення не задовольнило і троє з них вирішили вдатися до таких радикальних кроків, як голодування. Та, на жаль, львів’яни не розуміють, що дострокове розірвання трудового контракту на законних підставах в даному випадку не можливе. І блокування роботи підприємства і не допущення його керівника до роботи – це є злочин, відповідальність за який передбачена ст.341 Кримінального Кодексу України. Про це наголосили присутні біля Адміністрації Президента України представники УТОС, досвідчені юристи і адвокати Геннадій Євсев’єв і Степан Філіп.
А от у Херсоні справа дещо інша. Там попереднього директора Булгакова П.І., якому колектив висловив недовіру, Президія Центрального правління УТОС звільнила ще минулого року і в березні цього року призначили директором Бондаренка О.М.. Більшість херсонців заспокоїлися, але голову профспілки підприємства В. А. Обертайло і новий директор не влаштовує. Схоже, Владислава Анзоровича не влаштовує взагалі система Українського товариства сліпих, якщо судити з його ганебних наклепів, якими заповнений інтернет. Тож він особисто прибув до Києва і також взяв участь у голодуванні. Обертайло В.А. намагається поширити неаргументовані вимоги та критику, але не схоже, що навіть колеги його підтримують.
До голодувальників звернувся Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю В. М. Сушкевич. Валерій Михайлович уважно вислухав незрячих. Він запевнив протестувальників у тому, що уважно стежить за ситуацією і розуміє у якому важкому становищі перебувають незрячі громадяни України. Разом із тим, В. М. Сушкевич постійно нагадував про необхідність залишатися у правовому полі, запропонував голодуючим передати їх письмово викладені вимоги, обіцяв сприяти невідкладному вирішенню цієї проблеми. Проте, переконлива промова В. М. Сушкевича починає дратувати пана Стремоусова, який постійно втручався в розмову. Особливо починає він лютувати, коли бачить, що голодуючі замислилися над словами Уповноваженого Президента В. М. Сушкевича. Хамська поведінка для К.Стремоусова давно вже стала нормою. Недаремно він один з найближчих «соратників» скандально відомого лідера соцпартії Іллі Киви. Серед іншого він вже уславився проведенням різного роду сумнівних акцій із членами УТОС та УТОГ. Мабуть, після зустрічі з В.М.Сушкевичем щось пішло не так. Він постійно перебиває мітингувальників, якщо помічає у їх словах щось конструктивне. Стремаусов починає відверто хамити і інакомислячим присутнім незрячим і самому Уповноваженому Президента України, якому в обличчя закидає звинувачення, за які у будь-якій європейській державі на нього подали б у суд за наклеп та приниження.
Коли В. М. Сушкевич покидає голодувальників пан Кирило намагається взяти реванш. Не вибираючи слів він починає лаяти і Уповноваженого Президента і УТОС, перепадає і недостатньо рішучим, із його точки зору, голодувальникам. Помітивши поруч представників утосівської преси, зокрема автора цих рядків, пан Кирило, кажучи молодіжним сленгом, починає дещо «фільтрувати базар», але не стає менш агресивним. І дивно, що немолоді, досвідчені люди, які за пару хвилин до цього здавалося вже готові шукати шляхи вирішення конфлікту, немов наелектризовані люттю Стремаусова знов стають непримиренними, знов починаються жорсткі суперечки і майже лайка між прибічниками компромісу і незгодними з ним.
Надто сумно це спостерігати. Якби ми не ставилися до претендента на директорську посаду, але нічого доброго від конфлікту, у який втручаються «темні» особистості, які не мають жодного відношення до УТОС, не вийде.
До чого призводять подібні радикальні кроки свідчить ситуація із Боярським будинком відпочинку. Хай і не ідеально, проте оздоровниця працювала, але після численних скарг і перевірок, які на неї наслали пан Цаплін і Компані Будинок відпочинку довго не міг відкритися і приймати відпочиваючих.
Ми не беремо під сумнів особисту порядність голодуючих, але той факт, що на внутрішньому конфлікті в Українському товаристві сліпих хочуть «погріти руки» сторонні люди є очевидним. Мабуть увага пана Стремоусова до Херсонського УВП продиктована наявністю там гарної бази відпочинку. Що ж, шматочок ласий – база на морі. І як не пригадати тут слова давньогрецького поета Еврипіда про те, що «там де є чвари негідник часто найпершим стає».
Якщо УТОС буде знищено, незрячі теж будуть голодувати. І не кілька осіб за власним бажанням перед Адміністрацією Президента, і не директори, які втратять посади. Без засобів до існування із самою жалюгідною пенсією залишаться тисячі незрячих, які не займали жодних керівних посад. Розпалюючи чвари в самому Товаристві ми самі даємо привід зовнішнім силам знищити УТОС. Наша сила тільки в єдності і тільки разом ми зможемо відстоювати наші права і наші інтереси.
Учасники протестної акції, яка розпочалася 23 липня ввечері закінчилася наступного дня . А ситуація у Львові залишається на стадії вирішення.
Євгеній Познанський, «Промінь»
