У житті кожної людини є те, що вона завжди пам’ятатиме – перша вчителька, школа, неповторні відчуття і події з дитинства. Адже саме у дитячі роки ми починаємо формуватися як особистість, у нас закладається певний фундамент, на який далі спиратимемося. Що й казати, можуть виникати й комплекси, які так чи інакше виявляються потім упродовж всього життя. І хоч ким би ми потім стали, чого б досягли зі своїх дитячо-юнацьких мрій, школу і людей, з нею пов’язаних, згадуватимемо завжди. Тим більше, якщо не лише навчалися у ній, а й проживали певний час – від канікул до канікул.
У цьому році Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 5 імені Я.П. Батюка (теж її випускника, до речі) відзначає 135 років від дня свого заснування. Адміністрація, педагогічний колектив і учні навчального закладу дуже добре підготувалися до ювілею і влаштували яскраве й чудове свято.
135 років тому, у 1884 році, відкрила школа свої двері для незрячих учнів. Її засновником став Олексій Андріяшев, український природознавець, меценат, педагог і громадський діяч. Саме тоді почав діяти притулок для незрячих дітей, згодом перейменований на училище, яке на той час нараховувало двадцять два учні. Ось яку історію має цей освітній заклад.
Від самого ранку вся школа гула, немов великий вулик, такої кількості гостей, щирих друзів і випускників одночасно вона вже давно не бачила. Актова зала, де відбувалося дійство, була ошатно прикрашена і вщерть заповнена.
Лейтмотивом цих святкових урочистостей стала історія заснування, становлення, розвитку і сьогодення нашої рідної школи, проілюстрована цікавими фактами, спогадами, розповідями, а найголовніше – її вихованцями різних поколінь, багато з яких досягли чималих висот у житті. І тепер уже вони не просто завітали до своєї альма-матер, а прийшли з чудовими подарунками для своїх молодших послідовників.
З привітальним словом виступила директор школи Катерина Василівна Антонюк, яка була спершу заступником директора з виховної, потім – з навчально-виховної роботи, тож добре знає життя школи зсередини. З теплими поздоровленнями до школи завітали представники Київської міської та районної держаних адміністрацій. Центральне правління Українського товариства сліпих теж не залишило цю знаменну дату поза увагою. Привітання та подарунки від Голови ЦП УТОС В.М.Більчича та Апарату Президії ЦП УТОС передала член Президії ЦП УТОС, головний редактор редакції УТОС «Заклик», колишня випускниця школи – Наталя Щербань.
В історичний екскурс перлинами впліталися розповіді юних ведучих – дванадцятикласників Тетяни Антоненко, Олексія Діденка, Руслана Сада. А справжньою окрасою заходу стали концертні номери від старшої й молодшої хореографічних груп (керівник – Валентина Олександрівна Богданова), ансамблю бандуристок, який очолює викладачка музичної школи № 39 Тетяна Григорівна Ільєнченко та хорової групи під керівництвом Миколи Анатолійовича Шахова.
Також привітала свою школу з Днем народження колишня директор Людмила Сергіївна Коваль, яка віддала цьому навчальному закладу понад двадцять років свого життя. Саме за час її керівництва школа здобула ступінь повної середньої освіти, діти почали опановувати додаткові спеціальності – медична сестра з лікувального масажу та оператор комп’ютерних технологій. По закінченні навчання школярі отримували відповідні свідоцтва й сертифікати. Для цього школа і сьогодні співпрацює з Київським професійним коледжем з посиленою військовою та фізичною підготовкою.
Своїми спогадами поділилися вчителі, які багато років тут пропрацювали, а також колишні випускники. До 135-річчя закладу працівники школи були нагороджені грамотами, відзнаками та подяками районного та міського управлінь освіти у м. Києві.
Школа має багато друзів і спонсорів, які їй щиро допомагають, щоб освіта, дозвілля і життя дітей, що тут навчаються, були якіснішими, насиченішими і цікавішими. І за це їм низький уклін! От зараз, наприклад, будується новий шкільний спортивний майданчик, а влітку на школярів чекає відпочинок на березі моря і ще багато чого іншого. Що й казати, кожен гість не прийшов сюди без подарунка, що стане у пригоді учням! Проте усі гості також отримали пам’ятні подарунки, зроблені руками учнів.
А далі неформальна зустріч педагогів і колишніх випускників продовжилася у шкільній їдальні, де вони, у теплій дружній обстановці, згадували про минуле і говорили про майбутнє школи.
Змінюються часи, змінюється й заклад, щоб бути сучасним і давати учням ґрунтовну освіту. Залишається незмінним лише одне: тут завжди лунає дитячий сміх, відкриваються таланти, формується безцінне майбутнє нашої країни – свідомі, мислячі і цілісні особистості! За це школі № 5 завжди можна було поставити «п’ятірку». Оцінку «відмінно», нині 12 балів, одержує вона й зараз, бо її найголовніше досягнення – це випускники, якими може пишатися!
Володимир Хижняк, Інесса Сидоріна, «Промінь»
