На цьогорічних місцевих виборах до міських, обласних, районних, сільських та селищних рад політичні партії висували кандидатів у депутати не лише з числа підприємців, бізнесменів та вже бувалих політиків, а й запрошували балотуватися людей з інвалідністю, зокрема, й по зору.
У наш складний час, коли постійно потрібно відстоювати свої права, які повсякчас порушуються, вкрай важливо нам незрячим, бути представленими у законодавчих органах влади. У цьогорічному виборчому процесі наші незрячі активно брали участь. На жаль, стали депутатами не всі, проте вони публічно про себе заявили, висловивши свою громадянську позицію. Надалі так тримати. А тим, хто стали депутатами, зокрема і авторці цієї публікації, рішуче і наполегливо захищати права і інтереси людей з інвалідністю по зору.
Газета «Промінь» поспілкувалась з кандидатами у депутати та поцікавилась результатами вже після виборчої кампанії.
Оксана Потимко, виконавчий директор Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів – УСІ» та керівник Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами НУ «Львівська політехніка» – балотувалась до Львівської обласної ради від партії «Самопоміч».
– Пані Оксано, який досвід ви отримали від участі у політичному процесі, зокрема, у виборчій діяльності?
– Відверто скажу, в мене немає досвіду. Політика – це зовсім не моє. Я потрапила туди на давнє прохання незрячих львів’ян, які хотіли, щоб я спробувала щось змінити та зробити для життя людей з інвалідністю. Та, на мою думку, маючи бажання, можна і без депутатства пробувати впроваджувати зміни. Окрім незрячих виборців, міський голова Львова Андрій Садовий сам мені запропонував балотуватися у депутати від їхньої команди. Мені дуже подобається моє місто! На мою думку, це чи не єдине місто в Україні настільки комфортне для людей. Також мені дуже імпонують всі дії, які робить і впроваджує команда «Самопоміч», я не хочу, щоб змінювалось щось, тому і підтримала своєю участю цю партію. Наш міський голова планував створити новий структурний підрозділ у міській раді, який би займався питаннями, пов’язаними з людьми з інвалідністю. Це мав бути штаб, до якого входило б п’ять осіб, я мала його очолювати, але я від цього теж відмовилась.
– Чому відмовились?
– Я працюю у Львівській політехніці, працюю не за графіком, а двадцять чотири на сім і фактично без вихідних та святкових днів. Я живу своєю роботою. Я саме так і пояснила міському голові Андрію Садовому, якщо я залишу Львівську Політехніку, то Ресурсний центр, який я очолюю, просто зачинять. А саме на базі цього Центру ми і книги друкуємо, і створюємо кіно та мультфільми з аудіодискрипцією, робимо 3D- макети та багато всього іншого для розвитку та впровадження інклюзії. В мене вже злагоджена команда й багато волонтерів і я б не хотіла щось змінювати. Я спробувала себе в виборчому процесі, але переконалась, що це не моє і треба займатись тим, чим займалась раніше. Я радію з того, що не пройшла в депутати, бо куди у мій щільний графік вставити ще й засідання ради депутатів?!
– Ваша подальша діяльність може бути пов’язаною з партією «Самопоміч»?
– Так, я завжди готова підтримувати та співпрацювати з командою «Самопоміч».
Марія Бабець, член УТОС, працівник клубу Полтавського підприємства УТОС – кандидатка в депутати до Полтавської міської ради від партії «Наш край»:
– Партія «Наш край» не подолала п’яти відсотковий бар’єр. Тому відповідно, я не пройшла до міської ради. Я одразу була налаштована так, якщо я пройду, то добре, а якщо не пройду – теж все добре. Я не прагнула іти в політику і я доволі довго відмовлялась від цієї участі.
– А що спонукало все ж таки піти в політику?
– Мені дуже набридло ставлення влади до нас, людей з інвалідністю. Нас то сприймають, як «неповносправних» осіб і реалізація наших ідей чи прохань – це або піар, або вигляд милостині, яку нам кидають, а не виконання законодавчих норм. Саме тому я пішла кандидаткою в депутати на рівних, щоб дати зрозуміти можновладцям: сьогодні я від вас залежу, а через п’ять чи десять років від чиїх рішень можете залежати ви?! Моєю метою було заявити про себе і показати рівність.
– Надалі плануєш брати участь у політичному житті?
– Я буду дивитися на ситуацію, якщо буде команда людей, з якими мені комфортно, з людьми, яким я довіряю і з якими я не потраплю в якусь халепу, тож в команді готова іти, а сама по собі – ні.
Вікторія Калениченко, організатор культурно-масових заходів у міському будинку культури в Прилуках – кандидатка в депутати до міської ради міста Прилуки від партії «Батьківщина»:
– Балотуватись в депутати мене запросили. Я в політику не рвалась.
Я балотувалась по міському, районному, окружному та загальному виборчому списках, але ніде не пройшла.
– Вікторіє, який досвід ти отримала від участі у виборчій кампанії?
– Це був колосальний досвід. Це нова сфера діяльності для мене, я багато чого дізналась для себе. В мене були сподівання, якщо я б пройшла до міської ради, то, звісно, я б хотіла представляти та захищати права людей з інвалідністю, зокрема незрячих і товариства сліпих УТОС.
– Над якими питаннями працювали впродовж виборчої кампанії?
– Ми з командою подали проєкт до архітектурного відділення з проханням встановити озвучений світлофор біля міської лікарні. Також просили владу почути нас щодо встановлення тактильних направляючих смуг та щоб, нарешті, в центральних місцях містечка початок сходинок був пофарбований у жовтий колір. Ну й загалом, я б хотіла працювати над доступністю міста, зокрема, як архітектурною, так й інформаційною.
Роман Савка, член УТОС, керівник Громадського об’єднання «Рівні можливості для всіх», в даний час працює в компанії SoftServe – кандидат у депутати до Львівської районної ради Львівської області від партії «За майбутнє» (партія не пройшла до районної ради):
– Романе, розкажіть про ваш досвід участі у політичному житті?
– Я до того, як взяти участь у виборчій кампанії завжди був політично активним. Але це був мій перший досвід участі як кандидата в депутати. Як на мене, це був досвід позитивний: для себе дізнався багато нового, зокрема про те, як формується політичний процес, як відбуваються наради в штабах. Також у мене з’явилось багато нових контактів, друзів та знайомих. Гадаю, що це точно не останній мій досвід у політичній діяльності.Костянтин Ільницький, член УТОС, директор Вінницького УВП УТОС – кандидат в депутати до обласної Вінницької ради від партії «Слуга – Ваші враження після участі у виборчій кампанії?
– На мою думку, нам, людям з інвалідністю по зору, треба об’єднуватись і кожному, як окремо, так і разом, шукати місце під сонцем. Адже ніхто, окрім нас самих, не розв’яже наших проблемних питань. Я хотів бути в політиці, щоб відстоювати інтереси та права людей з інвалідністю, зокрема, людей з інвалідністю по зору. Певною мірою, люди з інвалідністю по зору обмежені у своїх правах на реабілітацію, праві на отримання засобів реабілітації.
– В подальшому, якщо матимете ще один шанс на участь у політичних процесах, візьмете участь?
– Так, хотілось би. Дуже хочеться, щоб нас почули. Хочеться ініціювати проєкт про те, щоб були пільги на участь у політичних процесах для людей з інвалідністю. Що я маю на увазі? Щоб кожна партія мала певну пільгу, яка б дозволила людині з інвалідністю бути в цій партії і займати своє гідне місце у ній. На мою думку, це буде політичний інститут, який дозволить людям з інвалідністю заявляти про себе суспільству та захищати свої права.
Людмила Лисенко, член УТОС, директор Вознесенського УВП УТОС – кандидатка в депутати від партії «Батьківщина» міста Вознесенськ.
– Я балотувалась в міську та районну ради. Але не пройшла.
Надалі так і залишилась помічником депутата.
– В майбутньому ще братимете участь у виборчій кампанії?
– Так, чому б і ні. Це потрібно не стільки особисто для мене, а як для підприємства УТОС і всього Товариства сліпих. Я хочу налагоджувати зв’язок з владою, щоб відстоювати і представляти інтереси та законні права людей з інвалідністю. У нас в центрі міста знаходиться приміщення нашого підприємства в хорошому стані, ми забезпечені якісним обладнанням, є фінанси, є працівники, але немає збуту нашої продукції. Саме тому, я б хотіла, щоб нас почули, побачили і звернули свою увагу на нас.
І на завершення, результат після виборчої кампанії від авторки цієї публікації, Пономарьової Леоніди, члена УТОС, кореспондента газети «Промінь» редакції періодичних видань УТОС «Заклик».
– Я не до кінця вірила у свою перемогу, хоча моя команда «За майбутнє» Київської області запевняла в ній і всіляко допомагала,аби це здійснилось. 14 листопада мені повідомили, що я стала депутаткою Київської обласної ради. 20 листопада відбулась урочиста присяга та всі депутати новообраної Київської обласної ради отримали депутатські значки та тимчасові посвідчення. Першочерговими своїми завданнями у політичній діяльності я вважаю: підвищити рівень життя малозахищених груп населення, зробити доступними медичні заклади та послуги для людей з інвалідністю, забезпечити якісні умови для здобуття освіти студентів з інвалідністю, а головне, це показувати життя людей з інвалідністю та доводити владі й суспільству, що людина з інвалідністю по зору, це не тягар і не постійний потребувач пенсії, а це також людина, яка заслуговує на гідну освіту, роботу, достойну заробітну плату, має можливість користуватися всіма послугами на рівні з усіма громадянами держави. Але для цього треба створювати умови і не боятися нових викликів.
– Я знаю, що це буде складний і нелегкий шлях, але цей шанс я хочу максимально використати на користь людей з інвалідністю, які хочуть бути побаченими, почутими та поміченими.
Підготувала Леоніда Пономарьова, «Промінь»
