ПРАВО НА ЖИТТЯ

Двадцять дев’ятого вересня тисячі людей з інвалідністю з усієї України,  попри осінню негоду, зібралися у центрі столиці задля того, аби нагадати владі, що мало підписувати гарні документи, їх треба ще і виконувати.  Зібрав їх Всеукраїнський форум «Право на життя», який організувало Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України». Приурочений був цей захід  до десятиріччя підписання Україною Конвенції про права осіб з інвалідністю, прийнятою Генеральною асамблеєю ООН в 2006 році.

Формування колони відбулося біля Бессарабської площі.  Проїжджу частину  головної вулиці столиці вже перекрито і на бруківці вишукувалися маніфестанти. Над колоною майоріють численні прапори: державні, а також і громадських організацій, представники яких беруть участь у заході. Учасники з УТОС також були зі своїм прапором. Чується бадьора мелодія народної пісні, яку виграє сурма, весело дзвенить бубон. Це  вправні музики Київського ТПО УТОС №2 прийшли на ходу підтримати учасників не лише власною присутністю, але і музикою. Підходять колони  учасників з усієї України: з Харкова та Рівного, Тернополя і Запоріжжя та інших областей. У ході взяли участь представники УТОГ та люди з порушеннями опорно-рухового апарату, онкохворі та матері, які виховують діточок з інвалідністю. Усі  прийшли на Майдан  нагадати можновладцям про свої проблеми, для вирішення яких, самих підписів під Конвенцією недостатньо. Допомагали здійснювати захід численні волонтери- юнаки та дівчата, які також не байдужі до проблем людей з інвалідністю.

Опівдні розпочався  рух колон до Майдану Незалежності.  В руках учасників плакати з красномовними написами: «Безкоштовний проїзд – гарантія доступності та незалежності », «Ні – втручанню у справи УТОС», «Вимагаємо забезпечення людей з інвалідністю житлом»,  «Інвалідність дорівнює зубожінню» тощо.   На головній площі України вже влаштована трибуна, розставлено стільці для учасників. Біля краю Майдану відбувається флешмоб – руйнування стіни, що символізує бар’єри, які доводиться долати нам з вами у сучасному суспільстві. Конструкція, змонтована спеціально для флешмобу, так і гуде під ударами, але от чи почують нас чиновники? Сподіваємося, що почують, бо на форумі усі виступаючі були солідарні у тому, що ставлення  до людей із інвалідністю з боку держави треба змінювати.

Почесний гість форуму Жан-Люк Симон – голова Європейського відділення міжнародної організації людей з інвалідністю DPI не лише вітав усіх учасників з річницею підписання Конвенції ООН з прав людей з інвалідністю, а і нагадав, якщо суспільство хоче розвиватися і рухатися вперед, то держава має виконувати ті зобов’язання, що  підписала. Якщо ввічливий гість з ЄС обмежився цим обережним натяком, то  Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, голова НАІУ Валерій Михайлович Сушкевич, був більш конкретним і рішучим у своєму виступі. Зокрема, він зазначив, що сучасний стан виконання вищезгаданої Конвенції можна назвати одним словом – стагнація.  В. М. Сушкевич рішуче засудив  медичну реформу, у якій, за його словами, людей з інвалідністю немає.  Нагадавши  низку надзвичайно болісних проблем і відвертих порушень наших з вами прав, В. М. Сушкевич  із сумом констатував, що за це ніхто не несе відповідальності і ми маємо боротися задля того, аби Конвенція про права людей з інвалідністю нарешті реально почала діяти на території України.

– Нас об’єднує не інвалідність, а порушення прав людей з інвалідністю – зазначив Уповноважений Президента України. Дружніми оплесками  Майдан вітав цю мужню, правдиву промову.

Сумні реалії сьогодення, із прямотою справжніх героїв, висвітили у своїх виступах воїни АТО, які отримали інвалідність внаслідок поранень на полі бою – Олександр Терещенко, Анатолій Фотєєв та Юрій Курченко. Люди, які втратили здоров’я, захищаючи свою державу, хочуть не жебракувати, а жити повноцінним життям, приносячи користь Батьківщині. «Дайте нам точку опори і ми перевернемо світ» – процитував відомий вислів Архімеда колишній солдат, який і зараз залишається справжнім патріотом і громадянином.

Дуже гострими були виступи  тих людей з інвалідністю, які виїхали з непідконтрольних Україні територій Луганщини та Донеччини. Люди скаржилися на нахабні, інакше не скажеш, афери деяких чиновників, зокрема чиновників від медицини, які  жінці, котра втратила ногу внаслідок обстрілів, вказують причину інвалідності «загальне захворювання».  А один з  біженців з інвалідністю прямо звернувся до представників ООН із закликом – недовіряти розподіл гуманітарної допомоги нашим чиновникам, а взяти його під особистий контроль.

Разом з членами УТОС у ході брали участь: голова ЦП УТОС В.М.Більчич і заступники – С.В.Кіт та М.М.Новосецький. М.М.Новосецький  рішуче засудив дії чиновників, що призводять до зубожіння людей з інвалідністю, зокрема незрячих, нищать навіть ті права і можливості, які  є у нас з вами. «Навіть безкоштовний проїзд у нас зараз забирають»- нагадав він. Михайло Миколайович зазначив, що і засобами реабілітації незрячих фактично не забезпечують. Особливу увагу  він приділив ситуації з промисловими підприємствами нашого Товариства. Для тисяч незрячих це єдина можливість заробити собі на життя, а політика влади призводить до того, що і наші підприємства, як і уся промисловість, занепадають і навіть отримати допомогу від Фонду соціального захисту, на яку формально мають право, не можуть, бо чиновники встановили такі правила та норми, що отримати цю допомогу неможливо. І в той же час, приватні роботодавці, бізнесмени працевлаштовувати незрячих не бажають. Тож, ситуація  ще більше ускладнюється.

– Ми зараз зібралися тут, аби надіслати владі сигнали, що  треба робити кроки нам на зустріч, і, якщо ми і далі будемо так само рішуче захищати власні права, то, сподіваюся, влада нас почує – сказав Михайло Миколайович.

Критикували дії  влади і інші учасники. Промови громадських діячів чергувалися із виступами артистів: гурту «Без обмежень», співачки Олени Луценко та інших. От тільки шкода, що ні представників Уряду , ні депутатів, ні інших високопосадовців на форумі ми не побачили.

– То що? Даремно ви там мерзли та під дощем сиділи?-  може запитати  скептик. Ні, безумовно, недаремно. Чи не знайшлося часу у чиновників, чи уваги, чи соромно було людям у вічі подивитися – це все одно не може перекреслити основного: українці з особливими потребами проявили солідарність та активну громадянську позицію. А до таких масових виступів, особливо напередодні чергових виборів, політики прислуховуються.

Тож, сподіваємося, що влада нас дійсно почує і хоча б зупинить «наступ» на наші права та пільги. Ми теж можемо вийти на вулиці і 29 вересня це наочно довели.

Євгеній Познанський, «Промінь».

Share Button

 

zaklyk.org.ua