ЗАКЛИК

Об'єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих

Головного очима не побачиш: як на Дитячому Форумі читали наосліп

Головного очима не побачиш: як на Дитячому Форумі читали наосліп

Дитячий форум – це не лише розваги та безтурботні ігри. Це також і клопіткий виховний процес малечі, які згодом вирушать у доросле непередбачуване життя. Прищеплення толерантності та ввічливості – мабуть, одна із найважливіших сходинок на шляху до пізнання.

11 травня Львівська політехніка організувала майстер-клас по читанню наосліп для малечі та юнацтва, аби всі охочі усвідомили: інколи, як нам здається, що все погано, ми забуваємо про головне – ми можемо бачити цей світ, маємо можливість чути співи пташок і вміємо ходити, бігати та стрибати. А є ті, для кого буденні дії – нездійсненна мрія.

Також на заході було представлено інклюзивну мультиплікацію, тобто таку, яка допомагає діткам із вадами зору переглядати стрічки та насолоджуватись жартами улюблених мультгероїв, як їхні ровесники.

Учасниками майстер-класу були Оксана Потимко, виконавчий директор Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка осіб з інвалідністю – УСІ», Катерина Івагутіна, Сидоряк Марта, Сватенко Володимир, Неволько Ангеліна, Патерега Діана, Хома Софія та Масендич Олена.

 

Головного очима не побачиш: як на Дитячому Форумі читали наосліп

Маленькі відвідувачі мали змогу поспілкуватись та погратись разом із дітками, у яких є вади зору. Ще один невеликий , проте надважливий урок : дружба – це диво.

За читанням книжечок для незрячих діток, малеча мала змогу відчути, наскільки незручно навіть відпочивати їхнім, тепер уже друзям. Адже одна із семирічних відвідувачок поділилась :

«Я можу читати хоч цілий день, але інколи лінюсь це робити, а є дітки, для яких звичайне читання або ж пиття води стає важкою справою».

Головного очима не побачиш: як на Дитячому Форумі читали наосліп

Більшість діток опісля зізнались: «Більше ніколи не буде легковажити у ставленні до людей з інвалідністю».

Кожен з нас – має в собі маленьку та, інколи, таку незначну особливість. Ми повинні любити себе такими, якими народились. Ми повинні цінувати інших, хто в силу певних обставин змушений обмежуватись у одній почутій пісні, можливості пробігтись босими п‘ятами по ранковій росі, одному миттєвому погляді .

Мабуть, найбільшою мрією людства залишиться прагнення прокинутись сонячного ранку та зрозуміти: на світі не існує воєн, катаклізм і хвороб»

Головного очима не побачиш: як на Дитячому Форумі читали наосліп

Ми віримо: той ранок настане зовсім скоро, а поки – цінуймо миті! Життя, як кажуть філософи, непристойно коротке, аби його ненавидіти.

Мар’яна Коваленко, Галина Костик,

прес-центр Дитячого форуму 2018

Share Button