22 квітня 1969 року у методичній лікарні Х’юстона доктор Мур провів першу у світі трансплантацію ока людині. Пацієнтом був Джон Медден, п’ятдесяти чотирьох років, який був на той час власником фотостудії. Донором же очей була людина, смерть якої настала через пухлину в головному мозку. Від нього і були взяті рогівка, кришталик і райдужна оболонка.
В результаті трансплантації, зір Медденом повернути не вдалося, так як через 9 днів почалася кровотеча, і донорський орган не зміг прижитися. Йшлося про те, що орган не зміг прижитися, так як не змогли нормально підтримувати його життєздатність.
Крім того, був взятий не саме око, а його частини, а це додатково ускладнило всю процедуру щодо збереження життєздатності ока. Сам же Джон Медден не міг бачити, так як на обох рогівці його очей були рубці. Якби ця операція вдалася, то це було б справжнім медичним досягненням і світовою сенсацією. Через те ж, що операція не вдалася, про цю подію пишуть і говорять дуже мало.
Офтальмологи щороку стикаються з тисячами випадків пошкоджень органів зору, які призводять або до ампутації, або до загибелі ока, або до втрати їм своїх основних функцій. Це може бути результат осколкового, ножового поранення, пошкоджень на робочому місці і в побуті, наслідком насильницьких дій і дитячих пустощів.
Люди втрачають зір і їм важливо, щоб була хоч якась надія відновити втрачене, стати знову зрячими, повернути друге око. Їм хочеться вірити, що з їх, здавалося б, безнадійній ситуації, теж є вихід.
На даному етапі розвитку медицини, офтальмології та хірургії ока можлива пересадка склери, рогівки, кон’юнктиви, кришталика, райдужки, тобто практично всіх елементів органу зору. Але, на жаль, до цих пір не можна трансплантувати сітківку і зоровий нерв – нервові тканини ока.
