Ще у давній Греції неодмінним атрибутом свят були спортивні змагання. Міжнародний день інваліда святом назвати важко, але незрячі шахісти відзначили його чудовою грою на бліц-турнірі, який проходив в приміщенні Київського ТПО №2.
Організатор заходу київська міська федерація незрячих спортсменів, яку очолює Анатолій Юрійович Максименко. Взагалі це вже третій шаховий турнір за останні три місяці ,який проводить ця організація.
Проведення шахового турніру у наш час не така вже і легка справа. І тут доводиться вирішувати таке вже звичне для організацій людей з інвалідністю питання, як пошук спонсорів. Слід віддати належне А. Ю. Максименко та іншим організаторам- вони із цим завданням впоралися. Президент звертався до багатох престижних, заможних фірм, і далеко не усі відгукувалися на такі звернення. А кошти необхідні, аби і забеспечити призовий фонд, і оплатити роботу арбітра.
І усе ж таки добрі люди є,цей турнір, присвячений Міжнародному дню інвалідів, спонсорувало акціонерне товариство «Самміт-книга».
Цього разу у змаганнях узяли участь тринадцять шахістів. Та попри неприємне число усе, слава Богу, пройшло дуже вдало. Грали за швецарською системою, у сім турів.
Перше місце, набравши шість з половиною очок, посів Анатолій Івченко, друге- Олександр Благодир, а на третьому сам Анатолій Максименко.
У заключному слові він щиро подякував усім учасникам за гру, і запевнив усіх у тому, що і надалі очолювана ним організація буде робити усе можливе , аби подібні змагання проходили якомога частіше. Президент київської міської федерації незрячих спортсменів висловив також сум з того приводу, що останнім часом дуже рідко до лав шахістів приєднується молодь та все частіше ми втрачаємо наших шановних товаришів по шахам. Так цього року пішов з життя талановитий шахіст і тренер, кандидат в майстри спорту з шахів Микола Пантелеймонович Кущенко. Тож усім шахістам слід надалі вдосконалювати свою майстерність і намагатися залучати до шахів молодь.
Всі шахісти отримали грошові призи .
Всі учасники щиро дякували київськії міській федерації незрячих спортсменів ,самому А. Ю. Максименко, а також директору РБЗіД УТОС С. Ю. Філіпу, який допоміг зі спонсором.
Судив змагання незмінний суддя усіх шахових та шашкових турнірів незрячих киян міжнародний арбітр Юрій Павлович Седляр.
…Ось вже закінчилася гра і час йти до дому.Весело рипить сніг під ногами, але шахісти усе не поспішають в останнє потиснути одне одному руки і йти, а усе продовжують обмінюватися враженням, згадувати незабутніх друзів і мріяти про майбутні зустрічі. Бо у шахах знов перемогла дружба.
Є. Познанский, «Промінь».
