Починаючи із 1999 року, людство відзначає 21 березня Всесвітній день поезії. Поезія — унікальне явище людської культури. Це не просто римовані слова. Поезія — це вміння бачити світ, почуття, свої та інших людей, минуле і сьогодення, близьке та далеке, і не лише бачити, але й уміти передати так, аби його побачив і відчув той, хто читає вірші або слухає їх.
Поезія потрібна людям в усі часи. Це довело феєричне свято, яке відбулося 21 березня у клубі Київського УВП №4, і було присвячене Всесвітньому дню поезії.
Цього року свій 95-річний ювілей відзначає видатна українська поетеса Ліна Василівна Костенко. Її заслужено називають четвертим класиком української поезії. Твори Костенко люблять і знають практично всі українці, які взагалі здатні розуміти поезію. Вірші неперевершеної поетеси вже неодноразово лунали на сцені четвертого підприємства у виконанні декламаторів художньої самодіяльності. Ось і цього разу у рамках свята на підприємстві відзначили ювілей поетеси.
До заходу доєдналися також шанувальники поезії Ліни Костенко і з інших первинок столиці. Свято поезії підтримали друзі підприємства — ГО «Дніпровська районна організація ветеранів України» та Благодійна Організація «Благодійний фонд «Дніпровський»», які очолює Анатолій Микитович Павленко.
У залі зібралися шанувальники поезії як з нашого колективу, так і гості. Зокрема, завітав заступник голови ЦП УТОС М. М. Новосецький, директорка Центральної бібліотеки Товариства М. В. Потеляхіна. Захід відкрила голова первинної організації, завідувачка клубу О. П. Бойко. Вітав усіх директор Віталій Борисович Хіміченко. Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять полеглих воїнів України.
У виконанні В. П. Головченка пролунав вірш-присвята ювілярці, який написав Є. В. Познанський — «Епоха Ліни Костенко». Це своєрідний віршований вступ, у якому осмислюється значення великої поетеси:
Епоха Ліни Костенко
Нехай епоха океаном лине,
На береги народів та країв.
У глибині її живе перлина.
Перлина цих чаруючих віршів.
Летять роки, історії хвилини.
Ми заздрим тим, з ким говорив Тарас…
«Вони були сучасниками Ліни»,
Із заздрістю подумають про нас.
Ми до усіх звикаємо потроху:
Проходять президенти й королі.
Але насправді це ЇЇ епоха,
Бо з нами поруч геній на землі.
У генія її нема потреби
Впадати у словесний епатаж.
Кому дана велика ясність небом,
Відтворить словом будь-який пейзаж.
Відкриє людям мудрості скарбницю,
Торкнеться заповітних струн душі.
У цьому й є таланту таємниця,
І це усе — є Лінині вірші.
В її рядках течуть живильні соки
Знання, кохання та парнаських трав.
Нехай Господь пошле їй довгі роки,
Безсмертя поетесі Він вже дав!
Після читання цього вірша ведуча поетичного вечора Л. Б. Литвиненко ознайомила присутніх із біографією Ліни Костенко та її основними фактами.
Ольга Чуприна та Віктор Костюк прочитали один з найвідоміших творів ювілярки — «Кобзарю….». І полинули пісні та вірші.
Окрасою заходу стали виступи Іванни Братусь, талановитої композиторки, авторки та виконавиці. Вона підготувала низку пісень на вірші Ліни Костенко. Серед них: «Я виросла у Київській Венеції», «Яка різниця — хто куди пішов?», «Крила» тощо. Музиканти Валерій Косенюк (гітара), та Єрофей Бондаренко (скрипка) подарували оригінальні імпровізації на пісні.
Пролунали уривки з віршованих романів поетеси «Маруся Чурай» та «Берестечко». Аматори декламували вірші, які доносили до присутніх так щиро і майстерно. Твори Ліни Костенко читали Галина Назарина, Ольга Гвоздик, Раїса Піхоцька, Алла Жилкина, Людмила Клеваденко, Тамара Шишмінцева, Марина та Ярослава Потеляхіни, Вікторія Герасименко та ветеран нашої сцени Таміла Кущенко.
Прекрасні вірші та музика захопили всіх присутніх. Час промайнув непомітно. Патріотичні твори поетеси завершили композицію, вселяючи в усіх духовну силу та наснагу.
Завдяки Ю. В. Тонкогласу бездоганно працювала апаратура та проходила відеозйомка.
Свято завершилося врученням подяк усім учасникам. Особлива подяка Ользі Павлівні Бойко, яка, як і завжди, вклала душу в організацію заходу.
Мабуть, це дуже добре, що стільки талановитих українців долучилися до святкування ювілею Ліни Костенко. Тож є майбутнє і у поезії, і в нашої Батьківщини.
Євгеній Познанський, «Промінь»
