Першого березня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15 січня 2025 року № 4219-IX, який передбачено ввести у дію з 1 січня 2026 року.
Міністерство соціальної політики України наполегливо підтримувало законопроєкт №5344-д та стверджує, що з його прийняттям права та можливості людей з інвалідністю на працевлаштування будуть розширені, але в той же час замовчувалось і не коментувалось інші положення прийнятого закону, якими фактично припиняється фінансування на здійснення заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації.
Так відповідно до підпункту 14 пункту 2 розділу I вищезазначеного закону виключається стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яка наразі передбачає напрямки використання Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю сум адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, зокрема, для фінансування витрат на професійне навчання осіб з інвалідністю, надання фінансової допомоги на здійснення заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації осіб з інвалідністю (відновлення працездатності шляхом забезпечення особи з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації, створення умов для заняття фізичною культурою і спортом, оплата навчання та перекваліфікації, створення на робочому місці особи з інвалідністю належних санітарно-гігієнічних, виробничих і технічних умов згідно з індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, випуск для осіб з інвалідністю спеціальної літератури та аудіозаписів для їх професійної підготовки), працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, а також надання фінансової допомоги на технічне оснащення діючих робочих місць для працевлаштування на них осіб з інвалідністю та на технічне переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю з метою створення додаткових робочих місць і працевлаштування на них осіб з інвалідністю.
Замість всіх цих важливих напрямків фінансування вищезазначеним законом викладено у новій редакції статтю 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якою передбачається, що кошти державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю використовуються на забезпечення реалізації активних програм зайнятості, заходів з підтримки працевлаштування, забезпечення надання соціальних послуг при працевлаштуванні осіб з інвалідністю, на виконання інших програм і заходів, спрямованих на соціальний захист осіб з інвалідністю.
Представники громадських об’єднань осіб з інвалідністю висловлюють скептичні припущення, що виконання інших програм і заходів навряд чи включатимуть напрямки, що містяться у ще діючій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а отже новим законом в супереч конституційних норм допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав осіб з інвалідністю, бо альтернативних джерел фінансування для цих заходів державою не визначено.
За невиконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю роботодавці будуть сплачувати не адміністративно-господарські санкції, а внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, що по факту є тим же самим платежем, але сплачуватимуть його тепер роботодавці не один раз на рік, а щоквартально до Пенсійного фонду України.
Новим законом також запроваджуються підприємства/підприємці трудової інтеграції осіб з інвалідністю та підприємства захищеного працевлаштування, яким колись будуть надаватись податкові пільги без всяких дозволів використовувати це право на податкову пільгу, але ніхто не знає коли відбудеться внесення необхідних змін до Податкового кодексу, бо це ж додаткові втрати для бюджету, а також є сумнівним рішення скасування інституту отримання дозволів користуватись правом на податкові пільги в умовах, коли від контролюючих органів постійно лунають повідомлення про виявлення фактів порушень чи зловживань у сфері користування правом на податкові пільги підприємствами громадських організацій осіб з інвалідністю, які до речі виступали саме за збереження інституту надання дозволів.
Крім цього варто зазначити, що цей закон був прийнятий з порушенням регламенту та норм бюджетного законодавства, бо до законопроєкту 5344-д не було додано фінансово-економічного обґрунтування, що негативно може вплинути на показники не тільки державного, а й місцевих бюджетів, оскільки реалізація законопроєкту передбачає, що платниками внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю стають також бюджетні заклади, які до цього часу були звільнені від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
