Як працює реабілітаційний простір для ветеранів із порушеннями зору, який наприкінці жовтня відкрився у Харкові розповів керівник реабілітаційного напряму громадської організації «Спілка ветеранів та осіб з інвалідністю “Відлуння війни”», тренер таборів активної реабілітації для незрячих захисників та юрист і священник ПЦУ Ігор Шрамко. Він поділився досвідом роботи не тільки з бійцями, але й з людьми, які ще дітьми втратили зір під час Другої світової війни.
Отець Ігор Шрамко зауважив, що організація «Відлуння війни» офіційно працює з 1993 року. Відтоді вона об’єднує ветеранів, які втратили зір під час Другої світової війни. Недавно до неї приєдналися ветерани, що зазнали поранень, захищаючи Батьківщину під час повномасштабного наступу росіян.
У новому реабілітаційному просторі допоможуть опанувати ходу з тростиною.
«Основні напрями, які ми вже започаткували на волонтерських засадах, — це допомога в опануванні тростини, орієнтуванні в просторі й опануванні асистивних технологій: телефона, смартфона, комп’ютера», — пояснив представник громадської організації.
За його словами, чимало людей приходить до реабілітаційного простору по допомогу. Це не тільки ті, хто нещодавно втратив зір, але й люди, які давно користуються тростиною, проте через війну були змушені переїхати в інший регіон. Такі люди потребують допомоги в освоєнні нового маршруту.
Отець Ігор Шрамко сказав, що зазвичай в організацію приходять рідні чи друзі людини, яка втратила зір. Вони шукають не тільки практичних порад, але й підтримки. Священник зауважив, що під час першого спілкування з людиною, яка щойно дізналася, що не зможе бачити, він одразу намагається пояснити ветеранові, що життя ніколи не буде таким, як раніше.
Незрячий ветеран Віталій, на позивний Верес, який нині живе у Вінниці, а до повномасштабного вторгнення жив на Рівненщині, захоплювався механікою і мотоциклами. Віталій іще 2011 року увійшов до лав ЗСУ, склавши присягу в Харкові.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, я, як військовий, прекрасно розумів, що війна — це не комп’ютерна гра. Усвідомлення того, що ти можеш загинути, постійно з тобою. Тому я розумів, що рано чи пізно може бути поранення або смерть», — сказав ветеран.
У лютому 2023 року Віталій дістав множинне поранення, зокрема наскрізні поранення очниць і термічні опіки очей. Попри те, що чоловік утратив зір, з допомогою психологів та інших фахівців він знайшов сили жити далі. Нині він не соромиться ходити без чорних окулярів і переконаний: люди мають дивитися на його обличчя та очі, якими їх зробили росіяни.
В інстаграмі ветеран російсько-української війни Верес розповів про життя незрячої людини після повернення з фронту й чемпіонати зі стронгмену. Він поділився рецептами страв, адже кулінарія — це нове захоплення ветерана.
«Наскільки нове життя буде активним, яскравим і повноцінним, залежить від самої людини… Нині дуже багато поранених людей. Ті питання та проблеми, які були актуальні понад шістдесят років тому, залишаються актуальними й сьогодні», — переконаний Ігор Шрамко.
Тому, на його думку, перезавантаження ГО «Відлуння війни» на часі. Нині організація, зокрема, ставить за мету налагодити комунікацію між реабілітаційними центрами, шпиталями, лікарнями, фахівцями із супроводу ветеранів у питаннях, як бути й куди звертатися незрячим людям.
У найближчих планах організації зробити реконструкцію входу в реабілітаційний простір, щоб у приміщення, розташоване в напівпідвальному поверсі, було зручно заходити людям із тростинами й на колісних кріслах. Для цього в організації наразі немає фінансування, але до відновлення можуть долучитися всі небайдужі.
Володимир Носков
