Діти з аутизмом та порушенням зору: як в Запоріжжі створили особливий музичний гурт

В Запоріжжі у 2019 році з’явився гурт для особливих дітей під назвою Rain People. В ньому грають на музичних інструментах діти з аутизмом та незрячий хлопчик, а гурт вже давав концерти навіть на міських заходах.

У кожного учасника є своя особлива історія і великі плани на майбутнє. Всі вони — світлі, позитивні, та рішуче налаштовані змінити світ на краще. Музична група дає можливість дітям показати оточуючим, на що вони спроможні. Це яскравий приклад адаптації людей з аутизмом у суспільстві.

 <strong>Ігор Сава</strong>

Ігор Сава

Священник та психоаналітик. Самостійно пише аранжування до пісень. Організував групу. Має двох дітей, які входять до складу Rain People: донька Маша з діагнозом аутизм та син Антон.

Дочка з аутизмом спочатку заспівала, і тільки потім заговорила

Наша дочка Маша — людина з аутизмом. Це почало проявлятися, коли їй було 2 роки. Ми до чотирьох років шукали людей, які з цим могли попрацювати. Тоді мало хто знав про аутизм, офіційно такого діагнозу не ставили.

В Запоріжжі знайшли Дитячий психоневрологічний центр, де нам змогли допомогти. На той момент Маша ще не розмовляла, тож контакту з нею не було і це досить складно.

У центрі з нею почали займатися музикою. Вдома ми стали поглиблювати ці навички і записали альбом. У шість років Маша вже підспівувала пісеньки, а потім тільки почала розмовляти.

Ми подумали, що музика — це дуже потужний засіб соціалізації.

Всю групу збирали поступово

Приблизно півтора року тому ми дізналися про Вову, хлопчика з аутизмом, який грає на піаніно і хоче десь виступити. Мені в голову прийшла ідея зробити концерт для людей з інвалідністю. І ми провели його в церкві, де зібрали всіх дітей: Машу, Вову і інших дітей з аутизмом.

Пізніше Маша познайомилася з Сашею Богдановою, це теж дівчина з аутизмом, яка грає на віолончелі. Саша виступала на одному з національних талант-шоу і дійшла до фіналу. Дівчата спілкувалися в соціальних мережах і подружилися.

Тоді я подумав: що, якщо зібрати групу?

Rain People з’явилася в січні 2019 року. Спочатку в ній було троє дітей, потім приєдналися ще двоє. Нещодавно відсвяткували рік невеличким концертом вже вп’ятьох.

Перший кліп

Для першої пісні я написав просте аранжування для трьох інструментів. Мій друг режисер, який знімає документальні фільми, погодився нам зробити кліп.

Поїхали знімати на Хортицю, на Запорізьку Січ. Записали відео, діти надихнулися і ми почали думати про репертуар. Поки що ми кавер-група, пишемо тільки аранжування, але плануємо розвиватися і писати свої тексти.

Хто грає в групі

Ми шукали вокаліста і барабанщика в наш гурт. Мій син виявив бажання співати, а потім ми випадково дізналися про талановитого хлопця з порушенням зору, який грає на барабанах. Він погодився з нами грати і тепер в групі п’ять осіб: троє людей з аутизмом, незрячий хлопець і мій син. Ми проводимо репетиції раз в тиждень, щонеділі.

Маша дуже активна, грає в групі на бандурі, іноді на вістлі, і співає. Вова грає на піаніно, любить шахи і різні ігри, дуже спокійний. Саша Богданова грає на віолончелі, вона дуже творча і у неї багато своїх планів. Саша Слєпцов — наш барабанщик, він грає на слух. Якщо я хочу йому щось показати, то озвучую ритм. Мій син Антон в групі співає.

Складнощі у роботі з дітьми з аутизмом

Існують складнощі внутрішнього характеру, але їх важко описати для людей, які не знають, що таке аутизм і як цим людям живеться. Це складнощі сприйняття. Звичайна людина може їх не зрозуміти, коли стикається з якимись “дивацтвами”. Коли “діти дощу” захоплюються чимось – говорять про щось своє, абстрактне.

Між собою діти з аутизмом досягають спільної мови, розуміють один одного, підтримують. А от із зовнішнім світом їм легше спілкуватися через музику: вона для них як засіб знайти дорогу до суспільства, тому що кожен з них зіткнувся з труднощами. Для них музика — це засіб комунікації.

Учасники групи у нас дуже своєрідні, їх треба підготувати до такого роду заходів як концерти, фестивалі. У них змінюється настрій, вони хвилюються, переживають. Але виступають завжди дуже добре.

Спонсори та плани

Фінансування в нас ніякого немає, все робимо самі. У майбутньому хочемо залучити спонсора, але це справа така цікава, що й не опишеш одразу, що і для чого ми робимо. Поки все «на колінці». Вові батьки купили піаніно, наприклад. А взагалі всім потрібні хороші інструменти, апаратура для виїзних виступів. Добре було б це підтримати, але поки ми спеціально не шукали спонсора.

У 2019 ми виступали на великій сцені в Запоріжжі. А загалом концерти проводимо в церкві, Дитячому психоневрологічному санаторії і виступаємо всюди по місту, де запросять. На великих сценах, в театрах, на фестивалях.

Головний план на майбутнє — це розвиток. Будемо шукати свій репертуар і писати свої пісні.

 <strong>Олександра</strong>

Олександра

19 років, грає в групі на віолончелі. Навчається в Мелітопольському училищі культури. Має діагноз аутизм.

Лікарі радили мамі віддати мене в інтернат

Я в дитинстві грала не ляльками, а мотузками. Лікарі помітили це і сказали мамі, що зі мною щось не так і я повинна навчатися в інтернаті.

Мені поставили діагноз аутизм в 4 роки. Потім я потрапила до дитячого садочку, в групу дітей із затримкою психічного розвитку. Там мене підготували до школи і я пішла в звичайну, в 7 років. Вивчилася, здала ЗНО.

Я хотіла вступати в музичне училище після 9-го класу. Але мені сказали, що я там не зможу вчитися. Після 11-го класу складала вступні іспити в училище Майбороди, але мене не пропустили, поставили низький бал. Вони не знають як знайти підхід до людей з аутизмом.

Зараз я вчуся на третьому курсі за спеціальністю хорове диригування. І граю в Дитячому міському симфонічному оркестрі Sympho Kids — це моя мрія. Також займаюся на віолончелі самостійно, освоюю бас-гітару, фортепіано і співаю.

Показати всім, як виглядає світ людей з аутизмом

Завдяки групі ми стали більш товариськими. Її і створили з метою спілкуватися і дружити, показувати приклад для всіх діток з аутизмом. А також наша мета — показати всім як бачать світ люди з аутизмом.

Так, ми не такі, як усі, але ми прагнемо до суспільства і хочемо, щоб нас розуміли. Ми виступаємо на конференціях перед студентами та батьками. Я особисто зустрічаюся з батьками дітей з аутизмом і відповідаю на всі питання про діагноз.

Боротьба за права людей з аутизмом

Я бачу, як дітям з аутизмом важко, як непросто їх батькам буває. Я б хотіла допомагати. Зробити так, аби у нас, в Україні створювалося більше можливостей і центрів реабілітації для таких діток. І я виступаю за те, щоб в Україні були інклюзивні заняття з такими дітьми в ВНЗ, щоб вони могли влаштовуватися на роботу і жити як всі люди. Я намагаюся зараз це донести до суспільства і заявити на всю Україну. Показати всім, як виглядає світ людей з аутизмом

Я б дуже хотіла окрім музики займатися з дітками з аутизмом, адже моє першочергове завдання полягає в тому, щоб розбити в пух і прах всі фантазії про те, що аутизм — це вирок. Це неправда, потрібно з оптимізмом дивитися в майбутнє, старанно працювати над собою і долати перешкоди.

 <strong>Марія</strong>

Марія

Дочка Ігоря Сави. 21 рік, вчиться в музичному училищі в Дніпрі. В групі грає на бандурі. Має діагноз аутизм.

Бандура — то генетичний код українців

Ще в 90-х вийшов фільм «Людина дощу» і за цим фільмом вже називають людей з аутизмом. Тому вирішили так і групу назвати — Rain People.

Я граю там на бандурі, мандоліні та іноді на ірландському вістлі, але бандура — це мій улюблений інструмент. В неї найніжніший звук, але і в бойових піснях вона показує характер. Цей інструмент — генетичний код українців.

Ми з групою ходимо в боулінг, грати в теніс, їздили на море всі разом, ходимо на дні народження один до одного. Іноді ми хвилюємося перед виступом, але підтримуємо один одного, відволікаємося на розмови на інші теми, жартуємо. І виступ проходить добре.

Два роки в училищі ніхто не знав про діагноз

Я навчаюся в музичному училищі в Дніпрі. Вступити туди мені ніхто не заважав, ми навіть не говорили нікому про мій діагноз. Десь два роки ніхто нічого не знав.

Коли я розказала, то всі спокійно відреагували, цікавились, що це таке. Був момент, коли хтось почав жартувати про аутизм, я сказала: «агов, тут взагалі-то аутист сидить!».

На першому курсі якийсь хлопчик діставав мене, казав щось образливе і я бурхливо реагувала. Але викладачка вчинила дуже мудро: поставила нас разом у гурт, ми багато репетирували і зараз навіть дружимо. Взагалі у мене є зараз подружки і мене нормально сприймають.

Зараз у мене є вже свій учень. Йому 14 років і він також хлопець з аутизмом.

У майбутньому хочу вступили до консерваторії в Дніпрі, здобути вищу музичну освіту. Після цього гастролювати і викладати.

 <strong>Олександр</strong>

Олександр

13 років, в групі грає на барабанах. Хлопець незрячий і грає лише на слух.

Починав грати на скляних баночках

Я почав цікавитися музикою з п’яти-шести років. Папа тоді грав на гітарі, а я знаходив всякі банки і олівцями по них стукав. Це все було за покликом серця.

Потім тато мені купив маленький барабан. Далі почали знаходити всякі барабанчики, тарілки, і зробили маленьку установку. Збирали самі зі всяких залишків від різних барабанів.

Вчився грати з приватними вчителями, до школи не ходив. Але наразі ніде не вчуся. Планую повернутися до цього пізніше. Приємно грати на барабанах, особливо якщо вони хороші, професійні.

Я люблю джаз, блюз, рок. Улюблені групи — це з 80-х Led Zeppelin, Scorpions, вони добре грають. Я б теж хотів колись виступати в таких гуртах.

 <strong>Володимир</strong>

Володимир

18 років, в групі грає на піаніно. Займається музикою з чотирьох років та мріє про незвичайну спеціальність. Має діагноз аутизм.

Піаніно, гітара та перший сольний виступ

Я майже все життя граю на піаніно, і тільки останні декілька місяців на гітарі. У музичній школі я не вчився, грати вчив приватний викладач. Я з нею займаюся з 4-х років — і до сих пір.

Перший свій концерт я дав 26 лютого 2013 року. Грав в Дитячому психоневрологічному центрі в Запоріжжі, давав концерт один. Взагалі багато було виступів. Концерти дуже подобаються, мене не лякає велика кількість людей в залі. Я вже звик до цього.

Люблю грати класичні мелодії, але вони і найскладніші. Улюблені — Бах, Бетховен. Але свою музику я поки не пишу, немає у мене для цього натхнення.

Неординарний вибір професії

Я раніше хотів бути кухарем, готувати. Але тепер от передумав — планую бути взуттьовиком. Хочу робити свою взуття і запустити власне виробництво.

Я ще не пробував шити, але буду вчитися в училищі на цій спеціальності. Тож професійно пов’язувати життя з музикою я не планую. Граю для себе.

 <strong>Антон</strong>

Антон

Син Ігоря Сави. В групі співає. Навчається в Дніпровському національному університеті на політолога.

Захищати дискримінованих людей

Я цікавлюсь ідеєю дискримінованих людей, не тільки з аутизмом. Планую в політиці відстоювати саме інтереси людей, щодо яких в нашому суспільстві здійснюється дискримінація. Щодо людей з інвалідністю, жінок, нацменшин і інших груп.

Треба суспільству пояснювати, що люди з аутизмом — це такі ж люди, як і ми, який сенс їх не любити і здійснювати тиск. Проблема в нераціональних відчуттях, в людях грають якісь стародавні інстинкти. Вони бачать людей не таких, як вони, і в них спрацьовує рефлекс відчуження, якоїсь ворожнечі щодо цієї людини. І мені здається, треба з цим боротися і пояснювати, що ми цивілізовані люди і ми маємо ставитися до всіх так, як хочемо, аби до нас ставилися. Хочу створювати фонди допомоги людям з інвалідністю і іншим дискримінованим групам, суспільні рухи.

Але для початку я б намагався дізнатися, чому люди дискримінують тих, хто відрізняється. І таким чином переконати їх. Тому що зазвичай люди на автоматі себе так поводять і не розуміють причин. А якщо змусити їх задуматися, то будуть зміни в суспільстві. І я буду з цим боротися.

#ШОТАМ

Share Button

 

zaklyk.org.ua