З ПІСНЕЮ В ДУШІ

Коли лунає хоровий спів, світ стає добрішим і теплішим,  тим більше, коли це пісня народна або духовна.

Такі пісні виконує вокальний ансамбль «Консонанс» з м. Харкова, який створився березневими днями 2017 року. Незрячі юристи, музичні педагоги, та інші члени Українського товариства сліпих знаходять насолоду від спільної творчості. Ансамбль складається з чоловічої групи (три баси і два тенори) та жіночої (чотири альти і три сопрано), поєднання звучання яких виливається в потужний потік гармонійних співзвучностей.

Вокальний ансамбль «Консонанс»

Репертуар ансамблю становлять твори патріотичної, світської та духовної спрямованості. Це твори як відомих авторів, так і аматорські твори харківських авторів. Родзинкою репертуару є аранжування творів ансамблю. Авторські обробки керівника колективу Віталіни Дуди вражають незвичними акордами та мелодійними, ліричними, вокальними  вставками.

Творчий шлях «Консонансу» хоч і не великий, проте з 2018 року достатньо насичений. Розпочався він з участі у фестивалі духовних хорів під проводом Харківської єпархії «Різдв’яночки 2018». Після чого ансамбль  слухали віряни храму «Дружин Мироносиць» в межах фестивалю «Хорова Пасхалія». За сприянням настоятеля цього храму Отця Василя «Консонанс» мав можливість 28 травня 2018 року взяти участь у Всеукраїнському фестивалі єпархіальних хорових колективів «Пентикостія», де став лауреатом другої премії та разом з іншими лауреатами співав на Гала концерті у Святій «Києво-Печерській Лаврі».

Тими ж днями за підтримки директорів першого і другого учбово-виробничих підприємств УТОС  м. Києва виступ ансамблю могли почути відвідувачі Будинку культури Українського товариства сліпих ім. Я. Батюка.

Після цього «Консонанс», виступивши на відбірковому конкурсі хорових колективів УТОС у м. Дніпрі, отримав путівку на участь у фінальному огляді у м. Києві.

На запрошення Запорізької обласної організації Українського товариства сліпих ансамбль у серпні відвідав колиску козацтва славетне місто сталеварів – Запоріжжя, де був тепло прийнятий місцевими організаторами, які змогли подарувати незабутню екскурсію по Дніпру на козацькій «чайці» та хвилини душевного спілкування.

Особливими стали теплі осінні дні жовтня 2018 року, коли «Консонанс» у своїй номінації отримав перше місце на фінальному конкурсі-огляді колективів Українського товариства сліпих, потім вирушив на благодатну Волинську землю.

образ Озерянської ікони Богородиці передає Ігор Шрамко

Три даровані Богом дні минули, як одна приємна мить, пронизана сердечною турботою, щирою душевністю лучан. Голова Волинської обласної організації Українського товариства сліпих Юрій Прокопович Симончук разом із своїми помічниками пані Надією   та паном Августином, які весь час були поруч, на стільки подбав про наповнення програми перебування харківського колективу на Волині, що кожен з трьох днів з ранку і до вечора був наповнений духовністю і гостинністю. «Консонанс» мав можливість виступити перед вихованцями Крупівської школи для незрячих і слабозорих  дітей, Луцькому училищі мистецтв ім. І. Стравінського, госпіталі для ветеранів війни. Не численними, а душевними слухачами були відвідувачі Будинку культури села Зимне, що знаходиться у Володимир-Волинському районі. Цей концерт відбувся після літургії та екскурсії у Зимненському жіночому монастирі, на яких побував «Консонанс». Під час цікавої екскурсії Володимиром-Волинським, «Консонанс» відчув акустику Успенського собору та храму Різдва Христового, заспівавши у цих храмах молитовні твори.В останній день перебування на Волині, після божественної літургії, яка відбулася у новоосвяченому соборі м. Луцька, харків’яни передали громаді храму і всім незрячим лучанам рельєфний образ Озерянської ікони Богородиці.

Протоієрей Отець Олександр Мазурак не тільки забезпечив комфортні умови для проживання харків’янам та їх харчування, а наповнив духовними проникливими проповідями. Звертаючись до своїх парафіян, та запрошуючи їх на концерт «Консонансу», що відбувся у  приміщенні Інституту післядипломної освіти, нагадав, що Господь – то є любов, і подарувавши людині талант, він  чекає, що б цей талант слугував добру і на радість  іншим. І тому життєво необхідним є дарувати через щиру усмішку і тепле слово любов один до одного і тим самим проявляючи любов до Бога. «Волинь моя, земля моя, краса моя сонячна….», так разом співали колективи «Консонансу» і хору незрячих лучан прощаючись на пероні Луцького залізничного вокзалу.

Сердечну вдячність і любов повезли харків’яни з Волині, де вони почували себе як у одній великій і дружній родині. І повернувшись до звичних повсякденних справ довго будуть згадувати ці пронизані чуйністю і гостинністю осінні дні. І з піснею в душі кожен учасник «Консонансу» буде виконувати свою роботу, готуючись до нових виступів, щоб подарувати задоволення і свою любов до слухачів і до Бога.

Олег Лепетюк, м. Харків

Share Button

 

zaklyk.org.ua