ЗАКЛИК

Об'єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих

ВІДПОЧИНОК У БОЯРЦІ, АБО ЯК ВІДЧУТИ СМАК ЖИТТЯ

Хочу поділитися враженнями про молодіжний заїзд у Будинку відпочинку УТОС у Боярці на Київщині. Багато хто з моїх знайомих ,коли їм пропонували путівку до Боярки ,висловлювали сумніви, мовляв: «а що там може бути цікавого у Боярці ,чи взагалі варто туди їхати?». Але дуже добре, що керівництво нашого Товариства вирішило цього разу організувати саме молодіжний заїзд. На відпочинок прибули енергійні молоді люди. Наймолодшій відпочивуючій було дев’ятнадцать, найстаршим – десь років сорок.

Щодо мене, то жодних сумнівів не виникало – їхати чи не їхати. По-перше – Боярка це природа. Чудовий сосновий ліс, повітря насичене ароматом соснової та ялинової смоли. Десь за територією бази залишаються літня спека та інші незручності. Я сам дуже люблю ліс, то для мене це вже було величезним плюсом.

Особливо хочеться подякувати невгамовному «масовику-витівнику» Ніні Сич. Наприклад, вона зуміла організувати регулярні рейси маршруткою до озера, оточеного також чудовим лісом. Тож, кому подобається відпочинок на природі, можуть їхати до Боярки не вагаючись.

Якщо ви полюбляєте поласувати на лоні природи власноруч підсмаженим шашличком, то у Боярці ви знайдете і мангали і усе необхідне для такого смачного дійства.

Та природа природою, але ж багато кому необхідна творча самореалізація, скажете ви. Дійсно, люди усі молоді, талановиті, хтось співає, хтось грає на гітарі, хтось пише вірші, хтось закоханий у танці. Нудьгувати таким самородкам не довелося, бо в Будинку відпочинку постійно проходили дискотеки, концерти відпочиваючих.

Особисто я полюбляю спорт. Зокрема настільний теніс. Приємно, що знайшлися ентузіасти цього виду спорту. Звичайно, людині тотально незрячій грати у цю гру доволі – таки проблемно, скажемо так, але якщо людина хоча б бачить м’ячика, то може взяти участь у таких змаганнях. На наше прохання було встановлено спеціальний стіл і ми влаштували справжній турнір з настільного тенісу, переможцем у якому, скажу без зайвої скромності, став автор цих рядків.

Для тих, хто полюбляє під час відпочинку відвідувати якісь цікаві місця, старожитності, дізнаватися щось нове про минувщину – Боярка ідеальне місце, бо знаходиться поруч із славним градом Києвом. Сорок хвилин на маршрутці чи електриці й ви вже у нашій столиці. Хто знає куди йти і що подивитися, то може їхати сам, а для інших організовувалися цікаві екскурсії до столичних музеїв. Музей під відкритим небом «Пирогово», обзорна екскурсія Києвом та інші. Можна, наприклад, відвідати музей авіації, у якому представлені літаки від часів Другої світової і до транспортних аеробусів наших днів. Одним словом – Київ поруч і цим усе сказано.

Але найголовніше, що полюбляють усі – це спілкування. Така вже природа людини, як істоти суспільної, а, особливо людини незрячої. Дуже добре, що можна було знайти нових друзів, закохатися, або ж ,навіть, і знайти свою долю, бо умови для цього були дуже сприятливими. Різного роду вечори відпочинку, танці, турніри з тенісу чи шашок, або групи по інтересах. Спочатку усі приїздять, ніхто нікого не знає, але дуже швидко визначаються інтереси, люди починають об’єднуватися за вподобаннями і ось вже нові компанії.

Позитивний досвід дала нам усім така рольова гра, як «Мафія». У двох словах скажемо, що відповідно до цієї гри є «місто», його «мирні мешканці» і є «мафія». Завдання «мешканців» виявити і знешкодити «мафіозі», ну а «мафіозі» – відповідно не дати себе виявити і знищити своїх супротивників. Є відповідний сценарій, «місто» засинає – прокидається «мафія», вирішує кого вона знищить, потому прокидаються інші «герої». Хто хоче може переглянути її правила більш детально в Інтернеті. Особливим успіхом користувався у нас такий персонаж, як «маніяк». Його дії привертали до себе особливу увагу. Нерідко бувало так, що хтось з учасників, наприклад, якась приваблива дівчина «гинула» від рук «мафіозі», потому потрапляла до пазурів «маніяка», а врешті її рятував «лікар». Отака гра «Мафія».

Ну і звичайно, грали у доміно, карти, шашки.

Я вважаю, що такий досвід можна використовувати не лише у будинку відпочинку, але й у інших організаціях Товариства, при клубах, ТПО та ін. «Мафія» та подібні до неї рольові ігри, дуже зближує учасників, допомагає їм знайти спільну мову, позбутися зайвих комплексів. Бо, наскільки мені відомо, допоки у багатьох утосівських закладах такого дозвілля бракує, відбуваються лише шахові турніри, або якісь релігійні заходи, концерти аматорів та й усе. А от, щоб молодій людині можна було прийти і цікаво провести час не сидячи вдома за комп’ютером,що називається «відірватися», то цього бракує.

Та головне у житті це – кохання. Усім хочеться кохати і бути коханими. Можу сказати, що сам зустрів у будинку відпочинку гарну дівчину, із якою ми закохалися до нестями. Також склалося багато пар, люди знайшли одне одного, виникли теплі взаємовідносини. І бажано, щоб такі зустрічі відбувалися не лише під час заїзду раз на рік на 18 діб, а постійно. Кажуть, що курортні романи не тривалі, не серйозні, але як може бути інакше, якщо після певного невеличкого відрізку часу люди повертаються додому у інші умови, які, скажемо так, не сприяють спілкуванню молоді. Мабуть, було б доцільно, якби такі зустрічі відбувалися не лише під час відпочинку на «курортах». Поїздка ж на відпочинок була б лише продовженням повноцінного спілкування. Тоді, якщо певні стосунки зав’язувалися навіть під час відпочинку, – вони могли б продовжуватися і після закінчення періоду відпусток. Тоді ці умови не будуть якимось штучними й взагалі у Товаристві встановиться, так би мовити, клімат сприятливий для молоді. Не знаю наскільки переконливо я виклав цю думку, але вважаю, що позитивний досвід роботи з молоддю боярського молодіжного заїзду має бути поширений на увесь УТОС.

Олексій ЛАСТОВЕНКО,
кандидат економічних наук,

Київ, ТПО №2.

Share Button