АНАТОЛІЙ МАТВІЙЧУК: «НАМ ТРЕБА ЗУСТРІЧАТИСЯ ЧАСТІШЕ

Анатолій МатвійчукБувають артисти, які є народними не лише через те, що отримали відповідне звання, а тому, що користуються дійсно загальнонародною популярністю. Одним з таких співаків є Анатолій Матвійчук – чудовий співак та поет. Більше п’ятисот пісень є у його репертуарі. Багато з них вже раз і назавжди увійшли в історію. Окремі вислови з них вже прислів’я. «Що це було? Мабуть НЛО» кажемо ми про якусь кумедну, не зовсім зрозумілу подію, цитуючи тим самим створений Анатолієм Матвійчуком шлягер «НЛО» ,яким автор блискуче висміяв дешеві сенсації про прибульців, якими рясніли шпальти газет наприкінці вісімдесятих – початку дев’яностих років вже минулого сторіччя. У кого не стисталося від болю сердце, коли ми чули пісню «Сивий музикант» того ж автора і виконавця. А жартівливе «Сало в шоколаді» набуло такої популярності, що у деяких українських містах, де буває богато туристів із близького зарубіжжя, навіть почали випускати їстівний сувенір. Уся Україна любить і шанує Анатолія Матвійчука.
Тож, 21 травня цього року у читальному залі бібліотеки ім. М. Островського, як то кажуть – яблуку не було де впасти, бо цього дня там відбувалася зустріч із Анатолієм Матвійчуком, яку організовала вже добре відома нашим читачам група «Творчі ініціативи».
Окрім членів «Творчих ініциатив» до бібліотеки прийшли і працівники київських УВП та ТПО УТОС, які також є шанувальниками блискучого таланту пана Анатолія. Щиро дякуємо директору бібліотеки Ю. М. Вишнякову, а також її працівникам, зокрема Марині Потеляхіній, які заради цієї зустрічі вийшли на роботу у вихідний день.

Зустріч з Анатолієм МатвійчукомІ очікування наші не були марними. Анатолій Матвійчук просто причарував усіх своїм теплим, привітним відношенням до присутніх, вмінням одразу ж встановити контакт із аудіторією.
Під час зустрічі народний артист читав свої нові поезії, присвячені трагічним подіям, які переживає Україна в останні роки.

«Чи потрібні сьогодні країні поети?»
Запитує він у вірші «Поети». І відповідає:
«Та вони як ніколи потрібні тепер!»
Бурхлива підтримка аудіторії підтверджувала це. Потрібні, дуже потрібні сьогодні справжні поети, такі ,як Анатолій Матвійчук.
Зворушує і те, що хоча у поезіях з нової збірки автора мова йде про бойові дії, але у них немає люті, жорстокості, а є лише безмежна любов до України та її оборонців. Як каже сам поет у вірші:
Мій друг, як я, – не має ворогів
Та понад все він любить Україну.
А як дружно підспівували маестро усі, коли він взяв гітару, що подарували йому шанувальники з далекої Канади, і заспівав славетну «Черемшину». Надзвичайно усіх зворушила і власна пісня Анатолія Матвійчука «Кленова балада».
Всі були у захваті.
Наприкінці зустрічі голова групи Олена Анатоліївна Василенко від імені усіх подякувала Анатолію Матвійчуку за чудову зустріч. І до цих слів щиро приєдналися усі присутні. Окрім того вона зачитала віршоване привітання митцю, автор якого – Є. Познанський, палкий шанувальник таланту Анатолія Матвійчука, у своїх рядках обігрує назви популярних пісень Анатолія Матвійчука:

Анатолию Матвийчуку
Уже давно по свету бродит
Ваш милый «Сивий музикант»;
И потому-то миллионы
Людей так любят ваш талант.

И хоть в строках мелькнет смешинка
Любовь к вам наша велика.
Мы и за «Сало в шоколаді»,
Не отдадим Матвийчука.

Спасибо вам за эту встречу,
Мы не забудем этот час.
«Друзі мої» когда поёте
То вспоминайте и о нас.

Пусть вам сопутствует удача
во всех делах, друзей тепло,
А все проблемы и тревоги
Пусть улетят, как «НЛО».

Маестро разом з усіма весело сміявся із жартів, а потім міцно обійняв автора цих рядків. Усі бажаючі отримали можливість придбати диски із віршами Анатолія Матвійчука, а також його нову поетичну збірку «На варті», якої ще навіть немає у широкому продажу в Україні. А.Матвійчук нікому не відмовляв у автографі, або фотознімку на пам’ять. І для кожного в нього знаходилося і добре слово, і щира посмішка.

Надзвичайно тепло дякував він В. Д. Врублевській, яка ще давно надіслала йому свій вірш шрифтом Брайля, який він і досі зберігає як талісман. Починається цей вірш рядком, який міг би бути назвою цієї статті «Добродій, пане Анатолій, доземний, низький вам уклін».

А найголовніше це те, що усі українці мають можливість насолоджуватися чудовим обдаруванням цього нашого видатного сучасника!

Є. Познанський

Share Button